Nauki Społeczno-Humanistyczne Соціально-Гуманітарні Науки Social and Human Sciences

 

Shapovalova, Alla, 2014. IMPACT OF GLOBAL CIVIL SOCIETY ON THE SELF-GOVERNING AUTHORITY IN UKRAINE. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 01(01), pp. 61-68.

Nauki Społeczno-Humanistyczne. Polsko-ukraińska czasopismo naukowe / Соціально-Гуманітарні Науки. Польсько-український науковий журнал / Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 2014, Vol. 01(01)



 

Shapovalova, Alla, 2014. IMPACT OF GLOBAL CIVIL SOCIETY ON THE SELF-GOVERNING AUTHORITY IN UKRAINE. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 01(01), pp. 61-68.    

 

 

ВПЛИВ ГЛОБАЛЬНОГО ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА НА САМОВРЯДНУ ВЛАДУ В УКРАЇНІ

 

УДК 316.645:[321:352.07](477)

Шаповалова, Алла,

кандидат політичних наук,

Інститут телекомунікацій

і глобального інформаційного

простору НАН України (Україна, Київ),

старший науковий співробітник,

shapovalova.academy@i.ua

 

АНОТАЦІЯ

У статті представлено шляхи впливу глобального громадянського суспільства на самоврядну владу, якими можуть скористатися органи місцевого самоврядування в Україні для підвищення ефективності та дієвості інституту самоврядування. З’ясовано природу самоврядної влади та проаналізовано її значення для майбутнього євроінтеграційного поступу України.

Глобальне громадянське суспільство розглядається в якості важливого детермінанта самоорганізації та каталізатора соціального розвитку як окремої особистості, так і територіальної громади, а також становлення та утвердження Української держави в цілому.

В контексті таких теоретичних роздумів було проаналізовано події в Україні початку 2014 р., як результат відсутності взаємозв’язку та конструктивного діалогу між територіальними громадами та «центром». Подано перспективні напрямки подальшого дослідження даної тематики.

Ключові слова: вплив, виклики сьогодення, глобальне громадянське суспільство, демократичні перетворення, місцеве самоврядування, самоврядна влада.

 

IMPACT OF GLOBAL CIVIL SOCIETY ON THE SELF-GOVERNING AUTHORITY IN UKRAINE

 

Shapovalova, Alla,

PhD,

National Academy of Sciences of Ukraine, 

Institute of Telecommunications and

Global Information Space,

Senior Research Fellow,

shapovalova.academy@i.ua

 

SUMMARY

In the article was presented the global impact of civil society on the self-governing authority that can be exploited by local authorities in Ukraine to improve the efficiency and effectiveness of the self-government institution. The nature of self-government and its implications for the future of European integration of Ukraine were analyzed.

Global civil society is seen as an important determinant of self-organization and social development as a catalyst for individual and local community, as well as the formation and consolidation of the Ukrainian state as a whole.

In the context of theoretical reflections were analyzed events in Ukraine early 2014, as a consequence of the lack of relationship and constructive dialogue between local communities and the "center." Posted promising directions for further research on this subject.

Keywords: influence, current challenges, global public society, democratic changes, local self-government, self-governing authority.

 

Постановка проблеми. Розбудова української незалежної, демократичної, правової та соціально-орієнтованої держави потребує комплексного вирішення проблем пов’язаних із самоврядною владою. До однієї з таких, відноситься функціонування самоврядної влади в контексті глобального громадянського суспільства, оскільки інтенсивні глобалізаційні процеси в світі, системна трансформація відкривають нові можливості для їх діяльності, в тому числі, і в нашій країні. З огляду на такі нові практичні завдання, вивчення впливу глобального громадянського суспільства на самоврядну владу, а також механізму їх взаємодії, є вимогою часу, а отже, відкриває значні можливості України на шляху до Об’єднаної Європи.

Така обумовленість дозволяє визначити мету публікації, яка полягає у дослідженні політологічного зв’язку та впливу глобального громадянського суспільства на самоврядну владу в Україні на її сучасному етапі розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми глобального громадянського суспільства знайшли своє відображення у працях як зарубіжних (М. Р. Путман, С. Хантінгтон, М. Шава), так і вітчизняних (Ф. Барановський, В. Бебик, О. Новакова, Г. Щедрова) науковців. Крім цього,  не менш дослідженим в політологічній науці є проблема влади, вивченню якої присвячені праці відомих науковців як  О. Бабкіної, Т. Парсонса та ін.

Минуло майже півтори тисячі років з того часу, коли знаний давньоримський оратор Цицерон вперше ввів в обіг термін “civilis societas”, що в перекладі з латині означає “громадянське суспільство”. Що мав на увазі римський філософ, використовуючи сам термін? Якщо звернутися до логіки того тексту, де сформульовано цей термін, то відразу слід визначити, що його поява органічно пов’язана з державою.

Існування народу самого по собі Цицерон трактує не як випадкове зібрання, а об’єднання людей, “пов’язаних між собою згодою в питаннях права та спільності інтересів”, що здійснюється через відповідний ланцюжок, який є ні що інше, як громадянське суспільство. Причому, воно буде присутнім як субстанція, коли закон набуває правочинності, а право стає регламентом, що діє “однаково для всіх [1, с. 15]”.

Уведення нового терміна дозволило Цицерону зафіксувати не тільки саме поняття, але й надати однозначне трактування його змісту. До нього входить верховенство права, його універсальна загально діюча правова вимога вплинула на рівність між людьми по відношенню до закону. На базі цього створюється спільнота людей, яка досягає злагоди задля реалізації загальних інтересів.

Розвиток, натомість, громадянського суспільства в глобальному контексті, отримав суттєвий імпульс після закінчення холодної війни у ХХ ст., що відобразилося в посиленні глобалізаційних процесів та в стрімкому динамічному розширенні інформаційного впливу за допомогою комп’ютерної мережі Інтернет, а також сучасних інформаційно-комунікаційних засобів.

У глобальному громадянському суспільстві домінуюча роль пріоритетів демократичного розвитку є детермінантом самоорганізації як найважливішого каталізатора соціального розвитку та відсутності патерналізму, що виключає залежність від держави. У даному контексті вплив стандартів глобального громадянського суспільства визначає вимоги до людського розвитку, в якому чинне місце посідають професійні, організаційні, моральні та духовні якості особистості.

В Україні ж, на чому необхідно наголосити, винятковою, специфічною умовою нашої держави стало те, що розбудова державності на початку 1990-х років органічно збіглася як з процесом подолання тоталітарних рудиментів, так і створенням демократичних засад у системі суспільних відносин. У цих умовах зовнішні впливи, пов’язані з сукупністю чинників, що розкривають сутність процесів формування глобального громадянського суспільства, мають пріоритетне значення. Тому дослідження українського соціуму дозволить зрозуміти суттєві прояви впливів глобального громадянського суспільства на соціально-політичні процеси, які відбуваються в нашій державі. Як відзначає відомий український політолог В. Фесенко, в унікальних умовах України “…глобальне громадянське суспільство, так би мовити, проводить свою експансію [2, с. 27]”.

Негативним є те, що Україна дещо затрималась з формуванням “контурного скелету” громадянського суспільства і дещо відстала від східноєвропейських тенденцій. Тому запізніла реальна політична ситуація суттєво вплинула на пізнавальні та дослідницькі процеси, пов’язані з європейськими тенденціями активного перетворюючого впливу глобального громадянського суспільства. Зважаючи на такі умови, необхідно перейти до місцевого самоврядування та самоврядної влади.

Публічна влада, представлена структурами місцевого самоврядування, дозволяє сформулювати відмінне трактування природи її походження. Заслуговує на увагу точка зору авторів підручника “Муніципальне право України”, які стверджують, що “коріння місцевого самоврядування – у тій владі, джерелом якої є весь народ, а не його частина (громада), а обсяг повноважень – у законі, в якому, як відомо, віддзеркалюється державна воля всього народу [3, с. 93]”. Процес розвитку місцевого самоврядування в умовах України, за визначенням М. Орзіха, має виняткове значення. Він підкреслює: “Коли Європа ще дрімала на уламках Римської імперії, сповідувала варварство, в Україні вже пишно розквітали цивілізовані міста та містечка зі своїми статутами та гербами, магістратами та цехами, з упорядкованою територією, культурними традиціями, і жителі яких були господарями на своїй території [4, с. 64]”.

 Місцеве самоврядування, в свою чергу, є тим інститутом, у впливовому інструментарії якого існує особливий компонент, за допомогою якого люди зможуть привчитися до відповідальності, подолання традиційного патерналізму, формування активної громадянської позиції та ініціативи, орієнтації на цінності свободи та демократії. Проте, інструментальний арсенал впливу глобального громадянського суспільства на сталий розвиток громад достатньо значно ширший. Тут можна виділити оцінювання потреб, клієнтні відносини між особистістю і громадою, спроможність територіальної громади, планування територіальної громади, стратегію збалансованого розвитку, згуртованість громад тощо. Більше того, вплив глобального громадянського суспільства на розвиток процесів пов’язаних з формуванням інституцій самоврядності залежить від “основного способу організації, упорядкування та регулювання відносин між всіма елементами соціальних структур суспільства” [5, с. 9].

На нашу думку, запроваджена в Україні система політизації місцевого самоврядування через пропорційну систему на виборах до місцевих, районних у містах та районних і обласних радах, до того ж прийнятий Закон про запровадження імперативного мандату для депутатів, обраних за пропорційною системою до місцевих рад, нівечить політичну складову місцевого самоврядування. Не випадково Конституційний Суд України визнав дану норму як таку, що не відповідає нормам Конституції України. Але все ж таки наявність даних правових колізій перетворює місцеве самоврядування на придаток вождівської політики, яка дискримінує державну владу тим, що демонструє свою нездатність вирішувати економічні, соціальні та політичні проблеми, а місцеве самоврядування перетворює в інститут, що обслуговує амбіції партійних лідерів.

Необхідно розуміти, що влада – це відповідний формат здійснення впливу “на діяльність, поведінку людей”, користуючись авторитетом, правом, силою або примусом [6, с. 129].  Більше того, влада – це специфічна властивість, заснована на спроможності інституцій підкоряти людей за допомогою певних політичних умов. Т. Парсонс дав таке визначення: “… влада, як здатність приймати і “нав’язувати” рішення, які обов’язкові для відповідних колективів та їх членів постільки, оскільки їх статуси підпадають під зобов’язання, що передбачені такими рішеннями [7, с. 31]”.

 З огляду на наше дослідження, важливим є вивчення самоврядної влади, яку В.А. Григор’єв характеризує наступним чином: по-перше, така влада, без сумніву, є публічною; по-друге, вона відрізняється від публічної державної влади суттєвими демократичними властивостями; по-третє, вона є муніципальною владою. Отже, самоврядна влада породжена і «виходить» від влади державної, існує при її позитивному протекціонізмі, й, у свою чергу, зміцнює, стабілізує владу дер­жавну, підвищуючи її управлінську ефективність, за допомогою вирішення комплексу соціальних питань, які виникають на локальному рівні державного управління [8, с. 200-204]. 

Багато науковців ототожнюють самоврядну і муніципальну владу, проте необхідно пам’ятати, що однією з ознак муніципальної влади є її фінансова самодостатність. Це дозволяє стверджувати, що в Україні, зважаючи на особливості державного устрою, політичної системи, органи місцевого самоврядування, власне, потребують фінансової самодостатності, проте це вже предмет іншого дослідження. Тому немає муніципалітетів в Україні, оскільки немає такого рівня в адміністративно-територіальному устрої як «район» і «область», тобто ради є, а виконкоми відсутні. А що може рада без виконкомів? Цю роль на себе взяли райдержадміністрації, проте в них інша природа – вони ж формуються головою райдержадміністрації, якого призначає Президент за поданням голови облдержадміністрації.

Проте, незважаючи на існуючі проблеми в нашій державі, явище самоврядності має особливе значення для України. На думку В. Горбатенка, недостатня розвиненість державно-правових інституцій впродовж усієї історії, що пов’язана з довготривалими етапами бездержавного та напівдержавного розвитку українського народу, призвела до формування в українській ментальності стійких самоврядних потенцій [9, с. 14].

Звідси поняття “самоврядність” означає визначені державою право-нормативні умови існування і функціонування незалежних владних інститутів, які представляють інтереси мешканців відповідного територіального утворення та вирішують питання місцевого значення за допомогою системи органів виконавчої та представницької влади підпорядкованої конкретній територіальній громаді.

З огляду на вищесказане, вплив громадянського суспільства на розвиток процесів, пов’язаних з формуванням інституцій самоврядності, залежить від “…основного способу організації, упорядкування та регулювання відносин між всіма елементами соціальними структурами суспільства [10, с. 9]”, що пов’язано з урахуванням початкового етапу становлення демократичних засад, недосконалістю правової системи та її суперечністю, обумовленою задекларованими нормами й реальними можливостями їх втілення, які створюють системні ускладнення такого характеру як, наприклад, недостатній розвиток стійких елементів громадянського суспільства; відсутність необхідної кількості активних соціальних суб’єктів демократичної трансформації суспільства тощо [Там само, с. 11]”.

Висновки. Отже, можна з впевненістю стверджувати, що за роки незалежності самоврядування стало як школою демократії, так і конкретною формою управління, але водночас воно наштовхнулося на реальний опір радянської тоталітарної спадщини, що проявилося у ставленні людей до влади, в не спроможності людей вирішувати самостійно свої місцеві проблеми та знаходити ресурси для вирішення регіональних програм.

Крім цього, як актуальну проблематику для проведення наступних досліджень, варто відмітити питання створення та легітимності функціонування так званих «народних рад» та їх виконавчих комітетів  в низці областей (Івано-Франківській, Львівській, Полтавській, Тернопільській тощо), районів, які утворилися внаслідок подій в Україні наприкінці січня 2014 року, у зв’язку із загостренням політичної ситуації в державі.

Так народні ради, за створення яких голосували депутати відповідних місцевих рад, мали би бути колегіальним органом, а їх виконавчі комітети перебирали на себе делеговані повноваження відповідних місцевих держадміністрацій. Тобто, у такій формі, народні ради та їх виконавчі комітети більше відображають ознаки органів самоврядної влади, проте, проблема фінансової незалежності, самодостатності розвитку та конституціональної визначеності територіальних громад залишатиметься, за всіх інших рівних умов, знову ж таки не вирішеною.

Проте такі дії органів місцевого самоврядування породили досить небезпечний прецедент для України. Зокрема, коли після всіх драматичних та трагічних подій на Майдані під кінець лютого 2014 р., в областях сходу та півдня України прецедент «народних рад» був використаний на вищу скалу, а саме створювалися так звані «народні республіки». Загалом такі дії свідчать, що інтереси територіальних громад та інтереси «центру» не співпадають. Можливо в цьому треба шукати причину та пояснення подій, які пов’язані з анексією Криму Російською Федерацією. Тому питання децентралізації публічної влади сьогодні в Україні постає одним із першочергових на порядку денному. 

Таким чином, усе це дозволяє дійти висновку, що в Україні існує фундамент, організаційні основи, доктрини, загальні форми самоврядної влади, але держава та політики ще не готові до сприйняття глобальних вимог європейських стандартів, а отже, розглядуване питання потребує подальшого наукового дослідження та обґрунтування.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Цицерон. Про державу; Про закони; Про природу Богів / Марк Тулій Ціцерон ; [пер. з латин. В. Литвинов]. – К. : Основа, 1998. – 476 с.

2. Фесенко В. Глобальне громадянське суспільство й Україна: вплив міжнародних та закордонних неурядових організацій на соціально-політичні процеси в Україні / В. Фесенко // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні : матеріали наук.-практ. конф. / [за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва]. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – С. 26–29.

3. Муніципальне право України : підручник / В. Ф. Погорілко, О. Ф. Фрицький, М. О. Баймуратов та ін. ; за ред. В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького. – Стереотип. вид. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.

4. Орзіх М. Місцеве самоврядування в незалежній Україні: десятиріччя досягнень та прорахунків / М. Орзіх // Місцеве самоврядування: 10 років здобутків / за ред. М. Пухтинського. – К. : Атіка, 2002. – 368 с.

5. Апанович О. Українсько-російський договір 1654 року. Міфи і реальність / Олена Апанович. – К. : Варта, 1994. – 96 с.

6. Політологія : [посіб. для студентів вищих навчальних закладів] / за ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – К. : Вид. Центр “Академія”, 1998. – 368 с.

7. Парсонс Т. Система современных обществ / Т. Парсонс ; [пер. с англ. Л. А. Седова и А Д. Ковалева ; под ред. М. С. Ковалевой]. – М. : Аспект Пресс, 1998. – 270 с.

8.  Григор'єв Публічність і самостійність самоврядної (муніципальної) влади / В.А. Григор'єв // Держава і право. — 2009. — Вип. 44. — С. 200-204.

9. Горбатенко В. П. Політичне прогнозування: Теорія, методологія, практика / Горбатенко В.П. – К. : Генеза, 2006. – 400 с.

10. Бабкіна О. В. Демократичні детермінанти трансформації українського суспільства / О. В. Бабкіна // Трансформація політичних систем на постсоціалістичному просторі : матеріали міжнародної наук.-теорет. конф., 8-9 лютого 2006 р. / [укл. Г. О. Нестеренко, за ред. В. П. Беха]. – К. : НПУ ім. МПДрагоманова, 2006. – С. 8–15.

 

REFERENCES:

1. Cyceron, (1998), Pro derzhavu; Pro zakony; Pro pryrodu Bogiv, Osnova, K., 476 p.

2. Fesenko, V. (2001), „Global'ne gromadjans'ke suspil'stvo j Ukrai'na: vplyv mizhnarodnyh ta zakordonnyh neurjadovyh organizacij na social'no-politychni procesy v Ukrai'ni” in Lugovogo V. I., Knjazjeva V. M. (Ed.), Suspil'ni reformy ta stanovlennja gromadjans'kogo suspil'stva v Ukrai'ni : materialy nauk.-prakt. konf.”, Vyd-vo UADU, K., pp. 26–29.

3. Pogorilko, V. F., Fryc'kyj, O. F.,  Bajmuratov, M. O. (2001),  Municypal'ne pravo Ukrai'ny, Jurinkom Inter, K., 352 p.

4. Orzih, M. (2002), „Misceve samovrjaduvannja v nezalezhnij Ukrai'ni: desjatyrichchja dosjagnen' ta prorahunkiv” in Puhtyns'ky M. (Ed.), Misceve samovrjaduvannja: 10 rokiv zdobutkiv”, Atika,  K., 368 p.

5. Apanovych, O. (1994), Ukrai'ns'ko-rosijs'kyj dogovir 1654 roku. Mify i real'nist', Varta, K., 96 p.

6. Babkina, O. V., Gorbatenko, V. P. (1998), Politologija : [posib. dlja studentiv vyshhyh navchal'nyh zakladiv], Vyd. Centr “Akademija”, K., 368 p.

7. Parsons, T. (1998), Systema sovremennyh obshhestv ; [per. s angl. L. A. Sedova y A D. Kovaleva ; pod red. M. S. Kovalevoj]. Aspekt Press, M., 270 p.

8.  Grygor'jev, V.A. (2009), „Publichnist' i samostijnist' samovrjadnoi' (municypal'noi') vlady”, Derzhava i pravo, Vyp. 44, pp. 200-204.

9. Gorbatenko, V. P. (2006), Politychne prognozuvannja: Teorija, metodologija, praktyka, Geneza, K., 400 p.

10. Babkina, O. V. (2006), „Demokratychni determinanty transformacii' ukrai'ns'kogo suspil'stva” in Beh V.P. (Ed.), „Transformacija politychnyh system na postsocialistychnomu prostori : materialy mizhnarodnoi' nauk.-teoret. konf., 8-9 ljutogo 2006 r.”, NPU im. M. P. Dragomanova, K., pp. 8–15.

 

 

 

 

 



Обновлен 16 июл 2014. Создан 14 июл 2014