Nauki Społeczno-Humanistyczne Соціально-Гуманітарні Науки Social and Human Sciences

 

Ryzhko, Olena, 2017. ANALYSIS OF COURT CASES RELATED TO PLAGIARISM. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 02 (14).




 

АНАЛІЗ СУДОВИХ СПРАВ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ПЛАГІАТУ

 

УДК 007:304:659.3+378+347.78+316.752

 

Рижко, Олена,

кандидат філологічних наук, доцент,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Київ, Україна),

Інститут журналістики,

докторант,

olenaryzhko@gmail.com

 

АНОТАЦІЯ

У статті представлено результати аналізу матеріалів Єдиного державного реєстру судових рішень (Україна), які стосуються проблеми плагіату, оскільки вони є значимим складником довколаплагіатного дискурсу та важливим джерелом інформації в контексті рецепції плагіату. Всього в реєстрі 235 таких справ. Вони стосуються захисту авторських прав, порушених, зокрема, фактом плагіату, виплати компенсації, відшкодування моральних збитків; захисту ділової репутації, спростування недостовірної інформації; поновлення авторських прав; відновлення прав споживачів друкованої продукції. Частка справ, що стосуються плагіату – незначна в загальному обсязі всіх проваджень; експертиза у таких справах дорога і, зазвичай, лягає на позивача, це означає, що далеко не кожен громадянин може собі дозволити судові витрати; навіть якщо компенсацію присуджено, отримати її дуже складно, процес може тривати роками; навіть якщо суд першої інстанції визнає факт плагіату, в апеляційному або касаційному суді рішення може бути змінене; якщо фігурантами справ стають журналісти, то вони, зазвичай, активно використовують медійний розголос; якщо йдеться про академічний плагіат, то, за умов, що плагіат у дисертації доведений експертизою, суди стають на бік МОН, залишаючи в силі рішення про скасування присудження наукового ступеня і видачу диплома; звинувачення в плагіаті (незалежно від правдивості чи не правдивості) можуть стати (і стають) засобом шантажу. судовий захист вимагає значних матеріальних затрат і дуже складний у доведенні факту плагіату.

Ключові слова: плагіат, рецепція плагіату, авторське право, судовий захист.

 

ANALYSIS OF COURT CASES RELATED TO PLAGIARISM

 

UDC 007:304:659.3+378+347.78+316.752

 

Ryzhko, Olena,

Ph.D. in philology, Associate Professor,

Taras Shevchenko National University of Kyiv (Kyiv, Ukraine),

Institute of Journalism,

doctoral,

olenaryzhko@gmail.com 


SUMMARY

The article presents the results of the analysis of the materials of the Unified State Register of Judicial Decisions (Ukraine) related to the problem of plagiarism, because they are a significant component of circum-plagiarism discourse and an important information source in the context of the plagiarism reception. There are 235 such cases in the register. They are related to the copyright protection, that was violated, in particular, by the fact of plagiarism, compensation payment, compensation for non-pecuniary damages; protection of business reputation, refutation of unreliable information; copyright renewal; rights of consumers of press products renewal. The share of cases concerning plagiarism is insignificant in the total volume of all proceedings; legal expertise in such cases is expensive and usually is imposed on the plaintiff, and it means that far from every citizen is able to afford costs in the cause; even if compensation is adjudged, it is very difficult to get it, this process can last for years; even if a court of the first instance recognizes the fact of plagiarism, this decision can be changed by the appeals court or cassation court; if journalists become involved in a case, they usually actively use media to spread this information; as for academic plagiarism, provided that the plagiarism in the thesis research was proved by the expert examination, the courts takes the side of the Ministry of Education and Science of Ukraine, upholding the decision to cancel the award of the scientific degree and the diploma; charges of plagiarism (regardless of verity or not) can be (and become) a means of blackmail. The judicial protection requires considerable material costs and is very complex in proving the fact of plagiarism.

Key words: plagiarism, plagiarism reception, copyright, judicial protection.

 

Вступ. У контексті нашого дослідження, Єдиний державний реєстр судових рішень цікавить нас не стільки з точки зору юриспруденції, скільки як джерело інформації і складник довколаплагіатного дискурсу, пов’язаний із рецепцією плагіату. Г. Ульянова, авторка єдиної дисертації в Україні, присвяченої суто плагіату – «Методологічні проблеми цивільно-правового захисту прав інтелектуальної власності від плагіату», аналізує окремі судові рішення, але вся сукупність «плагіатних справ» предметом дослідження ще не була. Також слід виходити з розуміння, що «цивільно-правовий захист прав інтелектуальної власності від плагіату полягає у застосуванні передбачених чинним законодавством способів припинення порушення, відновлення порушених прав правоволодільців, притягнення порушників до відповідальності за привласнення авторства» [3, с. 277].

 

Метою статті є аналіз усіх справ, уміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, які стосуються плагіату.

 

Обговорення та результати. Нині реєстр містить 235 судових справ за 2006–2017 рр., що стосуються плагіату, на різних стадіях провадження. Однак треба одразу зазначити, що понад 20 справ під окремими номерами стосуються тих самих спорів. Наприклад, кримінальне провадження, у якому, крім інших, є обвинувачення у використанні сплагіаченої «Методики організації навчально-тренувального процесу футбольної команди ФК “Волинь”» (№№ справ: 11-449/2006р., 11-121/08, 1-415/08, 1-415/2008, 11-44/09, 11-124/10, 0308/2732/2012, 0308/13778/12, 161/13778/13-к), оформлене в дев’яти справах за 2006–2013 рр. Також є випадок, коли дві різні справи об’єднані під одним номером (2-1099/11) і рішення за однією справою внесене в реєстр двічі (перший документ із помилкою в записі реєстраційного номера): 27/179-08(н.р. і 27/179-08(н.р.08/271-07).

 

Реєстр містить 1224 документи за цими справами, у 315 (це рішення, постанови, ухвали, вироки) з них згадано плагіат (і як термін, і в контексті судження, зокрема оціночного). Для довідки: всього в реєстрі (стоном на 01.08.2017) містилося 66 299 714 документів. Його створення та функціонування передбачене Законом України «Про доступ до судових рішень» (від 22.12.2005 р. № 3262-ІV) [2].

 

Загалом аналізовані справи перебувають у провадженні чотирьох типів (виходимо із загальної кількості 235): цивільне (136), господарське (59), кримінальне (25), адміністративне (15). Тільки в 65 справах згадано факт плагіату, який підтверджено судом (судовою експертизою чи іншими матеріалами справи). 23 справи так чи інакше стосуються мас-медіа. 14 справ стосуються плагіату лише побіжно, у висловлюваннях позивачів, відповідачів, їхніх юридичних представників, свідків, в описах доказів тощо.

 

За цими справами прийнято такі рішення (сукупно, тобто йдеться про суди першої інстанції, розгляд апеляційних і касаційних скарг, додаткові розгляди, тобто в одному позові може бути одне рішення, а в іншому – п’ять або шість): задоволено (позов, апеляційну чи касаційну скаргу) – 59; відмовлено – 159; частково задоволено – 75; триває провадження – 25; заяву повернено – 3; припинено провадження – 1; рішення скасовано – 1; відмова від позову – 3; мирова угода – 3.

 

Справи стосуються: захисту авторських прав (немайнових і майнових), виплати компенсації, відшкодування моральної шкоди; захисту ділової репутації, спростування недостовірної інформації; поновлення авторських прав; відновлення прав споживачів друкованої (оприлюдненої через аудіовізуальні канали та через Інтернет) продукції.

 

Зазвичай у таких справах використовують судову експертизу. Але слід зазначити, що експертиза – це завжди дорого. Крім того, доводиться визнати, що й самі судові експертизи часом викликають питання щодо своєї якості. На цьому, зокрема, акцентує увагу представник групи «Дисергейт», українська вчена І. Єгорченко [1].

 

Усі аналізовані справи можна згрупувати за дев’ятнадцятьма параметрами: 1. Академічний плагіат (студентський і науковий; найчисленніша група). 2. Плагіат у підручниках, навчальних посібниках, методичних рекомендаціях, словниках. 3. Плагіат у художній і науково-популярних виданнях. 4. Плагіат в аудіовізуальних творах, піратське використання їх. 5. Плагіат елементів торгових марок. 6. Плагіат баз даних. 7. Плагіат матеріалів мас-медіа та в мас-медіа. 8. Плагіат літературних героїв (персонажів) із анімаційних і мультиплікаційних фільмів. 9. Плагіат у рекламі. 10. Плагіат текстів технічних умов (ТУ). 11. Плагіат програмного забезпечення. 12. Плагіат у юридичних документах. 13. Плагіат фотографічних творів. 14. Плагіат у музичних творах і піратське використання їх. 15. Плагіат архітектурних творів і проектної документації. 16. У наукових звітах та експертних висновках. 17. Плагіат художніх зображень на сувенірній продукції (магніти, рамки тощо). 18. Різне: йдеться про плагіат: творів мистецтва в оригінальній техніці, сценічного образу, візерунків на тканинах, документів, платіжної системи, виборчій програмі тощо. А також про «випадкове» встановлення факту плагіату під час експертизи в іншій справі, ненадання текстів для перевірки на плагіат або через побоювання, що хтось вдасться до плагіату їх та ін. 19. Справи, у яких плагіат згадується лише побіжно.

 

Найбільше справ стосується перших трьох груп. Також слід зазначити, що позови подаються від імені автора – фізичної особи, чиє право порушене (і його правонаступників), від імені юридичної особи, якій належить авторське право, та від імені третій осіб (позови про порушення прав споживачів, наприклад, читача до наукового журналу, в якому вміщено статтю з плагіатом).

 

Із усієї сукупності проваджень за цими позовами (йдеться про те, що в одній справі може бути суд першої інстанції, апеляційний, касаційний розгляд чи ухвала Верховного Суду України, тобто в одному позові може бути одне рішення, а в іншому – п’ять або шість) було прийнято лише 59 повністю позитивних рішень.

До причин відмов найчастіше належать: 1) суперечність нормам процесуального права; 2) неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; 3) недотримання формальних вимог до позовних заяв; 4) ненадання необхідних доказів, зокрема, примірників текстів для порівняння; 5) несплата (несвоєчасна сплата) судового збору; 6) недостатність доказів; 7) невиконання вимог ухвали суду; 8) відмова від судової експертизи та ін.

 

Крім того, далеко не завжди, коли йдеться про плагіат, уживається сам термін «плагіат». Також слід звернути увагу на той факт, що до суттєвих недоліків судового способу захисту порушення авторського права фактом плагіату слід віднести, крім занадто дорогої судової експертизи, яку змушений оплачувати той, хто заявляє про порушене право (а це під силу далеко не кожному), занадто тривалі терміни таких справ. До того ж, це не є ознакою суто українського правосуддя.

 

Приміром, доктор М. Вронський наводить приклад шестирічного кримінального процесу за звинуваченням у плагіаті в наукових статтях, до якого вдалися: доктор наук, професор, очільник кафедри педагогіки Жешувського університету (Uniwersytet Rzeszówski), раніше – проректор Марек Палюх (Marek Paluch), кандидат наук Людмила Хомінська (Ludmiłа Chomińskа), науковим керівником дисертації якої був М. Палюх, а також ксьондз і кандидат наук Броніслав Вичавський (Bronisław Wyczawski) [4].

 

Історія, яка перипетіями скидається на детектив, тривала від 2009 р., коли плагіат із статті кандидата наук Тадеуша Камінського (Tadeusza Kamińskiego) у публікаціях М. Палюха було викрито випадково, у зв’язку з перевіркою його кандидатури (тоді проректора) як особи, що претендувала на посаду ректора. З’ясувалося, що Л. Хомінська підготувала на прохання М. Палюха презентацію для Вченої ради, згодом він запропонував цю роботу опублікувати. Стаття вийшла за потрійним підписом (примус до співавторства), хоча згодом, коли було викрито плагіат, М. Палюх стверджував, що навіть не читав її, а Б. Вичавському належить лише фрагмент праці.

 

Коли дисциплінарне розслідування переросло у кримінальне, М. Палюх і Б. Вичавський, замість визнати провину, вирішили завітати до Т. Камінського і запропонувати йому, аби він підписав заяву такого змісту: «Особа, яка підписалася нижче, виражає згоду на безоплатне і необмежене використання свого тексту панством Хомінською, Палюхом і Вичавським; ця згода має незворотну дію» [4]. Після того, як ошуканий автор відмовився, йому запропонували підписати більш «лагідний» документ, у якому йшлося про те, що окрадений автор «ані сьогодні, ані в майбутньому не буде висувати претензій проти названих осіб з приводу використання його статті» [4].

 

Коли Т. Камінський відмовився вдруге, плагіатори почали апелювати до його милосердя та людяності, пропонувати йому грошову винагороду, видання його монографії і навіть «залагодження» габілітації (тобто диплом доктора наук). Отримавши на все відмову, у гніві пішли геть. Урешті-решт, за вироком суду, М. Палюх та Б. Вичавський були покарані штрафом у 3 тис. злотих, а Л. Хомінська – у 2,4 тис. злотих, а також спільно плагіатори мусили сплатити судові витрати [4].

 

Як слушно зазначає М. Вронський, ідеться не про розмір штрафу, а про втрату репутації та внесення плагіаторів у реєстр осуджених осіб. Апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін. Проте, якщо ксьондз Б. Вичавський після цього втратив посаду викладача, то М. Палюх спокійно викладає в університеті і нині [4].

 

Тобто суди в Польщі (такого висновку ми дійшли на основі опрацьованих нами у 2 розділі публікацій М. Вронського за 2010–2017 рр. у часописі Forum Akademickie), зазвичай (на відміну від університетських/інститутських адміністрацій, які переважно досить поблажливо ставляться до плагіату в роботах високопосадовців – проректорів, директорів, завідувачі кафедр тощо), стають на бік осіб, чиє авторське право було порушене, обґрунтовуючи вироки у справах академічного плагіату аргументами, які варто було б узяти до уваги й українському правосуддю.

 

Так, приміром, суддя апеляційного суду (Sądu Okręgowego w Krośnie) Артур Ліпінський (Artur Lipiński), який залишив чинним вирок суду в описаній справі так прокоментував своє рішення: «Обвинувачені є особами великих знань, розуму, статусу і становища в суспільстві, з більш ніж середнім інтелектом. Повинні бути взірцем для студентів. Як наукові працівники, які пишуть статті і створюють власний доробок, [вони] точно розумілися на засадах (нормах) авторського права. Тим більше, що працювали зі студентами, котрих уже на етапі написання магістерських робіт навчали працювати з цитатами і вводити фрагменти чужих публікацій у свої роботи.

 

На думку суду, поведінка оскаржених викликає здивування, оскільки вони не визнали своєї провини і не виказали каяття» [4]. Тобто суддя акцентує увагу на тому, що представники академічної спільноти (освітньої еліти) мають нести підвищену відповідальність за власні вчинки, оскільки їхня поведінка в академічній спільноті є взірцевою для студентів, і від того, які принципи – доброчесності чи недоброчесності – вони утверджуватимуть, залежатиме, якими особистісними та професіональними якостями володітимуть їхні вихованці, на які ціннісні настанови вони будуть орієнтуватися, на яких засадах провадитимуть власну діяльність у соціумі, сприяючи розвитку освіти, науки, культури чи долучаючись до руйнування базових принципів повноцінного, гармонійного та плідного розвитку суспільства і держави. І така настанова справедлива для представників освітньої й наукової еліти будь-якої країни.

 

Висновки. Ми звернулися до Єдиного державного реєстру судових рішень передусім як до значимого складника довколаплагіатного дискурсу. Проаналізувавши всі справи, що стосуються плагіату (їх 235, реєстр містить 1224 документи за цими справами, у 315 з них згадано плагіат), ми можемо дійти таких висновків: 1) ці справи стосуються захисту авторських прав (немайнових і майнових), виплати компенсації, відшкодування моральної шкоди; захисту ділової репутації, спростування недостовірної інформації; поновлення авторських прав; відновлення прав споживачів друкованої (оприлюдненої через аудіовізуальні канали та через Інтернет) продукції; 2) частка справ, що стосуються плагіату – незначна в загальному обсязі всіх проваджень; 3) експертиза у таких справах дорога і, зазвичай, лягає на позивача, це означає, що далеко не кожен громадянин може собі дозволити судові витрати; крім того, якщо позивач відмовляється від проведення експертизи, заявляючи про порушення авторського права фактом плагіату, то суд, зазвичай, відмовляє в задоволенні позову; 4) навіть якщо компенсацію присуджено, отримати її дуже складно, процес може тривати роками, а присуджена сума, внаслідок інфляції, неминуче мізерніє; якщо факт порушення авторського права доведено в суді (зокрема й фактом плагіату), то, якими б не були позовні вимоги, компенсація, зазвичай, присуджується у розмірі 10 мінімальних заробітних плат (це мінімальний розмір, встановлений законодавством України); 5) самі справи можуть тривати роками, переростаючи з провадження у провадження; 6) навіть якщо суд першої інстанції визнає факт плагіату, в апеляційному або касаційному суді рішення може бути змінене; 7) якщо фігурантами справ стають журналісти, то вони, зазвичай, активно використовують медійний розголос; 8) якщо йдеться про академічний плагіат, то, за умов, що плагіат у дисертації доведений експертизою, суди стають на бік МОН, залишаючи в силі рішення про скасування присудження наукового ступеня і видачу диплома; за умов, звичайно, що спір регулюється дією нового закону «Про вищу освіту», який містить положення про «академічний» плагіат: якщо захист відбувся до набуття чинності згаданого закону, доводити наявність плагіату доведеться, спираючись на інші норми; 9) якщо факт плагіату (передусім у технічній документації, наприклад у технічних умовах) встановлено судовою експертизою, то апеляційні чи касаційні скарги відповідача, зазвичай, відхиляються; якщо й відбувається зміна рішення, то лише в частині виплати компенсації (варіюється її обсяг (сума виплат) чи підтверджується або спростовується правомірність її присудження), але не в частині встановлення факту плагіату; 10) за аналогією до існування матеріалів мас-медіа про плагіат і матеріалів мас-медіа, що містять плагіат, можна говорити, що в перелік документів реєстру, дотичних до проблеми плагіату, входять такі, що стосуються плагіату: (1) плагіат, як підстава для виникнення спору; (2) документи, що містять згадки про закони й різноманітні нормативні документи, а також висновки судових експертиз, де є визначення або тлумачення плагіату чи плагіатних технології, приміром, рерайту; (3) документи, у яких плагіат згадується побіжно; 11) звинувачення в плагіаті (незалежно від правдивості чи не правдивості) можуть стати (і стають) засобом шантажу. Загалом же слід визнати: українці і так не поспішають захищати своє авторське право (зокрема порушення його фактом плагіату), а оприлюднення даних нашого аналізу оптимізму не додасть, оскільки судовий захист вимагає значних матеріальних затрат (йдеться, зокрема, про вартість судових експертиз), дуже складний у доведенні факту плагіату, а тому – малоефективний, з одного боку; з іншого ж, отримані дані ще раз засвідчують, що в боротьбі з плагіатом (і, найважливіше, в процесі запобігання йому) ключову роль має відіграти зміна ціннісних парадигм, чому може посприяти спецкурс із плагіатознавства (орієнтовний план див. у додатку).

 

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Єгорченко І. Рецепт: як остаточно вкорінити плагіат в Україні [Електронний ресурс] / Ірина Єгорченко // UАinfo. Правда из блогов. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://uainfo.org/blognews/1497514028-retsept-yak-ostatochno-vkoriniti-plagiat-v-ukrayini.html?_utl_t=fb.
  2. Правила роботи з Єдиним державним реєстром судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://reyestr.court.gov.ua/Rules.
  3. Ульянова Г. О. Методологічні проблеми цивільно-правового захисту прав інтелектуальної власності від плагіату : дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юридичних наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Ульянова Галина Олексіївна. – Одеса, 2015. – 434 с.
  4. Wroński M. Plagiat nie przeszkadza w karierze [Електронний ресурс] / Marek Wroński // Forum akademickie. – 2017. – № 5. – Режим доступу до ресурсу: https://prenumeruj.forumakademickie.pl/fa/2017/05/plagiat-nie-przeszkadza-w-karierze/.

 

REFERENCES:

  1. Yehorchenko, I. (2017), “Prescription: how to Completely Eradicate Plagiarism in Ukraine”, UA info. Truth from Blogs. - Available at:  http://uainfo.org/blognews/1497514028-retsept-yak-ostatochno-vkoriniti-plagiat-v-ukrayini.html?_utl_t=fb. 
  2. “Rules of Work with Unified State Register of Judicial Decisions”. - Available at: http://reyestr.court.gov.ua/Rules
  3. Ulianova, H. O. (2015), Methodological Problems of Civil-Legal Protection of Intellectual Property Rights against Plagiarism, D.Sc. diss. (Law sci.) in “Civil Law and Civil Process; Family Law; Private International Law” speciality 12.00.03, 434 p.
  4. Wroński, M. (2017), “Plagiat nie przeszkadza w karierze”, Forum akademickie, № 5. - Available at: https://prenumeruj.forumakademickie.pl/fa/2017/05/plagiat-nie-przeszkadza-w-karierze/.


Обновлен 30 авг 2017. Создан 08 июл 2017