Nauki Społeczno-Humanistyczne Соціально-Гуманітарні Науки Social and Human Sciences

 

Nepop, Liubov, 2014. PARTICIPATION OF THE CIVIL SOCIETY ORGANITATIONS IN THE IMPLEMENTATION OF THE EU VISA LIBERALIZATION ACTION PLAN FOR UKRAINIAN CITIZENS. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 02 (02), pp. 87-95.




Nepop, Liubov, 2014. PARTICIPATION OF THE CIVIL SOCIETY ORGANITATIONS IN THE IMPLEMENTATION OF THE EU VISA LIBERALIZATION ACTION PLAN FOR UKRAINIAN CITIZENS. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 02 (02), pp. 87-95. Available at:  http://sp-sciences.io.ua/s891019/nepop_liubov_2014._participation_of_the_civil_society_organitations_in_the_implementation_of_the_eu_visa_liberalization_action_plan_for_ukrainian_citizens._social_and_human_sciences._polish-ukrainian_scientific_journal_02_02_pp._87-95 (accessed 1 September 2014).

 

 

Włączenie organizacji społecznych do realizacji planu działań na rzecz liberalizacji przez Unię Europejską reżimu wizowego dla obywateli Ukrainy

 

UDK 321:337 (477 +4)

Nepop, Liubow, 

Zastępca Przedstawiciela Ukrainy przy UE,

e-mail: lvnepop@gmail.com

 

SUMMARY:

The article analyzes the role of the civil society organizations in the implementation of the EU Visa Liberalization Action Plan for Ukrainian citizens. The author proves the idea that implementation of the VLAP encourages the civil society organisations to be more active and in this way boosts further strengthening of the civil society in Ukraine.  On the other hand, active position of the civil society regarding the visa liberalization is one of the important elements of reaching progress in this process.

Such an activity ensures a necessary civil control over the process and boosts partner relations between the state and the civil society as well. Thus, the visa dialogue can be studied as important element of the foreign policy of Ukraine and at the same time of its internal development. There is a mutual connection and influence between progress of civil society and implementation of the Visa Liberalization Action Plan.

Keywords: European Union, civil society, civil society organizations, Visa Liberalization Action Plan, visa liberalization.

 

 

ЗАЛУЧЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ОБЄДНАНЬ ДО ВИКОНАННЯ ПЛАНУ ДІЙ ЩОДО ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ ВІЗОВОГО РЕЖИМУ ДЛЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

 

УДК 321:337 (477+4)

Непоп, Любов,

Заступник Представника України при ЄС

e-mail: lvnepop@gmail.com

 

АНОТАЦІЯ:

У статті аналізуються роль громадських об’єднань у процесі виконанні Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для громадян України. Автор обґрунтовує тезу про те, що виконання Плану дій візової лібералізації стимулює активізацію діяльності громадських об’єднань, що сприяє подальшому зміцненню громадянського суспільства в Україні. З іншого боку, активна позиція громадянського суспільства в питання просування на шляху візової лібералізації виступає важливим елементом досягнення прогресу на цьому напрямку. Така активність також забезпечує належний громадський контроль за процесом та стимулює розвиток партнерських відносин між державою та громадянським суспільством.

Таким чином, візовий діалог виступає як  важливий елемент не лише зовнішньої політики України, а і її внутрішнього розвитку. При цьому існує взаємозв’язок і взаємовплив між розвитком громадянського суспільства та реалізацією Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для громадян України.

Ключові слова: Європейський Союз, громадянське суспільство, громадські об’єднання, План дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для громадян України, візова лібералізація.

 

 

PARTICIPATION OF THE CIVIL SOCIETY ORGANITATIONS

IN THE IMPLEMENTATION OF THE EU VISA LIBERALIZATION ACTION PLAN FOR UKRAINIAN CITIZENS

 

Nepop, Liubov,

Deputy Head of Mission of Ukraine to the EU,

e-mail: lvnepop@gmail.com

 

SUMMARY:

The article analyzes the role of the civil society organizations in the implementation of the EU Visa Liberalization Action Plan for Ukrainian citizens. The author proves the idea that implementation of the VLAP encourages the civil society organisations to be more active and in this way boosts further strengthening of the civil society in Ukraine.  On the other hand, active position of the civil society regarding the visa liberalization is one of the important elements of reaching progress in this process.

Such an activity ensures a necessary civil control over the process and boosts partner relations between the state and the civil society as well. Thus, the visa dialogue can be studied as important element of the foreign policy of Ukraine and at the same time of its internal development. There is a mutual connection and influence between progress of civil society and implementation of the Visa Liberalization Action Plan.

Keywords: European Union, civil society, civil society organizations, Visa Liberalization Action Plan, visa liberalization.

 

 

Demokratyczne społeczeństwo obywatelskie jest charakteryzowane przede wszystkim tym, że jego podmioty zwracają pierwszorzędną uwagę na udział polityczny i potencjalną opozycyjność ze strony organizacji społecznych wobec władz (pełniąc w taki sposób funkcję powstrzymania lub przeciwwagi). Jako zadanie kluczowe organizacji społecznych w takich warunkach jest rozpatrywane wychowanie w obywatelach poczucia wydolności politycznej, zdolności do wywierania wpływu na rozwiązanie kwestii politycznych, opierając się przy tym na interesach wspólnego dobra. W tym celu one same mają być, zgodnie ze swoją naturą wewnętrzną, „mini-republikami” o charakterze liberalno-demokratycznym, skierowanymi na dyskuję publiczną i publiczny wymiar realizacji polityki.


Ukraiński badacz O. Onyszczenko wyodrębnia trzy modele relacji społeczeństwa obywatelskiego i państwa: konfrontacyjny, paternalistyczny i konsesusowy [1]. Jego zdaniem, współczesne społeczeństwo ukraińskie zawiera w sobie elementy wszystkich trzech modeli, lecz na razie dominują elementy modelu konfrontacyjnego. Zgadzając się z tą opinią, autor przy tym sądzi, że obecnie istnieją przesłanki polityczne do zniszczenia tej dysproporcji, uzyskania przez społeczeństwo obywatelskie ważniejszej roli w procesach państwowych, wzmocnienia partnerstwa między państwem a społeczeństwem obywatelskim, a także do przejścia do jego modelu konsensusowego. Wszedłszy na drogę rozwoju demokratycznego, społeczeństwo ukraińskie ma przezwyciężyć brak zaufania wobec władz i alienację znacznej części ludu ukraińskiego od życia społecznego i polityki; ma skorzystać ze środków społeczeństwa obywatelskiego, aby formalnie demokratyczne instytucje rządowe zaczęły kierować się zasadami demokracji w praktyce.


Liberalizacja wizowa, w przeciwieństwie do wielu inncyh składników procesu integracji europejskiej, jest tym aspektem stosunków Ukrainy z Unią Europejską, który obchodzi obywateli, jest zrozumiały dla nich, a także w którym postęp może być natychmiast zauważony przez każdą jednostkę. Realizacja Planu działań znajduje się pod stałą uwagą społeczeństwa ze względu na praktyczne znaczenie tego procesu dla przeciętnych obywateli. Taka uwaga, z jednej strony, tworzy dogodne warunki do czynnego wpływu na ten proces ze strony społeczeństwa obywatelskiego, z drugiej zaś, - zwiększa jego odpowiedzialność za osiągnięcie pożądanego wyniku. To, z kolei, wywiera wpływ na stosunki na linii państwo – społeczeństwo obywatelskie w ramach realizacji kryteriów Planu działań w kilku kierunkach.


Z jednej strony, ten fakt, że ostateczny cel dialogu wizowego jest zrozumiały i pożądany przez prawie wszystkie warstwy ludności, zapewnia maksymalne poparcie dla starań rządu w sprawie ich osiągnięcia. Takie poparcie może i ma być wykorzystywane do tego, aby realizacja odpowiednich przedsięwzięć odbywała się w maksymalnie krótkim czasie i z wysokim poziomem wydajności. Nawet najtrudniejsze decyzje ustawodawcze można wytłumaczyć społeczności, uwzględniając ten wysoki poziom poparcia dla celu ostatecznego.

Z drugiej strony, biorąc pod uwagę poziom zainteresowania obywateli w uzyskaniu bezwizowego reżimu z Unią Europejską, ten proces staje się przedmiotem nacisku ze strony społeczności na państwo, skierowanego na przyspieszenie odpowiednich prac, a takze kontroli nad odpowiednimi działaniami struktur rządowych. To, z kolei, sprzyja dalszemu wzmocnieniu społeczeństwa obywatelskiego i jego wpływu w Ukrainie w ogóle.


Jeszcze jednym, nie mniej ważnym, kierunkiem wpływu dialogu wizowego na stosunki na linii społeczeństwo obywatelskie – państwo jest wzmocnienie partnerstwa między nimi, przecież w ramach realizacji Planu działań społeczność ma możliwość bezpośrednio zrobić swój wkład w osiągnięcie celu ostatecznego drogą popularyzacji starań struktur rządowych tak w samym kraju, jak i w granicach Unii Europejskiej, co, niewątpliwie, jest ważnym elementem postępu w realizacji Planu działań. Rząd jest zainteresowany w takim sprzyjaniu, co odpowiednio tworzy przesłanki do wzmocnienia partnerstwa między nim a społeczeństwem obywatelskim, ćwiczenia algorytmów konkretnej współpracy w tym kierunku, które w przyszłości mogą zostać wykorzystane także do realizacji innych inicjatyw.


Nie ulega wątpliwości ten fakt, że rozwiązanie kwestii wizowej będzie sprzyjało wzrostu ratingów sił politycznych, biorących udział w tym procesie, a, stąd, odpowiada to ich interesom politycznym. Z drugiej strony, społeczność także jest zainteresowana w uzyskaniu pozytywnego wyniku w tym kierunku, przecież to zapewni realizację tak pożądanego prawa do swobodnego przemieszczania się. Te czynniki tworzą obiektywne przesłanki do wspomnianego wyżej partnerstwa na linii państwo – społeczeństwo obywatelskie w ramach realizacji Planu działań na rzecz liberalizacji przez Unię Europejską wizowego reżimu dla obywateli Ukrainy. A więc, proces realizacji wizowej już sam z siebie stanowi podstawę dla kształcenia się w Ukrainie konsesusowego modelu funkcjonowania społeczeństwa obywatelskiego. A ten fakt, że w ramach realizacji Planu działań nasze państwo ma implementować szereg wspomnianych wyżej wymagań, które sprzyjają utwierdzeniu państwa prawnego, sprzyja kształceniu się takiego modelu na podstawie postępowego doświadczenia europejskiego.


W kontekście takiego wpływu procesu liberalizacji wizowej na rozwój społeczeństwa obywatelskiego i na odwrót zasługuje na uwagę doświadczenie działalności obywatelskiej inicjatywy „Europa bez barier”, założonej w 2008 r. i zarejestrowanej w 2009 roku na podstawie jednoimiennego ogólnoukraińskiego konsorcjum organizacji społecznych i centrów analitycznych w celu konsolidacji wysiłków aktywistów społecznych i ekspertów, skierowanych na likwidację przeszkód swobody przemieszczania się w Europie [2].

Uczestnicy inicjatywy wspólnie prowadzą zarówno działalność badawczą, jak i lobbistyczną, mianowicie, prowadzą monitorowanie wydawania wiz obywatelom Ukrainy przez konsulaty krajów UE, oceniają jakość implementacji Umowy o uproszczeniu wydawania wiz między Ukrainą i UE, a także występują w roli adwokatów reform wewnętrznych, skierowanych na realizację kryteriów Planu działań na rzecz liberalizacji wizowej. Ważny jest fakt, że inicjatywa ma charakter ogólnoukraiński i zawiera organizacje-uczestniki, które geograficznie przedstawiają miasta (regiony), gdzie znajdują się konsulaty krajów UE: Kijów, Lwów, Odesa, Donieck, Użhorod, Łuck, Charków. Poza tym, działalność „Europy bez barier” jest praktycznym potwierdzeniem założenia o ważności komunikacji w kontekście rozwoju społeczeństwa obywatelskiego, która nie ograniczałaby się obrębem jednego kraju. Przez ten pryzmat właśnie może być rozpatrywane współdziałanie inicjatywy z takimi partnerami na arenie międzynarodowej, jak Fundacja Stefana Batorego, serbska Grupa 484, czeska Asocjacja centrów analitycznych za otwarte społeczeństwo, i z innymi organizacjami pozarządowymi w Brukseli i krajach „Partnerstwa Wschodniego”.


Analiza działalności inicjatywy „Europa bez barier” wskazuje, jak w praktyce są stosowane narzędzia możliwego wpływu społeczeństwa obywatelskiego na promowanie idei liberalizacji wizowej i jako wynik ma ich stosowanie. Wśród tych działań zasługują na uwagę, mianowicie, takie:

-współdziałanie z partnerami międzynarodowymi w celu tworzenia międzynarodowej koalicji „Za Europę bezwizową”. Taka koalicja pozwala zademonstrować, że idea wprowadzenia reżimu bezwizowego dla obywateli Ukrainy ma poparcie nie tylko w naszym państwie, lecz także w innych krajach członkowskich Unii Europejskiej. Ważność takiej pracy trudno przecenić, przecież na tle ogólnego wzrostu w Europie nastrojów negatywnych w sprawie przepływów immigracyjnych, w tym także po wprowadzeniu reżimu bezwizowego dla krajów Bałkanów Zachodnich, wsparcie dla idei skasowania wiz dla Ukraińców staje się jedną z kwestii ogólnej dyskusji w sprawie polityki migracyjnej Unii Europejskiej. Aby opinia publiczna w UE nie ujmowała Ukraińców jako zagrożenie migracyjne, idea ta ma być popularyzowana. Nie będzie przesadne stwierdzenie, że organizacje pozarządowe są w stanie zrobić w tym kierunku znacznie większy wkład, niż jakiekolwiek działania propagandowe władz oficjalnych, dlatego właśnie, że zaufanie do sektora pozarządowego opiera się na uświadomieniu niezawisłości, a więc i obiektywności jego ocen;

-  monitorowanie sytuacji z wydawaniem wiz obywatelom ukraińskim do wjazdu do krajów członkowskich UE. Analiza realizacji osiągniętych między Ukrainą a UE porozumień na rzecz liberalizacji wizowej w kontekście realizacji punktów Umowy o ułatwieniu wydawania wiz jest ważna nie tyle z punktu widzenia danych statystycznych do oceny dotrzymania przez Unię Europejską podjętych przez nią zobowiązań, ile jako, z jednej strony, podstawa dla wywierania nacisku społeczności w celu dalszego ulepszenia sytuacji z tym zakresie, z drugiej zaś, - baza dla uzasadnienia nieistnienia zagrożenia migracyjnego ze strony obywateli Ukrainy dla UE. Zwiększenie liczby wydanych wiz i zmiejszenie odmów na tle minimalnych naruszeń reguł pobytu w UE ze strony obywateli ukraińskich jest ważnym argumentem w kontekście lobbingu wprowadzenia reżimu bezwizowego dla Ukrainy;

- monitorowanie przebiegu realizacji Planu działań na rzecz liberalizacji przez Unię Europejską reżimu wizowego dla obywateli Ukrainy. Działalność w określonym kierunku jest kluczowa w kontekście kontroli ze strony społeczności działań struktur rządowych w ramach realizacji tego Planu, a także stymulowania przyspieszenia pracy drogą wyrażenia odpowiednich poleceń społeczności. Z drugiej strony, w procesie takiego monitorowania istnieje możliwość także dla oceniania przez społeczność poleceń i działań strony UE, co także jest ważnym elementem dialogu wizowego, przecież w praktyce chodzi nie tylko o dostosowanie się do kryteriów przez Ukrainę, lecz także o bezstronną ocenę wyników tego dostosowania się przez stronę europejską. Interesującym aspektem w kontekście takiego monitorowania jest realizacja projektu „Indeks liberalizacji wizowej Partnerstwa Wschodniego”, którego ostatnie wydanie było opublikowane w marcu 2014 roku [3]. Indeks porównuje realizację kilku kryteriów, określonych w planach działań na rzecz liberalizacji wizowej, przez wszystkie kraje „Partnerstwa Wschodniego” (Azerbejdżan, Białoruś, Armenię, Gruzję, Mołdowę  i Ukrainę), wychodząc z tego, że, mimo faktu, iż odpowiednie plany działań dostały tylko Ukraina, Mołdowa i Gruzja, wszystkie kraje Partnerstwa Wschodniego są zainteresowane w liberalizacji wizowej, i dlatego w praktyce prowadzą pracę w dziedzinie realizacji odpowiednich przesłanek;

- przeprowadzenie przedsięwzięć publicznych, przygotowanie materiałów analitycznych, artykułów, innych publikacji środków przekazu masowego, które dotyczą problematyki wizowej w celu popularyzacji idei reżimu bezwizowego. W tym kotekście jako przykład nieordynarnego przedsięwzięcia publicznego można wymienić realizację przez inicjatywę „Europa bez barier” projektu fotograficznego „Wizy? Po co?”, którego wystawa-prezentacja została przeprowadzona zarówno w Ukrainie, jak i w stolicach krajów członkowskich Unii Europejskiej. Odbyło się takie przedsięwzięcie także w Parlamencie Europejskim;

- wysunięcie inicjatyw, które mogą przyczynić się do postępu w zakresie uzyskania reżimu bezwizowego dla obywateli Ukrainy. Wśród takich ostatnich inicjatyw – apel do rządów państw członkowskich i instytucji UE ze strony inicjatywy społecznej „Europa bez barier” 11. grudnia 2013 roku z wezwaniem do podjęcia decyzji o czasowym zawieszeniu reżimu wizowego dla krótkich podróży obywateli Ukrainy do UE na 2014 rok.

Działalnośc inicjatywy społecznej „Europa bez barier” jest jednym z najbardziej jaskrawych, lecz nie jedynym przykładem włączenia organizacji społecznych do osiągnięcia celów, które stoją przed Ukrainą w kontekście realizacji Planu działań na rzez liberalizacji wizowej.

Proces realizacji Planu działań na rzecz liberalizacji przez Unię Europejską reżimu wizowego dla obywateli Ukrainy pobudza także aktywizację organizacji społecznych, zajmujących się innymi, różniącymi się od problematyki swobody przemieszczania się, problemami, mianowicie w dziedzinie walki z korupcją, ochrony danych osobowych, przeciwdziałania dyskryminacji – kierunkach, które, jak już podkreślano wyżej, są kluczowe tak w kontekście realizacji Planu działań, jak i rozbudowy społeczeństwa obywatelskiego.

W 2010 roku Ukraiński Instytut Polityki Publicznej wydał pracę „Walka z korupcją w Ukrainie: wizja społeczeństwa obywatelskiego”[4]. W dokumencie podkreśla się, że potencjał społeczeństwa obywatelskiego w przeciwdziałaniu temu zjawisku polega na tym, że różne typy organizacji społecznych mają możliwość realizowania różnych funkcji walki z korupcją. Wśrod takich funkcji, mianowicie, są wymieniane dokonanie analizy niezależnej, opracowanie i ekspertyza państwowej polityki przeciwkorupcyjnej. W tym kontekście zasługuje na uwagę działalność takich organizacji jak fundusz „Inicjatywy demokratyczne”, Laboratorium inicjatyw ustawodawczych, Centrum reform polityczno-prawnych, Ukraińskie niezależne centrum badań politycznych, Centrum imienia Razumkowa i innych, które periodycznie są włączane do przygotowania projektów ustaw przeciwkorupcyjnych i ich omówienia albo same inicjują przygotowanie takich projektów ustaw.


15. kwietnia 2014 roku Centrum reform polityczno-prawnych (pozarządowe centrum analityczne, założone w Ukrainie w 1996 roku w celu poparcia przeprowadzenia reform politycznych i prawnych, skierowanych na zapewnienie wyższości prawa i odpowiedniego zarządzania w naszym państwie), „Transparency International” (narodowy oddział tej organizacji w Ukrainie został założony na podstawie Twórczego Stowarzyszenia „TORO” – organizacji pozarządowej, założonej w 1999 roku) i Centrum przeciwdziałania korupcji (ukraińska organizacja społeczna, zajmująca się problemami przeciwdziałania korupcji drogą włączenia do tej sprawy fachowców z dziedziny  prawnej, mediów masowych i obywatelsko-politycznej) ujawniły informację o powołaniu nowego projektu ogólnoukraińskiego pod patronatem Instytutu polityki światowej (pozarządowa organizacja w Ukrainie, która określiła jako swoje zadanie informowanie srodowiska ekspertów i społeczności o wydarzeniach kluczowych i tendencjach rozwoju stosunków międzynarodowych i polityki zewnętrznej Ukrainy) „Nowa polityka ukraińska”. Cel projektu został określony za pomocą dyskusji politycznych w Kijowie i centrach obwodowych jako kształtowanie takiego regulaminu zmian w Ukrainie, który uniemożliwiłby niezawodowe i powierzchowne podejście do kwestii walki z korupcją i reformy sądownictwa, a także pozwoliłby w ostatecznym obliczeniu na otrzymanie skutecznych mechanizmów przeciwdziałania korupcji, co pozwoliłoby zmienić ogólne ujmowanie przez obywateli (83%) ludzi, rządzących państwem, jako takich, którzy działają we własnym interesie [5].


Do opracowania ustawodawstwa w dziedzinie ochrony danych osobowych czynnie włączyły się takie organizacje społeczne jak Instytut informacji masowej, Ukraińska fundacja pomocy prawnej, Instytut mediów prawa, Centrum studiów politycznych i analityki, Centrum UA, Twórcze stowarzyszenie „TORO” - Transparency International Ukraina, Ogólnoukraińskie stowarzszenie obywatelskie „Strategia ukraińska”, Fundacja „Otwarte społeczeństwo”, Fundusz „Inicjatywy demokratyczne” imienia Ilka Kuczeriwa, Fundacja „Społeczność”, Instytut Współpracy Euro-Atlantyckiej, Ukraińska Helsińska spółka praw człowieka [6].


W kwestiach przeciwdziałania dyskryminacji na uwagę zasługuje stworzenie Rady Ekspertowej do spraw niedyskryminacji i równości płciowej przy Przedstawicielu Rzecznika do spraw dotrzymania praw dzieci, niedyskryminacji i równości płciowej, której posiedzenie założycielskie odbyło się 26. listopada 2012 roku. Do składu Rady Ekspertowej weszli członkowie Koalicji do przeciwdziałania dyskryminacji w Ukrainie, Przedstawicielstwa Organizacji Międzynarodowej do spraw migracji w Ukrainie, Ogólnoukraińskiej spółki organizacji społecznych „Kongres Romen Ukrainy”, Międzynarodowego Kobiecego Centrum Ochrony Prawa „La Strada – Ukraina”, OOS „Kobiece Konsorcjum Ukrainy”, OS „Centrum swobód obywatelskich”, OOS „Gej-Forum Ukrainy”, Międzynarodowego Funduszu „Odrodzenie”, OOS „Związek organizacji niepełnosprawnych Ukrainy”, Szkoły Równych Możliwości, OS „Centrum Czynność Społeczna” i innych [7].

Jak już wspomniano wyżej, kwestia lobbingu kontaktów między ludźmi jest także jednym z kierunków działalności założonego w 2009 roku Forum społeczeństwa obywatelskiego inicjatywy „Partnerstwo Wschodnie”. Ukraińskie organizacje społeczne w ramach Forum (do składu ukraińskiej platformy Forum należą 184 ukraińskie organizacje pozarządowe [8]) mają możliwość brać czynny udział w monitorowaniu odpowiednich reform, a także donosić do Unii Europejskiej stanowiska i pomysły społeczności w kontekście ich dalszej realizacji.


A więc, istnieją dwie podstawy pozwlające twierdzić, że realizacja Planu działań na rzecz liberalizacji przez Unię Europejską reżimu wizowego dla obywateli Ukrainy pobudza aktywizację działalności organizacji społecznych, a stąd sprzyja dalszemu wzmocnieniu społeczeństwa obywatelskiego w Ukrainie. Z innej strony, czynna pozycja społeczeństwa obywatelskiego w sprawie posunięcia w drodze do liberalizacji wizowej występuje jako istotny element osiągnięcia postępu w tym kierunku, zapewnia jego kontrolę społeczną, pobudza rozwój stosunków partnerskich między państwem i społeczeństwem obywatelskim, sprzyjając w taki sposób rozbudowaniu jego modelu konsensusowego.

 

 

 

Демократичне громадянське суспільство характеризується, передусім, тим, що його суб’єкти приділяють першочергову увагу політичній участі та потенційній опозиційності з боку громадянських об’єднань по відношенню до владних структур (виконуючи в такий спосіб функцію стримування чи противаги). Ключовим завданням громадянських об’єднань у цих умовах розглядається виховання в громадянах відчуття політичної дієздатності, спроможності впливати на вирішення політичних питань, виходячи при цьому з інтересів спільного добра. З цією метою вони самі мають бути за внутрішньою природою ліберально-демократичними «міні-республіками», які націлені на публічну дискусію та публічний вимір здійснення політики.

 

Український дослідник О. Онищенко виділяє три моделі відносин громадянського суспільства і держави: конфронтаційну, патерналістську і консенсусну [1]. На його думку, сучасне українське суспільство несе в собі елементи всіх трьох моделей, але поки що переважають елементи моделі конфронтаційної. Поділяючи цю думку, автор водночас вважає, що наразі існують політичні передумови для подолання цієї диспропорції, отримання громадянським суспільством більш вагомої ролі в державних процесах, зміцнення партнерства між державою та громадянським суспільством та переходу до його консенсусної моделі. Ставши на шлях демократичного розвитку, українське суспільство має подолати недовіру до влади й відчуження значної частини українського народу від громадського життя й політики; використати засоби громадянського суспільства для того, щоб формально демократичні інститути влади почали керуватися принципами демократії на практиці.

 

Візова лібералізація, на відміну від багатьох інших складових процесу європейської інтеграції, є тим аспектом відносин України з Європейським Союзом, який хвилює громадян, є зрозумілим для них і прогрес у якому може бути відразу відчутий кожним індивідом. Виконання Плану дій перебуває під постійною увагою суспільства з огляду на практичну значимість цього процесу для пересічних громадян. Така увага, з одного боку, створює сприятливі умови для активного впливу на цей процес з боку громадянського суспільства, а з іншого, – підвищує його відповідальність за досягнення бажаного результату. Це, у свою чергу, має вплив на відносини по лінії держава – громадянське суспільство в рамках виконання критеріїв Плану дій за декількома напрямками.

 

З одного боку, той факт, що кінцева мета візового діалогу є зрозумілою і бажаною для практично усіх верств населення, забезпечує максимальну підтримку зусиль влади для її досягнення. Така підтримка може і має використовуватися для того, щоб виконання відповідних заходів проходило в максимально стислі терміни і з високим ступенем ефективності. Навіть найбільш непрості законодавчі рішення можуть бути пояснені громадськості, враховуючи цей загальний високий ступінь підтримки кінцевої мети.

З іншого боку, беручи до уваги рівень зацікавленості громадян в отриманні безвізового режиму з Євросоюзом, цей процес стає об’єктом тиску з боку громадськості на державу, спрямованого на прискорення відповідної роботи, а також контролю за відповідними діями владних структур. Це, у свою чергу, сприяє подальшому зміцненню громадянського суспільства та його впливу в Україні в цілому.

Ще одним, не менш важливим напрямком впливу візового діалогу на відносини по лінії громадянське суспільство – держава є зміцнення партнерства між ними, адже в рамках виконання Плану дій громадськість має можливість безпосередньо робити свій внесок у досягнення кінцевої мети шляхом популяризації зусиль владних структур як усередині країни, так і в межах ЄС, що, без сумніву, є важливим елементом просування у виконанні Плану дій. Влада зацікавлена в такому сприянні, що відповідно створює передумови для посилення партнерства між нею та громадянським суспільством, відпрацювання алгоритмів конкретної взаємодії на цьому напрямі, які в подальшому можуть бути використані і для реалізації інших ініціатив.

 

Не викликає сумніву той факт, що вирішення візового питання сприятиме підвищенню рейтингів політичних сил, причетних до цього процесу, а, відтак, це відповідає їхнім політичним інтересам. З іншого боку, громадськість також зацікавлена в отриманні позитивного результату на цьому напрямі, адже він забезпечить реалізацію такого бажаного права людини на свободу пересування. Ці фактори створюють об’єктивні передумови для згаданого вище партнерства по лінії держава – громадянське суспільство в рамках виконання Плану дій щодо лібералізації Євросоюзом візового режиму для громадян України. Таким чином, процес візової реалізації вже сам по собі закладає підвалини для формування в Україні консенсусної моделі функціонування громадянського суспільства. А той факт, що в рамках виконання Плану дій наша держава має імплементувати низку згаданих вище вимог, що сприяють утвердженню правової держави, сприяє формуванню такої моделі на основі передового європейського досвіду. 

 

В контексті такого впливу процесу візової лібералізації на розвиток громадянського суспільства та навпаки заслуговує на увагу досвід діяльності громадської ініціативи «Європа без бар’єрів», створеної у 2008 році та зареєстрованої у 2009 році на основі однойменного всеукраїнського консорціуму громадських організацій та аналітичних центрів з метою консолідації зусиль громадських активістів та експертів, спрямованих на усунення перешкод свободи пересування в Європі [2].

 

Учасники ініціативи спільно здійснюють як дослідницьку, так і лобістську діяльність, зокрема, проводять моніторинг видачі віз громадянам України консульствами країн ЄС, оцінюють якість імплементації Угоди про спрощення оформлення віз між Україною та ЄС, а також виступають адвокатами внутрішніх реформ, спрямованих на реалізацію критеріїв Плану дій щодо візової лібералізації. Важливим є той факт, що ініціатива має всеукраїнський характер і включає організації-учасники, які географічно представляють міста (регіони), де розташовані консульські установи країн ЄС: Київ, Львів, Одеса, Донецьк, Ужгород, Луцьк, Харків. Крім того, діяльність «Європи без бар’єрів» є практичним підтвердження тези про важливість комунікації в контексті розвитку громадянського суспільства, яка б не обмежувалася кордонами однієї країни. Саме крізь цю призму може розглядатися взаємодія ініціативи з такими партнерами на міжнародній арені, як польська Фундація Стефана Баторія, сербська Група 484, чеська Асоціація аналітичних центрів за відкрите суспільство та іншими неурядовими організаціями в Брюсселі та країнах «Східного партнерства».

 

Аналіз діяльності ініціативи «Європа без бар’єрів» показує, як на практиці відбувається застосування інструментів можливого впливу громадянського суспільства на просування ідеї візової лібералізації і який результат має їхнє застосування. Серед цих дій на увагу заслуговують, зокрема, такі:

-  взаємодія з міжнародними партнерами для формування міжнародної коаліції «За безвізову Європу». Така коаліція має змогу продемонструвати, що ідея запровадження безвізового режиму для громадян України має підтримку не лише в нашій державі, а і в країнах-членах Євросоюзу. Важливість такої роботи важко переоцінити, адже на тлі загального зростання в Європі негативних настроїв щодо збільшення імміграційних потоків, у тому числі після запровадження безвізового режиму для країн Західних Балкан, підтримка ідеї відміни віз для українців перетворюється на одне з питань загальної дискусії щодо міграційної політики Євросоюзу. Для того, щоб громадська думка в ЄС не сприймала українців як міграційну загрозу, така ідея має популяризуватися. Не буде перебільшенням сказати, що неурядові організації здатні в цьому напрямку зробити іноді навіть більший внесок, ніж будь-які пропагандистські кроки офіційної вдали, саме завдяки тому, що довіра до неурядового сектору базується на усвідомленні незалежності, а отже і об’єктивності його оцінок;

-  здійснення моніторингу ситуації з видачею віз українським громадянам для в’їзду до країн-членів ЄС. Аналіз виконання досягнутих між Україною та ЄС домовленостей щодо візової лібералізації в контексті виконання положень Угоди про спрощення оформлення віз є важливим не стільки з точки зору статистичних даних для оцінки дотримання Євросоюзом взятих на себе зобов’язань, скільки як, з одного боку, підстава для тиску громадськості для подальшого покращення ситуації в цій сфері, а з іншого, – база для обґрунтування неіснування міграційної загрози з боку громадян України для ЄС. Збільшення кількості виданих віз та зменшення відмов на тлі мінімальних порушень правил перебування в ЄС з боку українських громадян є важливим аргументом у контексті лобіювання запровадження безвізового режиму для України;

- моніторинг ходу виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для громадян України. Діяльність на зазначеному напрямку є ключовою в контексті контролю з боку громадськості дій владних структур у рамках виконання цього Плану, а також стимулювання пришвидшення роботи шляхом висловлення відповідних рекомендацій громадськості. З іншого боку, в процесі такого моніторингу існує можливість і для оцінки громадськістю рекомендацій та дій сторони ЄС, що також є важливим елементом візового діалогу, адже на практиці йдеться не лише про виконання критеріїв Україною, а і про неупереджену оцінку результатів цього виконання європейською стороною. Цікавим аспектом у контексті такого моніторингу є реалізація проекту «Індекс візової лібералізації Східного партнерства», останній випуск якого був оприлюднений у березні 2014 року [3].  Індекс порівнює виконання критеріїв, визначених у планах дій щодо візової лібералізації, всіма країнами «Східного партнерства» (Азербайджаном, Білоруссю, Вірменією, Грузією, Молдовою та Україною), виходячи з того, що, попри факт, що відповідні плани дій отримали тільки Україна, Молдова та Грузія, всі країни СхП зацікавлені у візовій лібералізації і тому на практиці ведуть роботу з виконання відповідних передумов;

- проведення публічних заходів, підготовка аналітичних матеріалів, статей, інших публікацій у ЗМІ, які стосуються візової проблематики з метою популяризації  ідеї безвізового режиму. У цьому контексті як приклад неординарного публічного заходу можна назвати реалізацію ініціативою «Європа без бар’єрів» фотопроекту «Візи? Навіщо?», виставка-презентація якого була проведена як в Україні, так і в столицях країн-членів Європейського Союзу. Відбувся такий захід і в Європейському Парламенті;

- висунення ініціатив, які можуть сприяти просуванню в плані отримання безвізового режиму для громадян України. Серед таких останніх ініціатив – звернення до урядів держав-членів та інституцій ЄС від громадської ініціативи «Європа без бар’єрів» 11 грудня 2013 року з закликом прийняти рішення про тимчасове призупинення візового режиму короткострокових поїздок громадян України до ЄС на 2014 рік.

 

Діяльності громадської ініціативи «Європа без бар’єрів» є одним із найбільш яскравих, але не єдиним прикладом залучення громадських об’єднань до  досягнення цілей, які стоять перед Україною в контексті виконання Плану дій щодо візової лібералізації.

Процес виконання Плану дій щодо лібералізації Євросоюзом візового режиму для громадян України стимулює і активізацію громадських об’єднань, які опікуються іншими, відмінними від проблематики свободи пересування питаннями, зокрема у сферах боротьби з корупцією, захисту персональних даних, протидії дискримінації – напрямках, які, як вже було відзначено вище, є ключовими в контексті як виконання Плану дій, так і розбудови громадянського суспільства. 

 

У 2010 році Український інститут публічної політики оприлюднив дослідження «Боротьба з корупцією в Україні: погляд громадянського суспільства» [4]. В документі зазначається, що потенціал громадянського суспільства в протидії цьому явищу полягає в тому, що різні типи громадських організацій мають можливість реалізовувати різні функції боротьби з корупцією. Серед таких функцій, зокрема, називаються проведення незалежного аналізу, розробка та експертиза антикорупційної політики держави. У цьому контексті заслуговує на увагу дільяність таких організацій як фонд «Демократичні ініціативи», Лабораторія законодавчих ініціатив, Центр політико-правових реформ, Український незалежний центр політичних досліджень, Центр імені Разумкова та інших, що періодично залучаються до підготовки антикорупційних законопроектів та їхнього обговорення або ж самі ініціюють підготовку таких законопроектів.

 

15 квітня 2014 року Центр політико-правових реформ (неурядовий аналітичний центр, створений в Україні у 1996 році для сприяння у проведенні політичних та правових реформ, спрямованих на забезпечення верховенства права та належного врядування в нашій державі), «Транспаренсі Інтернешнл» (національне відділення цієї організації в Україні було засноване на базі Творчого об’єднання «ТОРО» – неурядової організації, яка була створена у 1999 році) та Центр протидії корупції (українська громадська організація, що займається питаннями протидії корупції шляхом залучення до цієї справи фахівців з юридичного, медійного та громадсько-політичного секторів) оприлюднили інформацію про започаткування нового всеукраїнського проекту під егідою Інституту світової політики (неурядова організація в Україні, яка визначила своїм завданням інформування українського експертного та громадського середовища про ключові події та тенденцій розвитку міжнародних відносин та зовнішньої політики України) «Нова європейська політика».  Метою проекту було визначено за допомогою публічних дискусій у Києві та обласних центрах сформувати такий порядок денний перетворень в Україні, який би унеможливив нефаховий та поверхневий підхід до питань боротьби з корупцією та судової реформи, а також дозволив би в кінцевому розрахунку отримати ефективні механізми протидії корупції, що дозволило б змінити загальне сприйняття громадянами (83%) людей, які керують країною, як таких, що діють у власних інтересах [5].

 

До розробки законодавства у сфері захисту персональних даних активно залучалися такі громадські об’єднання як Інститут масової інформації, Українська фундація правової допомоги, Інститут медіа права, Центр політичних студій та аналітики, Центр UA, Творче об’єднання «ТОРО» – Transparency International Україна, ВГО «Українська стратегія», Фундація «Відкрите суспільство», Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, Фундація «Суспільність», Інститут Євро-Атлантичного співробітництва, Українська Гельсінська спілка з прав людини [6].

 

В питаннях протидії дискримінації на увагу заслуговує створення  Експертної ради з питань недискримінації та гендерної рівності при Представнику Уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності, установче засідання якої відбулося 26 листопада 2012 року. До складу Експертної ради увійшли члени Коаліції з протидії дискримінації в Україні, Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні, Всеукраїнської спілки громадських організацій «Конгрес Ромен України», Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна», ВГО «Жіночий консорціум України», ГО «Центр громадянських свобод», ВГО «Гей-Форум України», Міжнародного фонду «Відродження»,  ВГО «Союз організацій інвалідів України», Школи Рівних Можливостей, ГО «Центр Соціальна Дія», ВГО «Гей-Форум України» та інші [7].

 

Як уже було згадано вище, питання лобіювання контактів між людьми є також одним із напрямів діяльності створеного у 2009 році Форуму громадянського суспільства ініціативи «Східне партнерство». В рамках Форуму українські громадські об’єднання (до складу української платформи Форуму входить 184 українські неурядові організації [8]) мають можливість брати активну участь у моніторингу відповідних реформ, а також доводити до Європейського Союзу позиції та ідей громадськості в контексті їхньої подальшої реалізації. 

 

Таким чином, існують всі підстави стверджувати, що виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для громадян України стимулює активізацію діяльності громадських об’єднань, а, відтак, сприяє подальшому зміцненню громадянського суспільства в Україні. З іншого боку, активна позиція громадянського суспільства в питання просування на шляху візової лібералізації виступає важливим елементом досягнення прогресу на цьому напрямку, забезпечує його громадський контроль, стимулює розвиток партнерських відносин між державою та громадянським суспільством, сприяючи в такий спосіб розбудові його консенсусної моделі. 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Онищенко О. Громадянське суспільство: тенденції становлення // Наука і суспільство. – 2002. - № 1/2. - С. 2-7.

2. Європа без бар’єрів. Громадська ініціатива, аvailable at: http://novisa.org.ua/pro-nas/yevropa-bez-baryeriv/

3. Индекс либерализации визового режима Восточного партнерства. Независимая оценка процесса облегчения/либерализации визового режима, аvailable at:  http://monitoring.visa-free-europe.eu/ru/

4. Борьба с коррупцией в Украине: взгляд гражданского общества. Финальный отчет. Украинский институт публичной политики. 2010. - 33с., аvailable at: http://uipp.org.ua/uploads/news_message/at_file_uk/0070/71.pdf

5.  Боротьба з корупцією: що потрібно знати й вимагати кожному. Українська правда. 15 квітня 2014, 14:29, аvailable at: http://www.pravda.com.ua/articles/2014/04/15/7021903/

6. Представники громадських організацій просять Верховну Раду переглянути Закон «Про захист персональних даних». Українська Гельсінська спілка з прав людини. 27.08.2012, аvailable at:  http://helsinki.org.ua/index.php?id=1346083178

7. Розпочала роботу Експертна рада з питань недискримінації та гендерної рівності. 26.11.2012,  аvailable at: http://www.ombudsman.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2182:2012-11-26-14-16-52&catid=14:2010-12-07-14-44-26&Itemid=75

8. Українська Національна Платформа Форуму Громадянського Суспільства Східного Партнерства. Європейський простір, аvailable at:  http://eu.prostir.ua/themes/EaP.html

 

 

REFERENCES: 

1. Onyshchenko O. Hromadianske syspilstvo: tendenciji stanovlennia // Nauka I suspilstvo. – 2002. - № 1/2. - p. 2-7.

2. Europa bez barjeriv. Hromadianska iniciatyva, аvailable at: http://novisa.org.ua/pro-nas/yevropa-bez-baryeriv/

3. Index liberalizaciji vizovogo rezhyma Vostochnogo partniorstva. Nezavisimaja ocenka processa oblegchenija / liberalizaciji vizovogo rezhyma, аvailable at:  http://monitoring.visa-free-europe.eu/ru/

4. Borba s korrupcijej v Ukrainie: vzgliad grazhdanskogo obshchestva. Finalnyj otchiot. Ukrainskij institut publichnoj politiki. 2010. - 33с., аvailable at: http://uipp.org.ua/uploads/news_message/at_file_uk/0070/71.pdf

5. Borotba z korupcijeju: shcho potribno znaty I vymagaty kozhnomu. Ukrajinska Pravda. 15 квітня 2014, 14:29, аvailable at: http://www.pravda.com.ua/articles/2014/04/15/7021903/

6. Predstavnyky hromadskyh organizacij prosiat Verkhovnu Radu pereglianuty Zakon “Pro zahyst personalnyh danyh”. Ukrajinska Helsynska Spilka z prav liudyny. 27.08.2012, аvailable at:  http://helsinki.org.ua/index.php?id=1346083178

7. Rozpochala robotu Expertna rada z pytan nedyskryminaciji ta hendernoji rivnosti.  26.11.2012,  аvailable at: http://www.ombudsman.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2182:2012-11-26-14-16-52&catid=14:2010-12-07-14-44-26&Itemid=75

8. Ukrajinska Nacionalta Platforma Forumu Hromadianskogo Suspilstva Shidnogo Partnerstva. Europejskyj prostir, аvailable at:  http://eu.prostir.ua/themes/EaP.html

 

 

 

 

 



Обновлен 10 дек 2014. Создан 06 окт 2014