Nauki Społeczno-Humanistyczne Соціально-Гуманітарні Науки Social and Human Sciences

 

Veremchuk, Tetiana, 2014. THE EUROPEAN UNION COMMUNICATIONS: HISTORIOGRAPHY ISSUE. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 01(01), pp. 128-135.

Nauki Społeczno-Humanistyczne. Polsko-ukraińska czasopismo naukowe / Соціально-Гуманітарні Науки. Польсько-український науковий журнал / Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 2014, Vol. 01(01)



 

Veremchuk, Tetiana, 2014. THE EUROPEAN UNION COMMUNICATIONS: HISTORIOGRAPHY ISSUE.  Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 01(01), pp. 128-135.   

  

Комунікації Європейського Союзу:

до питання історіографії

 

УДК [316.774: 061.1ЄС](477-475)

 

Веремчук, Тетяна,

аспірантка,

Національний технічний університет України «КПІ»,

Видавничо-поліграфічний інститут

tetiana.veremchuk@gmail.com

 

АНОТАЦІЯ

Значний масив інформації щодо формування та реалізації комунікаційної політики Європейського Союзу ставить перед науковцями завдання її обробки та класифікації. У статті зроблено спробу проаналізувати історіографічну базу інформаційно-комунікаційної діяльності інституцій ЄС з метою подальшого виявлення та впровадження найбільш ефективних комунікаційних стратегій в різних країнах Європейського Союзу, зокрема в процесі їхньої інтеграції.

Усі розглянуті наукові праці класифіковано відповідно до чотирьох тематичних категорій:історичний напрям досліджень (розглядає становлення та розвиток інформаційно-комунікаційної політики ЄС, її ключові стратегії, програми, нормативно-законодавчу базу, формування інформаційного суспільства); студії щодо ефективності комунікацій ЄС (оцінюють ефективність інформаційно-комунікаційної політики Євросоюзу, роботи журналістів та працівників європейського корпусу, прес-офісів); студії щодо медіатизації євроінтеграції (вивчають вплив засобів масової комунікації на процес євроінтеграції, вплив євроінтеграції на медіаландшафт ЄС); студії щодо концептуалізація європейської публічної сфери (намагаються емпірично оцінити існування транснаціональної громадської сфери, що виникає з досвіду транснаціональних засобів масової інформації).

З фрагментарних праць дослідження комунікаційної сфери Європейського Союзу виросли в системні студії, які часто об’єднують цілі дослідницькі групи.

Ключові слова: Європейський Союз, комунікації, дослідження, ЗМІ, інформаційна політика, історіографія, студії.

 

 

THE EUROPEAN UNION COMMUNICATIONS:

HISTORIOGRAPHY ISSUE

 

Veremchuk, Tetiana,

PhD student,

National Technical University of Ukraine KPI,

Publishing and Printing Institute

tetiana.veremchuk@gmail.com

 

SUMMARY

Considerable amount of information about formation and implementation of the European Union Communication policy makes a task of its processing and classification. It was analyzed scientific historiography of European Union Information and Communication policy in order to identify and implement forward the most effective communication strategies in different countries of the European Union, particularly during European integration process.

All scientific researches are classified according to four themes: historical studies (consider establishment and development of Information and Communication policy of the EU, its strategies, programs, regulatory and legislative framework, development of information society); EU communication efficiency studies (evaluate the effectiveness of Information and Communication policy of the EU, of journalists and European press office employees); mediatization of European integration (explore the impact of mass media on the European integration process, the impact of European integration on the EU media landscape); conceptualization of European public sphere (attempt to assess empirically the existence of transnational public sphere that arises from the experience of transnational media).

From the fragmentary researches European Union communication studies have grown up in the scientific system which often brings together different research groups.

Keywords: European Union, communication, research, media, information policy, historiography, studies.

 

На сучасному етапі розвитку комунікаційних наук в світі дослідження, пов’язані з функціонуванням комунікаційних систем Європейського Союзу, тяжіють до виділення в окрему категорію наукових студій, завдяки широкій проблематиці, тематичній багатовекторності та філософсько-культурній унікальності явища. Сучасні дослідження комунікацій Євросоюзу концептуально базуються на положенні, яке визначає ЄС не тільки, як геополітичну і економічну спільноту, але також як об’єднання культурних та філософських категорій, які лягають в основу позиціонування і подальшого розвитку різних сфер життя усього Європейського контенту.

Актуальність теми зумовлена новими перспективами євроінтеграції України, в процесі якої одна з ключових ролей належить саме засобам масової комунікації та засобам масової інформації. Крім того, актуальність роботи визначається загальною тенденцією у межах сучасних соціальних комунікацій до дослідження комунікативного ресурсу ЄС і його комплексного аналізу.

Мета дослідження полягає у встановленні основних тенденцій в науковому дискурсі інформаційно-комунікаційного ресурсу Європейського Союзу та його систематизації.

Дослідження взаємозв’язку інформаційної сфери та Європейського Союзу до кінця 90-х років ХХ століття були фрагментованими і слаборозвиненими. Незважаючи на масштабність напрацювань, лишалося відносно мало об’єднаних підходів до вивчення, як контенту, так і виробництва інформаційних повідомлень на міжнаціональному і на глобальному рівнях.

Активізація у дослідженнях комунікацій ЄС спостерігалася починаючи з 2000-х років, відколи ця сфера почала займати все вищі позиції на політичному порядку денному. Вибух наукових праць комунікаційної сфери Європейського Союзу на початку ХХ століття здебільшого був зумовлений значним зацікавленням цим питанням самими інституціями Євросоюзу, які ініціювали та інвестували в широкомасштабні проекти, наукові конференції, майстер-класи, круглі столі з вивчення європейських мас-медіа, європейської громадської сфери, впливу ЗМІ на процес євроінтеграції, європеїзації інформаційного простору. Цей дослідницький процес був підкріплений такими внутрішніми подіям, як розширення ЄС у 2004 році та ратифікація Конституції ЄС, після чого, власне, комунікація стала одним із пріоритетних завдань на порядку денному європейських інституцій [5, С. 58].

Один з таких проектів – «Мінливі медіа – Мінлива Європа» – тривав протягом п’яти років (2000-2005) і проходив у форматі семінарів з періодичністю двічі на рік. Проект фінансувався Європейською Радою з досліджень гуманітарних та соціальних наук в рамках Європейського наукового фонду (ESF) в Страсбурзі [3, С. 54]. Програма стала порівняльним, міждисциплінарним, крос-європейським дослідницьким проектом під керівництвом професора І. Бондербжерга (Університет Копенгагена, Данія) і професора П. Голдінга (Університет Лафборо, Великобританія), котрі представляють медіадослідження в гуманітарних і соціальних науках. Проект об’єднав приблизно 60 дослідників з 18 європейських країн і був організований в чотирьох дослідницьких групах на чолі з командним лідером [3, С. 54].

 На сьогодні існує дуже багато інформації з приводу формування та реалізації комунікаційної політики Європейського Союзу, тому постає проблема її обробки та класифікації.

Опрацьований нами масив вітчизняної та іноземної наукової літератури дозволяє умовно класифікувати усі праці за чотирма тематичними напрямами.

Історичний напрям досліджень. Перша група розглядає становлення та розвиток інформаційно-комунікаційної політики ЄС: історичний екскурс, стратегії, програми, нормативно-законодавча база, формування інформаційного суспільства. Ґрунтовно цю проблематику вивчали такі зарубіжні науковці, як Ц. Ламперт, М. Шнейдер, П. Фарізеллі, Д.-Л. Балдоні, К. Мікоел, П.-П. Петруччо, хоча їхні доробки здебільшого стосуються аналізу ранніх стратегій у початковий період євроінтеграційного процесу в країнах Центральної і Східної Європи.

Серед українських вчених у цьому тематичному напрямі вагомим є дослідження Є. А. Макаренко. Її праці «Європейська інформаційна політика» та «Міжнародні інформаційні відносини: структура, тенденції, перспективи» можна вважати плацдармом, який дав початок вітчизняному дослідженню проблеми розвитку політики інформаційного суспільства в країнах Центральної і Східної Європи. Ще одна праця Є. А. Макаренко, М. А. Ожевана  та М. М. Рижкова, окрім становлення громадянського та інформаційного суспільства Європи, висвітлює також політику та діяльність європейських міжурядових організацій у сфері інформації та комунікації, правове регулювання інформаційної діяльності, функціонування та динаміку європейського інформаційного ринку.

Істотний внесок у вивчення проблеми політики інформаційного суспільства в умовах євроінтеграції на прикладі країн-членів ЄС (Республіка Польща, Словацька, Угорська та Чеська Республіки) зробив В. М. Парфенюк. В той час, як  засади інформаційної політики Євросоюзу з точки зору нормативно-правової бази, на основі якої вона реалізується, комплексно вивчала Н. Шепель. Хоча науковці у цьому розділі торкаються аналізу євроінтеграційної політики України за напрямом «інформаційне суспільство», вони не досліджують інформаційно-комунікаційну політику ЄС стосовно України. Політика Європейського Союзу розглядається у загальному контексті міжнародної політики щодо формування глобального інформаційного суспільства.

Студії щодо ефективності комунікацій ЄС. Друга група праць сконцентрована навколо оцінки ефективності інформаційно-комунікаційної політики Євросоюзу, роботи журналістів та працівників європейського корпусу, прес-офісів.

Цей сектор стосується як аналізу ефективності політики в цілому, так і окремих програм, стратегій з точки зору фінансових затрат, людських ресурсів, часових проміжків часу. Наприклад, М. Бруггеманн, Дж. де Клерк-Сачсс С. Курпас провели дослідження спрямоване на оцінку того, наскільки комунікаційні програми і акції, що фінансуються в рамках основного бюджету Європейського Союзу, були ефективними і виправдовували свої затрати [4].

У свою чергу, українська дослідниця Є. Б. Тихомирова сконцентрувалася навколо оцінки ефективності конкретної стратегічної програми – однієї з перших комунікаційних програм Європейського Союзу PRINCE, зокрема, її дієвості в інформуванні населення щодо розширення ЄС, обговорення майбутнього Європи та інформаційної підтримки введення євровалюти [2, С. 254].

Низка праць торкається ефективності роботи задіяних людських ресурсів, зокрема, працівників інституцій ЄС або кореспондентів брюссельського прес-корпусу тощо. Так, К. Валентіні та Б. Лорсен  приділяють значну увагу медійній діяльності Європейської Комісії, розглядають її структуру та функції підпорядкованих їй прес-служб, а також структуру Ради ЄС та її Генерального секретаріату, відзначаючи відмінності у медійній діяльності обох інституцій [8, С. 1]. Дослідники наголошують на важливості вивчення європейських комунікацій серед громадського сектору, зазначаючи, що досі основна увага акцентувалася на комунікаціях всередині бізнес-організацій. «В Європейському контексті тільки обмежена кількість робіт пов’язана з інституціями Євросоюзу та їхнім комунікаційним менеджментом з точки зору зв’язків з громадськістю» [8, С. 1]. Однак праця К. Валентіні та Б. Лорсен не висвітлює комунікаційну діяльність органів ЄС, яка проводиться за межами Спільноти, у країнах-партнерах або країнах-кандидатах на вступ в ЄС.

Студії щодо медіатизації євроінтеграції. Третій напрям вивчає вплив засобів масової комунікації та засобів масової інформації на процес євроінтеграції, а також зворотній процес – вплив євроінтеграції на медіаландшафт Європейського Союзу. У цьому секторі значний обсяг літератури стосується пояснення взаємозалежності ЗМІ і громадської підтримки ЄС. Розробкою тематики займалися С. Мейер, Л. Мілс, Р. Інглхарт, М. Габель, Х. Палмер, С. Дж. Андерсон, М. С. Рейхерт та інші. Пласт напрацювань з даної тематики стосується так званої теорії побудови або встановлення порядку денного у європейських ЗМІ, зокрема це праці К. Х. де Вріза, Л. Рейя, А. Х. Міллера. Згідно з цією теорією медіа залежать великою мірою від політичного дискурсу, який виробляється колективними акторами з політичних інститутів, соціальних та економічних груп інтересів, а також некомерційних громадських організацій у вигляді заяв з приводу тих чи інших подій. З цієї точки зору європейська суспільна сфера, донесена ЗМІ, є конкурентним полем політичного дискурсу, де колективні суб'єкти беруть участь в актах «стратегічних політичних комунікаціях» [7], щоб представити свої вимоги для широкої аудиторії.

Спроба пояснити євроскептичні настрої у деяких країнах ЄС спонукали дослідників взяти за об’єкт вивчення журналістське середовище, яке продукує інформаційні повідомлення, зокрема процес в цілому та різні аспекти виробництва новин, оцінити діяльність кореспондентів ЄС у національних газетах, порівняти, чим відрізняється висвітлення європейських справ від висвітлення національної політики одними і тими же журналістами [6, С. 2].

У межах тематичного напряму також вивчають вплив глобальної технічної революції та нових медіа на комунікаційну сферу Європейського Союзу. Зацікавлення науковцями цим сектором пов’язане зі зростанням ролі аудіовізуальних ЗМІ і новою фазою розвитку людства, в якій інформаційне суспільство та інтерактивні засоби масової інформації створюють новий порядок денний у політиці та медіа, змінюючи традиційні національні правила. «Європейська аудіовізуальна індустрія піддається різким змінам, оскільки медіаконтент комунікаційні мережі, сервіси та пристрої тяжіють до конвергенції» [9].

Концептуалізація європейської публічної сфери. Цей потік літератури включає праці з політичної філософії, обговорення теоретичних питань, що стосуються дефіциту демократії в ЄС і те, як комунікаційні процеси можуть вирішити цю проблему, просуваючи створення наднаціональної суспільної сфери (роботи П. Шлесінгера, Д. Кевіна, Дж. Хабермаса та інших). Сюди також відносяться дослідження, які намагаються емпірично оцінити існування транснаціональної громадської сфери, що виникає з досвіду транснаціональних засобів масової інформації (роботи К. Мейєра, П. Шлесінгера, Іонеску). У зв’язку з розвитком європейської громадської сфери, ці дослідження в основному орієнтовані на структурні умови, транснаціональні комунікації, дискурси з європейської тематики, якість комунікаційних процесів. Поняття «публічна сфера» по відношенню до сучасності в трактуванні західних дослідників виглядає наступним чином: публічна сфера це певний простір, в якому різні соціальні системи, уряд, партії, профспілки, мас-медіа ведуть суспільну дискусію і можуть вступати в певну опозицію по відношенню один до одного [1].

Концептуалізація європейської публічної сфери також обертається на ідеї європеїзації національних комунікаційних сфер. Такі вчені як Т. Різз, Г-Й. Тренз, М. ван де Стіг стверджують, що так як Європа характеризується багатьма відмінностями у мові, цінностях, ідентичностях і системах засобів ЗМІ, створення наднаціональної однорідної суспільної сфери, як в національній державі, не уявляється можливим. Емпіричні дослідження, проведені в цій галузі, вимірюють ступінь європеїзації національного суспільного життя, тобто наскільки часто європейські питання розглядаються національними засобами масової інформації і в яких умовах [10, С. 2].

Усі студії з європейських комунікацій, емпіричним матеріалом яких є ЗМІ та ЗМК, можна поділяти на ті, що досліджують друковані медіа та ті, що досліджують аудіовізуальні медіа. Зазначимо, що найбільш популярним серед дослідників залишається телебачення як середовище збору інформації, сфері радіомовлення та друкованій пресі уваги приділено значно менше.

Висновки. З поодиноких, фрагментарних праць, дослідження комунікаційної сфери Європейського Союзу виросли в системні, багатопланові проекти, які часто об’єднували від кількох науковців до цілих дослідницьких груп за тематичними напрямами. Медійні студії розвивалися в прямій залежності із становленням комунікаційної політики ЄС: їхня актуальність збільшувалася в міру того, наскільки зростала пріоритетність комунікацій на порядку денному Спільноти. В останнє десятиліття наукові праці про інформаційно-комунікаційну діяльність ЄС самі стають об’єктом дослідження.

Цінним і важливим є досвід впровадження комунікаційних стратегій в різних країнах Європейського Союзу, зокрема на шляху їхньої інтеграції. Особливий інтерес становлять держави з подібним до українського історичним минулим та подібними ментальними і культурними рисами (Польща, Литва, Латвія, Естонія, Румунія). Відсутність повних, системних досліджень комунікаційного компоненту Європейського Союзу в Україні відкривають для вітчизняних науковців широке поле для аналізу.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Кривоносов А.Д. PR-текст в системе публичных коммуникаций / А. Д. Кривоносов. — 2-е изд., доп. — СПб. : Петербургское Востоковедение, 2002 : Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/86738/.
  2. Тихомирова Є. Б. Комунікаційна політика ЄС: Програма Prince / Є. Б. Тихомирова // Слов’янський вісник. — вип. 11. — 2011. — С. 254—260.
  3. Bondenbjerg. European Media, Cultural Integration and Globalisation. Reflections on the ESF-Programme Changing Media — Changing Europe. [Electronic resourse] / I. Bondenbjerg. — University of Copenhagen, 2001 : Access mode: http://www.nordicom.gu.se/common/publ_pdf/28_bondebjerg.pdf
  4. Brüggemann M., De Clerck-Sachsse J., Kurpas, S. Towards Communication? Evaluating the Activities of the European Commission in the field of Communication [Electronic resourse] / MBrüggemann, J. De Clerck-Sachsse, S. Kurpas //  CEPS Special Reports, 2006. 30 p. : Access mode: http://aei.pitt.edu/11756/1/1405.pdf.
  5. Communicating Europe [Electronic resourse]  / K. Ott, F. Sbert Stiftung // Croatian Accession to the European Union. The challenges of Participation (Fourth Volume). — 2006. — 404 p. : Access mode : http://www.amazon.com/Croatian-Accession-European-challenges-Participation/dp/9536047772
  6. Koopmans R., Erbe J. Towards a Europeanised Public Sphere? Vertical and horizontal dimensions of Europeanized political communication // Innovation, 2004. — 17(2). — P. 97—118.
  7. Kriesi, H. Strategic Political Communication: Mobilizing public opinion in ‘audience democracies’ / H. Kriesi // Comparing Political Communication: Theories, Cases and Challenges. — Cambridge : Cambridge University Press, 2004. — P. 184—212.
  8. Laursen, B., Valentini, C., Communicating the EU to the Media The Delicate Role of Press Officers at the Council of the European Union [Electronic resourse] / B. Laursen, C. Valentini. — Denmark, 2012 : Access mode : http://www.instituteforpr.org/wp-сontent/uploads/Communicating_EU_to_media.pdf.
  9. Reding V. Information Society and Media and Communications: Linking European Policies / V. Reading. — Luxembourg : Office for Official Publications of the European Communities, 2007. 15 p.
  10. Valentini C., Nesti G. Public Communication in the European Union. History, Perspectives and Challenges / C. Vaentina, G. Nesti. — Newcastle upon Tyne, UK : Cambridge Scholars Publishing, 2010. — 440 p.

 

REFERENCES:

  1. Krivonosov A.D. PR-tekst v sisteme publichnyh kommunikacij [PR-text in Public Communications System] / A. D. Krivonosov. — 2-e izd., dop. — SPb. : Peterburgskoe Vostokovedenie, 2002 : Rezhim dostupu: http://www.twirpx.com/file/86738/.
  2. Tihomirova Y. B. Komunіkacіjna polіtika ЄS: Programa Prince [EU Communications Policy: Prince Program] / Y. B. Tihomirova // Slov’jans'kij vіsnik. — vip. 11. — 2011. — S. 254—260.
  3. Bondenbjerg. European Media, Cultural Integration and Globalisation. Reflections on the ESF-Programme Changing Media — Changing Europe. [Electronic resourse] / I. Bondenbjerg. — University of Copenhagen, 2001 : Access mode: http://www.nordicom.gu.se/common/publ_pdf/28_bondebjerg.pdf
  4. Brüggemann M., De Clerck-Sachsse J., Kurpas, S. Towards Communication? Evaluating the Activities of the European Commission in the field of Communication [Electronic resourse] / MBrüggemann, J. De Clerck-Sachsse, S. Kurpas //  CEPS Special Reports, 2006. 30 p. : Access mode: http://aei.pitt.edu/11756/1/1405.pdf.
  5. Communicating Europe [Electronic resourse]  / K. Ott, F. Sbert Stiftung // Croatian Accession to the European Union. The challenges of Participation (Fourth Volume). — 2006. — 404 p. : Access mode : http://www.amazon.com/Croatian-Accession-European-challenges-Participation/dp/9536047772
  6. Koopmans R., Erbe J. Towards a Europeanised Public Sphere? Vertical and horizontal dimensions of Europeanized political communication // Innovation, 2004. — 17(2). — P. 97—118.
  7. Kriesi, H. Strategic Political Communication: Mobilizing public opinion in ‘audience democracies’ / H. Kriesi // Comparing Political Communication: Theories, Cases and Challenges. — Cambridge : Cambridge University Press, 2004. — P. 184—212.
  8. Laursen, B., Valentini, C., Communicating the EU to the Media The Delicate Role of Press Officers at the Council of the European Union [Electronic resourse] / B. Laursen, C. Valentini. — Denmark, 2012 : Access mode : http://www.instituteforpr.org/wp-сontent/uploads/Communicating_EU_to_media.pdf.
  9. Reding V. Information Society and Media and Communications: Linking European Policies / V. Reading. — Luxembourg : Office for Official Publications of the European Communities, 2007. 15 p.
  10. Valentini C., Nesti G. Public Communication in the European Union. History, Perspectives and Challenges / C. Vaentina, G. Nesti. — Newcastle upon Tyne, UK : Cambridge Scholars Publishing, 2010. — 440 p.

 

 

 



Обновлен 16 июл 2014. Создан 14 июл 2014