Nauki Społeczno-Humanistyczne Соціально-Гуманітарні Науки Social and Human Sciences

 

Oliynyk, Nataliya, 2014. THE PLACE AND ROLE OF FINLAND IN THE CURRENT GEOPOLITICAL WORLD. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 03 (03), pp. 61-72.




МІСЦЕ ТА РОЛЬ ФІНЛЯНДСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ У СУЧАСНОМУ ГЕОПОЛІТИЧНОМУ СВІТІ

 

УДК 327

 

Оліник, Наталія,

Університет «Україна» (Україна, м. Київ),

кафедра cуспільно-політичних наук,

глобалістики та соціальних комунікацій,

аспірант,

e-mail: visual2@ukr.net

 

 

АНОТАЦІЯ

Присвячено актуальній науковій проблемі організації сучасного геополітичного світу крізь призму розвитку Фінляндської Республіки. Особлива увага приділяється визначенню місця та ролі Фінляндії у сучасній міжнародній системі.

Державну політику Фінляндії можна охарактеризувати двома лозунгами: гарантування кожному гідного життя та постійний рух на зменшення відмінностей у рівнях життя різних верств населення. І як результат, в країні майже немає міліонерів, а прошарок середнього класу досить значний.

Багато науковців стверджують, що глобалізація зменшує роль держави, але на прикладі Фінляндії можна побачити, що роль країни у сфері внутрішньої політики посилюється. Цьому процесу сприяє ефективний перерозподіл державних ресурсів та наявність необхідних правових та законодавчих механізмів. Фінляндія слугує гарним прикладом країни, у якої є вся сукупність необхідних джерел, засобів та елементів, які вміло використовуються для економічного та соціального прогресу, забезпечуючи країні справедливу характеристику країни загального добробуту.

Фінляндія відіграє важливу роль у міжнародній системі, проте зайняти свою нішу країні вдалося тільки після кореляції економічної та соціальної політики всередині країни.

Ключові слова: Фінляндія, внутрішня політика, освіта, зовнішня політика, добробут, глобальний світ.

 

 

THE PLACE AND ROLE OF FINLAND IN THE

CURRENT GEOPOLITICAL WORLD

 

Oliynyk, Nataliya,

"Ukraine" University (Ukraine, Kyiv),

Department of Social and Political Sciences,

globalization and social communications,

PhD student,

e-mail: visual2@ukr.net

 

SUMMARY

The article is devoted to the pressing scientific issue of the modern geopolitical world in the context of development of the Republic of Finland. Special attention is paid to the place and role of Finland in the modern international system.

The state policy in Finland can be characterized by two slogans: the guarantee of every person’s decent living and the constant move towards reducing differences in standards of living of different population groups. As a result, there are almost no millionaires and the middle class is very significant.

Many scientists believe that globalization reduces the role of the state. However, as can be seen in a case of Finland state's role in domestic policy and welfare is increasing, the process facilitated by the efficient reallocation of public resources and the existence of necessary legal and legislative mechanisms. Finland is a good example of a country that has a whole set of relevant sources, facilities and elements that are skillfully used for economic and social progress, earning the country a well-deserved reputation of a welfare state. Finland plays important role in the international system, but the country succeeded in this only after the correlation of economic and social policy at the domestic level.

Keywords: Finland, domestic policy, education, foreign policy, welfare, global world.

 

Фінляндська Республіка (Фінляндія) – демократична та одна з найрозвиненіших країн світу. Життя в Фінляндії спокійне та передбачуване. Країна – активний, знаний та шанований учасник сучасного глобального світу. Цілком зрозуміло, що становленню демократичної країни посприяла управлінська система.

Становлення важливості Фінляндії для міжнародної спільноти розпочинається з
1703 р., коли Петро Великий заснував нову столицю Російської імперії – Санкт-Петербург, який знаходиться 300 км навпростець від столиці Фінляндії – Гельсінкі. Фінляндія стала важливою для Російської імперії у сенсі політики безпеки, адже Росія в першу чергу сприймала Фінляндію як свій північно-західний форпост. РФ завжди враховувала стратегічне значення Фінляндії у Балтійському регіоні. Проте історично Фінляндія була важливою не тільки для РФ, але й для Швеції, що в подальшому повпливало на всі сфери політичного життя країни. Сьогодні Фінляндія, будучи середьнодержавною, проте дуже розвинутою країною, є важливим та впливовим гравцем всієї міжнародної системи.

У 1906 р. у Фінляндії була створена парламентська система, введене загальне виборче право, згідно з яким вперше в Європі його отримали жінки. Вже в 1907 р. жінки були вперше обрані депутатами, у 1993 р. жінка вперше стала Прем'єр-міністром, у
1994 р.– спікером, а у 2000 р. – Президентом. У 2003 р. кількість чоловіків і жінок в уряді зрівнялася, а в 2007 р. жінок було 60%.

Стабільність внутрішньої та зовнішньої політики, побудова сучасного, соціально- зрівняного суспільства – ось основні критерії, які використовували керманичі країни для досягнення сьогоднішнього рівня соціального забезпечення країни.

У зовнішній політиці Фінляндії завжди була важливою східна політика країни разом з побудовою держави загального добробуту. Постійне балансування між країнами Заходу та Радянським Союзом, а нині – між ЄС та Росією забезпечує країні місця першості у світовій ієрархії найзабезпеченіших країн.

Чималу роль у перетворенні Фінляндії на країну загального добробуту зіграли виплата військових контрибуцій та освоєння нових земель. Радянський Союз вимагав частину виплат контрибуцій у вигляді металопродукції. Для того, щоб виконати ці вимоги, країні потрібно було швидко реформувати металургійну промисловість та суднобудівну галузь, щоб будувати кораблі для СРСР. Разом з тим, лісова промисловість була найголовнішою галуззю експорту Фінляндії, орієнтованою на Захід.

Фінляндія завжди була сільськогосподарською країною, а пізня індустріалізація вимагала від неї негайного впровадження високоавтоматизованих технологій.

Так, земельна реформа 1940 р., під час якої евакуйованим після війни селянам було надано земельні ділянки, посприяла створенню робочих місць в селах. Таким чином країні вдалося стримати інфляцію та загальмувати міграцію сільського населення в міста. Подальша міграція сільського населення до міст, тобто географічна мобільність, посприяла також і тому, що шведськомовне населення, яке переважало на південному та західному узбережжі країни, через велику кількість змішаних шлюбів скоротилося до 6%.

Зі вступом Фінляндії до західноєвропейської спілки вільної торгівлі (ЄАВТ) у листопаді 1985 р. розпочався новий виток інтеграції Фінляндії, який посприяв вступу Фінляндії у 1995 р. до Європейського Союзу. 56,9% населення Фінляндії проголосувало за вступ до ЄС, а 1 січня 1995 р. членство Фінляндії набуло сили. З цього часу Фінляндія активно проводить політику економічно інтегрованого члена ЄС.

Починаючи з 1993 р. економіка Фінляндії невпинно зростала, адже під час кризи було проведено раціоналізацію збиткових галузей виробництва, внаслідок чого рівень безробіття знизився до 10%. Через запроваджені реформи вже у 2005 р. 70% працездатного населення працювало у сфері послуг, забезпечуючи розвиток приватного соціального сектору, сфери нерухомості та торгівлі.

Починаючи з 50-х рр. лісовому господарству і металургії належало 30% річного ВНП, проте вже в 90-х рр. на такі ж позиції вийшла електронна індустрія, яка вже в 1995- 2001 рр. збільшила частку в річному ВНП промисловості з 8 до 16%. Тому з другої половини 90-х рр. Фінляндія перетворилась на центр ІТ-індустрії. Державне регулювання сфери телекомунікацій заохочувало вкладення коштів в нові технології. У 1967 р. внаслідок злиття трьох великих підприємств фінської основної промисловості, виник концерн Нокіа. Вже в 1990 р. Фінляндія здобула 10% світового ринку мобільних телефонів, а перехід від аналогових мереж до цифрової системи зв'язку GSM (Глобальна система мобільних комунікацій) посприяв активному продажу мобільних телефонів. Вже у 1997 р. Фінляндія була визнана країною з найбільшою кількістю користувачів Інтернету.

Фінляндія повною мірою скористалась здобутками цифрової революції. Тому можна вважати, що саме інформаційні технології надали поштовх для становлення Фінляндії як держави загального добробуту.

Цікавим є і той факт, що зростання цін на нафту, яке негативно вплинуло на світовий розвиток, посприяло економіці Фінляндії. Збільшення нафтових прибутків Росії сприяли збільшенню російського споживання, що, в свою чергу, сприяло отриманню вигод для фінської економіки та промисловості.

У 1994 р. було активізовано співпрацю з НАТО, і Фінляндія приєдналась до програми альянсу «Партнерство заради миру» [1].

Фінляндія – дуже демократична країна. Показово, що у Фінляндії немає конституційного суду. Всі питання щодо конституційності нових законів вирішує Конституційний комітет парламенту, який є одним з 14 комітетів.

Судова система Фінляндії відділена від влади і є повністю незалежною. Так, Президент призначає тільки вищих суддів. Найвищою особою, відповідальною за контроль над дотриманням законності є канцлер юстиції. До речі, будь-який громадянин може звернутися до канцлера юстиції з заявою чи скаргою на дії чиновників.

На мою думку, можливість звернутися до найвищої особи за контролем законності є однією з найважливіших складових відсутності корупції у країні. Знаково також, що конституційний комітет приділяє велике значення думкам науковців та спеціалістів з різних університетів країни.

Слід зазначити і важливість іншого комітету - комітету з питань майбутнього, який готує доповідь парламенту щодо майбутнього розвитку, а також займається дослідницькою діяльністю за рахунок невеликого річного бюджету.

Конституцією Фінляндії передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється муніципалітетами, які отримують доходи від сплати податків, і відповідно, дбають про створення нових робочих місць та покращення умов проживання.

Що ж стосується позиції Фінляндії як країни з найнижчим рівнем корупції можна підкреслити, що такі риси були притаманні фінам давно.

У період 1809-1917 рр. шведсько-фінській правовій системі вдавалось опиратись російському втручанню завдяки непідкупності та стійкості чиновників і суддів. Сьогодні ж відкрита адміністративна влада, а також принципи прозорості та широке самоуправління муніципалітетів забезпечують країні перші місця в списку наймеш корумпованих країн.

Прихильність Фінляндії до демократії підтверджується, наприклад, особливим автономним статусом Аландських островів, отриманим у 1921 р. Управління Аландськими островами здійснюється спільно владою Фінляндії та урядом островів. Мешканцям Аландських островів надано право на отримання посвідки на проживання, що гарантує привілейовані права, зокрема, звільнення громадян від військової служби. Аландські острови  мають особливий політико-адміністративний статус. Більшість населення островів становлять шведи (25,3 тис. осіб). Згідно з Конституцією Фінляндії Аландські острови користуються широкою автономією під час вирішення внутрішніх справ, мають власний парламент (Ландстинг у складі 30 депутатів) і власний прапор. У парламенті Фінляндії Аландські острови представлені одним депутатом.

Фіни характеризуються також приязним ставленням до корінного народу саамі. У 1996 р. був створений Парламент саамі, який обирається раз на чотири роки на території, де проживають саамі. Для народу саамі традиційні промисли (оленярство, полювання та рибальство) є дуже важливими. Тому вони всіляко перешкоджають надмірному використанню природних ресурсів, а відповідно мають вплив на збереження ресурсів та екології у Фінляндії.

Важливою також є підтримка з догляду за близькими, яка передбачає послуги з догляду, гонорар і відпустку по догляду. Мінімальний розмір дотації становить 300 євро або 600 євро в місяць, якщо особа, яка доглядає за близьким, змушена тимчасово залишити роботу.

У 1999-2001 рр. Міністерство соціальної політики і охорони здоров'я запровадило систему соціального кредитування для придбання житла, навчання чи покриття боргових зобов'язань. Муніципалітети можуть запропонувати соціальне кредитування також тим, хто немає іншої можливості отримати доступний кредит.

Доволі важливо, що фіни найчастіше з усіх країн відвідують бібліотеки, які є безкоштовними. У бібліотеці можна взяти не тільки книгу, а й музичні диски чи відеоматеріали. Там проводяться виставки, покази та презентації фільмів. Книги можна також взяти в бібліотеках-автобусах, що привозять книги для тих, хто проживає у віддалених районах.

Відповідальність за систему основної освіти несуть муніципалітети, тому до правління шкіл належать батьки школярів. У країні безкоштовна професійна та вища освіта. Міжнародне дослідження освітніх досягнень учнів PISA, яке проводила Організація економічної співпраці та розвитку (OECD), показало, що фінські школярі займають перші місця у математиці та читанні. Це й не дивно. Адже, першою друкованою книгою фінською мовою був Буквар, виданий в середині XVI ст. У 1660 р. був прийнятий Указ, згідно з яким для взяття шлюбу обов'язковою умовою було володіння навиками читання. На перший погляд, це дивний крок, проте, він був гарною мотивацією для бажаючих отримати шлюб.

Фіни люблять навчатись, тому приділяють навчанню багато часу та уваги. У країні активно використовують ідею пожиттєвого навчання.

Отже, як можна проаналізувати, уряд Фінляндії робить все можливе для того, щоб як молодь, так і доросле населення «йшло в ногу з часом». Таким чином стираються вікові рамки. На мою думку, це один з дуже важливих кроків побудови держави загального добробуту – створити рівні умови для всіх не тільки у фінансову, але й у соціальному плані.

Важливим рішенням для покращення фінської освіти була ідея зосередити основну увагу на підготовці інженерів. Сьогодні, професія інженера у Фінляндії – це високоосвічена, високошанована та високооплачувана професія.

Цю ідею фіни могли запозичити з політики колишнього СРСР у галузі освіти. Так як освітня політика не може видавати миттєвий результат, запровадження нововведень доречно розпочинати з аналізу минулих реформ. Але константою є те, що політика у сфері освіти повинна відповідати реальним потребам. Нині в країні дуже легко знайти як кваліфікованого інженера так і кваліфікованого будівельника. А все тому, що у Фінляндії промисловість та університети тісно співпрацюють.

На мою думку, політика в галузі освіти – одне з найважливіших рішень, яке привело Фінляндію до першості в економіці та соціальному забезпеченні.

Близько 60% населення країни мають повну середню освіту, 32% –  вищу освіту. Систему вищих навчальних закладів Фінляндії формують 21 університет і 29 політехнічних інститутів. Освіта у Фінляндії безкоштовна.

У 1969 р. у Фінляндії було прийнято закон про фінансову підтримку партій. Сьогодні асигнування здійснюються згідно з кількістю депутатів. Закон передбачає, що партії мають використати мінімум 8% асигнувань на діяльність, яка стосується питання гендерної рівності та мінімум 8% для підтримки діяльності організацій, які займаються питанням навколишнього середовища. Основна ціль закону – мінімізувати вплив приватної фінансової підтримки на партії. З 2004 р. партії також отримують підтримку в рік виборів, яка становить 10-20% від суми асигнувань. Фінансова підтримка надається також і на вибори в європейський парламент. Контроль за дотриманням використання асигнувань покладено на Міністерство юстиції Фінляндії. До слова, щоб зареєструвати партію у Фінляндії потрібна підтримка лише 5 тис. осіб [2].

Варто зазначити, що фіни пожертвували та скоротили навчальні програми з гуманітарних предметів, натомість, збільшивши час для природничо – математичних наук, володіння іноземними мовами, навичок роботи з комп'ютерами, вивчення точних наук та інженерії. Тому, сьогодні у Фінляндії аж 30% студентів, які вивчають згадані дисципліни, що вдвічі більше, ніж у інших середньодержавних країнах [3, С.17-24].

З 1993 р. у відання муніципалітетів Фінляндії було передано питання планування та контролю за використанням коштів. Закон про місцеве самоврядування 1995 р. дав змогу муніципалітетам вирішувати багато питань на місцевому рівні. Так, управлінські службовці змогли віршувати більшість незначних рішень безпосередньо, що, безумовно, покращило роботу муніципалітетів. З огляду на величезний вплив муніципалітетів на розвиток Фінляндії, розглянемо їхню структуру більш докладно.

Адміністративно Фінляндія поділена на 12 провінцій та 455 муніципалітетів. Мабуть, найважливішим є те, що муніципалітети мають право визначати розмір податку на прибуток громадян, призначати збори за послуги технічних служб, розпоряджатися власністю та управляти підвідомчими підприємствами. Також муніципалітети можуть співпрацювати одні з одними у сфері медицини чи навчання. Регіональний розвиток  здійснюється спільними регіональними радами. Спільні ради можуть мати окремі фінансові та адміністративні органи, які фінансуються з державних грантів та внесків. Ще з 1975 р. щорічно у Фінляндії проходить зустріч – діалог між державою та місцевими органами влади. Зокрема, Міністерство внутрішніх справ та Міністерство фінансів разом з Союзом місцевих органів самоуправління Фінляндії аналізують та прогнозують подальші дії та співпрацю у сфері місцевого самоврядування. Міністерство внутрішніх справ здійснює також загальну перевірку муніципалітетів [4, С.166-171].

Фіни досить раціонально та прагматично використовують, зокрема, судову систему. Так, засуджені до 8 місяців позбавлення волі мають право відбувати покарання на громадських роботах. 60% громадських робіт призначаються за керуванням транспортним засобом у нетверезому стані [5, С.483-488].

Фінляндія – член Європейського Союзу. Процес вступу до ЄС був для фінів доволі спонтанним."Народ Фінляндії вступив до об'єднаною Європи раніше, ніж встиг у цьому як слід зорієнтуватися"[6, С. 373].

У 1989 р. Фінляндія стала членом Ради Європи., у 1994 р. – членом Європейського економічного простору (ЄЕП). Рішення про приєднання далися країні досить просто, адже мова не йшла про інтереси, які б могли порушити нейтралітет країни. Рішення ж щодо вступу до ЄС було дещо складнішим. Адже противники вступу вважали, що у разі приєднання до ЄС, сільські райони збезлюдніють, а сільському господарству буде нанесено серйозної шкоди. І, таким чином, зникне традиційний фінляндський спосіб життя. Побоювання противників членства підсилювалися потенційною загрозою з боку іноземного капіталу, імміграції та зростанням культурного впливу. Референдум 16 жовтня 1994 р. щодо вступу до ЄС був першим після референдуму 1932 р. щодо сухого закону. Результати референдуму (56,9% –  за і 43, 1% – проти), говорив про те, фінське суспільство не мало достатньо впевненості у правильності такого вчинку. Зокрема, це стосувалося жителів сільських місцевостей, адже за вступ проголосувати переважно міські жителі.

Населення автономного адміністративного району Аландських островів підтримувало вступ до ЄС через те, що йому було надано право продавати товари на кораблях у безмитній зоні, в той час як у ЄС всі безмитні зони було ліквідовано. Загалом, керівництву держави вдалося переконати населення, що основні побоювання щодо потенційних втрат сільського господарства будуть компенсовані Брюсселем внутрішніми дотаціями [6].

До вступу в ЄС Фінляндія пройшла непростий шлях. Країна завжди намагалась вибудовувати політику нейтралітету. Хоча нейтралітет для фінів – не означає недієвість, тому навіть нейтралітет у Фінляндії – «активний». У 1975 р. Фінляндія ініціювала проведення Наради з безпеки і співробітництва в Європі у Гельсінкі, яка завершилася підписанням Заключного акту з довгостроковою програмою дій для побудови Європи. Пізніше, у 1995 р. Нарада змінила назву на Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), яка займається попередженням та врегулюванням конфліктів, превентивною дипломатією та проблемами дотримання прав та свобод людини.

У 1986 р Фінляндія вступила до Європейської асоціації вільної торгівлі. Поява Білої книги Європейського Союзу «Формування внутрішнього ринку» у 1985 р. змусила фінів зробити вибір щодо політики свободи руху товарів, послуг та капіталів. Такий вибір закінчився тим, що у 1992 р. країна подала заяву до про членство в ЄС, а у січні 1995 р. стала повноправним її членом. Одним з факторів вступу Фінляндії в ЄС було й те, що до ЄС приєдналась Швеція, яка б у випадку неприєднання Фінляндії одержала набагато більші конкурентні переваги. Також важливим було те, що в 90-х рр. Фінляндія відчула економічну кризу через розпад СРСР.

Отже, як можна проаналізувати, у своїх діях керівництво країни керувалось виключно прагматичними цілями.

Політика нейтралітету та неприєднання до військових союзів забезпечили чільне місце Фінляндії у ЄС. Політика Фінляндії змінилась від вичікувальної, орієнтованої на з'ясування ситуації з огляду на міжнародні зобов'язання до дієвої. Сьогодні, Фінляндія хоч і притримується однієї лінії з ЄС, проте її голос та думка завжди враховуються. Після вступу Фінляндії до ЄС особливо важливо постало питання політики безпеки, адже Фінляндії має протяжний кордон з РФ. На мій погляд, фактор безпеки теж був одним зі стимулів до вступу країни до ЄС.

Сьогодні почерк Фінляндії можна побачити у північній політиці ЄС («Північний вимір») та політиці щодо країн Балтійського, Баренцового морів та Росії. Фінляндія – член Північної ради, Ради міністрів північних країн, Ради країн Балтійського моря, Арктичної ради і Ради країн Баренцового моря.

Не зважаючи на політику неприєднання до військових союзів, Фінляндія співпрацює з НАТО. В 1992 р. країна стала спостерігачем Північно-атлантичної ради співробітництва, в 1994 р. приєдналась до програми «Партнерство заради миру», а в
1997 р. – до Північно-атлантичної ради, правонаступницею Північно-атлантичної ради співробітництва.

На мою думку, Фінляндії, як середньодержавній країні, вдалося організувати серце ЄС разом з іншими скандинавськими країнами. Таке «серце» забезпечує неможливість одноосібного прийняття рішень в ЄС більш великими країнами, що можна побачити на всіх голосуваннях в ЄС, де країни Північної ради завжди притримуються однієї точки зору. Фінляндія є активним прихильником зміцнення солідарності серед північних країн, поглиблення їхньої взаємодії, зокрема, у галузі зовнішньої та безпекової політики. Фінляндія зацікавлена у подальшому розвитку заснованої у 2009 р. ініціативи NORDEFCO (Nогdіс Defence соореration), у рамках якої Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія і Швеція опрацьовують можливості для спільних військових зусиль. Ініціатива передбачає всебічне північне оборонне співробітництво у галузі політики, можливостей і операцій. Фінляндія також ініціювала створення Північної мережі мирного посередництва, що має сприяти більш ефективній співпраці як урядових, так і неурядових установ Північних країн у галузі посередництва.

Фінляндія вважає себе арктичною країною, яка має значні економічні, політичні і безпекові інтереси в регіоні (за оцінками експертів, в Арктиці знаходяться до 30% нерозвіданих світових запасів газу та 13 % запасів нафти). Фінляндія зацікавлена у посиленні співпраці між Євро-Арктичною Радою Баренцова моря і ЄС. У контексті розширення Арктичних морських перевезень Фінляндія зацікавлена у використанні іншими країнами фінського потенціалу арктичного суднобудування і технологій.

Фіни – нація, яка по праву може пишатися своєю наукою. Освітній рівень фінів дуже високий, і важливо, що в країні дуже багато осіб з вищою технічною освітою.

У Фінляндії багато уваги приділяється вивченню фінської мови. Адже мова є головною ознакою нації та основою національної ідентичності людини. Насправді до досліджень у Фінляндії причетні навіть школярі, які ще в школі опановують предмет екологічного виховання та беруть участь у різних навчальних програмах та заходах. Наприклад, учні беруть участь у міжнародній екологічній програмі для школярів «Балтійське море», де обговорюються проблеми довкілля та захисту Балтійського моря[7].

Фіни дуже люблять свою країну. Тому приділяють багато часу та зусиль популяризації фінської мови, культури, побуту серед різних цільових груп. Так, наприклад, за сприяння МЗС Фінляндії Посольствами Фінляндії в різних країнах розроблено веб-сайти для дітей, головною метою яких через гру та кросворди познайомити дітей з Фінляндією та її досягненнями у різних сферах. Веб-сайти передбачають систему бонусів, які можна обміняти на фотографії, кліпи чи заставки на мобільні телефони. Таким чином Фінляндія намагається працювати з різними цільовими групами, в т.ч. з дітьми. І хай сьогодні, ці веб-сайти не стали популярними на весь свій, проте такий позитивний крок неодмінно є тією ланкою, яка в майбутньому забезпечить Фінляндії подальше успішне процвітання та розвиток [8, С.204-219].

Фіни завжди були самодостатніми. Тому саме ця риса проявляється у здійсненні як внутрішньої так і зовнішньої політики. Фінляндію називають найпівнічнішою країною, що, безумовно, внаслідок історичних та природно-географічних чинників виявляється не тільки в характері фінів, а й високих моральних цінностях, духу рівності, низьким рівнем бюрократії. Пройшовши непростий шлях розвитку цій нації завжди вдавалось відстоювати власні інтереси і, водночас, залишатись відкритими до зовнішнього світу.

Фінляндії вдавалося і вдається, притримуючись політики нейтралітету, маневрувати між капіталістичним та соціалістичним світом, водночас, відстоюючи власні інтереси.

Важливим лакмусовим папірцем стабільності Фінляндії є те, що уряд аж до 1980-х рр. не міг утриматись при владі до закінчення терміну перебування. І тільки після того, як фінам вдалося підняти рівень розвитку економіки, уряду зміг перебувати при владі до кінця терміну повноважень.

До отримання статусу країни загального добробуту Фінляндія пройшла нелегкий і тернистий шлях. До середини 80-х рр. у країні переважали протекціоністські закони, в країні були популярними картелі. Проте після розпаду СРСР, що спровокував серйозну економічну кризу, в країні різко збільшилася кількість безробітних. Вже в 1992-1993 рр. після 25% інфляції уряду вдалося підняти курс фінської марки.

Навіть у такий скрутний для країни час, уряд намагався сконцентрувати основну увагу на соціальному забезпеченні, переважним чином, за рахунок іноземних займів. Так як багато зусиль було докладено урядом для росту експорту, що, безумовно, супроводжувалось раціоналізацією та скороченням дій, на яких задіяна людина, керівництву країни довелось запровадити програми по перенавчанню різних категорій працівників. Проте, саме завдяки примусовому перенавчанню та перекваліфікації, Фінляндію сьогодні вважають однією з найрозумніших нації. Не залежно від того, в якій сфері працює людина чи те, що виробляє компанія, фінські товари – це знак високої якості.

Фіни зробили ставку на високі технології, випередивши інші країни, адже вчасно зрозуміли, що в епоху інформаційного суспільства виграє той, хто йде на крок попереду і інвестує кошти в науку, біотехнології, нанотехнології та ІР-індустрію в різних сферах.

Фінляндія традиційно була країною, яка займалась суднобудуванням. Проте, тільки застосування нововведень у виробництві ледоколів принесли їй заслужений успіх та визнання у цій сфері. На сьогоднішній день фіни будуть також дослідницькі судна, морські платформи, бурильні установки для видобутку нафти і газу та дослідницькі судна.

Морські шляхи та суднобудування ще довго визначатимуть стратегічну направленість міжнародної політики. Нафта і газ ще довго залишатимуться основними рушіями всесвітньої економіки. Особливо актуальною для фінів у цьому контексті є співпраця з РФ. А це означає, що фіни ще довго зможуть використовувати таку можливість собі на користь.

Разом з тим, Фінляндія – гарний приклад того, як країні з багатими ресурсами оминути «голандську хворобу». Для фінів це виявилось доволі просто – вони не концентрувати основну частину доходів від експорту на основному ресурсі – лісовій промисловості. Фіни, хоч і розвивали лісову промисловість, але водночас вкладали кошти в суднобудування, кабельне виробництво, електроніку та виробництво машин для паперової промисловості. Такий підхід дозволив оминути «голандську хворобу», а також зберегти запаси лісових угідь в країні.

Загально відомо, що фіни досягають успіху у різних сферах. Так, фінським професором Теуво Кохоненом було створено декілька базових теорій і моделей комп'ютерних мереж. Невральні мережі Кохонена застосовуються при дослідженні космічного телескопу Hubble, а також для аналізу економічних ринків. Також широко відомою є система Лінукс, створена Лінусом Торвальдсом.

Якщо проаналізувати будь-яку сферу, в якій фіни досягли успіху, прослідковується одна закономірність – направленість на покращення та забезпечення добробуту та здоров'я власного населення.

Наприклад, ще донедавна Фінляндія була країною з дуже високою смертністю від серцево-судинних захворювань. Тому основні зусилля в біомедицині були направлені на дослідження та покращення здоров'я. Як результат, фінськими науковцями було розроблено маргарин «Бенекол» на основі станолу, який зменшує рівень холестерину в крові. Сьогодні станол використовується, як побічний продукт виробництва паперу та целюлози.

Отже, у Фінляндії не тільки наука, але й медицина тісно співпрацюють з промисловістю [9, С.110].

У Фінляндії діє ряд громадських організацій, одна з яких Фінська Асоціація культури та самобутності, відома як Фінський Альянс, заснована ще в 1906 р. письменником Йоханнесом Ліннанкоскі. Метою даної Асоціації є надання сприяння фінській культурі та освіті, зміцнення почуття національної ідентичності, розвитку фінської мови, підтримання контактів між Фінляндією і фінами, які проживають за кордоном. Одним з найбільш яскравих прикладів діяльності Альянсу була масова зміни шведських прізвищ на фінські у 1906-1907 рр. та 1935-1936 рр. За ініціативи Асоціації було створено Фонд з розвитку фінської літератури, Організація з об'єднання фінів за кордоном, фінська Асоціація планування сім'ї. Асоціація здійснює цілеспрямовану політику щодо культивації та розвитку фінської мови як всередині країни (аж до витіснення шведської мови як обов'язкової у навчальних закладах Фінляндії і переведення її на факультативну основу), так і зміцненню її офіційного статусу в рамках міжнародних організацій (ЄС, Північної Ради). За ініціативи Асоціації створений сайт для вивчення фінської мови mitasuomion.fi.

Організація з об'єднання фінів за кордоном надає консультаційні послуги з міграційних питань, допомагає у налагодженні контактів і підтримки фінської мережі по всьому світу, організовує знижки на товари і послуги ряду фірм за кордоном, щомісячно випускає журнал.

Також у Фінляндії створена спеціальна Група для поліпшення репутації Фінляндії, яка зосереджує свою увагу на стратегії, культурі, комунікації та бізнесі. Адже керівництво країни вважає, що національна репутація - це прямий потік інвестицій зі всього світу, і саме національна репутація підвищує конкурентоспроможність. Цікавим є той факт, що Група працює безкоштовно і має три основні завдання: визначити ідентичність Фінляндії, вивчити її сильні та слабкі сторони, зробити сильні сторони ще більш сильнішими та надійнішими.

Підтримка національної культури здійснюється шляхом прямого державного фінансування, виділення державних грантів та субсидій. Ці програми реалізуються на двох рівнях – державному і муніципальному.

Структурна організація державного адміністративного апарату теж слугує меті просування національного продукту. Так, у складі Міністерства культури ФР створено відділ експорту культури (Division for Cultural Export). Крім того, існують інші органи, метою яких є підтримка національної культури: Комітет з виділення грантів для авторів і перекладачів (Grant Committee for Authors and Translators), Комітети з виділення державних субсидій для мистецьких виставок (Exhibition Grant Committee for Visual Art, Committee for State Guarantees for Art Exhibitions).

Захист фінської національної ідентичності ґрунтується на відповідній державній ідеології та активній фінансовій підтримці державою національних проектів [10].

В країні немає ані націоналістичних рухів, ані релігійного фундаменталізму, ані потужного антиглобалізаційного спротиву. Етнічна однорідність, спільна мова та відсутність ультранаціоналістичних настроїв – основа фінської самосвідомості. Фінська модель суспільства побудована саме на фінській ідентичності, на політиці «держави загального добробуту».

Яскравим прикладом важливості національної ідентичності для фінів є і той факт, що фінська націоналістична партія «Справжні фіни» заручилася підтримкою кожного п’ятого виборця на парламентських виборах у Фінляндії 17 квітня 2011 р.

Таким чином, Фінляндія – одна з найрозвиненіших держав світу, яка займає ключові позиції у рейтингах соціального забезпечення. Так, за рейтингом „Freedom House” у Фінляндії вільні ЗМІ. За рейтингом Human Development Index 2013 Фінляндія займає 21 місце, Global Competitiveness Report 2013-2014 рр.- 3 місце, Forbes Capital Hospitality Index 2013 р.- 2 місце. Варто згадати також, що 90% населення країни мають мобільні телефони, а 64% фінських сімей – персональні комп’ютери.

Гідне соціальне забезпечення є безперечним фактором та інструментом ефективного управління країною. Фінляндія, починаючи з перших років існування, взяла курс на створення держави загального добробуту. Ефективні реформи в галузі освіти, медицини, промисловості дозволили країні перейти до ефективної системи соціального захисту населення. Гарантувати кожному гідне життя – ось як можна сформулювати основний лозунг уряду країни. Такий підхід дозволив створити та впровадити різноманітні соціальні пільгі, які відповідають реальним потребам населення. Важливо, що у Фінляндії разом із соціальним забезпеченням зростає і соціальна відповідальність громадян.

Соціальне забезпечення – багатоаспектне явище, яке проявляється у всіх сферах суспільного життя. Але насамперед, це – матеріальне забезпечення громадян та ефективна співпраця громадян та органів державної влади.

Ефективний розподіл пенсій, соціальних, медичних допомог та інших видів соціального забезпечення у Фінляндії є можливими завдяки ефективній політичній функції країни. Лідерам країни вдається забезпечити безперебійне функціонування ролі держави як у соціальному житті кожного громадянина, так і на міждержавному рівні.

Конституціє багатьох країн гарантовано право на гідне життя, здоров'я, освіту, свободу слова та добробут. Проте не всім країнам вдається забезпечити дотримання такого права і воно носить досить декларативний характер.

Цілком очевидно, що Фінляндія – гарант ефективної системи пенсійного забезпечення, соціальних допомог та соціального обслуговування громадян. В країні справедливе нормування соціальних допомог, про що свідчить переважання у країні середного класу, рівень доходів, престижу та якості життя.

Роль держави якраз і має полягати у зрівнянні різних прошарків населення, забезпечуючи їм гідне матеріальне та соціальне обслуговування. У Фінляндії реальні а не декларовані умови для розвитку кожного громадянина.

Тому, другий лозунг держави загального добробуту можна сформулювати так – зменшення відмінностей у рівнях життя різних верств населення та забезпечення вільного розвитку людини.

Отже, Фінляндія повністю виправдовує її «асоціативне сприйняття» як держави загального добробуту.

Є припущення, що глобалізація зменшує роль нації – держави. Проте на прикладі Фінляндії можна стверджувати, що роль держави у напрямку соціального забезпечення тільки посилюється, а отже посилюється роль забезпечення необхідних соціальних гарантій. За історію існування країни, прослідковується чітка тенденція до реформування соціальних структур захисту населення, що тільки посилює роль державної влади.

Загалом, основою соціального забезпечення у Фінляндії є держава, муніципалітети та роботодавці. Велика увага приділяється охороні здоров'я, догляду за дітьми, інвалідами, особами похилого віку.

Проте, на мою думку, найкращим показником правильного соціальної політики можна вважати велику підтримку фінського населення усіх реформ та політики щодо соціального забезпечення.

Знаково також, що політика Фінляндії у цій сфері завжди орієнтована на майбутнє, адже загальновідомо, що проблемі легше запобігти, аніж її вирішувати.

Соціальне забезпечення – це також правова технологія. Можна зробити висновок, що Фінляндія ефективно перерозподіляє державні ресурси та має ефективні правові механізми та закони, що тісно переплетені з політичною складовою.

Варто відзначити роль Фінляндії у сприянні працевлаштування своїх громадян, наданні допомоги у підвищенні кваліфікації працівників, тобто ефективну функцію держави на ринку праці.

Якщо проаналізувавши вищевикладене, можна зробити висновок, що якій будь-які рішення та дії уряду спрямовані на покращення життя, здоров'я та добробуту населення. Країна досягла величезних успіхів у внутрішній та зовнішній політиці завдяки тому, що керівництво країни вміє слухати, цінувати свій народ, а людина та її інтереси вважаються найвищою цінністю.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Мейнандер Г. Історія Фінляндії: лінії, структури, переломні моменти / Г.Мейнандер [пер. з шведської Н. Іваничук]. – Львів: ЛА Піраміда, 2009. – 216 с.

2. Таіпале І.100 соціальних інновацій з Фінляндії / І.Таіпале. – Львів: ВД «Панорама», 2011. – 106 с.

3. Ляшенко Л.М. Фінляндія: освіта, наука і економічне диво / Л.М.Ляшенко // Проблеми освіти: Наук. - метод.зб. НМЦ ВО МОН України. –К., 2005.– Вип.45. –Ч.1. – 192 с.

4. Грищук М.В. Досвід місцевого самоврядування Фінляндії та можливості його застосування в Україні / М.В.Грищук // Держава і право: Збірних наукових праць. Юридичні і політичні науки.– К.: Ін-т держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України, 2001. – Вип. 11. – 600 с.

5. Мозгова. В.А. Виконання покарання у вигляді громадських робіт за кордоном (Великобританія, Фінляндія та Естонія) / В.А. Мозгова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.– К.:  Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2010. – Вип. 48. – 728 с.

6. Юссіла О. Від великого Князівства до сучасної держави. Політ. історія Фінляндії від 1809р./ О.Юссіла, С.Гентіля, Ю.Неваківі; пер. з фін. О.Юссіла, С.Гентіля, Ю.Неваківі. – К, 2002. – 407 с.  

7. Шевчук Л. Фінляндія: соціально – економіко –географічна характеристика. / Л. Шевчук, Т. Арреваара – Львів, 2001. – 163 с.

8. Піпченко Н.О. Використання засобів віртуальної дипломатії для роботи з різними цільовими групами (на прикладі діяльності міністерств закордонних справ Фінляндії, Франції та Держави Ізраїль) / Н.О. Пінченко // Нова парадигма: Журнал наукових праць.–К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. – Вип. 62. – 239 с.

9. Елованио П. Финляндия краткий обзор / П. Елованио [пер. на рус. Г. Муравин] – Хельсинки: «Оттава», 2000. – 163 с.

10. Кушакова-Костицька Н.В. Проблема збереження національної ідентичності в інформаційному суспільстві [Електронний ресурс] / Н.В. Кушакова-Костицька // Українська перспектива. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ppp/2008_8/40%20-%20Kushakova-Kosticka.htm

 

 

 

REFERENCES:

1. Mejnander G. Іstorіja Fіnljandії: lіnії, strukturi, perelomnі momenti / G.Mejnander [per. zі shveds'koї N. Іvanichuk] – L'vіv: LA Pіramіda, 2009. – 216 s.

2. Taіpale І.100 socіal'nih іnnovacіj z Fіnljandії / І.Taіpale.- L'vіv: VD «Panorama», 2011. – 106 s.

3. Ljashenko L.M. Fіnljandіja: osvіta, nauka і ekonomіchne divo» / L.M.Ljashhenko // Problemi osvіti: Nauk.-metod.zb. NMC VO MON Ukraїni.–K., 2005.– Vip.45–Ch.1. – 192 s.

4. Grishhuk M.V. Dosvіd mіscevogo samovrjaduvannja Fіnljandії ta mozhlivostі jogo zastosuvannja v Ukraїnі / M.V.Grishhuk // Derzhava і pravo: Zbіrnih naukovih prac'. Juridichnі і polіtichnі nauki.. – K.: Іn-t derzhavi і prava іm.. V.M.Korec'kogo NAN Ukraїni, 2001. – Vip.11 – 600 s.

5. Mozgova. V.A. Vikonannja pokarannja u vigljadі gromads'kih robіt za kordonom (Velikobritanіja, Fіnljandіja ta Estonіja) / V.A. Mozgova // Derzhava і pravo: Zbіrnik naukovih prac'. Juridichnі і polіtichnі nauki. – K.:  Іn-t derzhavi і prava іm. V.M.Korec'kogo NAN Ukraїni, 2010. – Vip. 48. – 728 s.

6. Jussіla O. Vіd velikogo Knjazіvstva do suchasnoї derzhavi. Polіt. іstorіja Fіnljandії vіd 1809r./ O.Jussіla, S.Gentіlja, Ju.Nevakіvі [Per. z fіn. O.Jussіla, S.Gentіlja, Ju.Nevakіvі] – K, 2002. – 407 s.

7. Shevchuk L. Fіnljandіja: socіal'no – ekonomіko –geografіchna harakteristika./ L. Shevchuk, T. Arrevaara – L'vіv, 2001. – 163 s.

8. Pіpchenko N.O. Vikoristannja zasobіv vіrtual'noї diplomatії dlja roboti z rіznimi cіl'ovimi grupami (na prikladі dіjal'nostі mіnіsterstv zakordonnih sprav Fіnljandії, Francії ta Derzhavi Іzraїl') / N.O. Pіnchenko // Nova paradigma: Zhurnal naukovih prac'. – Vip. 62. –K.: Vid-vo NPU іmenі M.P.Dragomanova, 2007. – 239 s.

9. Elovanio P. Finljandija kratkij obzor / P. Elovanio [per. na rus. G. Muravin] – Hel'sinki: «Ottava», 2000. – 163 s.

10. Kushakova-Kostic'ka N.V. Problema zberezhennja nacіonal'noї іdentichnostі v іnformacіjnomu suspіl'stvі [Elektronnij resurs] / N.V. Kushakova-Kostic'ka // Ukraїns'ka perspektiva. Rezhim dostupu: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ppp/2008_8/40%20-%20Kushakova-Kosticka.htm

 



Обновлен 02 янв 2015. Создан 27 дек 2014