Nauki Społeczno-Humanistyczne Соціально-Гуманітарні Науки Social and Human Sciences

 

Poveda, Oleksandr, 2014. PECULIARITIES OF ROLE AND INFLUENCE OF THE LEADING CZECH POLITICAL POWERS ON THE FORMING OF THE EURO-ATLANTIC DIRECTION OF THE FOREIGN POLICY. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 02 (02), pp.96-104.




 

СПЕЦИФІКА МІСЦЯ ТА РОЛІ ПРОВІДНИХ ПОЛІТИЧНИХ

СИЛ У ВИЗНАЧЕННІ ЄВРОАТЛАНТИЧНОГО НАПРЯМУ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ЧЕХІЇ

 

УДК  327.5:329(437.3)

 

Поведа, Олександр,

Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича (Україна, м. Чернівці),

e-mail: sasha_poveda@ukr.net

 

АНОТАЦІЯ

У статті досліджуються особливості, роль та вплив провідних політичних сил Чехії на формування та реалізацію євроатлантичного напряму зовнішньої політики країни. Акцентується увага на існуванні двох провідних відмінних пронатовських дискурсів у зовнішній політиці Чеської Республіки, а також наголошується на тому, що соціал-демократичний дискурс є більш гнучким і наближеним до дискурсів багатьох політичних сил країн Західної Європи, його прихильники пропонують альтернативу НАТО стосовно питань безпеки і оборони, в той час як дискурс громадянських демократів вбачає лише в Північноатлантичному Альянсі надійного гаранта безпеки Чеської Республіки.  У даній статті також аналізується позиція противників членства Чехії в НАТО та визначається їхній вплив на прийняття урядових зовнішньополітичних рішень.

Ключові слова: Чеська Республіка, НАТО, євроатлантична інтеграція, Громадянська демократична партія, Чеська соціал-демократична партія, Комуністична партія Чехії і Моравії, зовнішня політика.

 

 

 

PECULIARITIES OF ROLE AND INFLUENCE OF THE

LEADING CZECH POLITICAL POWERS ON THE FORMING

OF THE EURO-ATLANTIC DIRECTION OF THE FOREIGN POLICY OF THE COUNTRY

 

Poveda, Oleksandr,

Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University (Ukraine, Chernivtsi),

e-mail: sasha_poveda@ukr.net

 

SUMMARY

This article deals with the main peculiarities, role and influence of the leading Czech political and social powers on the forming and implementation of the Euro-Atlantic direction of the foreign policy of the country. It is stressed on the existence of two leading opposite discourses towards NATO integration in the foreign policy of the Czech Republic. Researcher emphasizes that discourse of Czech Social Democrats is more flexible and it is similar to the discourse of many political parties in Western Europe, its supporters see European Union as another influential international organization besides NATO able to guarantee the security of the Czech Republic, and the Civil Democrats declare NATO as the only reliable powerful security organization. Political attitude of NATO opponents is analyzed in the given article and their influence on the adoption of the government foreign policy decisions is defined.

Key words: Czech Republic, NATO, Euro-Atlantic integration, Civic Democratic Party, Czech Social Democratic Party, Communist Party of the Czech Republic and Moravia.

 

Починаючи з моменту незалежного співіснування Чехії та Словаччини у 1993 році, певних змін постійно зазнавало представництво та роль політичних партій у чеському парламенті. Однак, двома провідними політичними силами Чехії незмінно протягом уже двох десятиліть залишаються Громадянська демократична партія (ГДП) та Чеська соціал-демократична партія (ЧСДП). ГДП була основною урядовою партією з 1993 по 1998 роки, після чого настав восьмирічний період правління соціал-демократів (1998-2006), а у 2006 році до влади у Чехії знову повернулися громадянські демократи, які і зараз продовжують залишатися провідною коаліційною партією в країні. Участь в урядовій коаліції як з ГДП, так і з ЧСДП брали, або продовжують брати менш впливові партії – Християнсько-демократичний союз – Чехословацька Народна Партія (ХДС – ЧНП), Союз свободи – Демократичний союз (СС – ДС), Традиція Відповідальність Процвітання 09 (ТВП – 09), Громадянські справи. Однак, основна роль  у виробленні внутрішньополітичної та зовнішньополітичної стратегій держави безперечно завжди відводилася ГДП і ЧСДП. Постійне представництво у чеському парламенті має Комуністична партія Чехії та Моравії (КПЧМ), яка хоча й ніколи не брала участь у формуванні уряду, однак, зважаючи на чисельну підтримку населення, є важливим суб’єктом політичного життя країни та постійною противагою як громадянських демократів, так і соціал-демократів.

Зараз важливе значення має дослідження ролі та впливу основних політичних партій Чехії на формування та реалізацію євроатлантичного напряму зовнішньої політики держави, оскільки саме Чеська Республіка є одним з найяскравіших прикладів співіснування двох відмінних пронатовських підходів стосовно членства країни в Альянсі. Окрім того, висвітлення позиції провідних суспільно-політичних об’єднань стосовно членства Чехії в НАТО може допомогти визначити роль та можливості впливу організованих позапарламентських партій на визначення зовнішньої політики постсоціалістичної держави. Окремі аспекти членства Чехії в НАТО досліджуються у працях І. Габала, Т. Костандінової, С. Джефрі, Р. Гендріксона, однак у них питанням суспільно-політичної підтримки членства країни в Альянсі не приділено належної уваги.

Мета статті – дослідити особливості, роль та механізми впливу провідних політичних сил Чехії на формування і реалізацію урядової політики  стосовно питань членства в НАТО.

Протягом 1993-1998 років, а пізніше починаючи з 2006 року і до сьогодні провідною урядовою силою Чеської Республіки є Громадянська демократична партія. Дана партія основним зовнішньополітичним завданням держави вважає забезпечення внутрішніх умов для вільного, безпечного та спокійного розвитку суспільства. Зважаючи на це, громадянські демократи активно підтримують членство Чехії в НАТО, а також інтенсивну участь своєї країни у спільному забезпеченні безпеки, а членство в Альянсі розглядають як єдино можливий варіант забезпечення безпеки та суверенітету держави у довгостроковій перспективі. ГДП загалом підтримує подальше розширення НАТО, оскільки прийняття нових членів не загрожує згуртованості та ефективності діяльності Альянсу. Європейський Союз громадянські демократи розглядають як арену реалізації чеських національних інтересів, однак пріоритет віддають орієнтації на НАТО та збереження й посилення євроатлантичних зв’язків [5]. Проекти ЄС у галузі безпеки, на їхній погляд, не повинні призвести до послаблення Альянсу, оскільки американська військова присутність в Європі є єдиною гарантією забезпечення захисту континенту. ГДП також не підтримує розбудову збройних сил ЄС, хоча й схвалює військове співробітництво між країнами-членами організації, однак вона категорично виступає проти того, щоб ЄС трансформувався в оборонну структуру.

На переконання громадянських демократів, політика ЄС у сфері безпеки та оборони не повинна складати загрозу чи конкуренцію НАТО. Альянс має підтримувати її розвиток, не згортаючи при цьому свою діяльність, він може підтримувати проведення деяких військових операцій і без участі США, однак не повинен схвалювати процес розбудови непотрібних та суміжних паралельних структур, а також має унеможливити ймовірність їхнього дублювання. Окрім того, збройні сили Чехії, на думку громадянських демократів, повинні формуватися відповідно до настанов НАТО, в той час як здатність брати участь в операціях в рамках політики безпеки та оборони ЄС визначається другорядною. ГДП також дотримується позиції, що визначальним під час планування у сфері оборони та оборонних сил має бути НАТО, а також необхідно уникати будь-якої діяльності, яка виходить за рамки взятих країною зобов’язань перед силами Альянсу, особливо Сил швидкого реагування НАТО [3, c. 57]. Окрім того, громадянські демократи наголошують на відмінності між військовими потужностями Європи та США та дотримуються позиції, що Чехія повинна орієнтуватися в основному (і, можливо, лише) на США та Великобританію.

Інша провідна політична партія країни - Чеська соціал-демократична партія завжди приділяла порівняно небагато уваги проблемам безпеки й оборони. Вона насамперед наголошує на питаннях соціально-економічного розвитку та інтеграції до ЄС. Соціал-демократи загалом виступають за участь Чехії в операціях з підтримання миру в рамках ООН і ОБСЄ. В той же час вони наголошують на необхідності подальшої інтеграції країни в НАТО, а також приєднання Чеської Республіки до структур ЄС в сфері безпеки. За довгострокову мету ЧСДП ставить побудову Європи та світу без війн, з мінімумом використання зброї у процесі забезпечення внутрішньої безпеки, без зброї масового знищення, а, особливо без ядерної зброї. Безпека Чеської Республіки, на думку соціал-демократів, залежить від глобальної безпеки, а тому Чехія повинна бути готовою співпрацювати з міжнародною спільнотою у вирішенні конфліктів та кризових ситуацій. Вона повинна приділяти багато уваги недопущенню виникнення даних ситуацій. ЧСДП виступає за вирішення конфліктів, що виникають мирними засобами, але, при необхідності, підтримує застосування сили до певної міри відповідно до мандату Ради Безпеки ООН [7].

Членство в Альянсі ЧСДП розглядає як надійну гарантію забезпечення безпеки країни і вважає його основною організацією здатною гарантувати дотримання миру та стабільності в Європі. Виходячи з цього, соціал-демократи підтримують подальше розширення НАТО та його трансформацію в організацію, яка була б здатна протистояти викликам сучасності. Однак, як вже зазначалося вище, показовим є те, що ЧСДП при цьому виступає за те, щоб діяльність Альянсу в питаннях вирішення кризових ситуацій завжди проводилася під мандатом Ради Безпеки ООН. Соціал-демократи також виступають за подальшу координацію роботи структур з питань безпеки НАТО та Євросоюзу з метою недопущення дублювання діяльності та створення подібних підрозділів в обох організаціях. ЧСДП підтримує розвиток ЄС у сфері безпеки та оборони як інструментів, що посилюють готовність Європи нести відповідальність за вирішення кризових ситуацій в сфері її інтересів. Проте, чеські соціал-демократи при цьому дотримуються позиції, що дана орієнтація не повинна розвиватися всупереч збереженню трансатлантичних зв’язків, які є надійним стабілізуючим елементом системи міжнародних відносин та однією з визначальних гарантій європейської безпеки.

Таким чином, основна відмінність у позиції ГДП та ЧСДП стосовно питань безпеки та євроатлантичної інтеграції полягає в тому, що дискурс громадянських демократів характеризується їхньою чіткою пронатовською позицією та визначенням США і НАТО в якості основних гарантів безпеки Чеської Республіки. Очевидним є факт, що ГДП з обережністю ставиться до перспективи розбудови європейських оборонних сил і Спільної зовнішньої політики та політики безпеки ЄС, на відміну від неї ЧСДП з недовірою ставиться до спроможності НАТО ефективно вирішувати кризові та конфліктні ситуації і тому виступає за вирішення ООН важливих проблемних питань у сфері безпеки. Отже, можемо констатувати, що у зовнішній політиці Чехії існують два відмінні дискурси стосовно проблем євроатлантичної інтеграції. Соціал-демократичний дискурс, підтримуючи і не відкидаючи в цілому ідеї тісної інтеграції Чехії до НАТО, пропонує альтернативні варіанти забезпечення безпеки та оборони країни, її ефективного розвитку в даних галузях. З іншої сторони, підхід громадянських демократів базується на повному ототожненні безпеки держави з НАТО, їхньому небажанні посилювати компетенцію Євросоюзу у даній сфері, до якого вони загалом ставляться з великим застереженням і обачністю.

Комуністична партія Чехії та Моравії традиційно дотримується діаметрально протилежного в порівнянні з іншими політичними партіями ставлення стосовно провадження політики у сфері безпеки та оборони країни, а також займає достатньо своєрідну позицію щодо завдань та викликів діяльності чеських збройних сил. Починаючи з початку 90-х років, комуністи традиційно вважаються “ізгоями” на політичній сцені Чехії, адже програмні документи як провідних так і маловпливових демократичних партій країни завжди містили положення про недопущення ведення парламентського діалогу та коаліційних переговорів з КПЧМ. Однак, незважаючи на це, на наш погляд, комуністи правомірно вважаються важливим суб’єктом політичного життя, адже на парламентських виборах традиційно отримують не менше 7% голосів виборців, представляючи інтереси великої групи громадян, насамперед пенсіонерів. На відміну від ГДП і ЧСДП, КПЧМ ніколи не була частиною урядової коаліції, а тому не могла брати безпосередню участь у формуванні зовнішньої політики країни, однак своїми акціями протесту та демонстраціями, а також організованою позицією завжди чинила помітний тиск на громадянсько-демократичний та соціал-демократичний уряди у питаннях євроатлантичної інтеграції. Основними принципами політики безпеки чеських комуністів є постійна підтримка ООН, несхвалення членства країни в  Альянсі та орієнтація на використання збройних сил тільки на чеській території. На відміну від інших парламентських сил чеські комуністи не розглядають НАТО як інструмент забезпечення безпеки країни і виступають проти самого Альянсу. НАТО комуністи визначають як організацію, яка є ареною для просування економічних й політичних інтересів капіталістичної інтеграції, транснаціональних корпорацій та гегемонії США [6]. Партія висловлювала своє негативне ставлення до НАТО та офіційної політики уряду Чеської Республіки у галузі безпеки не тільки в своїх програмних документах і виступах партійних лідерів, а й захищала власну позицію окремими акціями. Особливо активними були виступи комуністів проти військового втручання в Югославії, Афганістані та Іраку, а також мітинги під час проведення Празького саміту НАТО в 2002 році.

Таким чином, аналізуючи підхід чеських комуністів стосовно євроатлантичного напряму зовнішньої політики держави, варто загалом відзначити, що їхня позиція кардинально відрізняється від дискурсу інших парламентських партій. Можемо констатувати, що чеські комуністи загалом дотримуються ізоляціоністської позиції, адже цілком зрозуміло, що в нинішніх міжнародно-політичних умовах та ситуації в Центрально-Східній Європі позаблоковий статус Чехії завдав би чимало збитків національним інтересам країни, окрім того, вихід з НАТО відкрив би перед нею ризик можливих майбутніх територіальних претензій зі сторони Німеччини, що практично є неможливим за умов членства Чехії в Альянсі.

Гасла комуністів стосовно позаблокового статусу Чехії та неприєднання до військово-політичних альянсів Заходу є, на наш погляд, звичайним заграванням з власним електоратом, який в своїй більшості продовжує жити в умовах блокового мислення і вороже ставиться до перспективи розвитку відносин з такими міжнародними організаціями як НАТО і ЄС. КПЧМ добре розуміє, що зміна зовнішньополітичної доктрини партії може згубно вплинути на її рейтинг, адже, по суті, вона як у питаннях міжнародної, так і питаннях внутрішньої політики базується на декларативних й догматичних постулатах. Загалом чеські комуністи послідовно і неухильно намагаються слідувати одній і тій ж самій зовнішньополітичній концепції вже близько двох десятиліть, а, отже, їхнє ставлення до НАТО та питань безпеки не зазнало суттєвих змін після завершення “холодної війни”.

Даючи оцінку ставленню основних політичних партій до проблеми членства Чехії в НАТО необхідно в даному аспекті проаналізувати також позицію впливових політико-суспільних організацій, які хоча й не беруть безпосередньої участі у визначенні зовнішньополітичних пріоритетів країни, однак часто помітним чином впливають на уряд під час прийняття важливих рішень. На противагу більшості парламентських партій, які підтримують членство країни в Альянсі, в Чехії активну діяльність проводять також і ті політичні угруповання, які виступають проти членства в НАТО. Сильними противниками членства в НАТО завжди були ліві сили (комуністи й анархісти) та праві екстремісти. Їхній вплив на тих громадян, які не підтримали вступ до НАТО, а згодом і активну участь збройних сил країни у військових діях в Косово й боротьбі з тероризмом був завжди досить помітним. Загалом треба констатувати, що активізація діяльності крайньо налаштованих сил (яка виявлялася насамперед у формі організації демонстрацій, публікації антинатовських матеріалів) передусім була спровокована наступними подіями: 1) підготовкою Чехії до вступу до Альянсу приблизно з середини 90 – х років і аж до моменту офіційного приєднання до НАТО 12 березня 1999 року; 2) діяльністю Альянсу в період так званої “косовської кризи” 1999 року; 3) військовими операціями США та їхніх союзників проти режиму руху Талібан в Афганістані після 11 вересня 2001 року, в зв’язку з вступом у дію статті 5 Вашингтонського договору; 4) самітом НАТО в Празі в листопаді 2002 року; 5) військовою операцією США та їхніх союзників проти Іраку в 2003 році.

Після того, як провідні політичні сили Чехії висловили бажання про приєднання до Альянсу і поступово дана мета стала набирати реальніших обрисів, проти вступу до НАТО одразу ж виступили чеські праві та ліві екстремісти. Найбільш помітну і активну кампанію організували Об’єднання за Республіку – Республіканська Партія Чехословаччини й близька до неї Республіканська молодь, проти вступу до НАТО рішуче виступили деякі інші активні на той час ультраправі організації, наприклад, “Властенецький фронт”, “Рух за національне об’єднання”, “Національний альянс” (який НАТО розглядало як “сіоністський пакт”), “Національна властенецька асоціація” і т.д [4]. 

Через чотирнадцять днів після вступу до НАТО, Альянс вперше вирішив використати збройні сили за межами власної території, коли розпочав кампанію проти Югославії в зв’язку з так званою “косовською кризою”. Бойові дії проти колишньої Югославії призвели до суттєвого посилення екстремістських дій проти даної організації та проти членства ЧР в ній, що в свою чергу викликало суперечливу реакцію чеської громадськості. Чимало хто (передусім анархісти) осудили як режим в Югославії, так і дії НАТО. Чимало екстремістських організацій виголошували антинатовські заклики, приділяли даній проблематиці чимало уваги в своїх періодичних виданнях, надсилали листи підтримки югославським представникам, друковані листівки, організовували демонстрації протесту та брали в них участь, частина ж екстремістів (передусім з числа ортодоксальних комуністів) розглядала можливість виступу в Югославії в ролі живих щитів”.

Отже, не зважаючи на те, що НАТО і війна проти тероризму є постійною тематикою екстремістської пропаганди, кампанії супротивників Альянсу не могли суттєво вплинути на виконання Чехією  зобов’язань перед НАТО у сфері антитерористичної політики. Потенційні успіхи екстремістів у питаннях мобілізації та пошуку нових прихильників можуть увінчатися перемогою під час дискусій на соціально-економічні питання (хоча і в даному випадку тематика  НАТО також може вийти назовні).

З іншого боку можемо відзначити, що хоча екстремістські, крайні праві націоналістичні та панславістські організації не користуються великою підтримкою серед чеської громадськості, однак окремі їхні дії знаходять підтримку серед населення та інколи становлять собою потужний тиск на уряд під час прийняття зовнішньополітичних рішень. Так, наприклад, рішуче осудження противників членства в НАТО військових дій Альянсу проти Югославії у 1999 році змусило тодішній соціал-демократичний уряд довго маневрувати у питанні визначення свого офіційного ставлення до подій в Косово. Окрім того, протести націоналістичних та панславістських організацій проти розміщення ядерної зброї США у 2007 – 2009 роках за часів нового уряду громадянських демократів посприяли, на думку автора, тому, що останній побоявся провести широкомасштабну публічну дискусію з даного приводу, незважаючи на гостру необхідність роз’яснення громадськості всіх за і проти даного кроку. Таким чином, не зважаючи на відсутність представництва радикальних та антинатовських партій в уряді Чехії за весь період незалежного існування країни, останні є одним з основних центрів тиску на уряд під час прийняття важливих рішень стосовно кризових питань міжнародного значення. Незважаючи на наявність відносно невеликого числа постійних прихильників й послідовників, в окремих питаннях, таких наприклад як війна в Югославії та Іраку, під час обговорення проблеми стосовно розміщення ядерних комплексів США на чеській території, вони є основними організованими інституціями, здатними хоча б частково вплинути на позицію офіційної політичної еліти.

Таким чином, загалом можемо відзначити, що, незважаючи на помітний вплив на визначення зовнішньої політики Чехії багатьох дрібних парламентських та позапарламентських сил, існують два основні пронатовські підходи стосовно її євроатлантичного вектора. Громадянсько-демократичний дискурс наголошує на необхідності збереження тісних трансатлантичних зв’язків та визначає НАТО як провідну організацію здатну гарантувати безпеку країни, в той час як позиція соціал-демократів полягає у підтримці членства Чехії в Альянсі при одночасному акцентуванні важливості інтеграції держави в європейські структури оборони та безпеки, а, отже, соціал-демократичний дискурс є більш гнучким і наближеним в даній проблемі до дискурсу багатьох провладних партій у Західній Європі. У випадку можливої перемоги ЧСДП на майбутніх парламентських виборах, на наш погляд, існує ймовірність зменшення акцентування уваги нового уряду соціал-демократів на питаннях безпеки та оборони при одночасному посиленні уваги стосовно проблем європейської інтеграції.

 

REFERENCES:

1. Aktualizace obranné a vojenske politiky KSČM. Available at: http://www.kscm.cz (accessed 4 April 2014).

2. Branna a vojenska politika - Střednědoby program ČSSD. Available at: http://www.cssd.cz  (accessed 6 April 2014).

3. Frank L. Obranná politika v programech hlavních politických stran před volbami do PS PČR v roce 2002. Obrana a strategie, roč.2 , č. 1, s. 53-62.

4. Mareš M. Zahraničně-politické koncepce české krajni pravice. Středoevropské politické studie, roč. 2,  č. Available at: http://www.iips.cz/seps.html (accessed 6 April 2014).

5. Nečas P. Evropská unie a obrana České republiky. Pozični dokumenty ke vstupu do EU Stínove vlády ODS. Available at: http://www.ods.cz (accessed 6 April 2014).

6. Přistup KSČM k zajištěni bezpečnosti ČR. Available at:  http://www.kscm.cz (accessed 5 May 2014).

7. Základni dlouhodoby program ČSSD. Otevřenost novým výzvám, věřnost tradicii. Available at: http://www.cssd.cz (accessed 30 April 2014).

 



Создан 06 окт 2014