Nauki Społeczno-Humanistyczne Соціально-Гуманітарні Науки Social and Human Sciences

 

Atroshchenko, Tetyana, 2017. TRAINING OF FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS TO STUDY ETHNOPEDAGOGICAL ENVIRONMENT IN THE MULTICULTURAL REGION. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 01 (13).




 

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ВИВЧЕННЯ ЕТНОПЕДАГОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА ПОЛІКУЛЬТУРНОГО РЕГІОНУ

 

УДК 378:371.13:39:316.72 

 

Атрощенко, Тетяна, 

кандидат педагогічних наук, доцент, 

Мукачівський державний університет (Україна, Мукачево),

кафедра педагогіки дошкільної та початкової освіти,

доцент,

e-mail: tatiyana34@mail.ru

 

АНОТАЦІЯ

Запровадження полікультурної освіти в Україні вносить корективи у зміст підготовки вчителів початкових класів. Професійна діяльність в полікультурному регіоні має свою специфіку і вимагає відповідних знань, умінь і навичок. Середовище початкової школи є соціальним явищем і життєвою школою, з якими дитина вступає у взаємодію, при цьому змінюється сама і змінює цим самим умови здійснення школою її освітньої функції.

Вивчення етнопедагогічного середовища полікультурного регіону – одна з умов ефективної професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів. Розробка системи засобів підготовки студентів до вивчення етнопедагогічного середовища полікультурного регіону в процесі навчання у вищій школі вимагає вирішення наступних завдань: визначення змісту структурних компонентів, виявлення критеріїв і рівнів відповідної готовності.

Ключові слова: готовність до вивчення педагогічного середовища, етнопедагогіка, етнопедагогічне середовище, культура міжнаціонального спілкування, міжетнічна толерантність, народна педагогіка, поліетнічність, полікультурний регіон, середовище.

 

TRAINING OF FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS TO STUDY ETHNOPEDAGOGICAL ENVIRONMENT IN THE MULTICULTURAL REGION

 

Atroshchenko, Tetyana

Ph.D., Associate Professor,

Mukachevskyi State University (Ukraine, Mukachevo),

Department of pedagogics of pre-school and primary education,

Associate Professor,

e-mail: tatiyana34@mail.ru

 

SUMMARY

The introduction of multicultural education in Ukraine makes adjustments to the content of training primary school teachers. Professional experience in a multicultural region has its own peculiarity and requires appropriate knowledge and skills. The environment of primary school is a social phenomenon and a school of life and the child cooperates with it, thus changing itself and changes the conditions of the educational function of the school.

The education of ethnopedagogical environment of the multicultural region - one of the conditions for effective training primary school teachers. Development of the system of means preparing students to study the ethnopedagogical environment of the multicultural region in the process of learning in higher education requires the following tasks: determination of the content of structural components, detection of the criterion and levels of appropriate readiness.

Keywords: readiness to study the ethnopedagogical environment, ethnopedagogic, ethnopedagogical environment, culture of international communication, inter-ethnic tolerance, public education, multiculturalism, multicultural region, environment.

 

 

Соціально-економічні, політичні і духовні перетворення, що відбуваються в Україні, істотно змінили демографічну ситуацію і структуру суспільства. Це призвело до зміщення системи людських цінностей і духовних ідеалів в русло демократичності і полікультурності. Як наслідок, змінюються сутнісні і структурні основи сучасної системи освіти, розробляються підходи до проектування полікультурного освітнього середовища і простору.

 

Запровадження полікультурної освіти в Україні, на думку О.Гуренко, визначається сучасними соціокультурними умовами, які обумовлені поширенням у світі міграційних процесів, загостренням політичної та соціальної ситуації в країні, та нагальною потребою закладів освіти у висококваліфікованих фахівцях, спроможних здійснювати свою професійну діяльність у полікультурному суспільстві, насамперед, серед дітей і молоді.

 

Це, в свою чергу ставить нові завдання перед освітньою системою України, зокрема, в аспекті підвищення ефективності полікультурної освіти майбутніх соціальних педагогів, здатних до професійної взаємодії в багатокультурному просторі, що передбачає сформованість світоглядних позицій, сприйняття культурного плюралізму, позитивного ставлення до представників інших етносів, релігій, культур, духовної гнучкості, та здатних до міжкультурної комунікації на засадах толерантності [5, с.100].

 

Сьогодні надзвичайно актуалізується звернення до культурно-історичної спадщини кожного народу, яка відображує багатовікові традиції, звичаї, національну самосвідомість. При певних умовах педагогічна практика різних етносів може виступати потенційним джерелом розвитку процесу підготовки підростаючого покоління до життя.

 

Вивчення та впровадження в практику технології підготовки майбутніх учителів початкової школи до професійної діяльності в умовах полікультурного регіону з урахуванням виховних традицій різних етносів, а також збереження і збагачення величезного досвіду минулого, виробленого в умовах природного розвитку - серйозна педагогічна задача сьогодення.

 

Підґрунтям у цьому напрямі є фундаментальні дослідження етнопедагогіки як науки (Г.Волков, В.Євтух, М.Стельмахович та ін.); теорії і практики професійної підготовки майбутніх учителів (Г.Балл, І.Бех, Р.Гуревич, І.Зязюн, Н.Ничкало, І.Підласий, О.Савченко та ін.). Особливості полікультурної підготовки майбутніх педагогів розглянуті в наукових розвідках А. Брагіної, Л. Гайсіної, Л. Воротняк, Л. Гончаренко, Л. Чередниченко, Є.Яковенко-Глушенкової, Н. Якси та ін.; різноманітні аспекти взаємовпливу поліетнічного середовища та особистості досліджували О.Гуренко, Т.Коваль, М.Михайлова, О.Муляр, Н.Кічук, Н.Семенів та ін.

 

Досліджуючи дане питання маємо визначити такі поняття як «середовище», «етнопедагогічне середовище» і пов’язані з ними елементи.

 

Академічний тлумачний словник дає визначення середовища: соціально-побутові умови, в яких проходить життя людини; оточення; сукупність людей, зв'язаних спільністю життєвих умов, занять, інтересів і т. ін. [1, с.245]. При розгляді середовища як об'єкта педагогічного дослідження ми виходимо з положення про необхідність вивчення педагогічного процесу у взаємозв'язку з навколишнім середовищем. Розвиток і формування особистості - процес соціальний, що складається з цілеспрямованого впливу на нього усіх інститутів громадського виховання, навколишнього середовища та участі самої особистості як активного суб'єкта цього процесу.

 

Процес взаємодії середовища і особистості розглядається з двох позицій: 1)середовище через свої структурні елементи впливає на формування особистості; 2)особистість, вступаючи в соціальні відносини з іншими особистостями, предметами і явищами, створює це середовище, надаючи йому певну соціальну якість. Отже, будь-яка педагогічна система є відкритою, взаємопов'язаною з середовищем.

 

Визначення педагогічних можливостей середовища просуває вперед педагогічний пошук ефективних способів управління впливом цього середовища на особистість. Середовище початкової школи в цьому відношенні є соціальним явищем і життєвою школою, з якими дитина вступає у взаємодію, при цьому змінюючись сама і змінюючи умови здійснення школою її освітньої функції. Середовище стає повноцінним учасником педагогічного процесу - існує спеціальне виховне середовище, основною функцією якого є освіта і виховання.

 

Характерною ознакою сучасного соціального середовища є поліетнічність - співіснування двох і більше етнічних груп в одному співтоваристві, що взаємодіють між собою. Етнічні особливості навколишнього середовища накладають відбиток на особистість людини, на її характер, свідомість, на відносини з людьми своєї та іншої національності.

 

Аналіз етнопедагогічної специфіки середовища вимагає введення поняття «етнопедагогічне середовище», яке визначається нами як частина виховного середовища, що оточує особистість, позитивно або негативно впливаючи на її розвиток і представляє собою сукупність всіх умов життя з урахуванням етнічних особливостей місця проживання (світогляд людей, поведінка, культура спілкування, народні традиції, обряди, звичаї, фольклор і т.д.).

 

Погоджуємося з дослідницею Ємельяновою М.В., яка виділяє такі функції етнопедагогічного середовища:

-              формування особистості людини - носія своєї етнічної культури;

-              формування людини, здатної засвоювати традиції, культуру, мову інших етносів;

-              формування людини як суб'єкта і носія міжетнічної культури.

 

У структурі етнопедагогічного середовища автор виділяє чотири блоки: 1)особистість і суспільство (релігія, етнос, рідна мова, школа, засоби масової інформації, засоби і методи народної педагогіки); 2) особистість і сім'я (батьки, сімейні обряди, звичаї, традиції); 3)особистість і однолітки (ініціації, взаємини з однолітками, правила поведінки дітей); 4)особистість і значущі дорослі (учитель, вихователь; загальні правила виховання дітей). Між структурними компонентами не існує чітких меж, вони взаємопов'язані між собою і впливають один на одного. Але при цьому кожен структурний компонент етнопедагогічного середовища має унікальні, властиві тільки йому можливості, методи і засоби, відповідно до його функцій [7, с.44].

 

Необхідність вивчення етнопедагогічної специфіки середовища для підготовки майбутніх учителів початкових класів потребує чіткого визначення сутності поняття «етпопедагогіка» та «народна педагогіка».

 

Поняття «етнопедагогіка» у науковий обіг ввів  Г.Н.Волков (1965р.). Спочатку трактував його таким чином: наука, яка «має своїм предметом вивчення педагогічного досвіду, накопиченого народом протягом багатовікової історії в процесі сімейного, суспільного і громадського виховання поза школою». У 1966 році вийшла його нова книга, в якій він уточнив це поняття, визначивши його як науку «про досвід народних мас по вихованню підростаючого покоління, про їх педагогічні погляди, наука про педагогіку побуту, про педагогіку сім'ї, роду, племені і народу» [4 , с. 124].

 

Корифей української народної педагогіки М.Г.Стельмахович стверджував: «…народна педагогіка найпрогресивніша, бо вона завжди знаходиться на передньому краї боротьби за розум, за світло знань, за перемогу Добра над Злом, Правди над Кривдою, за торжество здорового глузду й справедливості, за суспільний прогрес, за продовження роду людського й тісного взаємозв'язку поколінь, збереження й примноження національної культури, утвердження доброзичливих стосунків між людьми й добросусідських відносин між народами, захисту традиційної родини, теплоти домашнього вогнища, дитинства, батьківства і материнства» [8].

 

Використовуючи педагогічний потенціал народної педагогіки, можна успішно вирішувати багато проблемних питань сучасної освіти. Представлені вище факти дозволили нам зробити висновок про те, що сьогодні вкрай необхідно сформувати у студентів готовність до вивчення етнопедагогічного середовища полікультурного регіону (надалі ЕСПР), як складову професійної підготовки у вищій школі. Зазначимо, що під готовністю до вивчення ЕСПР розуміємо інтегративну якість особистості майбутнього вчителя початкових класів, спрямовану на забезпечення ефективності здійснення освітньої діяльності в полікультурному регіоні.

 

Специфікою педагогічної діяльності у вищій школі є розширення меж наукового світогляду студентської молоді, формування умінь та навичок жити і взаємодіяти з представниками різних етносів, засвоєння знань про етнопедагогічне середовище того регіону, в якому вони будуть працювати. Сутність, функціональна структура, зміст педагогічної діяльності припускають наявність здатності майбутнього вчителя до її здійснення на такому рівні, який дозволив би реалізувати наступні функції: конструктивну, організаторську, комунікативну, дослідницьку, інформаційну, мобілізаційну та розвивальну.

 

Розробка системи засобів підготовки студентів до вивчення ЕСПР в процесі навчання у вищій школі вимагає вирішення наступних завдань: визначення змісту структурних компонентів готовності до вивчення ЕПСР; виявлення критеріїв і рівнів досліджуваної готовності.

 

Враховуючи розроблені науковцями аспекти даного питання, вважаємо актуальним виділення наступних критеріїв готовності до вивчення ЕПСР в полікультурному регіоні: критерій мотиваційної готовності (спрямованість на професійно-педагогічну діяльність в полікультурному регіоні; бажання вчити дітей будь-якої національності; бажання здобувати спеціальні знання, уміння і навички, необхідні для роботи з представниками різних етносів; переконаність в тому, що для більш ефективного протікання педагогічної роботи в поліетнічному регіоні можна і потрібно вивчати ЕСПР); критерій змістовної готовності (знання законів розвитку націй, сучасних завдань та шляхів удосконалення міжнаціональних відносин; знання етнічних особливостей того чи іншого народу; розвиток культури міжнаціонального спілкування, знання сутності, структури і функцій ЕСПР; знання засобів і методів вивчення ЕСПР; знання особливостей структурних компонентів ЕСПР); критерій операційної готовності (уміння визначати структуру ЕСПР певного регіону; вміння раціонально застосовувати методи і засоби його вивчення; уміння проводити роботу, використовуючи етнопедагогічні засоби в комплексі з іншими методами).

 

Полікультурна освіта здійснюється шляхом введення полікультурного компоненту в освітньо-професійні програми підготовки майбутніх учителів початкових класів. Вдосконалення процесу підготовки студентів – майбутніх учителів початкових класів до вивчення ЕСПР передбачає такі напрями: збагачення теоретичними знаннями про специфіку полікультурного регіону; формування умінь і навичок вивчення особливостей етнопедагогічного середовища; врахування особливостей педагогічної діяльності в багатонаціональних колективах початкових класів, зокрема з батьками учнів, що є представниками різних національностей.

 

Автори з питань полікультурної освіти в структурі результату етнопедагогічної підготовки – етнопедагогічній культурі, етнопедагогічній компетентності, готовності до роботи з багатонаціональним контингентом учнів тощо - виокремлюють декілька структурних компонентів. В узагальненому вигляді ці структурні компоненти можуть бути охарактеризовані як: 1) комплекс набутих знань та уявлень, 2) сформовані вміння й навички, а також 3) особистісні новоутвореня майбутнього педагога [3; 5].

 

Підготовка студентів до вивчення етнопедагогічного середовища полікультурного регіону обумовлюється вирішенням наступних взаємопов'язаних завдань: розвиток національної самосвідомості в зв'язку з професійною свідомістю студентів, на основі розширення і поглиблення знань про етнічні особливості свого національного регіону; формування професійних умінь вивчення етнопедагогічного середовища регіону; формування міжетнічної толерантності та культури міжнаціонального спілкування.

 

Дані напрями мають загальний характер і повинні вирішуватися в ході вивчення психолого-педагогічних дисциплін, спецкурсів, в процесі педагогічної практики та під час позааудиторної професійно спрямованої діяльності майбутніх учителів початкових класів.

 

У контексті діяльнісного підходу в процесі етнопедагогічного навчання Юр’єва К. пропонує використовувати як традиційні форми організації навчально-пізнавальної діяльності студентів (навчальна діяльність академічного типу з провідною роллю лекції), так і характерні для активного, проблемного навчання, що відповідають формам контекстного навчання (квазіпрофесійна діяльність (ділові ігри); навчально-науково-професійна діяльність (НДРС, виробнича практика, курсове проектування), а також такі, що є перехідними між цими двома типами (семінарські, лабораторні, практичні заняття тощо). Застосовані форми діяльності передбачають використання методів навчання, що відтворюють не тільки предметний, але й соціальний зміст майбутньої професійної діяльності. Серед не імітаційних активних


методів використовуються: тематичні дискусії, мозкові штурми, педагогічні ігрові вправи тощо. Серед імітаційних методів – аналіз конкретних соціально-педагогічних та етнопедагогічних ситуацій та ситуаційних задач, ділових ігор, проблемних ситуацій та інших [9, с.157].

 

Важливим питанням, успішне вирішення якого багато в чому визначає ефективність процесу вивчення ЕСПР, є правильний вибір методів вивчення і складання точного інструментарію. У нашому розумінні методом вивчення є сукупність певних дій, обумовлених специфікою об'єкта, на пізнання якого вони спрямовані.  

У залежності від того, на яких етапах вивчення ЕСПР застосовується той чи інший метод, визначено такі три групи:

1 Методи збору первинної інформації. Ці методи використовуються на першому етапі дослідження. Основна мета - отримання початкових даних про стан об'єкта, перспективи його розвитку. До них відносяться - спостереження, всі види письмового і усного опитування, експертна оцінка, вивчення продуктів діяльності.

2. Методи оцінки та аналізу даних. Ця група методів використовується, зазвичай, після первинної обробки інформації, для приведення різноаспектних даних в певний порядок, для найбільш зручного проведення аналізу. До них відносяться методи факторного аналізу, математичні і статистичні (використовуються більше в наукових дослідженнях), системного педагогічного аналізу (дозволяють встановити структуру досліджуваного компонента, його функції).

3. Прогностичні методи. Ця група методів ще недостатньо розроблена, так як прогнозування, як самостійний напрям зародився порівняно недавно. У дослідженнях з даного питання виділяються дві групи методів прогнозування: аналітичні та експертні. Загальним для них є умова попереднього пізнання цього дослідження, досліджуваної системи і встановлення на основі аналізу внутрішніх і зовнішніх зв'язків, чинників, що визначають її зміну і розвиток. До аналітичних методів належать трендові (лінійні, логічні тощо) і гіпотетичні (постановка теоретичних гіпотез розвитку компонентів), моделювання. Для вивчення ЕСПР найбільш прийнятним є метод гіпотетичного моделювання.

До експертних (створених групою експертів) методів належать мозковий штурм, багатоступеневе опитування та інші [6, с.159].

Отже, підготовка студентів до вивчення етнопедагогічного середовища полікультурного регіону буде проводитися успішніше, якщо етнопедагогічне середовище стане частиною професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів, навчально-виховний процес вищої школи буде характеризуватися етнопедагогічною направленістю, яка передбачає досягнення гармонії між загальнолюдськими та національними цінностями.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1. Академічний тлумачний словник (1970-1980) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://sum.in.ua Заголовок з екрану.
  2. Атрощенко Т.О. Підготовка майбутнього вчителя до формування в учнів початкових класів культури міжнаціонального спілкування // Педагогіка вищої та середньої школи: Збірник наукових праць / гол. ред. – доктор пед. наук, проф. Буряк В.К. – Кривий Ріг: КДПУ, 2004. – Вип. 8. – С. 160 – 166.
  3. Волик Л. Полікультурність особистості майбутнього вчителя: монографія /Л.Волик. – Київ-Полтава, 2005. - 176 с.
  4. Волков Г.Н. Этнопедагогика /Г.Н.Волков. - Чебоксары, 1974. – 376 с.
  5. Гуренко О.І. Полікультурність і полікультурна освіта в Україні як філософська та соціально-педагогічна проблема / О.І.Гуренко// Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 7 (296), 2015. – С. 93-105.
  6. Давлекамова Г.В. Использование особенностей этнопедагогическои среды в подготовке педагогов для работы в полинациональном регионе /Г.В.Давлекамива //Тезисы научно-практической конференции «Астраханский край: история и современность -Астрахань: Изд-во. АГПУ, 1997. - С.158-160.
  7. Емельянова М. В. Этнопедагогическая среда как фактор развития личности школьника /М.В. Емельянова //Среднее профессиональное образование № 2, 2006. – С. 43-45.
  8. Стельмахович М. Г. Українська народна педагогіка / М.Г.Стельмахович. - К. ІЗМН, 1997. - 232 с.
  9. Юр’єва К. Інтерактивні технології в етнопедагогічній підготовці майбутніх учителів / К. Юр’єва // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 36, 2011. – 154-161.
  10. Юр’єва К. А. Порівняльно-культурологічна етнопедагогіка: програма навч. дисципліни / К. А. Юр’єва - Харків : ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2007. - 30 с.

REFERENCES:

1. Akademichnyy tlumachnyy slovnyk. (1970-1980). - Available at: http://sum.in.ua

2. Atroshchenko, T.O. (2004). Pidhotovka maybutn'oho vchytelya do formuvannya v uchniv pochatkovykh klasiv kul'tury mizhnatsional'noho spilkuvannya.– Kryvyi Rih: KDPU. – Vyp. 8, рр. 160 – 166.

3. Volyk, L. (2005). Polikul'turnist' osobystosti maybutn'oho vchytelya: monohrafiya. Kyiv-Poltava. - 176 р.

4. Volkov G.N. (1974). Jetnopedagogika. Cheboksary.– 376 р.

5. Hurenko, O.I. (2015). Polikul'turnist' i polikul'turna osvita v Ukrayini yak filosofs'ka ta sotsial'no-pedahohichna problema. Visnyk LNU im.Tarasa Shevchenka. # 7 (296). – рр. 93-105.

6. Davlekamova, G.V. (1997). Ispol'zovanie osobennostej jetnopedagogicheskoi sredy v podgotovke pedagogov dlja raboty v polinacional'nom regione. Astrahan':AGPU. - рр.158-160.

7. Emel'janova, M. V. (2006). Jetnopedagogicheskaja sreda kak faktor razvitija lichnosti shkol'nika. Srednee professional'noe obrazovanie # 2.– рр. 43-45.

8. Stel'makhovych, M. H. (1997). Ukrayins'ka narodna pedahohika. Kyiv: IZMN. - 232 р.

9. Yur"yeva, K. (2011). Interaktyvni tekhnolohiyi v etnopedahohichniy pidhotovtsi maybutnikh uchyteliv. Psykholoho-pedahohichni problemy sil's'koyi shkoly. - Vyp. 36, рр.154-161.

10. Yur"yeva, K. A. Porivnyal'no-kul'turolohichna etnopedahohika: prohrama navch. dystsypliny - Kharkiv : KhNPU im. H. S. Skovorody. - 30 р.

 



Обновлен 10 апр 2017. Создан 09 мар 2017