Nauki Społeczno-Humanistyczne Соціально-Гуманітарні Науки Social and Human Sciences

 

Parkhomchuk, Olena; Kononenko, Maria, 2014. CHINESE DEVELOPMENT PARADIGMS IN CONDITIONS OF NEW WORLD ORDER COMPOSITION. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 01(01), pp. 50-60.

Nauki Społeczno-Humanistyczne. Polsko-ukraińska czasopismo naukowe / Соціально-Гуманітарні Науки. Польсько-український науковий журнал / Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 2014, Vol. 01(01)



 

 

Parkhomchuk, Olena; Kononenko, Maria, 2014. CHINESE DEVELOPMENT PARADIGMS IN CONDITIONS OF NEW WORLD ORDER COMPOSITION. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 01(01), pp. 50-60. 

 

 

ФОРМУВАННЯ СУЧАСНИХ ПАРАДИГМ РОЗВИТКУ КНР  В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ НОВОГО СВІТОВОГО ПОРЯДКУ

УДК 327

Пархомчук, Олена,

доктор  політичних наук, професор,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

Інститут міжнародних відносин  (Україна, Київ),

кафедра міжнародних відносин та зовнішньої політики,

професор

parhomchuk@mail.ru

 

Кононенко, Марія,

Магістр,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

Інститут міжнародних відносин (Україна, Київ),

кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики,

аспірант

mashgo0702@hotmail.com

                             

АНОТАЦІЯ

Присвячено важливій науковій проблемі організації сучасної міжнародної системи, особливостям ієрархії її елементів і взаємозв’язків між ними в умовах формування нового світового порядку. Визначаються  особливості формування нового світового порядку, його глобальнї тенденції. Особлива увага приділяється   сучасним парадигмам розвитку КНР  в умовах  становлення нового  світового порядку, визначеню місця  Китаю в сучасному світовому порядку.

Вихід Китаю на позиції відповідальної глобальної держави є закономірним наслідком розвитку країни. Активізація зовнішньополітичної активності КНР супроводжується висуненням цілого ряду концепцій, які мають визначити головні орієнтири, форми та методи діяльності країни на міжнародній арені. Китайські політологи з кінця 1990-х рр. приділяли значну увагу розробці концепції відповідальності Китаю як глобальної держави. В той же час ними підкреслюється обмежений характер цієї відповідальності , необхідність створення механізму справедливого розподілу відповідальності між державами у взаємозв’язку з факторами рівня їх розвитку, комплексної могутності, історичної відповідальності.

Найбільші протиріччя викликають питання щодо пріоритетної зони відповідальності Китаю, тобщо відносно того, чи  розглядає він себе лише як велика азійська держава, або зона його відповідальності розповсюджується на весь світ. Зошнішньополітична діяльність КНР свідчить, що вона орієнтується на поступове нарощування своєї міжнародної відповідальності з метою зміцнення не тільки регіональних, але й глобальних позицій.

Ключові слова: Китай, міжнародний порядок, сучасна міжнародна система, новий світовий порядок, суверенітет, глобальні тенденції, відповідальна глобальна держава.

 

 

CHINESE DEVELOPMENT PARADIGMS IN CONDITIONS OF NEW WORLD ORDER COMPOSITION

 

Parkhomchuk, Olena,

Doctor of Politics, Professor,

National Taras Shevchenko University of  Kyiv,

Institute of  International Relations,

Department of  International Relations and Foreign Policy,

Professor

parhomchuk@mail.ru

 

Kononenko M.

Master, PhD student

National Taras Shevchenko University of  Kyiv

PhD student of the Department of  International Relations and Foreign Policy of the Institute of  International Relations

 mashgo0702@hotmail.com

 

 SUMMARY

 Dedicated to an essential scientific problem of international system organisation, hierarchy specifics of its elements and  correlation between them  in the new world order forming. The peculiarities of new order composition and its global trends are accentuated.  Main attention is focused on contemporary paradigms of PRC development within the NWO formation and China's place in it.

      The emergence of   China to the position of responsible global power has become as a result of a country’s development. Chinese political analysts have devoted more attention since the late 1990s to the elaboration of the concept of the responsibility of China as a global power.     The foreign policy activity of China is accompanied by putting forward a number of concepts, which are aimed at showing the world community the main targets, forms and methods of the country’s activity in the international arena.

     There is a certain contradiction in the problem of the priority zone of China’s responsibility, that is , the problem of whether China regards itself as an Asian power or as a global power. Special attention is being paid to Chinese development paradigms in conditions of new world order composition. The process of China’s perception of its status as a global power was long and difficult. China has agreed with its self-identification as a responsible global power.

     Keywords: China, world order, modern international system, new world order, sovereignty, global  trends , responsible global state.

 

Дослідження заявленої проблематики актуальне передусім з огляду на глобальні зміни, які відбуваються в сучасному світі. Найактуальнішим питанням для кожної держави, як для  України, так і  Китаю стає розробка та практична реалізація національних глобально-орієнтованих стратегій розвитку. Його успішне вирішення безпосередньо залежить від розв’язання проблем методології та формування сучасних парадигм розвитку в умовах  становлення нового  світового порядку.

В міжнародно-політичних дослідженнях   глобалізація   найчастіше пов’язується з народженням нового світового порядку, що розуміється або як світ без гегемонії, або як відновлення супергегемонізму, або як становлення світового громадянського суспільства. Для політологічного підходу до глобалізації важливо, що в ході цього процесу в міжнародному житті стверджуються нові центри прийняття політичних рішень, здатні не просто впливати на правила “глобальної гри”, але навіть визначати нові правила. В цьому контексті особливого значення набуває проблема визначення ролі КНР в структурі нового світового порядку, що й  зумовило мету нашого дослідження.

Методологічні аспекти дослідження організації міжнародних систем розглядаються у працях Е. Азроянца, І. Валлерстайна, М. Делягіна,   Е. Кочетова, О. Неклесси, І. Следзевського, А. Дубнова, В. Загладіна,  М. Косолапова, Ю. Павленка, С. Хантінгтона, М. Еллмана, А. Кінга, Б. Шнайдера, Р. Робертсона, Х. Хондкера, І. Фролова,   тощо [ 1]. Теоретичні проблеми міжнародного порядку  аналізуються, зокрема, у працях Е. Баталова, В.Бебика, А. Богатурова, П. Циганкова, Е. Соловйова, С. Шергіна, Л. Міллера, Дж. Розенау [ 2 ], проблеми формування світового порядку – у працях В. Алтухова, Ю. Давидова, С. Кортунова, В. Кувалдіна, В. Кулагіна, М. Лебедєвої, І. Лукашука, Ю. Пахомова, В. Савельєва, А. Уткіна, С. Федуняка, П. Циганкова, У. Грейдера, А.-М. Слоттер, Я. Тінбергена, Д. Хелда, Н. Хомського[3]. Ці та інші дослідження заклали фундамент для застосування методологічних принципів і підходів у рамках парадигми порядків до політологічного аналізу  ролі в його формуванні окремих держав, зокрема  Китаю.

Особлива увага в міжнародно-політичній науці приділяється зовнішній політиці КНР, розвитку відносин Китаю з провідними акторами сучасної міжнародної системи [4]. В той же час майже поза увагою дослідників залишилось питання формування сучасних глобально-орієнтованих парадигм розвитку  КНР в  умовах нового світового порядку .  

 Категорії „міжнародний порядок” (“international order”) та «світовий порядок» (“world order”) вводиться в науковий обіг на межі ХІХ-ХХ століття спочатку в європейській, а потім в американській політичній думці, що було пов’язано з   визнанням необхідності раціонального планування політичних дій .

Категорія «міжнародний порядок» фіксує базові онтологічні ознаки міжнародних відносин, які найчастіше визначаються як система військово-політичних, політичних, економічних та інших відносин між державами та іншими учасниками світової політики, яка формує  міжнародний порядок і взаємодію між  акторами. У процесі наукових досліджень  міжнародного порядку  склалися реалістичний, правовий,  інституціональний, транснаціональний, а також цивілізаційний підходи. Системний підхід до аналізу структури цього поняття дозволяє виокремити  економічний, політичний, інформаційний та інші види порядку. Цілісність світу передбачає, що вони є взаємопов’язаними елементами порядку як системи, яка реалізує суперечливість світу на основі взаємозв’язку, взаємозалежності і цілісності людської цивілізації.

Питання формування « світового порядку»  обговорювалось  після закінчення Другої світової війни і пов’язувалося з необхідністю підпорядкування національного суверенітету світовій владі, тобто як устрій, що виникає внаслідок відмови кожного від абсолютного суверенітету з метою врахування загальнолюдських інтересів і цінностей.   За іншим підходом, якщо під порядком міжнародним розумілася організація міждержавних відносин, спрямована на забезпечення потреб основних міжнародних акторів, то  під світовим порядком – організація міжнародних відносин, спрямована на забезпечення гегемонії одного з міжнародних акторів.

  В умовах постбіполярності погляди на регулювання міжнародних відносин зазнали чималих змін, що в основному було пов'язано з переглядом структури світополітичної системи з початку 90-х рр. XX століття. Потрясіння тієї пори привели до інтенсифікації дискусій навколо проблематики регулювання. Адже історично міжнародний порядок   трансформувався в ході системних війн, функцією яких і була руйнація старого міжнародного порядку, що ставав перепоною на шляху формування нового порядку, необхідного для підтримки існування та подальшого розвитку міжнародної системи.

Базові принципи підтримки стабільності міжнародного порядку сьогодні намагаються переглянути. Найголовнішим принципом підтримки стабільності  міжнародного порядку був принцип балансу сил. Але він працює лише в таких міжнародних системах, які мають чітку ієрархічну структуру, відбудовану на основі силових потенціалів наймогутніших держав. В результаті збільшення кількості складових елементів та їх взаємопов’язаності поміж собою трансформується сама структура системи і, відповідно, порядок, що в ній утворюється. Сучасна міжнародна система еволюціонує і ускладнюється за рахунок створення мереж і нових корелятивних взаємозв’язків між її елементами.

Одночасно з руйнацією біполярного світового порядку відбувається прискорений процес трансформації більш глобального Вестфальського порядку. З одного боку, держави – головні суб’єкти міжнародних відносин – перетворюються в структури, що продовжують діяти на світовій політичній арені як унітарні суверенні об’єднання, хоча насправді їх складові частини вже ввійшли до складу більших мережних утворень на кшталт ЄС і перестали функціонувати як внутрішньо цілісні одиниці. Розвиток ЄС відбувається в напрямі створення поствестфальського утворення. Країни-члени ЄС зацікавлені в подоланні ”вестфальського комплексу” задля подальшої політичної інтеграції і досягнення наступного рівня самоорганізації складної багатовимірної соціально-економічної системи. Країни світ-системного ядра вживають спроби доповнити звід правил і принципів, на яких ґрунтується сучасний міжнародний порядок. Революційні процеси в Україні і реакція на них РФ свідчать про прагнення Росії нав’язати власне бачення принципів його організації, які  базуються на  праві глобальних держав порушувати норми міжнародного права,  відмові від врахування інтересів середніх та малих держав, перегляді Ялтинсько-Потсдамського територіального устрою світу.  

 Визначення   підходів до формування   нового світового порядку невід’ємно пов’язане з відповід­ним концептуальним баченням світової еволюції. Об­рання лідерами світової політики тієї чи іншої ідеальної моделі світоустрою та стилю дій в глобальному соціополітичному середовищі впливає  на їх бачення  моделі  світового порядку в умовах  посилення проявів кризи Вестфальської моделі світополітичної організації, голов­ними ознаками якої є трансформація ролі держави та суверенітету держав.  Змінена як за складом акто­рів та варіантів їх взаємодії, так і за механікою, практика взаємодій на міжнародній арені спонукає до пошуку концептуальних обґрунтувань обрання тієї або іншої моделі світового порядку, врядування спільними справами світової спільноти.

Кожний соціум має детермінуючий імператив отримати в міжнародному середовищі достатньо влади й можливостей самореалізації через механіку владних конфігурацій з метою створення та підтримки  порядку, найбільш безпечного для власного буття. Натомість похідна дивергенція спрямовує рух соціумів або до об’єднань чи груп, які мають споріднене ба­чення «ідеальної моделі» світоустрою, або, в випадку   відсутності  достатньої потужності для реалізації  власної моделі,   чи власного бачення такої моделі,  до сполучень із сильним лідером  чи лідерами, що  мають  таке  власне бачення.

 За тенденції посилення конфліктної опозиційності лідерській парадигмі побудови глобального світоустрою її перес­тають сприймати як інтеграційний імператив, що призводить до необхідності або чергової парадигмальної модифікації лідер­ської моделі, або самого лідера структурно-системних побудов на міжнародній арені,  чи зміни лідерської моделі взагалі.

В ХХ столітті ідеї  світополітичного регулювання  формувались в американо-європейській ліберально-інституалістській традиції, їх створювали західні ідеологи.  Але виникають і «незахідні» альтернативні моделі  світового порядку. Тому особливого значення набуває дослідження   місця  КНР в новому світовому порядку, тобто  її активного залучення до рішення всього комплексу глобальних проблем - від підтримання глобального миру та регулювання кризових ситуацій до проблематики економічного співробітництва та торгівлі, забезпеченням продовольчої, енергетичної, екологічної, інформаційної безпеки, протидії міжнародному тероризму, боротьбі з розповсюдженням ЗМЗ,   з епідеміями та стихійними лихами, в упорядкуванні процесів на всіх рівнях людської діяльності, що є віддзеркаленням інтересів всього людства за відсутності єдиної сили, що забезпечує загальну згоду.

Робиться виклик тим механізмам регулювання   порядку, котрі були закладені у західному світі,  з’являється усе більша кількість їхніх альтернатив. До участі в  його підтриманні, в якій раніше були задіяні держави західної цивілізації,  залучаються і інші цивілізаційні центри. У  Спільній китайсько-російській  декларації про міжнародний порядок у ХХІ столітті  від 30 червня 2005 року  було підтверджено прихильність сторін до формування нового справедливого і раціонального світопорядку, заснованого на верховенстві міжнародного права, багатосторонніх підходах, рівності і взаємній повазі, підвищенні ролі ООН у світовій політиці,   неприпустимості претензій на монополію у світових справах, поділу держав на провідні й другорядні, нав’язування ззовні моделей суспільного розвитку, застосування подвійних стандартів» [5].

У  традиційній світоглядній доктрині Китаю  існують свої підходи до можливого міжнародного порядку, який має шанувати цінності інших  цивілізацій. Стародавні цивілізації є носіями власної системи моральних і суспільних цінностей. Окрім того, вони бажають бути вільними у впровадженні власних зовнішньополітичних курсів . Тому їх традиційним баченням є таке, що міжнародна система природно залишатиметься багатополюсною, відкидаючи спроби на захист однополярного світу. Їх об’єднують спільні  погляди відносно  характеру сучасної системи міжнародних відносин та прагнення брати на себе зростаючу долю відповідальності за міжнародні справи,  до встановлення багатополюсного світового порядку.  Політичні сили  цих держав намагаються осмислити як нові загрози глобального характеру, так і внутрішні виклики розвитку їх країн з метою знайдення ефективних шляхів поєднання трансформації суспільства, розвитку економіки з дієвою зовнішньополітичною стратегією.

Цивілізаційними особливостями Китаю є висока внутрішня гомогенність, незалежність, тривалість і стійкість китайської цивілізації, толерантність до інших культур, традицій та релігій.  Сучасні китайські концепції міжнародних відносин беруть свій початок від традиційної концепції «гармонії» конфуціанства, згідно з якою мир і розвиток на міжнародній арені можливі лише тоді, коли кожна країна має шанс розвиватись власним шляхом, спираючись на власні   традиції.

Китай, який на думку експертів до 2025 р.  стане найбільшою за розмірами економічною потугою світу, прагне до  управління світсистемою в торговій, валютній, стратегічній сферах. Позиція КНР стосовно характеру постбіполярної системи міжнародних відносин та оцінці загроз її безпеці  зазнає еволюційних змін.

 На першому етапі – від закінчення холодної війни до 1997 року - правлячі та академічні кола КНР розпачали переоцінку невійськових аспектів безпеки, які раніше розглядались в якості другорядних.

На другому етапі – від 1997 до 2001 року (терористичні атаки проти США) відбувається переоцінка економічної та фінансової складових безпеки. Цьому сприяли економічні кризи в Південно-Східній Азії та Росії, які продемонстрували масштабі нових економічних загроз.

На третьому етапі, починаючи з 2001 року, Китай фактично завершує попередню адаптацію до свого статусу глобальної відповідальної держави. Нові підходи китайського керівництва були доктринально оформлені в таких документах, як «Меморандум про нову концепцію безпеки» (2002 р.), «Декларація Китаю і АСЕАН про співробітництво в галузі нетрадиційної безпеки» (2002 р.), «Концепція національної оборони» (редакція 2004 і 2006 р.), які базувались на концепції багатополярності та забезпеченні комплексної безпеки всіх країн світу[6] . Концепція «мирного піднесення», яка була висунута на ХУІ з»їзді КПК (листопад 2002 р.) і отримала системний виклад в матеріалах 3-го пленуму ЦК КПК 16-го скликання в жовтні 2003 року стала концентрованим відображенням сформованої на базі традиційних цінностей та філософських концептів стратегічної культури Китаю, що базується на реалізмі, моралі і прагненні до співпраці. Ідеї мирного піднесення та гармонійного розвитку знайшли відображення і у сформульованій в 2005 році концепції «гармонійного світу». В її основу було покладено традиційний для китайської культури концепт гармонії (хе), що міститься в релігійно-філософських системах конфуціанства, даосизму та буддізму.  Теоретична система росту КНР базується на мирному зростанні (хепін дзьоцзи), суспільстві «гармонійних відносин(сяокан) та єднанні без уніфікації, що являє собою традиційний конфуціанський принцип, який передбачає високу ступінь гармонізації інтересів при низькому рівні гомогенної ідентичності. На практиці це передбачає створення кола сприятливих держав на основі спільних культурних та економічних цінностей, єднання без уніфікації. Базуючись на універсальному характері вказаних доктрин, КНР адаптує їх елементи під специфіку окремих регіонів, зокрема Близького Сходу, де політика підпорядковується перш за все інтересам економічного характеру, а також глобальній геополітичній стратегії, що спрямована на поступове витіснення  США.

Керівництво КНР послідовно пропагандує концепцію «гармонічного світу» в своєму зовнішньополітичному курсі, засновану на ідеї мирного шляху розвитку країни, яку було проголошено головою  КНР Ху Цзіньтао в 2005 році.

На наступному етапі політика КНР зазнає змін, пов’язаних з наслідками світової економічної кризи і  подальшим зростанням його абсолютної та відносної економічної могутності. Китай остаточно ідентифікує себе як відповідальна держава, переміщується його зовнішньополітична опора з країн, що розвиваються, на так звані «країни швидкого розвитку», перш за все формат БРІКС, та деякі арабські країни, зокрема  монархії Перської затоки.  Трансформація Китаю з регіонального в глобального актора знайшла відображення в  в статті члена Держради КНР Дай Бінго (грудень 2010  р.), Білій книзі  Держради «Мирний розвиток Китаю» (вересень 2011 р.), в матеріалах ХУШ з’їзду КПК (листопад 2012 р.). Зовнішньополітичний курс КНР зберігає свій глобальний характер, було підтверджене прагнення  приймати більш активну участь в міжнародних справах, грати роль відповідальної глобальної держави.

 В той же час багато західних дослідників вбачають в підйомі Китаю загрозу посилення їх експансіоністських прагнень.

Таким чином, формування сучасного  світового порядку відбувається як діалектичний процес взаємодії тенденцій збереження наступальності з попередньою історичною формою існування міжнародного порядку  і його радикального оновлення в  найбільш істотних рисах. Його суть характеризується терміном «глобалізація», він формується як порядок глобальної спільноти, порядок на базі глобалізації, як глобальний порядок.

Сучасний світ знаходиться на етапі переходу від однополярного світу до більш складного  поліцентричного. Цей перехід буде дуже складним.  США будуть спромогатись зберегти свою роль, тому що в найближчому майбутньому вони будуть переважати інші країни за багатьма параметрами – військовому, інформаційному, науково-технічному потенціалу. США будуть залишатись лідуючою державою, але їх лідерство буде піддаватись ерозії, зокрема з боку КНР . Що стосується Близького Сходу, то саме в цьому регіоні визначається межа американських можливостей. Цей регіон завжди був ареною суперництва великих держав, а контроль над ним розглядається як контроль над долею світу.  На Заході активізацію політики Китаю на Близькому Сході  розглядають як претензію на глобальне лідерство.

Таким чином, порядок формується не всіма елементами міжнародної системи, а декількома найпотужнішими за сукупним потенціалом державами, або державою, яка досягла рівня гегемону . В сучасному світі  силова ієрархія більш-менш стабільна . Сполучені Штати продовжують значно випереджати решту держав за кількісними показниками військової могутності. В той же час подальше політичне послаблення США призводить до змін в ієрархії сучасної міжнародної системи. Такі зміни викликані і посиленням ролі інших держав, зокрема   Китаю . На сучасному етапі Китай є однією з найбільш динамічних держав, що розвиваються, що неминуче призводить до зміни його ролі в системі міжнародних відносин.  Швидкі темпи економічного зростання і активне залучення до світової господарської системи обумовили процес перетворення КНР з регіонального лідера в одну з провідних світових держав.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1.      Кинг А. Первая глобальная революция. Доклад Римского клуба /            А. Кинг, Б. Шнайдер. – Изд-во “Прогресс”, 1991.; Международный порядок в начале XXI века / Ин-т политики и деловых коммуникаций ; под общ. ред. Г. Г. Гольдина, Л. О. Терновой. – М. : Интердиалект +, 2008. – 170 с. ; Неклесса А. quodro Ordo современного мира. Мегатренды мирового развития [Электронный ресурс] / А. Неклесса. – Режим доступа : http://www.knogg.net/2001_009.htm ; Титаренко М. Л. Геополитическое значение Дальнего Востока. Россия, Китай и другие страны Азии / М. Л. Титаренко ; Ин-т Дальнего Востока РАН. – М. : Памятники исторической мысли, 2008. – 623 с.; Уткин А. И.  Мировой порядок ХХІ века / А. И. Уткин. – М. : ЭКСМО, 2002. – 512 с.

2.      Баталов Э. Я. Мировое развитие и мировой порядок / Э. Я. Баталов. – [Б. г.] : Рос. полит. энцикл., 2005. – 376 с.; Богатуров А. Современный международный порядок/ Режим доступа : http://www.intertrends.ru/one/001.htm 

3.      Богатуров А. Современный международный порядок/ Режим доступа :http://www.intertrends.ru/one/001.htm  ; Китайские политологи о новом балансе сил в мире: “послеолимпийская эпоха” и российско-китайские отношения / Ин-т Дальнего Востока РАН, Центр научной информации и документации ; сост. В. Н. Барышников. – М. : [б. и.], 2009. – 92 с.; Колдунова Е. В. Сравнительный анализ региональных особенностей новых угроз безопасности : учеб. пособие / Е. В. Колдунова. – М. : Проспект, 2010. – 128 с.; Уткин А. И.  Мировой порядок ХХІ века / А. И. Уткин. – М. : ЭКСМО, 2002. – 512 с.; Уткин А. После американской гегемонии: многополярный мир или мир без полюсов? / А. Уткин // Полит. класс. – 2009. – № 4. – С. 59–76.

4.      Бажанов Е. П. Китай: от Срединной империи до сверхдержавы                 XXI века / Е. П. Бажанов. – М. : Известия, 2007. – 351 с. ; Бергер Я. Китайская модель развития / Я. Бергер // Мировая экономика и международные отношения. – 2009. – № 9. – С. 73–81.; Взаимодействие России с Китаем и другими партнерами по Шанхайской организации сотрудничества / Ин-т Дальнего Востока   РАН ; отв. ред. А. В. Болятко. – М. : [б. и.], 2008. – 179 с.; Галенович Ю. М. Китайская мозаика : сборник статей о современном Китае / Ю. М. Галенович ; Ин-т Дальнего Востока РАН. – М. : [б. и.], 2009. – 415 с.; Китай в мировой и региональной политике: история и современность. Вып. 13 (специальный) : Основные особенности современного внутри- и внешнеполитического курса китайского руководства и их влияние на образ России в Китае / Ин-т Дальнего Востока РАН ; сост.  Е. И. Сафронова. – М. : [б. и.], 2008. – 274 с. ; Китай. Проблемы гармоничного и устойчивого развития / Ин-т Дальнего Востока РАН, Центр научной информации и документации ; отв. ред. В. Г. Ганшин, П. М. Кожин. – М. : [б. и.], 2009. – 95 с. ; Китайские исследователи-американисты об особенностях современной фазы развития отношений между Китаем и США / Ин-т Дальнего Востока РАН ; отв. ред. Е. Н. Румянцев, П. М. Кожин. – М. : [б. и.],  2008. – 86 с.; Китайские политологи о новом балансе сил в мире: “послеолимпийская эпоха” и российско-китайские отношения / Ин-т Дальнего Востока РАН, Центр научной информации и документации ; сост. В. Н. Барышников. – М. : [б. и.], 2009. – 92 с.; Китайские политологи об отношениях КНР с Россией и США (оценки и прогнозы) / Ин-т Дальнего Востока РАН, Центр научной информации и документации ; отв. ред. В. Г. Ганшин и др. – М. : [б. и.], 2010. – 138 с. – (Экспресс-информация ; № 3).; 60 лет Китайской Народной Республики: итоги и перспективы /   Я. М. Бергер, М. Л. Титаренко, В. Я. Портяков и др. // Проблемы Дальнего Востока. – 2009. – № 5. – С. 80–120.; Титаренко М. Л. Геополитическое значение Дальнего Востока. Россия, Китай и другие страны Азии / М. Л. Титаренко ; Ин-т Дальнего Востока РАН. – М. : Памятники исторической мысли, 2008. – 623 с.

5.      РФ и КНР подпишут декларацию о международном порядке в ХХI                        веке // Риановости. – 2005. – 30 июня [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.russianwinter.rian.ru/politics/20050630/40817478.html

6.      Колдунова Е. В. Сравнительный анализ региональных особенностей новых угроз безопасности : учеб. пособие / Е. В. Колдунова. – М. : Проспект, 2010. – 128 с.

 

 

REFERENCES:

1.   King A. Pervaja global'naja revoljucija. Doklad Rimskogo kluba / A. King, B. Shnajder. – Izd-vo “Progress”, 1991.; Mezhdunarodnyj porjadok v nachale HHI veka / In-t politiki i delovyh kommunikacij ; pod obshh. red. G. G. Gol'dina, L. O. Ternovoj. – M. : Interdialekt +, 2008. – 170 s. ; Neklessa A. jauodro Ordo sovremennogo mira. Megatrendy mirovogo razvitija [Jelektronnyj resurs] / A. Neklessa. – Rezhim dostupa : http://shhshhshh.knogg.net/2001_009.htm ; Titarenko M. L. Geopoliticheskoe znachenie Dal'nego Vostoka. Rossija, Kitaj i drugie strany Azii / M. L. Titarenko ; In-t Dal'nego Vostoka RAN. – M. : Pamjatniki istoricheskoj mysli, 2008. – 623 s.; Utkin A. I.  Mirovoj porjadok HHІ veka / A. I. Utkin. – M. : JeKSMO, 2002. – 512 s.

2.   Batalov Je. Ja. Mirovoe razvitie i mirovoj porjadok / Je. Ja. Batalov. – [B. g.] : Ros. polit. jencikl., 2005. – 376 s.; Bogaturov A. Sovremennyj mezhdunarodnyj porjadok / http://shhshhshh.intertrends.ru/one/001.htm 

3.   Bogaturov A. Sovremennyj mezhdunarodnyj porjadok / http://shhshhshh.intertrends.ru/one/001.htm  ; Kitajskie politologi o novom balanse sil v mire: “posleolimpijskaja jepoha” i rossijsko-kitajskie otnoshenija / In-t Dal'nego Vostoka RAN, Centr nauchnoj informacii i dokumentacii ; sost. V. N. Baryshnikov. – M. : [b. i.], 2009. – 92 s.; Koldunova E. V. Sravnitel'nyj analiz regional'nyh osobennostej novyh ugroz bezopasnosti : ucheb. posobie / E. V. Koldunova. – M. : Prospekt, 2010. – 128 s.; Utkin A. I.  Mirovoj porjadok HHІ veka / A. I. Utkin. – M. : JeKSMO, 2002. – 512 s.; Utkin A. Posle amerikanskoj gegemonii: mnogopoljarnyj mir ili mir bez poljusov? / A. Utkin // Polit. klass. – 2009. – № 4. – S. 59–76.

4.   Bazhanov E. P. Kitaj: ot Sredinnoj imperii do sverhderzhavy XXI veka / E. P. Bazhanov. – M. : Izvestija, 2007. – 351 s. ; Berger Ja. Kitajskaja model' razvitija / Ja. Berger // Mirovaja jekonomika i mezhdunarodnye otnoshenija. – 2009. – № 9. – S. 73–81.; Vzaimodejstvie Rossii s Kitaem i drugimi partnerami po Shanhajskoj organizacii sotrudnichestva / In-t Dal'nego Vostoka   RAN ; otv. red. A. V. Boljatko. – M. : [b. i.], 2008. – 179 s.; Galenovich Ju. M. Kitajskaja mozaika : sbornik statej o sovremennom Kitae / Ju. M. Galenovich ; In-t Dal'nego Vostoka RAN. – M. : [b. i.], 2009. – 415 s.; Kitaj v mirovoj i regional'noj politike: istorija i sovremennost'. Vyp. 13 (special'nyj) : Osnovnye osobennosti sovremennogo vnutri- i vneshnepoliticheskogo kursa kitajskogo rukovodstva i ih vlijanie na obraz Rossii v Kitae / In-t Dal'nego Vostoka RAN ; sost.  E. I. Safronova. – M. : [b. i.], 2008. – 274 s. ; Kitaj. Problemy garmonichnogo i ustojchivogo razvitija / In-t Dal'nego Vostoka RAN, Centr nauchnoj informacii i dokumentacii ; otv. red. V. G. Ganshin, P. M. Kozhin. – M. : [b. i.], 2009. – 95 s. ; Kitajskie issledovateli-amerikanisty ob osobennostjah sovremennoj fazy razvitija otnoshenij mezhdu Kitaem i SShA / In-t Dal'nego Vostoka RAN ; otv. red. E. N. Rumjancev, P. M. Kozhin. – M. : [b. i.],  2008. – 86 s.; Kitajskie politologi o novom balanse sil v mire: “posleolimpijskaja jepoha” i rossijsko-kitajskie otnoshenija / In-t Dal'nego Vostoka RAN, Centr nauchnoj informacii i dokumentacii ; sost. V. N. Baryshnikov. – M. : [b. i.], 2009. – 92 s.; Kitajskie politologi ob otnoshenijah KNR s Rossiej i SShA (ocenki i prognozy) / In-t Dal'nego Vostoka RAN, Centr nauchnoj informacii i dokumentacii ; otv. red. V. G. Ganshin i dr. – M. : [b. i.], 2010. – 138 s. – (Jekspress-informacija ; № 3).; 60 let Kitajskoj Narodnoj Respubliki: itogi i perspektivy /   Ja. M. Berger, M. L. Titarenko, V. Ja. Portjakov i dr. // Problemy Dal'nego Vostoka. – 2009. – № 5. – S. 80–120.; Titarenko M. L. Geopoliticheskoe znachenie Dal'nego Vostoka. Rossija, Kitaj i drugie strany Azii / M. L. Titarenko ; In-t Dal'nego Vostoka RAN. – M. : Pamjatniki istoricheskoj mysli, 2008. – 623 s.

5.   RF i KNR podpishut deklaraciju o mezhdunarodnom porjadke v XXI veke // Rianovosti. – 2005. – 30 ijunja [Jelektronnyj resurs]. – Rezhim dostupa : http://shhshhshh.russianshhinter.rian.ru/politics/20050630/40817478.html

6.   Koldunova E. V. Sravnitel'nyj analiz regional'nyh osobennostej novyh ugroz bezopasnosti : ucheb. posobie / E. V. Koldunova. – M. : Prospekt, 2010. – 128 s.

 

 

 



Обновлен 16 июл 2014. Создан 14 июл 2014