Nauki Społeczno-Humanistyczne Соціально-Гуманітарні Науки Social and Human Sciences

 

Savych, Inna, 2014. PHENOMENON OF TOLERANCE AS A FACTOR INTERACTION IN THE AGE OF GLOBALIZATION. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 02 (02), pp. 134-143.




ФЕНОМЕН ТОЛЕРАНТНОСТІ ЯК ЧИННИК

ВЗАЄМОДІЇ У ДОБУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

 

УДК 316.647.5

 

Савич, Інна,

Університет «Україна» (Україна, Київ),

кафедра суспільно-політичних наук,

глобалістики та соціальних комунікацій,

старший викладач,

e-mail: savich_ua@bigmir.net

 

АНОТАЦІЯ:

У статті розглянуто феномен толерантності, поява якого в культурі та  затвердження цієї категорії в політиці та правових практиках трактується як одна з відповідей на питання можливостей запобігання конфліктам. Проаналізовано місце толерантності як особливої форми прояву міжлюдських відносин в добу глобалізації.  З’ясовано роль громадянського суспільства у формуванні механізму взаємозв’язку між людьми, великими соціальними спільнотами, класами. Актуальність вивчення феномену толерантності зумовлена характерним для сучасності процесом наростання інтеграції, що спостерігається у тенденціях розвитку світової економіки і політики.

Ключові слова: толерантність, глобалізація, громадянське суспільство, феномен толерантності, лібералізм, політична толерантність, культурна толерантність, соціальна толерантність.

 

 

PHENOMENON OF TOLERANCE AS A FACTOR

INTERACTION IN THE AGE OF GLOBALIZATION

 

Savych, Inna,

University "Ukraine" (Ukraine, Kyiv),

Department of social and political sciences,

global studies and social communications,

senior lecturer,

e-mail: savich_ua@bigmir.net

 

SUMMARY:

This Article studies the tolerance phenomenon. The emergence of the tolerance phenomenon in culture and its strengthening in politics and legislation is viewed as a search of possible methods and tools for conflict prevention. Analyzed the place of the toleration as a specific form of interpersonal relations which display in the age of globalization. Elucidated on the role of the civil society in order to form mechanism of the relationship between people, large social communities, classes. The relevance of studying the phenomenon of tolerance is due to the characteristic of modernity integration process observed in the trend of the world economy and politics.

Key  words:  tolerance,  globalization,  civil society, tolerance phenomenon, liberalism, political tolerance, cultural tolerance, social tolerance.

 

 

 

Толерантність як прояв особистісної терпимості і стриманості, поваги до унікальних граней людського спілкування, повинна складати необхідне підґрунтя розвитку сучасного суспільства. Однією з важливих проблем, яка зараз знаходиться в центрі уваги і вимагає негайного вирішення,це формування цивілізованих норм співжиття на планеті, толерантної свідомості у представників різних народів. "Толерантність це здатність індивіда без заперечень і протидій сприймати відмінні від його власних думки, стиль життя, тип поведінки і будь-які особливості інших індивідів, цедомінанта відмови від агресії" [2, с. 5]. Досліджуючи процес глобалізації, необхідно по-новому поглянути на безпеку і міжнародну співпрацю в ім’я позитивної взаємодії між людьми різних культур, політичних переконань, націй, релігій, соціального середовища.

Варто вказати на те, що глобалізаціяце не лише масштабні інтегаційні процеси в політиці, економіці, культурі, духовній сфері, а і глибинні перетворення та суперечливі взаємопроникнення ідеалів та цінностей. У ХХІ столітті процес інтеграції різних культурних традицій зіштовхується із ворожістю в суспільних відносинах, зростанням політичних, етнічних, расових, конфесійних конфліктів. Актуальність цієї теми зумовлена зростанням нетерпимості в політичному житті суспільства, що викликано кризовими явищами. Процес глобалізації, який сприяє усуненню бар’єрів в міжнародній діяльності, інтенсивний інформаційний обмін між представниками різних держав і народів нікого не залишають осторонь. Тому саме глобалізація і бурхливі політичні процеси обумовлюють необхідність в нових формах взаємодії, в активній моральній позиції і психологічній готовності до терпимості. Формування толерантної свідомості - це довготривалий і складний процес, тому що він передбачає вирішення комплексу виховних завдань, злам стереотипів, вироблення здібності ставитись до іншої культури, звичаїв, традицій, вірувань з повагою.

Увага до проблеми толерантності пов’язана з поліетнічним, полікультурним довкіллям та політикою владних органів щодо цього феномену. Важливо згадати Декларацію принципів толерантності, прийняту Генеральною Асамблеєю ЮНЕСКО 16 листопада 1995 року. Саме в першій статті розкривається визначене поняття, звертаючи увагу на повазі, сприйнятті та розумінні культурної різноманітності нашого світу, форм самовираження людської особистості. Знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань сприяють формуванню толерантності [4].

Звертаємо увагу, що дослідження самого феномену, який ми розглядаємо в даній статті, відбувається різними науками: політологією, соціологією, психологією, культурологією та іншими. Тому важливо пам’ятати про міждисциплінарний підхід у вивченні даної проблеми, що дає величезний масив матеріалу для продуктивного наукового пошуку. У сучасному науковому обігу вживаними є різні інтерпретації феномену толерантності, який не втрачає своєї актуальності за будь-якого періоду розвитку історії (Л. Вишневська, О. Грива, П. Комогоров, М. Мириманова, Г. Олініченко, А. Погодіна, М. Хом’яков, В. Шалін). Значний вплив на формування сучасних уявлень про толерантність здійснили гуманісти епохи Відродження (Ф. Рабле, Т. Мор, М. Монтень, Е. Роттердамський та ін.). Серед історичних концепцій, які обґрунтовували саму ідею сприйняття іншої думки, вірування чи моделі поведінки, слід виділити: 1) скептицизм (пізнання фактів, зберігаючи стриманість до інших теорій та гіпотез); 2) раціональний редукціонізм (зведення різних думок та уявлень до певної основи, можливо спільної, з метою подолання суперечностей); 3) містицизм (сприйняття світу через абсолютну спільну для всіх Божественну істину); 4) функціоналізм (всі люди мають право на толерантне ставлення до себе у зв’язку з здійсненням внеску у розвиток громадянского суспільства).

Метою дослідження є спроба привернути і поглибити увагу до толерантності в період глобалізації. Завданням статті є аналіз різноманітних форм визначеного феномену.

Досліджуючи ідеологію толерантності як ключового дискурсу полікультурного поліконфесійного відкритого суспільства наголосимо, що даний феномен проявляється у різноманітних формах. Існуя політична, економічна, етнічна, расова, релігійна та культурна толерантність. Нетерпимість на практиці виникає в той момент, коли людина переконана у вірності різноманітних власних переконаннь і цінностей, які сформувались під впливом комплексу соціальних факторів.

Толерантність політичних перконань, політична свобода передбачає наявність терпимості, поважного відношення до політичних опонентів, відкрита конкуренція у політичній діяльності, ведення виборчої кампанії. Чесність політичної боротьби залежить від міри відкритості суспільства, рівня сформованості політичної культури, моральних якостей політичних діячів. Це складний процес, тому що боротьба за владу відбувється завжди жорстко, використовуються недозволені методи дискредитації політичних конкурентів заради вигоди.

Більшість вітчизняних та закордонних вчених стверджують, що світовий процес глобалізації відбувається за сценарієм західних країн, особливо США. Таким чином, відбувається нав’язування волі сильнішого за допомогою певних зразків поведінки заради уніфікації багатогранного політичного, економічного, культурного простору. Сучасний процес глобалізації підтримує повернення до "права сильнішого". Проте картина майбутнього світопорядку вимагає політичного, а не воєнного врегулювання спірних питань, об’єднання зусиль міжнародної спільноти для вирішення глобальних проблем, блокування воєнних конфліктів, толерантності і терпимості в міжнаціональних відносинах, співпраці і кооперації в соціально-економічній сфері.

В кінці ХХ століття в економічно розвинутих країнах відбулося помітне зміцнення толерантних поведінки населення. Цьому сприяло економічне зростання. Але під впливом глобалізації виникли нові проблеми, що вплинули на суспільну атмосферу, а також і на рівень толерантності. Довіра населення політиці владної еліти, зростання ворожості між бідними і багатими, економічна криза починають підривати толерантні настрої людей. Але для країн, економіка яких знаходиться на шляху розвитку, наслідки глобалізації є ще більш тяжкими. Розвиток толерантної політичної культури повільний, враховуючи вплив політичних та соціальних потрясінь. Загалом глобалізація не вирішує соціальні проблеми, а отже, і не стимулює культуру толерантності ні в розвинених державах, ні в тих, що розвиваються. Зростання соціальної неприязні та відчуження заважає поширенню толерантності. Постіндустріальне суспільство характеризується тим, що істина, об’єктивність втрачають свої позиції.

Вирішення даної проблеми можливе через комунікацію, співпрацю та передачу суспільно-політичних цінностей. "Невизначене розширення простору, стверджує І. Берлін, в якому люди можуть вільно обирати між розмаїтими ймовірними річищами дії, може просто бути несумісним з реалізацією інших вартостей. Звідси, за такого стану речей, ми змушені коригувати вимоги, йти на компроміси, встановлювати пріоритети, займатися всією тією практичною діяльністю, що її фактично завжди потребувало соціальне і навіть особисте життя" [1, с. 58]. За допомогою технічних засобів люди дізнаються про соціально-політичні події, можуть виразити власне ставлення та обмінятися думками. Проте проблемою спілкування у Всесвітній мережі є дотримання принципів толерантності, адже можливість анонімності та віртуальна присутність співрозмовника стимулюють прояви нетерпимості та агресії у висловлюваннях.

У цілому, змінюється статус інформації, тобто враховується роль позитивних наслідків, а також розширення негативних можливостей. Це безмежний сильнодіючий механізм впливу. Інформація несе в собі як творчу, так і руйнівну силу. Глобалізація в інформаційній сфері, розвиток комунікаційних системних мереж створюють далеко не віртуальну можливість цільового маніпулювання свідомістю тих чи інших груп людей, регіонів чи країн з метою нав’язування потрібних оціночних характеристик, поглядів, норм поведінки, за потреби проведення пропагандистських кампаній для дестабілізації владних, суспільних структур, несанкціонованого втручання у внутрішні справи держав. В сучасному суспільстві з’являється відносна самостійність інформаційної складової, виникає індустрія інформаційної агресії та насильства, що посягає на права й свободи громадян, загрожує безпеці людини та держави. Тому умовою функціонування толерантності в постмодерному просторі є плюралізм думок та незалежність і різнобічність засобів масової інформації різних форм власності.

В розвинутих державах протистояння відбувається загалом в межах цивілізованих правил, тому що, по-перше, існує апробована система правових норм і приписів, які регулюють політичну діяльність, по-друге, сформоване громадянське суспільство, велике значення віддається суспільній думці, яка може істотно вплинути на рейтинги політичних діячів, по-третє сформована політична культура, традиції, які потрібно знати, щоб отримати симпатії у електората. Політичні кризи та конфлікти є в розвинутих країнах світу, проте їх досвід повчальний для інших. На думку відомого вченого Ф. Фукуями, "стабільна політична структура... може виникнути лише за умов, якщо люди, що об’єднані спільними інтересами, здатні на співробітництво заради загальних цілей здатність заснована в кінцевому випадку на соціальному капіталі" [6, с. 580]. При цьому важливою умовою є добровільна консолідація не лише людей, а і держав без втручання в їхні внутрішні справи. Чим складніша світова система, тим вища зацікавленість держав в її стабільності. Мова йде про консолідацію, співпрацю, а не про уніфікацію, стандартизацію, насильницьке нав’язування правил. Відповідно зростає значення толерантності як основи міжнародних відносин.

Джон Стюарт Мілл [7] розглядав толерантність як основну цінність лібералізму, що ґрунтується на нормах права і законності. Ідеологи лібералізму роблять акцент на індивідуумі, якому відводиться переважне значення у процесі прийняття політичних рішень з метою уникнути концентрації влади в одній інстанції. Терпимість як умова свободи людини розглядається як необхідність, яка своїми проявами здатна гарантувати і забезпечувати кожному індивіду захист його прав у відносинах з іншими індивідами. В період глобалізації важливе значеня надається правам людини. Проте вони реалізуються в залежності від соціального та економічного статусу індивіда.

Ідеологічною основою глобалізації є неолібералізм. Варто зазначити, що пріоритетною в ієрархії цінностей ліберальної демократії є свобода індивіда, яка має межі своєї дії, що визначаються законом, і співмірна з відповідальністю. Дж. Мілл проголошував перевагу свободи над будь-якими проявами користі. Він стверджував, що суспільство не може вважатися вільним, якщо в ньому не поважають вільне вираження думки і почуттів, свободу смаків і занять, а також свободу об’єднуватись в групи на основі будь-яких цілей, враховуючи, що ці групи нікому не чинять шкоди. Якщо виражена думка провокує поганий вчинок, втрачається право на толерантність. Дії людини це активна участь у політиці, свобода особистих інтересів громадян, яка не піддається обмеженням і примусу з боку інших соціальних суб'єктів і суспільних інститутів. Як наслідок, задовольняються не інтереси певної групи, зокрема більшості, а інтереси усього суспільства. Більш того, ґрунтуючись на даному принципі, ліберальна демократія забезпечує процес їх реалізації переважно за рахунок пріоритету інтересів особистості і суспільства над інтересами держави. Держава ж розглядається як гарант стабільності і динамічного розвитку суспільства. Вона забезпечує дотримання законності, принципів соціальної справедливості, є контролюючим і захисним суспільним інститутом.

Справжню свободу, рівність, високу моральність, які і є важливими складовими толерантності, аж ніяк не можна будувати на силі, поставивши собі за мету уникнути авторитарних або тоталітарних тенденцій. Феномен толерантності потрібно розглядати як одну із відповідей на питання можливостей запобігання або вирішення сучасних конфліктів, які вже не є внутрішньою проблемою тієї чи іншої держави. В умовах глобалізації, інтенсифікації інтеграційних процесів внутрішньодержавний конфлікт може вирости в регіональний, а можливо і міжнародний. Активізуються геополітичні фактори, зростають реальні загрози національній безпеці, розширюються стратегічні інтереси світових держав-лідерів, які користуються різними механізмами впливу на світову спільноту.

В умовах глобалізації, економічних, політичних криз реально постає потреба захищати інтереси як особистості, так і суспільства в цілому, стимулювати етноси до активної суспільно-корисної діяльності. Це є реальний шлях до порозуміння і консолідованих дій. Сучасна політична наука не робить оптимістичних прогнозів про безкризовість майбутнього світопорядку, враховуючи посилення сепаратистських і відцентрових тенденцій в умовах глобальної трансформації. "Чим сильніші тенденції до універсалізації й уніфікації зовнішніх сторін життя, тим сильніше люди дорожать такими внутрішніми характерологічними компонентами свого народу, як традиції, релігія, мова, культура і т. д. Єдиний світовий порядок можливий тільки як відкритий, динамічний простір для вільного співіснування різнорідних культур, релігій, форм світорозуміння" [3, с. 31-32].

Толерантність в сфері міжетнічних і міжрасових відносин передбачає наявність терпимості до представників іншої національності, здатності побачити не лише відмінності, а і схожість. Релігійна толерантність потребує цивілізованого діалогу з метою об’єднання людей з різними віруваннями, переконаннями, поглядами, розумінням того, що не може бути єдиної істини. У всіх релігіях розкриваються універсальні принципи людських взаємовідносин, засновані на толерантності як нормі людського буття. Збільшення кількості міжетнічних, міжконфесійних конфліктів в ХХІ столітті вимагає від світової спільноти миротворчих зусиль та фінансових витрат.

Культурна толерантність проявляється у повазі до культурних цінностей іншого народу, у розумінні культурної багатогранності. Існує маса варіантів розвитку міжнародних відносин у майбутньому, проте діалог культур це основа сучаних дипломатичних відносин у вирішенні існуючих та потенційних конфліктів. Загалом, потрібно звертати увагу також і на тип політичної культури, яка формується в процесі соціалізації громадян. Виділимо два типи культур: агресивно-налаштована і толерантна. Проте відмінність між ними обумовлена не лише традиційними, але і ситуаційними факторами. Інтенсивні процеси сучасної глобалізації, проблеми діалогу між цивілізаціями, потреба у їхній толерантній взаємодії та взаємозбагаченні при збереженні своїх самобутніх культур все наполегливіше досліджуються видатними вченими, духовними лідерами, державними діячами.

Соціальна толерантність розглядається як форма партнерської співпраці між різними соціальними групами суспільства, яка характеризується взаємною повагою. Багатовимірність і диференційованість зрілого суспільства, наявність у ньому складної системи позитивних і негативних зв’язків між соціальними групами, що мають альтернативні переконання та інтереси, забезпечує йому певну стабільність. Визначена толерантність спрямована на встановлення і підтримку суспільної рівноваги, визнанння права громадян об’єднуватись в групи з метою захисту своїх прав та інтересів. Особливість толерантно зрілої людини в емоційній стабільності, терпимості, соціальній відповідальності, ввічливості, здатності відчувати ситуацію, чемності, відсутності стереотипів, критичному мисленні, соціальній активності, комунікабельності, правильній соціальній самоідентифікації, соціальному оптимізмі та ініціативності.

Це відіграє важливу роль у формуванні громадянського суспільства. Соціальною основою існування соціальної держави є розвинене громадянське суспільство, де урядові заходи щодо зняття соціальних конфліктів спрямовуються і підкріплюються дією неурядових організацій та добровільних громадських об’єднань. Громадянське суспільство покликане також згладжувати напругу поміж приматом індивідуальної свободи та прагненням громадян отримувати допомогу від держави. Розвинене громадянське суспільство має контролювати недоторканість приватної сфери і гарантувати її захист. Проте, реляційний феномен толерантності, в тому числі і національної єдності, досить складно проглядається в процесі формування громадянського суспільства. Громадянське суспільство має бути основою толерантності, враховуючи наявність дієвої демократії, відповідних соціальних і громадських інститутів, плюралізму ідей та ідеологій. Проте в даній ситуації маємо брати до уваги реальний механізм взаємозв’язку між громадянами, великими соціальними спільнотами, класами.

Таким чином, держава, а особливо громадянське суспільство, повинні допомагати у вирішення питань і різних проблем, які виникають у процесі інтеграції різних культурних традицій та взаємодії людей як їхніх носіїв. Толерантність виступатиме посередником у визначеному процесі. Намагання порозумітися одне з одним завдяки комунікації та  співпраці дозволять створити нові суспільні відносини в добу глобалізації. Культурний обмін, що відбуватиметься через толерантність та пошук взаємопорозуміння різних людей і традицій їхніх народів, вимагатиме певного часу та зусиль, проте відкриє нове для обох сторін.

Всі форми толерантності є актуальними для сучасного періоду розвитку людства. Здатність терпимо і шанобливо ставитись до іншої культури, традицій, релігійних цінностей, що є основою сформованої толерантної свідомості, – це завдання номер один з метою попередити тенденцію зростання конфліктів на етнічній, расовій, релігійній основі. Процеси глобалізації нікого не залишають осторонь, відкриваючи кордони для міжнародної політичної економічної, культурної діяльності, інформаційного обміну. Постійно відбувається пошук нових форм взаємодії між державами з різним суспільно-політичним устроєм, наприклад: консолідація, взаємовигідна співпраця, терпимість. Відтак, толерантність, національна злагода і суспільна єдність є дійсно необхідним інструментом розбудови будь-якої держави.

Актуальність вивчення феномену толерантності також зумовлена характерним для сучасності процесом наростання інтеграції, що спостерігається у тенденціях розвитку світової економіки і політики, у подоланні протистояння світових воєнних блоків, деідеологізації, виникненні глобальних проблем і становлення планетарної свідомості. Звідси дедалі значущим стає завдання пошуку шляхів і засобів входження в новий європейський та загальносвітовий етнополітичний простір. "Ми всі прагнемо безпеки й воліємо свободи, – слушно наголошує англійський філософ В. Нейган, – та чи здатні ми навчатися культурної, психологічної толерантності та інституціоналізувати її так, щоб забезпечити ці блага для "інших", чужих, тих, кого не включаємо до "ми"?" [5, с. 13].

Сучасна цивілізація не бачить іншого шляху в своєму розвитку, як у накопиченні і перенакопиченні. І в площині гонитви за матеріальними благами вибудовуються зручні моральні конструкти. За доби глобалізації державна відповідальність за добробут громадян вступає в суперечність з принципом максимізації прибутку, який сповідують валютні фонди, транснаціональні корпорації та уряди розвинених держав, які, надаючи позики державам, що розвиваються, ставлять їх у залежність від себе. На рівні забезпечення соціальних стандартів держава, не зважаючи на посилення де-соціалізації ринків, виконує провідну роль. По суті, сучасна держава, виконуючи функції соціальної держави, здійснює гуманізуючу та консолідуючу функцію, звертаючись до таких цінностей як толерантність, солідарність, суспільна відповідальність та добробут для всіх. Традиційно наповнена людським сенсом сфера толерантності принципово змінює свій характер та спрямованість.

Запорукою досягненя в поліетнічному суспільстві толерантних відносин є створення сприятливого національного середовища, яке визнає спільність історичного розвитку, особливість менталітету, національної свідомості, традиції, звичаї, особливості мови, тобто критеріїв збереження національної самобутності і самодостатності окремого народу для його національної самоідентифікації. Досягнути дану мету можливо завдяки вирішенню таких завдань: формування негативного відношення до насилля і агресії в будь-якому вигляді, профілактика тероризму, екстремізму в суспільстві, виховання поваги до себе та інших людей, їхньої культури, розвиток здатності до міжнаціональної та міжрелігійної взаємодії, толерантного спілкування, вміння визначати межі толерантності, гуманізація і демократизація існуючих в суспільстві взаємовідносин, модернізація системи виховання. Визначити межі толерантності достатньо важко, враховуючи, що політичні діячі завжди виправдовують свої дії інтересами народу. Відтак, свідомість народу і є тим механізмом, що встановлює межу єдності і терпимості,  а поза нею – протест.

Національна політика повинна підтримувати і захищати ті цінності і зразки поведінки, які відповідають корінним інтересам. Дане питання розглядається в різних резолюціях міжнародних організацій. Створення гармонійних політичних відносин є важливим процесом на тлі великої кількості конфліктів, в основі яких міжетнічні протистояння як між різними державами, так і внутрішні. Світова практика свідчить, що лише реальна рівність в правах, суверенність, демократизм, співпраця і взаємодопомога, враховуючи національні особливості, будуть сприяти встановлення нового типу відносин.

Отже, у час глобалізаційних процесів, інтенсивного розвитку інформаційно-комунікативних технологій вирішення проблеми толерантних відносин переходить на міжнародний рівень. Актуалізувалося також питання про вплив інформації на свідомість людини, як індивідуальну, так і суспільну, а крім того, формування її персональної картини світу, її індивідуального світогляду в дусі толерантності. Глобалізація породжує нерівність між громадянами різних держав та суспільну поляризацію всередині країн, постає потреба обґрунтування існування різних форм толерантності в період глобалізації. Лише на основі толерантності можна побудувати планетарну етику спільної відповідальності, яка буде універсалістською, такою, що не обмежується лише піклуванням про добробут сучасників, а також включатиме в себе відповідальність перед прийдешніми поколіннями. В зв’язку з цим з’являється можливість інтерпретації толерантності залежно від глобального розвитку.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Берлін І. Чотири есе про свободу / І. Берлін. – К.: Основи, 1994. – 272с.
  2. Бондырева С. К. Толерантность (введение в проблему) / С. К. Бондырева, Д. В. Колесов. – М.: Издательство МПСИ, 2003. – 240 с.
  3. Гаджиев К. С. Размышления о конце евроцентрического мира и новой конфигурации геополитических сил / К. С. Гаджиев. – М.: РАГС, 1993. – 296 с.
  4. Декларація принципів толерантності [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_503
  5. Нейган В. Толерантність та міжнародний правопорядок // Політична думка. – 1995. – № 2 – 3. – С. 4-13.
  6. Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию / Ф. Фукуяма; Пер с англ. Д. Павлова, В. Кирющенко, М. Колопотина. – М.: Издательство "Ермак", 2004. – 730 с.
  7. Mill J. S. On Liberty / John Stuart Mill. – N.Y.: Prometheus Books, 1986. 129 р.

 

REFERENCES:

1.      Berlіn, I. (1994), Four essays about liberty, Fundamentals, Kyiv.

2.      Bondyreva, S. and Kolesov, D., ( 2003), Tolerance (introduction to), Publishing MPSI,  Moskow.

3.      Hajiyev, K. (1993), Reflections on the end of the Eurocentric world, and the new configuration of geopolitical forces, RAGS, Moskow.

4.      Declaration of Principles on Tolerance, available at: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_503

5.      Neyhan, B. (1995), "Tolerance and international law enforcement", Political Thought, Vol.  2 - 3, pp. 4-13.

6.      Fukuyama, F. (2004), Trust: The Social Virtues and the Creation of Prosperity, translated by Pavlov, D., Kyryuschenko, V., Kolopotyn, M., Publishing "Ermak", Moskow.

7.   Mill, J. (1986), On Liberty, Prometheus Books, N.Y.

 

 

 

 



Создан 06 окт 2014