Nauki Społeczno-Humanistyczne Соціально-Гуманітарні Науки Social and Human Sciences

 

Radziievska, Oksana, 2017. PROBLEMS OF DIGITAL DIVIDE IN THE CONTEXT OF PROTECTION OF CHILD FROM THE NEGATIVE INFORMATION IMPACT. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 01 (13).




 

ПРОБЛЕМИ ЦИФРОВОЇ НЕРІВНОСТІ У КОНТЕКСТІ УБЕЗПЕЧЕННЯ ДИТИНИ ВІД НЕГАТИВНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВПЛИВІВ 

 

УДК 342.7:316.4

Радзієвська, Оксана,

Національна академія правових наук України (Київ, Україна),

Науково-дослідний інститут інформатики і права,

старший науковий співробітник,

pravo@ndcpi.org.ua

 

АНОТАЦІЯ 

Стаття присвячена дослідженню проблем цифрової нерівності в Україні та можливих шляхів її подолання в рамках убезпечення дитини від негативних інформаційних впливів. Проаналізована сутність дефініції поняття «цифрова нерівність». Розкрито особливості цифрової нерівності, її кількісні та якісні характеристики. Досліджено цифрову нерівність як явище загальносвітового масштабу та глобальні наслідки, до яких може призвести її поглиблення. Вивчено ситуацію з нерівномірністю доступу громадян до інформації і знань в Україні. Проаналізовано прояви небезпеки для дитини через відсутність або недостатність доступу до інформації і знань, а також внаслідок невміння якісно й цілеспрямовано використовувати інформаційно-комунікаційні технології для навчання та самовдосконалення. Досліджено загрози, до яких може призвести цифрова нерівність для дитини в інформаційному просторі та виклики, які постають перед державою у коротко- та довгостроковій перспективі побудови в Україні конкурентоспроможного інформаційного суспільства. Запропоновано деякі шляхи подолання цифрової нерівності з метою убезпечення дитини від негативних інформаційних впливів.

Ключові слова: цифрова нерівність, інформаційна нерівність, цифровий розрив, інформаційна безпека, дитина.

 

 

PROBLEMS OF DIGITAL DIVIDE IN THE CONTEXT OF PROTECTION OF CHILD FROM THE NEGATIVE INFORMATION IMPACT 

 

Radziievska, Oksana,

National Academy of Legal Sciences of Ukraine,

Research Institute of Informatics and Law (Kyiv, Ukraine),

Senior Research Fellow,

pravo@ndcpi.org.ua

 

SUMMARY.

This article is devoted to the problems of the digital divide in Ukraine and possible ways to overcome it as a part of the protection of child from the negative impact of information. The essence of the definition of the term "digital divide" is analyzed. The features of the digital divide, its quantitative and qualitative characteristics are considered. Author studies digital divide as a phenomenon of global scale and global consequences of its exacerbation. The situation of uneven access to information and knowledge in Ukraine is studied. Evidence of danger to the child because of the absence or insufficiency of access to information and knowledge, as well as because of the inability to use ICT efficiently and purposefully for  teaching and learning, is analyzed. The article investigates threats which can arise for the child as a result of digital divide in information space and challenges the country faces in the short- and long-term perspective of competitive information society development in Ukraine. Certain ways of bridging the digital divide aimed at protecting the child from the negative impacts of information are offered.

Keywords: digital divide, information inequality, digital gap, information security, child.

 

 

Постановка проблеми. Громадяни України відповідно до Конституції України рівні у своїй гідності та правах (ст. 21), мають рівні конституційні права і свободи (ст. 24), у тому числі і право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та обов'язки перед суспільством, в яких забезпечується вільний і всебічний власний розвиток (ст. 23) [1]. Основним етапом формування та розвитку особистості є період активного здобуття нею навичок та знань, зокрема під час навчання дитини у навчальних закладах. Для всебічного інтелектуального та духовного розвитку в сучасному інформаційному суспільстві дитині необхідний вільний і безперешкодний доступ до інформації та знань і вміння їх використовувати.

 

На жаль, сьогодні в Україні спостерігається нерівномірність у доступі дітей до інформації, інформаційних ресурсів та технологій, засобів інформаційно-комунікаційної сфери. У суспільстві з’явилося поняття «цифрової нерівності». Масштаби цього явища в Україні є значимими, мають тенденції до зростання за рахунок накладання на соціально-економічну нерівність та носять загрозливий характер не лише для індивідуальної безпеки дитини в інформаційному просторі, але й для національної безпеки держави. Тому питання цифрової нерівності потребують детального вивчення та напрацювання системи заходів протидії цьому явищу.

 

Проблем цифрової нерівності у контексті розгляду питань інформаційної безпеки, в першу чергу, дорослої людини, торкалися такі вчені як І. Арістова, О. Баранов, К. Бєляков, В. Брижко, О. Довгань, О. Дубас, М. Згуровський Р. Калюжний, О. Копан, І. Лук’янець, О. Марценюк, О. Олійник, В. Остроухов, В. Пилипчук, В. Петрик, С. Поленина, П. Прибутько, Н. Савінова, М. Швець та інші.

 

Метою статті є вивчення дефініцій поняття «цифрова нерівність» та дослідження її ролі в убезпеченні дитини від негативних інформаційних впливів і забезпечення її інформаційної безпеки.

 

Виклад основного матеріалу.

У Законі України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» прийнятому у 2007 році було визнано, що для ефективного розвитку інформаційного суспільства в Україні необхідним серед іншого є створення умов для «надання кожній людині можливості для здобуття знань, умінь і навичок з використання інформаційно-комунікаційних технологій (далі - ІКТ) під час навчання, виховання та професійної підготовки» [2] з метою збільшення інтелектуального та професійного рівня населення, підвищення його інформаційної грамотності і культури задля забезпечення можливостей для громадян стати конкурентоспроможними у новому інформаційному суспільстві. Проте з поставленим завданням країна так і не впоралась, а перманентні соціально-політичні та економічні кризи створили умови для виникнення такого соціального явища, як цифрова нерівність.

 

Загалом поняття цифрової нерівності (англ. Digital divide) з’явилося у процесі активного впровадження нових цифрових інформаційно-комунікаційних технологій у життя суспільства. Поряд з поняттям «цифрова нерівність» для характеристики явища нерівномірності доступу громадян до інформації та інформаційних технологій використовують поняття «інформаційна нерівність», «цифровий розрив», «електронна нерівність» та ін.

 

З подальшим розвитком інформаційного суспільства та інформаційно-комунікайційних технологій проблема почала набувати глобальний характер, оскільки стосувалася вже не лише нерівномірності доступу до інформації і технологій окремих громадян, але й окремих держав. Тому питання цифрової нерівності сьогодні слід розглядати на усіх рівнях: від глобального міждержавного, до рівня забезпечення основних прав і свобод конкретної людини.

 

Вперше на міжнародному рівні питання цифрової нерівності було підняте на Всесвітньому саміті з питань інформаційного суспільства (ВСІС, WSIS) в 2003 р. у Женеві та в 2005 р. у Тунісі. За результатами роботи цих двох конференцій за підтримки ООН було прийнято 4 документи (Женевська Декларація принципів, Женевський План дій, Туніське зобов’язання та Туніська програма для інформаційного суспільства) [4], у яких вказувалось на необхідність подолання глобальної і локальної цифрової нерівності як масштабного явища, що загрожує розвитку інформаційного суспільства.

 

Зокрема ст. 10 Женевської Декларації принципів [3] вказує на необхідність боротьби з цифровою нерівність, ст. 14 закликає не допустити цифрового розриву між окремими регіонами країни, зокрема, що стосується доступу до інформації та технологій у віддалений регіонах і сільській місцевості, а ст. 11 закликає особливу увагу зосередити на забезпеченні доступу до інформації і знань для дітей та молоді, створивши рівні можливості для навчання й розвитку кожного.

 

Визначення поняття «цифрова нерівність» у правовому полі нашої держави не існує, тому виникає слушне запитання – що саме ми розуміємо під цим поняттям?

В Академічному тлумачному словнику української мови поняття «нерівність» визначається як становище, коли не всі мають однакові, рівні права [5, с 376]. Зважаючи що у даному контексті під поняттям «цифрові» мається на увазі використання цифрових технологій, то таке поняття як «цифрова нерівність» можна трактувати як становище, коли не всі мають однакові, рівні права в цифровій сфері, або у сфері цифрових технологій.

 

Але можливий й інший підхід до трактування сутності поняття цифрова нерівність або цифровий розрив.  Так, наприклад, А. Сіленко вважає, що інформаційна нерівність (цифровий розрив) є не що інше як нерівність можливостей для доступу, виробництва, використання інформації, знань і нових технологій [6, с. 56].

 

Також при дослідженні даного поняття слід враховувати, що цифрова нерівність має принципову відмінність від інших форм нерівності між громадянами. У зв’язку зі стрімким розвитком інформаційно-комунікаційних технологій цифрова нерівність дуже швидко поглиблюється. Причина у тому, що неможливість доступу особи до здобутків інформаційно-комунікаційної сфери на певному етапі породжує значне її відставання на наступному етапі технічного та технологічного розвитку.

 

Тому цифрову нерівність слід розглядати як поліаспектне явище, яке включає у себе: - відсутність можливості повноцінно використовувати сучасні засоби доступу до інформації, інформаційних ресурсів; - відсутність, або недостатня розвиненість навичок користування засобами інформаційно-комунікаційних технологій та низький рівень інформаційної грамотності, а також  - свідоме, у силу різних причин, самовідсторонення (самоізоляція) особи від сучасних цифрових технологій. Тому розглядати та характеризувати таке явище як цифрова нерівність обов’язково потрібно у двох вимірах: кількісному та якісному.

 

Тому зважаючи на викладене під цифровою нерівністю слід розуміти нерівність можливостей громадян у доступі та вміннях (навичках) використовувати інформацію, інформаційні ресурси, інформаційну інфраструктуру.

 

Донедавна проблема нерівності доступу до інформації і знань вбачалася лише в кількісному значенні, зокрема показниками цифрової нерівності були кількісні характеристики засобів доступу до інформації, зокрема: кількість комп’ютерів, кількість точок з’єднання з мережею Інтернет в домогосподарствах, навчальних закладах, бібліотеках, тощо, кількість підключень до широкосмугового з’єднання з мережею Інтернет і т. ін.

 

В рамках інформатизації та побудови в Україні інформаційного суспільства, у тому числі за підтримки міжнародних організацій, проводились заходи з подолання цифрової нерівності та моніторингу ситуації щодо нерівномірності доступу громадян до засобів інформації. Як приклад у таблиці 1 наведено відомості про нерівномірність доступу і відповідно використання мережі Інтернет за 2011-2016 роки в регіональному та віковому аспектах.

 

Таблиця 1.

 

 

2011 рік

2012 рік

2013 рік

2014 рік

2015 рік

2016 рік

 

 

 

 

 

 

 

За регіонами, % :

 

 

 

 

 

 

село

18

21

36

36

36

47

Місто до 100 тис.

34

39

51

56

61

55

Місто більше 100 тис.

55

56

65

65

67

69

 

 

 

 

 

 

 

За віком, % :

 

 

 

 

 

 

15-29 років

70

74

85

86

91

92

30-44 років

45

56

68

74

79

86

45-54 років

24

32

41

51

61

65

55+ років

5

7

42

36

42

47

Динаміка проникнення Інтернету (кількість користувачів, що користуються Інтернетом 1 раз на місяць і частіше).

Дані дослідження отримані компанією Factum Group Ukraine на замовлення Інтернет Асоціації України (N=2097, вся Україна до 2014 року, без АР Крим після 2014 року, вік 15+). [7]

 

З розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, їх здешевленням та збільшенням зони покриття телекомунікаційними мережами все більше користувачів має можливість використовувати нові технологій для задоволення своїх інформаційних потреб і власного розвитку. Як видно з табл. 1 з часом спостерігається вирівнювання ситуації з нерівномірністю доступу до інформації.

 

Проте наявність засобів для отримання інформації не є гарантією повноцінного доступу до інформації та можливості її знаходити та використовувати для власного професійного, інтелектуального й духовного розвитку. Все актуальніше постає питання інформаційної грамотності та можливостей ефективно здобувати й використовувати інформацію. Через те дедалі вагомішим та вирішальним чинником подолання цифрової нерівності виступає її якісний вимір.

 

Проблемам якісної складової цифрової нерівності практично не приділялося уваги на початкових етапах впровадження інформаційно-комунікаційних технологій та залучення громадян до їх використання. Проте, з розвитком інформаційного суспільства та подальшими глобалізаційними процесами у світі, стає очевидним що для власного розвитку необхідно не лише володіти основними засобами та інструментами але й вміти їх використовувати на практиці для роботи з інформацією задля досягнення поставлених цілей та побудови сучасних суспільних відносин.

 

Проблему якісного використання сучасних технічних та технологічних можливостей слід ставити в один ряд із проблемою інструментального забезпечення. Щодо дітей, основна суспільна функція яких полягає у здобутті знань, то вміння та навички для роботи з інформацією сьогодні є невід’ємною складовою формування особистості, її інтелектуального зростання та становлення індивідуальної інформаційної безпеки. Це є важливим щоб не допустити макро-, мезо-  та мікро-соціальної диференціації (від лат. differentia – розрізнення) у суспільстві за можливістю використання інформаційних технологій у майбутньому.

 

Недопустимим є розділення суспільства на групи із-за неможливості отримання дітьми однакового рівня освіти та інформаційної грамотності в різних соціальних прошарках і регіонах країни. Подальший прогресивний розвиток одних та відповідне відставання інших призведе до соціального та економічного розриву. Наростання різних форм нерівності між людьми як на глобальному так і на національному рівнях становить небезпеку подальшого розвитку інформаційного суспільства [8, с. 17; 9, с. 17; 10, с. 63-65]. Вважається, що для збільшення промислового потенціалу держави у два рази необхідно збільшити інтелектуальний потенціал в чотири [10, с. 73; 8, с. 17].

 

З іншого боку, інформаційна безпека як суспільства, так і кожного громадянина, а також їх вміння протистояти негативним інформаційним впливам на свою свідомість та підсвідомість залежить від рівня інтелектуальності, спеціальної теоретичної й практичної підготовки; критичного мислення, морального та духовного вдосконалення; гармонійного розвитку особистості в суспільстві [11, с. 122; 12, с. 122; 13, с. 70-82].

 

Лише повноцінний доступ до достовірної інформації та знань, відсутність маніпулювання свідомістю дитини, закладання вірних мессиджів, направлених на формування національних та загальнолюдських цінностей, формування правосвідомості дасть можливість виростити гармонійну особистість, здатну захистити власний інформаційний простір та ефективно протидіяти негативним інформаційним впливам на свідомість. Як стверджують фахівці рівень інформаційної безпеки особи залежить від рівня обізнаності індивідуума з реальними та потенційними загрозами в інформаційному суспільстві та його інтелектуальним рівнем [12, с.122]. Тому проблема цифрової нерівності тісно пов’язана з питаннями інформаційної безпеки особи. Із збільшенням цифрової нерівності рівень убезпечення дитини в  інформаційному просторі знижується.

 

Нерівність доступу дитини до інформації та знань, інформаційних ресурсів та інформаційної інфраструктури, неможливість повноцінно розвиватися ставить під сумнів дотримання державою основних прав та свобод людини та громадянина, тим паче в контексті розвитку інформаційного суспільства.

 

Із трьох структурних елементів інформаційної безпеки особи, виділених О. Олійником [14, с. 133], загрози у сфері основних прав і свобод людини, до яких і віднесений безперешкодний та повний доступ до інформації і знань, є першим та основним пунктом поряд із загрозами інформаційно-психологічній безпеці особи і суспільства (2) та загрозами «з використанням інформаційно-технічних засобів» (3). Такої думки притримується і О. Баранов, виділяючи у пункт перший складових інформаційної безпеки особи «…неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується» [15, с. 30-34].

 

Рівність прав дітей в Україні незалежно від їх походження гарантовано ст. 52 Конституції України. [1]. Також, за Конституцією України держава гарантує дітям право на безкоштовну освіту (ст. 53) та можливість «вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію усно, письмово, або в інший спосіб – на свій вибір» (ч. 2 ст. 34).

 

На міжнародному правовому рівні рівність можливостей дітей задекларована ще у 1959 р. у принципі 7 Декларації прав дитини, де зазначено, що дитина має право на безкоштовну освіту, яка сприяла б її загальному культурному розвитку і завдяки якій вона могла б, на основі рівності можливостей, розвивати свої здібності та особисті судження, відчуття моральної та соціальної відповідальності [16]. Ці принципи були розширені та доповнені у Концепції про права дитини (далі – Конвенція) [17], яка була ратифікована Україною у 1991 році.

 

Зокрема, у ст. 28 Конвенції визнається право дитини на освіту і на підставі рівних можливостей серед іншого держави-учасниці «забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей» (пп. d п. 1 ст. 28) і створюють можливості для «полегшення доступу до науково-технічних знань і сучасних методів навчання» (п. 3 ст. 28). Стаття 13 Конвенції, перекликаючись із ст. 34 Конституції України, дає право дитині «вільно висловлювати свої думки … шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї будь-якого роду незалежно від кордонів в усній, письмовій чи друкованій формі, у формі творів мистецтва чи за допомогою інших засобів на вибір дитини.», а ст. 17 покладає на державу-учасницю функції по забезпеченню доступу дитини «до інформації і матеріалів із різних національних і міжнародних джерел, особливо до таких інформації і матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку дитини.» І на останок ст. 2 Конвенції зобов’язує держав-учасниць вживати «всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації».

 

Також слід зазначити, що право на доступ до інформації є конституційним правом громадянина України, гарантується положенням статей 32 і 34 Конституції України [1] і регулюється законами України “Про інформацію” [18], “Про звернення громадян” [19], “Про доступ до публічної інформації” [20], “Про захист персональних даних” [21] та іншими нормативно-правовими актами. Згідно із Законом України “Про інформацію” [18] кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

 

В рамках подолання цифрової нерівності на міжнародному рівні [4] рекомендується кожній державі скласти план дій, у якому передбачити рівномірне забезпечення засобами для отримання та обробки інформації, можливістю доступу до ресурсної бази, у тому числі і до мережі Інтернет, створення власних інформаційних ресурсів, електронних бібліотечних фондів, навчальних центрів для надання інформації а також допомоги в освоєнні нових інформаційних технологій. Особливу увагу рекомендується звернути на соціально вразливі групи громадян, особливо дітей. На думку міжнародної спільноти саме подолання цифрової нерівності серед дітей є запорукою їх повноцінного розвитку та економічного зростання у державі.

 

У Європейські комісії підрахували, що при успішній реалізації заходів подолання цифрової нерівності у ЄС, економіка зростатиме приблизно на 7,5 % бюджету ЄС щорічно, і через 5 років приріст становитиме 85 млрд євро [22]. Тому подолання цифрової нерівності є економічно вигідним для держави, а її збільшення призведе не лише до відставання країни на інтелектуальному та інноваційному рівнях, але послабить її економічно.

 

Відповідним планом дій щодо подолання цифрової нерівності в Україні було прийняття в 2007 році Закону України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» [2], де були враховані напрацювання міжнародної спільноти.

 

Також під час проведення круглого столу при Комітеті Верховної Ради України з питань інформатизації у 2013 році були напрацьовані рекомендації щодо подолання в країні цифрової нерівності шляхом використання інфраструктури публічних бібліотек [23]. У прийнятій резолюції передбачалась модернізація комп’ютерів бібліотек  кожні 5 років, підвищення кваліфікації персоналу кожні 2 роки та фінансування з державного бюджету доступу до Інтернету.

 

Це слушна пропозиція, проте не вирішує питання загалом. Відсутність публічних бібліотек у невеликих населених пунктах ставить під сумнів вирішення основної проблеми нерівномірності доступу дітей до інформації та знань за територіальною ознакою Відтак це не може бити єдиним шляхом подолання цифрової нерівності в країні загалом, а лише одним із напрямків вирішення цієї проблеми.

 

Тому пропонується зосередити увагу у подоланні цифрової нерівності серед дітей у місці їх зосередження та основної діяльності – у навчальних закладах. На наш погляд саме навчальні заклади, як осередки отримання інформації та знань, повинні забезпечити рівні можливості для усіх дітей.

 

Висновки.

Під цифровою нерівністю слід розуміти нерівність можливостей громадян у доступі та вміннях (навичках) використовувати інформацію, інформаційні ресурси, інформаційну інфраструктуру.

З метою створення умов для реалізації прав дитини в інформаційній сфері, гарантованих національним законодавством та міжнародним правом, зокрема, ст. ст. 34, 52, 53 Конституції України, принципом 7 Декларації прав дитини, ст. 2, пп. d п. 1, п. 3 ст. 28 та ст. 17 Конвенції про права дитини, подолання цифрової нерівності серед дітей, а також враховуючи сучасний рівень викликів і загроз їх інформаційній безпеці необхідно консолідувати зусилля держави, приватного сектору та громадянського суспільства у таких основних напрямках:

-       забезпечення потенційної можливості універсального доступу дітей до інформації та сучасних навчальних ресурсів шляхом розвитку інформаційної інфраструктури та створення навчально-освітніх центрів при школах, бібліотеках, будинках дітей та юнацтва;

-       забезпечення можливості здобуття необхідних знань, вмінь та навичок використання новітніх інформаційно-комунікативних технологій для одержання інформації та знань;

-       забезпечення можливості отримання необхідних знань щодо існуючих чи потенційних загроз, інформаційної безпеки та вмінь убезпечувати власний інформаційний простір;

-       проводити процес соціалізації дитини з врахуванням нових чинників впливу на формування особистості та її комунікативних навичок.

 

У рамках боротьби з цифровою нерівністю серед дітей, підвищення їх інформаційної грамотності та інтелектуального рівня вважається за доцільне розробка та затвердження Національної програми підвищення інформаційної грамотності, інтелектуального рівня та подолання цифрової нерівності серед дітей в Україні.

 

У якості складових даної Національної програми необхідно передбачити забезпечення єдиного високого стандарту надання освітні послуг з використання сучасних досягнень інформаційно-комунікаційної сфери, технічне та технологічне забезпечення усіх без виключення закладів освіти у відповідності до кількості учнів, з періодичною модернізацією (раз у 5 років) засобів доступу до інформації, підвищенням кваліфікації викладання та залученням фахівців ІТ-сфери до учбового процесу.

 

Крім того, далеко не зайвим було б розглянути питання економічної доцільності та актуальності забезпечення дітей друкованими навчальними матеріалами, натомість на зекономлені кошти передбачити закупівлю електронних засобів (планшетів, електронних книг), як це було проведено в країнах Європи та Грузії. Нові засоби отримання інформації разом з підключенням до мережевих інформаційних навчальних ресурсів дозволило б одночасно підвищити інформаційну грамотність дитини та подолати цифрову нерівність у країні, зекономивши на сировині і покращивши екологічну ситуацію.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Конституція України [Електронний ресурс] : Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР – Режим доступу : // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-D0%B2%D1%80

2. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки [Електронний ресурс] : Верховна Рада України; Закон від 09.01.2007 № 537-V – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/537-16

3. Декларація принципів «Побудова інформаційного суспільства - глобальне завдання у новому тисячолітті» [Електронний ресурс] : ООН; Декларація, Міжнародний документ від 12.12.2003– Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_c57

4. Всесвітній саміт з питань інформаційного суспільства. Підсумкові документи. Женева 2003 – Туніс 2005 / переклад Ю. Пероганич. – К., МСЕ, 2005. – 96 с. – Режим доступу: http://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=6&language=uk

5. Словник української мови : в 11 т. / редкол.: I. К. Бiлодiд (голова) та iншi ; Акад. наук Укр. РСР, Iн-т мовознавства iм. О. О. Потебні. – К. : Наук. думка, 1970–1980 – Т. 5. – 1974. – 840 с.

6. Сіленко А. Цифрова нерівність як глобальна соціально-політична проблема / А. Сіленко // Політичний менеджмент. – 2006. – № 3. – С. 51-61 – Режим доступу : http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/8837/04-Silenko.pdf?sequence=1

7. Мінченко О. Проникнення інтернету в Україні вперше перевищило 60% [Електронний ресурс] : О. Мінченко  / Watcher // за·28 березня 2016 –– Режим доступу: http://watcher.com.ua/2016/03/28/pronyknennya-internetu-v-ukrayini-vpershe-perevyschylo-60/ – Назва з титул. екрана. – (Дата звернення: 02.05.2016).

8. Калюжний Р. А. Теоретико-методологічні засади інформаційного права України : реалізація права на інформацію : монографія / Р. А. Калюжний, О. В. Копан, О. Г. Марценюк – К. : «МП Леся», 2013. – 236 с.

9. Згуровський М. З. Розвиток інформаційного суспільства в Україні : Правове регулювання в сфері інформаційних відносин / М. З. Згуровський, М. К. Родіонов, І. Б. Жиляєв – К. : НТТУ «КПІ», 2006. – 542 с.

10. Поленина С. В. Правовая система  в условия глобализации и региональной интеграции : теория и практика / отв. ред. С. В. Поленина. – М. : Формула права, 2006. – 558 с.

11. Петрик  В.М. Сутність інформаційної безпеки держави, суспільства та особи // Юридичний журнал. – 2009. – № 5.  –  С. 122-134.

12. Прибутько П.С. Інформаційні впливи : роль у суспільстві та сучасних воєнних конфліктах / П.С.Прибутько, І.Б.Лук’янець - К.: ПАЛИВОДА А. В., 2007. – 252 с.

13. Брижко В. е-боротьба в інформаційних війнах та інформаційне право : монографія / В. Брижко, М. Швець; за ред. М. Швеця. – К. : ТОВ “ПанТот”, 2007. – 218 с.

14. Олійник О. В. Нормативно-правове забезпечення інформаційної безпеки в Україні / О. В. Олійник // Право і суспільство.  – 2012. - № 3. – C. 132-137.

15. Баранов О. А. Базові принципи інформаційного права – забезпечення інформаційної безпеки / О. А. Баранов // Запобігання новим викликам і загрозам інформаційній безпеці України : правові аспекти : матеріали наук.-практ. Конф. / 6 жовтн.2016р., м. Київ / упорял. В. М. Фурашев . – Київ : НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського», Вид-во «Політехніка», 2016. – 204 с.

16. Международная защита прав и свобод человека / Права человека. Сборник международных договоров. – Москва, Юридическая литература, 1990. –  с. 139-141

17. Конвенція про права дитини [Електронний ресурс] : ООН; Конвенція, Міжнародний документ від 20.11.1989. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021

18. Про інформацію [Електронний ресурс] : Верховна Рада України; Закон від 02.10.1992 № 2657-XII ВР – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12

19. Про звернення громадян [Електронний ресурс] :Верховна Рада України; Закон від 02.10.1996 № 393/96-ВР ВР – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80

20. Про доступ до публічної інформації [Електронний ресурс] : Верховна Рада України; Закон від 13.01.2011 № 2939-VI – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2939-17

21. Про захист персональних даних [Електронний ресурс] : Верховна Рада України; Закон від 01.06.2010 № 2297-VI – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2297-17

22. Сантьяго Аргеліч Яка ціна цифрової нерівності для України [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://forbes.net.ua/ua/opinions/1383618-yaka-cina-cifrovoyi-nerivnosti-dlya-ukrayini

23. Учасники круглого столу у Комітеті ВРУ з інформатизації погодили проект резолюції на підтримку використання інфраструктури публічних бібліотек для подолання цифрової нерівності в Україні [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://komit.rada.gov.ua/news/Novyny*/72614.html

 

REFERENCES: 

  1. Konstytucija Ukrai'ny [Elektronnyj resurs] : Zakon vid 28.06.1996 № 254k/96-VR – Available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-D0%B2%D1%80
  2. Pro Osnovni zasady rozvytku informacijnogo suspil'stva v Ukrai'ni na 2007-2015 roky [Elektronnyj resurs] : Verhovna Rada Ukrai'ny; Zakon vid 09.01.2007 № 537-V – Available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/537-16
  3. Deklaracija pryncypiv «Pobudova informacijnogo suspil'stva - global'ne zavdannja u novomu tysjacholitti» [Elektronnyj resurs] : OON; Deklaracija, Mizhnarodnyj dokument vid 12.12.2003 – Available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_c57
  4. Vsesvitnij samit z pytan' informacijnogo suspil'stva. Pidsumkovi dokumenty. Zheneva 2003 – Tunis 2005 / pereklad Ju. Peroganych. – K., MSE, 2005. – 96 s. – Available at: http://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=6&language=uk
  5. Slovnyk ukrai'ns'koi' movy : v 11 t. / redkol.: I. K. Bilodid (golova) ta inshi ; Akad. nauk Ukr. RSR, In-t movoznavstva im. O. O. Potebni. – K. : Nauk. dumka, 1970–1980 – T. 5. – 1974. – 840 s.
  6. Silenko, A. (2006). Cyfrova nerivnist' jak global'na social'no-politychna problema / A. Silenko // Politychnyj menedzhment. – 2006. – № 3. – S. 51-61 – Available at: http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/8837/04-Silenko.pdf?sequence=1
  7. Minchenko, O. (2016). Pronyknennja internetu v Ukrai'ni vpershe perevyshhylo 60% [Elektronnyj resurs] : O. Minchenko  / Watcher // za•28 bereznja 2016 –– Available at: http://watcher.com.ua/2016/03/28/pronyknennya-internetu-v-ukrayini-vpershe-perevyschylo-60/ – Nazva z tytul. ekrana. – (Data zvernennja: 02.05.2016).
  8. Kaljuzhnyj, R.A. (2013). Teoretyko-metodologichni zasady informacijnogo prava Ukrai'ny : realizacija prava na informaciju : monografija / R. A. Kaljuzhnyj, O. V. Kopan, O. G. Marcenjuk – K. : «MP Lesja». – 236 s.
  9. Zgurovs'kyj, M.Z. (2006). Rozvytok informacijnogo suspil'stva v Ukrai'ni : Pravove reguljuvannja v sferi informacijnyh vidnosyn / M. Z. Zgurovs'kyj, M. K. Rodionov, I. B. Zhyljajev – K. : NTTU «KPI». – 542 s.
  10. Polenyna, S.V. (2006). Pravovaja systema  v uslovyja globalyzacyy y regyonal'noj yntegracyy : teoryja y praktyka / otv. red. S. V. Polenyna. – M. : Formula prava. – 558 s.
  11. Petryk,  V.M. (2009). Sutnist' informacijnoi' bezpeky derzhavy, suspil'stva ta osoby. Jurydychnyj zhurnal, № 5,  S. 122-134.
  12. Prybut'ko, P.S. (2007). Informacijni vplyvy : rol' u suspil'stvi ta suchasnyh vojennyh konfliktah / P.S.Prybut'ko, I.B.Luk’janec' - K.: PALYVODA A. V. – 252 s.
  13. Bryzhko, V. (2007). E-borot'ba v informacijnyh vijnah ta informacijne pravo : monografija / V. Bryzhko, M. Shvec'; za red. M. Shvecja. – K. : TOV “PanTot”, – 218 s.
  14. Olijnyk, O.V. (2012). Normatyvno-pravove zabezpechennja informacijnoi' bezpeky v Ukrai'ni. Pravo i suspil'stvo, № 3, s. 132-137.
  15. Baranov, O.A. (2016). Bazovi pryncypy informacijnogo prava – zabezpechennja informacijnoi' bezpeky. Zapobigannja novym vyklykam i zagrozam informacijnij bezpeci Ukrai'ny : pravovi aspekty : materialy nauk.-prakt. Konf. / 6 zhovtn.2016r., m. Kyi'v / uporjal. V. M. Furashev . – Kyi'v : NTUU «KPI im. Igorja Sikors'kogo», Vyd-vo «Politehnika», 2016. – 204 s.
  16. Mezhdunarodnaja zashhyta prav y svobod cheloveka / Prava cheloveka. Sbornyk mezhdunarodnыh dogovorov. – Moskva, Jurydycheskaja lyteratura, 1990. –  s. 139-141
  17. Konvencija pro prava dytyny [Elektronnyj resurs] : OON; Konvencija, Mizhnarodnyj dokument vid 20.11.1989. – Available at:  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021
  18. Pro informaciju [Elektronnyj resurs] : Verhovna Rada Ukrai'ny; Zakon vid 02.10.1992 № 2657-XII VR – Rezhym dostupu : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12
  19. Pro zvernennja gromadjan [Elektronnyj resurs] :Verhovna Rada Ukrai'ny; Zakon vid 02.10.1996 № 393/96-VR VR – Available at:  http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80
  20. Pro dostup do publichnoi' informacii' [Elektronnyj resurs] : Verhovna Rada Ukrai'ny; Zakon vid 13.01.2011 № 2939-VI – Available at:  http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2939-17
  21. Pro zahyst personal'nyh danyh [Elektronnyj resurs] : Verhovna Rada Ukrai'ny; Zakon vid 01.06.2010 № 2297-VI – Available at : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2297-17
  22. Sant'jago Argelich Jaka cina cyfrovoi' nerivnosti dlja Ukrai'ny. – Available at : http://forbes.net.ua/ua/opinions/1383618-yaka-cina-cifrovoyi-nerivnosti-dlya-ukrayini
  23. Uchasnyky kruglogo stolu u Komiteti VRU z informatyzacii' pogodyly proekt rezoljucii' na pidtrymku vykorystannja infrastruktury publichnyh bibliotek dlja podolannja cyfrovoi' nerivnosti v Ukrai'ni. – Available at: http://komit.rada.gov.ua/news/Novyny*/72614.html

 

 



Обновлен 09 апр 2017. Создан 09 мар 2017