Nauki Społeczno-Humanistyczne Соціально-Гуманітарні Науки Social and Human Sciences

 

Kachur, Sergey, 2014. THE ROLE OF POLITICAL IDEOLOGY IN THE SPREAD OF SUICIDE TERRORISM. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 01(01), pp. 69-81.

Nauki Społeczno-Humanistyczne. Polsko-ukraińska czasopismo naukowe / Соціально-Гуманітарні Науки. Польсько-український науковий журнал / Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 2014, Vol. 01(01)



 

Kachur, Sergey, 2014. THE ROLE OF POLITICAL IDEOLOGY IN THE SPREAD OF SUICIDE TERRORISM. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 01(01), pp. 69-81.   

  

Роль політичної ідеології в поширенні суїцидного тероризму

УДК 327.39

Качур Сергій,

Університет «Україна» (Україна, Київ),

кафедра суспільно-політичних наук,

аспірант,

kachur_s@mail.ua

 

АНОТАЦІЯ

Результати систематизації теоретичних знань про природу терактів смертників та аналізу емпіричних даних, які стосуються проявів цього феномена в останні роки, дозволяють зробити висновок про необхідність подальшого розвитку концепції суїцидного тероризму як складного соціально-політичного явища, породженого комплексом причин: історичних, демографічних, політичних, соціально-психологічних та інших. У статті розкрито роль політичної ідеології в поширенні суїцидного тероризму та його трансформації з локального в транснаціональне явище.

Ідеологічну основу суїцидного тероризму становить політична ідеологія організацій і рухів, які є суб'єктами терактів смертників. Ця ідеологія визначає цілі політичної діяльності, інтегрує і мобілізує послідовників до збройної боротьби. Вона містить також ідеї, які виправдовують жертви серед цивільного населення і спонукають до вчинення смертоносних актів насильства ціною власного життя.

З початком військової кампанії в Іраку суїцидний тероризм трансформувався в транснаціональне явище, яке становить загрозу міжнародній безпеці. Його ідеологічну основу нині складає політична доктрина децентралізованого, організованого за мережевим принципом транснаціонального екстремістського руху «салафітского» спрямування.

Важливою умовою розкриття ідеологічної основи суїцидного тероризму й визначення ефективних шляхів протидії його ескалації є розуміння суспільних процесів, які відбуваються в ісламському світі, урахування їх загальних особливостей і розмаїття ідеологічних форм. Необхідно відмежувати ідеологію терористів не лише від вчення традиційних напрямів і шкіл в ісламі, а й від світоглядної основи сучасного поміркованого руху ісламського відродження.

Важливо усунути умови, які сприяють терористам в розширенні їхньої соціальної бази, поширенні радикальної політичної ідеології в суспільстві. Ефективна протидія поширенню радикальних ідей, що спонукають до масових убивств і прославляють смертників, можлива лише за умови об'єднання зусиль держав і громадянського суспільства. Ці зусилля повинні сприяти діалогу релігій і культур, утвердженню в суспільстві атмосфери гуманізму, толерантності, політичного плюралізму, рішучого осуду крайніх насильницьких методів розв'язання соціальних конфліктів.

Ключові слова: контртерористична стратегія, міжнародна безпека, радикальна політична ідеологія, суїцидний тероризм, теракти смертників, транснаціональний екстремістський рух «салафітского» спрямування.

 

 

 

THE ROLE OF POLITICAL IDEOLOGY IN THE SPREAD

OF SUICIDE TERRORISM

 

Kachur Sergey,

University "Ukraine" (Kyiv, Ukraine),

Department of social and political sciences,

globalization and social communication,

PhD student

 kachur_s@mail.ua

 

SUMMARY

The results of the theoretical knowledge systematization about the nature of suicide attacks and the analysis of empirical data concerning the manifestations of this phenomenon in recent years suggest the need to further develop the concept of suicide terrorism as a complex socio-political phenomenon generated by a complex of reasons: historical, demographic, political, socio-psychological and others.

The article considers the role of political ideology in the spread of suicide terrorism and its impact on the transformation of suicide terrorism from a local phenomenon into a transnational phenomenon. The ideology defines the goals of political activity, integrates and mobilizes followers to armed struggle. It contains ideas to justify civilian casualties and to encourage people to commit acts of violence, sacrificing their lives.

Since the beginning of the military campaign in Iraq, suicide terrorism has been transformed into a transnational phenomenon that poses a threat to international security. Now Its ideological basis is the political doctrine of the networked transnational extremist "Salafi" movement.

Understanding of social processes that take place in the Islamic world, taking into account their common characteristics and diversity of ideological forms, is important to the disclosure of the ideological foundations of suicide terrorism and to identification effective ways of countering its escalation. Ideology of the terrorists should be distinguished not only from the traditional Islamic schools, but also from the ideological foundations of the modern movement of moderate Islamic Revival. It is important to eliminate conditions that increase the social base of the terrorists and contribute to the spread of radical political ideology in society.

The effective combating of radical ideas which lead to mass killings and glorify suicide attackers is possible thanks to the joint efforts of governments and civil society. These efforts should facilitate the dialogue of religions and cultures, an approval of humanism, tolerance, political pluralism, an active condemnation of violent methods of resolving social conflicts.

Key words: a counter-terrorism strategy, an international safety, a radical political ideology, suicidal terrorism, suicide attacks, the networked transnational extremist "Salafi" movement.

 

В останні роки безпрецедентно збільшилася кількість терористичних актів, скоєних смертниками в різних регіонах світу. Примітно, що акти суїцидного тероризму здійснюються переважно в рамках «глобального джихаду», оголошеного лідерами транснаціонального екстремістського руху «салафітского» спрямування. Ідеологи цього руху поширюють радикальні ідеї, тиражують міф про вселенську змову проти ісламу, дають світоглядне обґрунтування насильства й сакральної самопожертви. Під вплив відповідної пропаганди потрапляє чимало людей. Тому не випадково у схваленій 8 вересня 2006 Генеральною Асамблеєю ООН Глобальній контртерористичній стратегії акцентовано увагу на необхідності усунення умов, що сприяють тероризму [1].

Аналіз наукових публікацій останніх років, у яких розкриваються соціальні аспекти суїцидного тероризму, дозволяє зробити висновок про необхідність більш детального дослідження ідеологічної основи даного явища, переосмислення ролі політичної ідеології в ескалації суїцидного тероризму [2 - 7].

Усебічне розкриття змісту ідеологічної основи суїцидного тероризму дозволить краще зрозуміти природу стрімкого зростання в останні роки кількості проявів цього явища, виходу їх далеко за межі зони збройних конфліктів, окупованих чи нестабільних територій. Це також має сприяти розумінню причин інтернаціоналізації смертників, багато з яких скоїли теракти на території держав, які не були ні країною їх постійного проживання, ні батьківщиною їхніх предків. Досліджуючи ідеологічну основу суїцидного тероризму важливо також зрозуміти витоки зростання рівня лояльного ставлення до смертоносних актів смертників у суспільстві ряду країн. Розуміння причин відповідних тенденцій має допомогти визначити ефективні шляхи зниження рівня загрози суїцидного тероризму міжнародній безпеці.

Мета статті виявити роль політичної ідеології у поширенні суїцидного тероризму і його трансформації з явища локального в транснаціональне.

Досліджуючи явище суїцидного тероризму можна виділити різні його рівні: індивідуальний (мотивація смертників); організаційний (теракти смертників у тактиці і стратегії терористичних організацій); соціальний (роль ідеологічних, культурних, соціально-психологічних чинників в ескалації суїцидного тероризму).

Індивідуальні мотиви виконавців таких актів насильства, їх психологічний стан були предметом ряду наукових досліджень у попередні роки. Учені, використовуючи дані численних інтерв'ю з терористами і їх близькими родичами, матеріали розслідувань відповідних злочинів, виявили, що зазвичай смертники не мають психічної патології, у більшості випадків їм заздалегідь відома їх місія, вони свідомо готуються її виконати. До вчинення такого акту насильства можуть спонукати, зокрема: бажання помститися за смерть близьких, почуття соціальної відчуженості, безнадійності, ганьби, бажання надати сенс, значимість власному життю і т.п. Як правило, потенційні смертники перебувають під значним впливом групи і субкультури «мучеництва». [8 - 11].

Разом з тим досвід кінця минулого століття показав вирішальну роль терористичних організацій в ескалації суїцидного тероризму. Вони визначали цілі нападів, планували теракти, вербували і готували виконавців, здійснювали ресурсне забезпечення та контролювали хід операцій. Крім того, організації прославляли «мучеників» і надавали допомогу сім'ям загиблих смертників.

Відповідно, була розроблена і досі домінує концепція, згідно з якою феномен терактів смертників розглядається через призму колективної раціональності і стратегічної логіки терористичних організацій як метод їх злочинної діяльності. Головну причину поширення явища суїцидного тероризму вбачають у дієвості цього методу з точки зору інтересів терористичних організацій, які ведуть збройну боротьбу за територію на основі національно-визвольних ідей, і для яких смертники – «розумні бомби», ефективний засіб доставки вибухівки до цілі, що забезпечує максимальні втрати для противника [12; 13].

Ця концепція досить обґрунтована, проте вона базується переважно на емпіричних даних 80-х – 90-х років минулого століття. У той же час тенденції останніх років указують на її недостатність. Вона, зокрема, не дає відповіді на питання: чому з початку століття розширилася соціальна база суїцидного тероризму, відзначається зростання рівня лояльного ставлення до актів смертників серед мусульман низки країн далеко за межами територій збройних конфліктів?

У цьому контексті заслуговують на увагу висновки вченого з французького Національного центру наукових досліджень С. Атрана, що базуються на широких польових дослідженнях «від передмістя Парижа до джунглів Індонезії», щодо характеристик соціального середовища, яке є джерелом сучасних терористів-смертників. За визначенням ученого, нині теракти смертників – це флагманські акції цілком сучасної глобальної діаспори, що надихнулася релігією і прагненням відігравати роль авангарду керованого засобами масової інформації масштабного транснаціонального політичного руху. Зазвичай це добре освічена, ідеалістично налаштована, політично активна і водночас позбавлена культурних коренів молодь з мусульманських та європейських країн. Ці молоді люди, як правило, – новоявлені апологети вчення, яке сповідують «радикальні ісламісти». Їхні переконання формуються під впливом історій, в яких демонструється повсюдна соціальна несправедливість і політичні репресії щодо мусульман і які поширюються каналами супутникового телебачення та в мережі Інтернет. Ці люди повторюють до примітиву спрощені, висмикнуті з контексту меседжі щодо мучеництва як найшляхетнішого сенсу життя. Вони все сильніше прагнуть вбивати і померти в ході «глобального джихаду» [3, c. 128].

Співробітник Інституту стратегічних досліджень ім. Джона М. Оліна при Гарвардському університеті А. Моххадам акцентує увагу на тенденціях останніх років, які не можна пояснити національно-визвольною боротьбою, зокрема: прояви суїцидного тероризму все частіше мають місце в країнах, де немає іноземної військової присутності; у багатьох випадках безпосередніми цілями актів смертників, скоєних в окупованому Іраку, були не іноземні військові, а місцеві шиїти, алевіти, суфії; виконавцями більшості актів смертників, спрямованих проти сил коаліції, були не іракці, а вихідці з інших країн і т.п. На думку вченого, концепція, що акцентує увагу на зв'язку між суїцидним тероризмом та національно-визвольною боротьбою, може допомогти у з'ясуванні витоків «традиційного» (локального) феномена суїцидних нападів, але не пояснює природу сучасної «глобалізації мучеництва» [4].

Дослідниця з Гарварду Д. Стерн, узагальнивши результати інтерв'ю з активістами радикальних організацій та їх прихильниками, також дійшла висновку, що ескалація збройної боротьби, яку ведуть групи з мусульманського середовища, обумовлена, насамперед, сильним почуттям образи не лише військовою окупацією, а й іншими проявами західного домінування, яке сприймається в ісламському світі як загроза ідентичності мусульман [7].

Подібного висновку за результатами польових досліджень дійшла і співробітниця Массачусетського технологічного інституту М. Арго, котра стверджує, що теракти смертників, з точки зору їх організаторів, виконавців і соціуму, який їх схвалює, – це боротьба за життя, гідність, рівність. На її думку, в останні роки ескалація суїцидного тероризму обумовлена, насамперед, поширеним в мусульманському світі почуттям загального політичного гноблення, несправедливості, почуттям обурення і гніву [2].

В опублікованій у 2005 році роботі «Аль-Каїда та інтернаціоналізація суїцидного тероризму» ізраїльські дослідники Й. Швейцер і С. Голдстейн-Фербер стверджують, що в результаті діяльності «Аль-Каїди» та її філій феномен суїцидного тероризму трансформується з локальної проблеми в міжнародну, перетворюючи мільйони людей зі сторонніх спостерігачів в учасників подій і жертв тероризму. Сакральна самопожертва – основний метод в асиметричній боротьбі, яку веде «аль-Каїда». Водночас це – об'єднавчий принцип у децентралізованому управлінні діяльністю численних її філій, а також інструмент пропаганди, спрямованої на залучення нових добровольців, продовження кампанії, розширення кола прихильників глобальної боротьби. Ці вчені одними з перших поставили питання про нагальну необхідність ідеологічної відсічі пропаганді ідей, що містять світоглядне обґрунтування суїцидного тероризму [6].

Таким чином, у ряді новітніх наукових робіт, об'єктом яких був суїцидний тероризм, зосереджено увагу на соціальних аспектах цього явища. Зміщення уваги з організаційного на соціальний рівень суїцидного тероризму не випадкове, адже емпіричні дані свідчать про високий рівень схвального ставлення до діяльності терористів, у тому числі лояльності до терактів смертників, у суспільстві ряду країн, населення яких переважно сповідує іслам [14].

Подані в раніше опублікованій монографії автора цієї статті результати аналізу та узагальнення емпіричних даних, що стосуються терактів смертників, їх класифікація, виявлені на основі цього тенденції трансформації суїцидного тероризму в останні роки, їх динаміка та ідеологічна основа дозволяють зробити висновок про початок нового (транснаціонального) періоду даного явища, безпосередньо пов'язаного з діяльністю екстремістського руху «салафітского» спрямування [15]. Транснаціональний суїцидний тероризм, прояви якого набули системного характеру після 2003 року, відрізняється від локального, який йому передував, за рядом визначальних характеристик. Відмінності стосуються, зокрема, політичної ідеології і стратегії суб'єктів суїцидного тероризму, характеру культу «мучеників», соціальної бази тероризму смертників, ролі терористичних організацій в його ескалації, а головне – характеру загрози, яку становить це явище. На відміну від локального суїцидного тероризму, який становив загрозу безпеці окремих держав, транснаціональний суїцидний тероризм загрожує міжнародній безпеці в цілому.

Ідеологічну основу транснаціонального суїцидного тероризму становить політична доктрина, в основі якої – радикальна інтерпретація «салафітських» ідей. Апологети екстремістського руху «салафітского» спрямування переконані в тому, що досягнення їх мети («повернення до віри праведних предків» , «відродження» ісламської імперії – халіфату) можливе лише шляхом переможної збройної боротьби з «ворогами ісламу». На їх думку, в нинішніх умовах участь у такій боротьбі – основний обов'язок мусульманина. Війна залишається особистим обов'язком доти, доки не будуть відвойовані всі землі, що раніше належали мусульманській громаді, щоб іслам запанував там знову. Ворогами визначені, насамперед, США, Ізраїль, їхні союзники, котрі словом і ділом підтримують «антимусульманську політику» цих держав, у тому числі мусульмани, що співпрацюють із Заходом, а також «безбожні» правлячі режими в мусульманських землях [15, c. 37–55].

Ідеологи руху тиражують міф про вселенську змову проти мусульман, обіграють теми страждання і обурення, приниження і гідності, безпорадності і мужності, віровідступництва і справжньої непохитної віри.

Під вплив пропаганди ідеологів цього руху потрапляє чимало молодих людей з різних країн, для яких підготовка та вчинення «акту самопожертви» стає сенсом життя, вищим виявом їхньої віри, дорогою до вічної благодаті.

Розширення соціальної бази суїцидного тероризму, трансформацію його з локального феномена на транснаціональне явище зумовив ряд чинників, перш за все:

– збройні конфлікти, які інтерпретуються як складові міжцивілізаційного протистояння;

– низький рівень конфесійних знань, втрата зв'язку з національними традиціями і криза ідентичності молоді;

– цілеспрямоване поширення відповідної радикальної ідеології, культ «мучеників» і дегуманізація жертв насильства.

Основним каталізатором ескалації суїцидного тероризму стала військова операція в Іраку. До 2003 року мали місце окремі прояви тероризму смертників як транснаціонального явища. Найбільш резонансні з них – напади на дипломатичні об'єкти США в Кенії і Танзанії в 1998 році, на американський есмінець в Ємені в 2000 році, терористична атака на США в 2001 році. Але саме військова кампанія в Іраку надала суїцидному тероризму, як транснаціональному явищу, системний і масштабний характер [15, c. 38–41].

Хто ж потрапляє під вплив відповідних радикальних ідей? Чим ці люди відрізняються від більшості? Які їх базові світоглядні установки? Цікаві в цьому контексті результати масштабного соціологічного дослідження, представлені в книзі з промовистою назвою «Хто говорить за Іслам? Що мільярд мусульман насправді думає» [16]. Висновки авторів розвінчують деякі поширені на Заході уявлення про мусульман, зокрема, тих, кого вважають «політичними радикалами». Соціологи виявили, що переважна більшість мусульман засуджує тероризм. Водночас групу «політичних радикалів» складають близько 7% загального числа респондентів з 10 країн, включених у дослідження з відповідного питання. До цієї групи були віднесені ті мусульмани, котрі вважають терористичний напад на США 11 вересня 2001 року «повністю виправданим». У групі «політичних радикалів» дещо більша, ніж серед «поміркованих», частка молоді у віці від 18 до 29 років (49% і 41% відповідно). «Політичні радикали» помітно не відрізняються від маси мусульман за рівнем достатку, більшість з них задоволені рівнем життя і вірять у те, що через п'ять років будуть краще забезпечені, ніж нині. У цій групі дещо більша процентна частка людей з вищою освітою, ніж у цілому серед опитаних. Радикально налаштовані мусульмани, котрі знаходять моральне виправдання нападам на цивільних осіб, не є більш ревними віруючими, ніж інші. У той же час серед «політичних радикалів» більша відсоткова частка, ніж серед «поміркованих», вважає, що шаріат має бути єдиним джерелом законодавства. Важлива відмінність: «політичні радикали» помітно більше за інших стурбовані західним домінуванням. Для цієї групи характерне почуття політичної фрустрації, переконання в тому, що мусульманська культура та ідентичність вимагає рішучого захисту, готовність до самопожертви за віру. Примітно, що, незважаючи на негативне ставлення до США, представники групи «політичних радикалів» виявили відносно нейтральне ставлення до Німеччини та Франції. На цій підставі автори дослідження зробили висновок, що радикальні погляди респондентів обумовлені, насамперед, політикою, яка, на їх думку, загрожує ісламському способу життя, зазіхає на їх цінності. Серед «політичних радикалів» багато хто сумнівається в тому, що дипломатія допоможе подолати протиріччя. Як наслідок вони демонструють рішучість до боротьби з тими, кого вважають ворогом, виправдовують екстремістські засоби досягнення політичних цілей.

Слід визнати, що ескалація транснаціонального суїцидного тероризму – симптом міжнародної політичної кризи і тривожний сигнал для світової спільноти. Боротьба лише із «симптомом» не вирішить проблеми, для її подолання необхідне комплексне «лікування». У жодному разі не применшуючи значення силових методів протидії злочинній діяльності терористів, водночас відзначимо, що не менш важливо усунути умови, які сприяють терористам у розширенні їхньої соціальної бази, поширенні радикальної політичної ідеології в суспільстві.

Відправна точка в подоланні цієї проблеми – утвердження беззастережного осуду державами і громадянським суспільством ідеологічно мотивованого насильства і тероризму в усіх його формах і проявах як однієї з головних загроз міжнародному миру і безпеці, виявлення міжнародним співтовариством солідарності з жертвами терактів, з громадянами країн, на території яких здійснені теракти, захист прав і підтримка жертв тероризму та їх сімей.

Першорядне значення має локалізація і розв’язання політичними засобами конфліктів у сфері міжнародних відносин, які призводять до силових зіткнень. Для цього необхідні партнерські зусилля держав, як на глобальному, так і на регіональному рівнях. Важливо, щоб застосування військових засобів розглядалося як виняткова міра, можлива лише за умови міжнародного та регіонального консенсусу, на підставі відповідного рішення РБ ОOH. Якщо ж легітимність будь-яких силових антитерористичних заходів сумнівна, вони навряд чи будуть ефективними з точки зору стратегії боротьби з тероризмом, більше того, як показує досвід, можуть призводити до ескалації конфлікту. Важливими складовими контртерористичної стратегії є утвердження верховенства права, забезпечення прав людини, соціальної справедливості, розвиток інститутів громадянського суспільства, подолання проблем корупції, соціальної відчуженості молоді, дискримінації за етнічною, національною та релігійною приналежностю, запобігання поширенню в суспільстві ксенофобських настроїв, радикальних ідей, культу «мучеників» і дегуманізації жертв насильства. Ці пріоритетні завдання у сфері міжнародної безпеки вимагають активної участі міжнародної спільноти.

Боротьба з тероризмом – це в певному сенсі боротьба інтерпретацій. Недоцільним видається використання для визначення суб'єктів і характеру терористичної діяльності понять, позитивних для мусульман, таких як «шахіди», «джихад» та інші. Переважна більшість авторитетних ісламських богословів з різних країн стверджують, що в основі доктрини транснаціонального екстремістського руху «салафітского» спрямування – ідеї, які суперечать основним принципам ісламу [17 - 19]. Ісламські вчені засуджують цілі і тактику екстремістів: огульні звинувачення в невірстві мусульман (це явище дістало назву «такфірізм»), збройну боротьбу проти урядів мусульманських країн, вчинення терористичних актів, жертвою яких стає цивільне населення. Беззастережному осуду ісламських богословів екстремісти піддаються за підбурювання молоді до вчинення терактів смертників, спроби дати сакральне обґрунтування таким актам насильства.

Ефективна протидія поширенню радикальних ідей, що спонукають до масових убивств і прославляють смертників, можлива лише за умови об'єднання зусиль держав та громадянського суспільства. Ці зусилля повинні сприяти діалогу релігій і культур, утвердженню в суспільстві атмосфери гуманізму, толерантності, політичного плюралізму, рішучого осуду крайніх насильницьких методів розв'язання соціальних конфліктів. Засоби масової інформації, громадські об'єднання, освітні установи, професійні групи і релігійні громади роблять на людину моральний вплив, який не можуть забезпечити безпосередньо державні інституції. У той же час держава може відігравати в цій сфері координуючу роль.

Висновки

Систематизація теоретичних знань про природу суїцидного тероризму та аналіз емпіричних даних щодо його проявів в останні роки, виявлені тенденції трансформації цього явища дозволяють зробити висновок про необхідність подальшого розвитку концепції суїцидного тероризму як складного соціально-політичного явища, породженого комплексом причин: історичних, демографічних, політичних, соціально-психологічних та інших. Досліджуючи чинники, які обумовлюють ескалацію суїцидного тероризму, це явище слід розглядати в його розвитку, у взаємозв'язку з іншими суспільними явищами і процесами. Необхідно враховувати базові світоглядні установки соціуму, з якого походять терористи-смертники.

Ідеологічну основу суїцидного тероризму становить політична ідеологія організацій і рухів, які є суб'єктами терактів смертників. Ця ідеологія визначає цілі політичної діяльності, інтегрує і мобілізує послідовників до збройної боротьби. Вона містить також ідеї, які виправдовують жертви серед цивільного населення і спонукають до вчинення смертоносних актів насильства ціною власного життя. Ідеологічна основа суїцидного тероризму може змінюватися внаслідок зміни суб'єктів терактів смертників.

Наприкінці минулого століття суїцидний тероризм був локальним феноменом, пов'язаним з діяльністю місцевих радикальних груп в окремих країнах Близького Сходу та Південної Азії. Акти смертників інтерпретувалися ідеологами й організаторами як крайній захід у боротьбі з ворогом свого народу, з «окупантами» батьківщини, проти поневолення і геноциду, за національну незалежність. З початком військової кампанії в Іраку суїцидний тероризм трансформувався в транснаціональне явище, яке становить загрозу міжнародній безпеці. Його ідеологічну основу нині становить політична доктрина децентралізованого, організованого за мережевим принципом транснаціонального екстремістського руху «салафітского» спрямування. Теракти смертників – основна «зброя» у глобальній боротьбі цього руху.

Важливою умовою розкриття ідеологічної основи суїцидного тероризму і визначення ефективних шляхів протидії його ескалації є розуміння суспільних процесів, які відбуваються в ісламському світі, врахування їх загальних особливостей і розмаїття ідеологічних форм. Відображенням спрощеного погляду на суспільні процеси, засновані на багатовіковій ісламській традиції відродження та реформи, є поширені в західній політичній науці надмірні узагальнення, коли мова йде про визначення суспільно-політичної діяльності та ідеології широкого спектру рухів, які ідентифікують себе з ісламом і прагнуть встановити державний устрій, заснований на нормах шаріату. Відповідні узагальнення втілюють у собі секуляризоване західне сприйняття руху ісламського відродження як прямої загрози. Разом з тим вони часто неконструктивні з точки зору інтересів політичної практики. Адже рух ісламського відродження має широку соціальну основу. Він неоднорідний, включає в себе діяльність різних організацій і груп активістів – як поміркованих прихильників еволюційного шляху досягнення власних стратегічних цілей, так і радикально налаштованих, які віддають перевагу збройній боротьбі, терористичним методам, як тих, чиї цілі мають локальний (національний) характер, так і тих, які намагаються вести «війну» глобального масштабу. Останні прагнуть розширити свою соціальну базу, надавши локальним суперечностям міжцивілізаційний вимір. Тому важливо відмежувати ідеологію терористів не тільки від вчення традиційних напрямів і шкіл в ісламі, а й від світоглядної основи сучасного поміркованого руху ісламського відродження.

Масштабний міжнародний рух, спрямований на розвиток діалогу релігій і культур, відображає прагнення народів світу до утвердження взаєморозуміння, толерантності, неприйняття радикальних політичних доктрин, які сіють ненависть і виправдують насильство. Усвідомлення проблеми і прагнення міжнародного співтовариства до її вирішення вселяють оптимізм, дають надію на те, що спільними зусиллями вдасться подолати непрості суперечності. Головне – твердо і послідовно продовжувати рух до духовного, справедливого і безпечного світу.

 

Список використаних джерел та літератури:

1. The United Nations Global Counter-Terrorism Strategy : Resolution adopted by the General Assembly on 8 September 2006 (A/RES/60/288), аvailable at: http://www.un.org/en/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/RES/60/288

2. Argo, N. (2006), The Role of Social Context in Terrorist Attacks (this article appeared in The Chronicle of Higher Education, January 13, 2006), available at: http://web.mit.edu/clawson/www/polisci/OldFiles/students/nargo/Argo_social_context_of_terror_attacks.pdf

3. Atran, S. (2006), The Moral Logic and Growth of Suicide Terrorism // The Washington Quarterly, 29:2. Spring 2006. pp. 127147, available at: http://hal.archives-ouvertes.fr/docs/00/05/99/38/PDF/TWQ06spring_atran.pdf

4. Moghadam, A. (2006), Suicide Terrorism, Occupation, and the Globalization of Martyrdom : A Critique of Dying to Win // Studies in Conflict & Terrorism, 29:8. December 2006. pp. 707–729, available at: http://www.tandfonline.com/doi/pdf/10.1080/10576100600561907

5. Sageman, M. (2004), Understanding Terror Networks, Philadelphia, University of Pennsylvania Press, 220 р.

6. Schweitzer, Y. and Goldstein Ferber, S. (2005), Al-Qaeda and the Internationalization of Suicide Terrorism (Memorandum No. 78 of the Jaffee Center for Strategic Studies), available at: http://d26e8pvoto2x3r.cloudfront.net/uploadimages/Import/(FILE)1188301256.pdf

7. Stern, J. (2004), Beneath Bombast and Bombs, a Caldron of Humiliation // The Los Angeles Times, June 6, available at: http://articles.latimes.com/2004/jun/06/opinion/op-stern6

8. Brooks, D. (2002), The Culture of Martyrdom // The Atlantic, June 1, available at:  http://www.theatlantic.com/doc/200206/brooks

9. Ergil, D. (2000), Suicide Terrorism in Turkey : The Workers' Party of Kurdistan // Countering Suicide Terrorism: An International Conference : February 20-23, 2000, Herzliya, Israel, pp. 73–88

10. Merari, А. (2010), Driven to Death : Psychological and Social Aspects of Suicide Terrorism, Oxford University Press, USA, 328 р.

11. Paz, R. (2000), The Islamic Legitimacy of Suicide Terrorism // Countering Suicide Terrorism: An International Conference : February 20-23, 2000, Herzliya, Israel, pp. 89–98

12. Countering Suicide Terrorism. (2000), Herzliya, Israel, available at: http://www.ict.org.il/Portals/0/51563-Countering%20Suicide%20Terrorism.pdf

13. Pape, R. (2003), The Strategic Logic of Suicide Terrorism // The American Political Science Review. Vol. 97, № 3, pp. 343361

14. Wike, R. and Samaranayake, N. (2006) Where Terrorism Finds Support in the Muslim World (the paper was presented at the annual conference of the American Association for Public Opinion Research, Montreal, Canada, May 18-21, 2006), available at: http://www.pewglobal.org/2006/05/23/where-terrorism-finds-support-in-the-muslim-world/#fn-1004-1

15. Качур, С. (2010), Ескалація суїцидного тероризму: ідеологічна основа, Київ, Інститут дослідження проблем державної безпеки СБ України, 100 с.

16. Esposito J. and Mogahed D. (2008), Who Speaks for Islam? What a Billion Muslims Really Think., Gallup Press, 204 p.

17. The Amman Message // The official website of the Amman Message, available at: http://ammanmessage.com

18. The Makkah Al-Mukarramah Declaration (the Third Session of the Extraordinary of the Islamic Summit Conference, 7–8 December 2005) // The website of The Organization of the Islamic Conference, available at: http://www.oic-oci.org/ex-summit/english/Makka-dec-en.htm

19. Консолидировать силы, соответствовать предписаниям Всевышнего Аллаха мусульманское сообщество в XXI веке (Интервью Председателя Совета муфтиев России муфтия шейха Равиля Гайнутдина), режим доступа: http://www.muslim.ru/articles/95/994/

 

References:

1. The United Nations Global Counter-Terrorism Strategy : Resolution adopted by the General Assembly on 8 September 2006 (A/RES/60/288), аvailable at: http://www.un.org/en/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/RES/60/288

2. Argo, N. (2006), The Role of Social Context in Terrorist Attacks (this article appeared in The Chronicle of Higher Education, January 13, 2006), available at: http://web.mit.edu/clawson/www/polisci/OldFiles/students/nargo/Argo_social_context_of_terror_attacks.pdf

3. Atran, S. (2006), The Moral Logic and Growth of Suicide Terrorism // The Washington Quarterly, 29:2. Spring 2006. pp. 127147, available at: http://hal.archives-ouvertes.fr/docs/00/05/99/38/PDF/TWQ06spring_atran.pdf

4. Moghadam, A. (2006), Suicide Terrorism, Occupation, and the Globalization of Martyrdom : A Critique of Dying to Win // Studies in Conflict & Terrorism, 29:8. December 2006. pp. 707–729, available at: http://www.tandfonline.com/doi/pdf/10.1080/10576100600561907

5. Sageman, M. (2004), Understanding Terror Networks, Philadelphia, University of Pennsylvania Press, 220 р.

6. Schweitzer, Y. and Goldstein Ferber, S. (2005), Al-Qaeda and the Internationalization of Suicide Terrorism (Memorandum No. 78 of the Jaffee Center for Strategic Studies), available at: http://d26e8pvoto2x3r.cloudfront.net/uploadimages/Import/(FILE)1188301256.pdf

7. Stern, J. (2004), Beneath Bombast and Bombs, a Caldron of Humiliation // The Los Angeles Times, June 6, available at: http://articles.latimes.com/2004/jun/06/opinion/op-stern6

8. Brooks, D. (2002), The Culture of Martyrdom // The Atlantic, June 1, available at:  http://www.theatlantic.com/doc/200206/brooks

9. Ergil, D. (2000), Suicide Terrorism in Turkey : The Workers' Party of Kurdistan // Countering Suicide Terrorism: An International Conference : February 20-23, 2000, Herzliya, Israel, pp. 73–88

10. Merari, А. (2010), Driven to Death : Psychological and Social Aspects of Suicide Terrorism, Oxford University Press, USA, 328 р.

11. Paz, R. (2000), The Islamic Legitimacy of Suicide Terrorism // Countering Suicide Terrorism: An International Conference : February 20-23, 2000, Herzliya, Israel, pp. 89–98

12. Countering Suicide Terrorism. (2000), Herzliya, Israel, available at: http://www.ict.org.il/Portals/0/51563-Countering%20Suicide%20Terrorism.pdf

13. Pape, R. (2003), The Strategic Logic of Suicide Terrorism // The American Political Science Review. Vol. 97, № 3, pp. 343361

14. Wike, R. and Samaranayake, N. (2006) Where Terrorism Finds Support in the Muslim World (the paper was presented at the annual conference of the American Association for Public Opinion Research, Montreal, Canada, May 18-21, 2006), available at: http://www.pewglobal.org/2006/05/23/where-terrorism-finds-support-in-the-muslim-world/#fn-1004-1

15. Kachur, S. (2010), Eskalacija sui'cydnogo teroryzmu: ideologichna osnova [The Ideological Basis for Escalation of Suicidal Terrorism], Kyiv, 100 p.

16. Esposito J. and Mogahed D. (2008), Who Speaks for Islam? What a Billion Muslims Really Think., Gallup Press, 204 p.

17. The Amman Message // The official website of the Amman Message, available at: http://ammanmessage.com

18. The Makkah Al-Mukarramah Declaration (the Third Session of the Extraordinary of the Islamic Summit Conference, 7–8 December 2005) // The website of The Organization of the Islamic Conference, available at: http://www.oic-oci.org/ex-summit/english/Makka-dec-en.htm

19. Konsolydyrovat' sylы, sootvetstvovat' predpysanyjam Vsevыshnego Allaha – musul'manskoe soobshhestvo v XXI veke (Ynterv'ju Predsedatelja Soveta muftyev Rossyy muftyja shejha Ravylja Gajnutdyna) [Consolidating Power, Complying with the Sharia of Allah Muslim Community in the XXI Century (An interview with the Chairman of Russia Muftis Council mufti sheikh Ravil Gaynutdin)], available at: http://www.muslim.ru/articles/95/994/

 

 



Обновлен 16 июл 2014. Создан 14 июл 2014