Nauki Społeczno-Humanistyczne Соціально-Гуманітарні Науки Social and Human Sciences

 

Ryzhko, Olena, 2017. PLAGIARISM TECHNOLOGIES. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 01 (13).




ПЛАГІАТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

 

УДК 007:304:659.3+378+347.78+316.752

 

Рижко, Олена,

кандидат філологічних наук, доцент,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Київ, Україна),

Інститут журналістики,

докторант,

olenaryzhko@gmail.com

 

АНОТАЦІЯ

У статті розглянено низку технологій, які є або за певних умов стають технологіями плагіату. Це рерайтинг, копіпаст, парафраз, компіляція. На основі аналізу можна стверджувати, що рерайтинг – це технологія продукування вторинних текстів, що служить для збільшення обсягу контенту зі зміною мовностилістичного вираження його, але не для прирощення смислів або знань. Відсутність посилання на першоджерело перетворює рерайтинг на плагіатну технологію. В основі розмежування рерайту та плагіату може бути принцип розрізнення «твору» і «тексту». Оскільки рерайтер працює із текстом як формою втілення твору, не створюючи нічого нового, а лише трансформуючи дане, рерайтинг слід вважати технологією плагіату. Копіпаст, по-перше, слід внести до технологій плагіату, використовуваних, передусім, у соціальних комунікаціях, а, по-друге, проблему поширення копіпасту варто розв’язувати в контексті професійної медіакритики, тобто остання має означити запобігання плагіату та боротьбу з ним як одне зі своїх завдань. Основним для віднесення або не віднесення парафрази до технології плагіату є наявність/відсутність правильно оформленого посилання, а також умова, аби чужі думки були (чи не були) переказані власними словами, що засвідчить розуміння автором новоствореного тексту думок автора першоджерела. Віднесення або не віднесення компіляції до технології плагіату залежить від наявності/відсутності таких умов: 1) творчого опрацювання; 2) зазначення авторства; 3) нової якості створеного; 4) наукової цінності новоствореного тексту.

Ключові слова: плагіат, плагіатна технологія, рерайтинг, копіпаст, парафраз, компіляція.

 

 

PLAGIARISM TECHNOLOGIES

 

Ryzhko, Olena,

Ph.D. in philology, Associate Professor,

Taras Shevchenko National University of Kyiv (Kyiv, Ukraine),

Institute of Journalism,

doctoral,

olenaryzhko@gmail.com

 

SUMMARY

The article considers a number of technologies that are (or become under certain conditions) plagiarism technologies. They are rewriting, copy-and-paste, paraphrase, compilation. On the basis of the analysis it can be said that rewriting is a technology of secondary texts producing, which serves to increase the content amount with a change in its language and style expression, but not for increment of meanings or knowledge. The lack of a reference to the source turns rewriting into a plagiarism technology. In the basis of the distinguishing of rewrite and plagiarism can be a principle of distinguishing of “(literary) work” (piece of writing, paper) and “text”. Since a rewriter works with a text as a form of the piece of writing embodiment, without creating anything new, only transforming the given, so the rewrite should be considered a plagiarism technology. Copy-and-paste, firstly, should be considered as a plagiarism technology, used, first of all, in social communications, and secondly, the problem of the copy-and-paste spreading should be solved in the context of professional media criticism, that is, the latter should set preventing of plagiarism and fight against it as one of its tasks. The main criterion for classification or not classification of paraphrase as a plagiarism technology is the presence / absence of a properly made reference, as well as the condition that someone else’s thoughts were (or were not) recited in own author’s words, which is evidence of understanding by the author’s of the newly created text of the ideas of the author of the original source. The attribution or non-attribution of compilation to a plagiarism technology depends on the presence / absence of the following conditions: 1) creative handling; 2) indication of authorship; 3) new quality of the created piece of work; 4) the scientific value of the newly created text.

Key words: plagiarism, plagiarism technology, rewriting, copy-and-paste, paraphrase, compilation.

 

Вступ. Поняття рерайтингу, копіпасту, парафрази, компіляції частина науковців відносить до видів плагіату, а частина – ні. Рерайтинг розглядали, зокрема, О. Кузнецова, О. Огірко, Л. Ремажевська. Про копіпаст говорять здебільшого медіакритики та журналісти-практики: К. Горчинська, О. Довженко, Р. Кульчинський, О. Шалайський та ін. Парафраз розглядають У. Еко, С. Капральський, Ю. Ковалів, А. Ткаченко тощо. До поняття компіляції зверталися Г. Драпак, А.-Л. Лозинський, Т. Качмарек, І. Кременовська, С. Коломієць, М. Краєвський, Т. Павленко, О. Сичивиця, М. Скиба та ін. Однак згадані явища ніхто системно не розглядав крізь призму проблеми плагіату. На наш погляд, усі вони, крім компіляції (вона може виражатись як твір і навіть як жанр – центон) належать до технологій, зокрема й технологій плагіату.

 

Метою статті є аналіз низки технологій (рерайтинг, копіпаст, парафраз, компіляція) контентотворення і визначення умов, за дотримання яких вони стають технологіями плагіату.

 

Обговорення та результати. У сучасному розумінні рерайтинг виник у межах Інтернет-журналістики [11]. Виділяють два його види: 1) простий або технічний – становить собою переважно заміну слів синонімами; 2) складний або глибокий – текст перероблюється повністю, але зі збереженням основних ідей. При рерайтингу переформульовується не тільки текст, а й заголовки, проте їх не варто занадто змінювати, оскільки це може призвести «до невідповідності заголовка змісту статті» [11].

 

До прийомів рерайтингу можна віднести такі: синонімічні заміни (синонімайзинг) із термінологічними (питома/запозичена термінологія) замінами включно; зміна порядку слів; зміна ключових слів і фраз при збереженні основного змісту; введення сполучних слів і словосполучень, перехідних фраз; використання непрямої мови замість прямої і навпаки; граматичні заміни слів (зміна роду, числа, відмінка, виду дієслів тощо); зміна архітектоніки тексту; спрощення тексту (вилучення слів і словосполучень); розбивка складних речень на комплекс простих; використання скорочень або розшифрування їх та ін.

 

Рерайтинг може використовуватися для: 1) мінімізації затрат під час контентного наповнення сайтів;2) використання контенту інформаційних агентств для мас-медіа; 3) підвищення читабельності складних текстів (наприклад, наукових або науково-технічних); 4) просування сайтів (за рахунок оптимізації текстів) та ін.

 

Формально продукти рерайтингу під визначення «плагіат» не підпадають. Як зазначає Л. Ремажевська: «Рерайтинг, зокрема у ЗМІ, передбачає відтворення (переказ) ідеї та головних змістових маркерів оригінального тексту, а також посилання на першоджерело» [12, с. 178]; вона ж наголошує, що «поняття рерайтингу якісно відрізняється від плагіату» [12, с. 179].

 

Журналісти-практики не схильні вважати рерайтинг плагіатом. Науковці – навпаки. Так, до видів (форм) плагіату рерайт відносять, зокрема, О. Кузнецова: «Це прихований плагіат, коли журналіст до чужого матеріалу без дозволу автора додає додаткову інформацію, переробляє раніше обнародуваний матеріал, замінюючи слова, вирази, щоб не розпізнали чужий текст. У рерайті ключові, суттєві слова лишаються нерухомими. Рерайтери змінюють форму тексту, а суть інформації, в кращому випадку, може лишитися незмінною» [7]. Науковець О. Огірко розглядає рерайт як технологію, яка за певних умов може перетворитися на плагіатну [11]. І. Литвинчук, окреслюючи його як поверхневе редагування: «внесення незначних правок у скопійований матеріал (переформулювання речень, зміна порядку слів в них тощо) та без належного оформлення цитування» [8]. Тобто, йдеться про зміну архітектоніки тексту.

 

На наш погляд, в основу розмежування рерайтингу та плагіату слід покласти принцип розрізнення «твору» і «тексту», обґрунтований професором В. Різуном у праці «Аспекти теорії тексту» [13], що дає підстави класифікувати рерайтинг як технологію плагіату. Виходячи з цього принципу: «Твір – це продукт мовної діяльності людини, найчастіше закріплений у тексті. Текст – це лише графічно-знакова фіксація твору» [13]. Рерайтер працює із текстом як формою втілення твору. Якщо вдатися до метафор, то він чужий продукт мовної діяльності переодягає у новий стрій, використовує таку собі текстову пластичну хірургію. Але ж всі ці маніпуляції не змінюють того факту, що їх проводять над чужим твором.

 

Копіпаст, передусім, економічно вигідний для мас-медіа, оскільки новини давно вимірюються не якістю, а швидкістю. Журналіст Р. Кульчинський, приміром, ще у 2012 р. у розмові з Д. Дуцик зазначав: «Професійна журналістика все більше витісняється копіпастом. Ані в Україні, ані у світі ніхто не хоче вкладати у виробництво серйозного журналістського контенту: розслідувань, ґрунтовних репортажів тощо. Економічно вигідніше набрати людей, які сидітимуть в офісі і писатимуть по 10 клікабельних новин на день» [2].

 

Копіпаст пов’язується зі створенням сайтів і продукуванням новин: «Найчастіше технологію копіпасту використовують новинні ресурси – інформація переноситься з першоджерела на інші сайти, що створює об’єктивні умови для її поширення» [15]. Причому визначення явища апелюють до полісемічності поняття і окреслюють його як: 1) технологію, 2) метод, 3) крадіжку.

 

SEO cловник визначає його як «повністю скопійований без редагування з одного на інший сайт контент (текст, фото, відео та ін.)» [5]. До основних ознак віднесено такі: 1) порушує авторське право; 2) добре розпізнається пошуковими системами; 3) становить собою другосортний матеріал («не становить жодної цінності, захаращує інтернет дублями» [5]). Увагу акцентовано також на тому, що основна загроза, яку може спричинити копіпаст, «пов’язана з можливістю неправильного визначення пошуковими роботами першоджерел (тобто хто є автором, а хто злодієм)» [5].

 

Як бачимо з дефініції і ознак, копіпаст визначається як плагіат. Якщо проаналізувати різні мережеві матеріали, що тлумачать поняття копіпасту, та інтерв’ю з журналістами-практиками, то можна виділити ознаки, які відносять до переваг і недоліків використання копіпасту. Отож найсуттєвіші переваги такі: 1) економічна вигідність; 2) швидкість продукування текстів; а до недоліків відносять: 1) відсутність творчого складника (тобто визнання вторинності); 2) привласнення чужого контенту спричинює втрату довіри та рейтингу для «автора» і блокування сервісу для власника сайту; 3) вимушена боротьба з іншими копіпастерами. Прийнято виділяти білий, сірий і чорний копіпаст. Білий – це розміщення матеріалів з чужого ресурсу із зазначенням посилання на нього, як, приміром, перепости в соцмережах. Сірий – «передрук матеріалу із зазначенням посилання не на конкретну веб-сторінку, а на сам ресурс» [4], але тут діє «правило семи»: пошуковики «пропускають» такий сайт, але тільки за умови, що конкретний сайт потрапляє в першу сімку видачі за запитами [4]. Чорний – це крадіжка контенту, тобто, повторимось, плагіат.

 

Що стосується парафрази – то це технологічний прийом, який становить собою «вільну переробку тексту або тлумачення, яка розвиває і модифікує (перетворює) зміст оригіналу, зберігаючи, водночас, його засадничий смисл» [17]. Парафраза виступає антитезою метафрази (дослівного підрядкового перекладу, із якого виконується художній переклад, наприклад, дослівний переказ прозою змісту поезії). Її можна назвати реферативним прийомом, при якому зміст чиєїсь праці переказується своїми словами і передає власне розуміння думок іншого автора. Зазвичай, парафраза апелює до широковідомої праці. Вона не становить собою плагіату, але вимагає належного посилання на автора оригінальної праці [17].

 

Ю. Ковалів відносить парафраз до інтертекстуальних прийомів, що становить собою «скорочений чи розширений переказ своїми словами чужих думок» [9, с. 183]. У наукових текстах «перефразування може мати місце у розумінні повторення, встановлених чи доведених для певної галузі науки положень, щоб проаналізувати їх, розвинути чи заперечити. Тому не всяке повторення фраз свідчить про плагіат» [10, с. 165]. Про хистку межу між парафразом і плагіатом говорить, зокрема, У. Еко. Також він радить студентам писати парафрази, не зазираючи в першоджерело, що свідчитиме про розуміння тексту останнього [16, с. 188].

 

Такої ж думки й С. Капральський: «Фальшивий парафраз тільки позірно є парафразом, по суті – це плагіат. Оскільки він не становить собою скорочений переказ чужої думки власними словами, але містить дослівний фрагмент чиєїсь праці. Такі фрагменти повинні бути взяті в лапки (й містити посилання), оскільки саме лише посилання не убезпечить нас од визнання нашої праці плагіатом» [19].

 

Вище ми зазначили, що компіляцію можна розглядати трояко: 1) як технологію створення тексту на основі використання чужих даних (матеріалів), без опрацювання першоджерел; 2) як текст, створений на основі використання означеної технології; 3) як жанр (центон).

 

Як твір компіляцію визначають Г. Драпак та М. Скиба: «Компіляція – несамостійна літературна чи наукова праця, побудована на використанні чужих творів» [1, с. 137]. Автори словника-довідника «Інтелектуальна власність»: «Компіляція – твір, підготовлений шляхом відбору і розташування раніше існуючого матеріалу або відомостей таким чином, що одержаний творчий результат становив собою оригінальний авторський твір. Колективний твір є одним із видів компіляції» [3, c. 113]. Професор М. Краєвський визначає компіляцію як «працю, що спирається на матеріали, зібрані з інших джерел, неоригінальний текст, складання частин чужих праць» [20, c. 175].

 

Професор О. Сичивиця підкреслює, що «груба, примітивна компіляція, яка зводиться до конгломеративного об’єднання результатів чужих досліджень і думок без належної їх обробки, знаходиться не дуже далеко від звичайного плагіату і може розглядатися як прояв несумлінності в науково-дослідній діяльності або нездатності кваліфіковано її здійснювати» [14, с. 43]. І, навпаки, цінність мають «наукові праці узагальнюючого характеру, навчальні посібники і підручники, саме призначення і методика підготовки яких передбачають використання елементів компіляції» [14, с. 43].

 

Як технологію явище виокремлює І. Кременовська, зазначаючи, що компіляція – це «спосіб і одночасно результат одного з видів антинаукової діяльності» [6, с. 125]. Доктор Т. Качмарек також розглядає компіляцію з позиції технології, визначаючи як «поєднання фрагментів текстів інших авторів (або власних). Становить собою утворення нових систем, текстових зв’язків і комбінацій елементів на основі прямих асоціацій і понять, почерпнутих із чужих праць. Компіляція, отже, є процесом перетворення і становить sui generis (своєрідне право, право особливого роду. – О. Р.) спроб створення quasi-“власної” праці, причому автор зазначає джерело натхнення (інспірації) [18, s. 27].

 

Компіляція може становити собою окремий жанр – центон («полягає у введенні до основного тексту певного автора фрагментів із творів інших авторів без посилання на них» [9, с. 569]), використовуваний для переосмислення художньо-літературних явищ, увиразнення драматизму твору, розгортання постмодерних текстів та ін. або ж окремі різновиди коментарю.

 

Як цікавий факт можна згадати сучасний роман у жанрі філософської фантастики Енді Фокстейла (є в російському перекладі) «Компиляция. Введение в патологическую антропологию (роман)» (2013).

Загалом до основних ознак компіляції можна віднести: 1) оперування фрагментами чужих праць із зазначенням або без зазначення (тоді компіляція стає технологією плагіатною) авторів першоджерел; 2) несамостійний характер твору (без опрацювання першоджерел); 3) переважна відсутність творчого опрацювання; 4) монтаж готових шматків тексту без переосмислення.

 

Висновки. На нашу думку, віднесення або не віднесення згаданих технологій контентотворення до плагіатних залежить від особливостей дотримання низки умов. Так, рерайтинг – це технологія продукування вторинних текстів, що служить для збільшення обсягу контенту зі зміною мовностилістичного вираження його, але не для прирощення смислів або знань; відсутність покликання на першоджерело перетворює рерайтинг на плагіатну технологію. Копіпаст належить до технологій плагіату, використовуваних, передусім, у соціальних комунікаціях; проблему його поширення слід розв’язувати в контексті професійної медіакритики, тобто остання має означити запобігання плагіату та боротьбу з ним як одне зі своїх завдань. Визначальним для віднесення або не віднесення парафрази до технології плагіату є наявність/відсутність правильно оформленого посилання, а також умова, аби чужі думки були (чи не були) переказані власними словами, що засвідчить розуміння автором новоствореного тексту думок автора першоджерела. Віднесення або не віднесення компіляції до технології плагіату залежить від наявності/відсутності таких умов: 1) творчого опрацювання; 2) зазначення/не зазначення авторства використовуваних фрагментів; 3) нової якості створеного; 4) наукової цінності новоствореного тексту.

 

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Драпак Г. М., Скиба М. Є. Основи інтелектуальної власності : навч. посіб. / Г. М. Драпак, М. Є. Скиба. – Київ : Кондор, 2007. – 156 с.
  2. Дуцик Д. Роман Кульчинський: «Професійна журналістика все більше витісняється копіпастом» [інтерв’ю] [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://ru.telekritika.ua/medialiteracy/2012-03-22/70615.
  3. Інтелектуальна власність: словник-довідник / за заг. ред. О. Д. Святоцького. – У 2-х т.: Т. 1. Авторське право і суміжні права / за ред. О. Д. Святоцького, В. С. Дроб’язка. – Уклад. В. С. Дроб’язко, Р. В. Дроб’язко. – Київ : ВД «Ін Юре», 2000. – 356 с.
  4. Копипаст – это что? Как сделать копипаст? [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://fb.ru/article/147451/kopipast---eto-chto-kak-sdelat-kopipast.
  5. Копипаст [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.seoslovar.ru/russian/kirillica-k/kopipast.php.
  6. Кременовська І. В. «Метод каналізації», або Чи потрібні вітчизняній правовій науці такі «дослідження»? / І. В. Кременовська // Економіка та право. – 2014. – № 1 (38). – С. 122–127.
  7. Кузнецова О. Плагіат в Інтернет-ЗМІ України : правове регулювання [Електронний ресурс] / Олена Кузнецова. – Режим доступу до ресурсу: http://www.mediakrytyka.info/onlayn-zhurnalistyka/plahiat-v-internet-zmi-ukrayiny-pravove-rehulyuvannya.html.
  8. Литвинчук І. Л. Дорожня карта вирішення проблеми академічного плагіату [Електронний ресурс] / І. Л. Литвинчук // Ефективна економіка. – 2014. – № 8. – Режим доступу до ресурсу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3229.
  9. Літературознавча енциклопедія : у двох томах. Т. 2. М–Я / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. – Київ : ВЦ «Академія», 2007. – 624 с.
  10. Нецька Л. С. та ін. Особисті немайнові права інтелектуальної власності творців : моногр. / Л. С. Нецька, О. М. Піцан, М. К. Галянтич, І. Е. Берестова / за заг. ред. В. В. Луця. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2007. – 256 с.
  11. Огірко О. І. Інформаційні технології рерайтинга у веб-поліграфії / О. І. Огірко [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://networktechnologies.io.ua/s2301879/informaciyni_tehnologie_reraytinga_u_veb-_poligrafie.
  12. Ремажевська Л. Рерайтинг як явище сучасної інтернет-журналістики / Л. Ремажевська // Вісник Дніпропетровського університету. Сер.: Соціальні комунікації. – 2012. – Вип. 12. – С. 177–179.
  13. Різун В. Аспекти теорії тексту [Електронний ресурс] // Різун В. Нариси про текст / Різун Володимир, Мамалига Анастасія, Феллер Мартен. – Режим доступу до ресурсу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=book.index&book=14.
  14. Сичивиця О. Авторство і псевдоавторство в науці. Стаття друга. Плагіат і плагіатори / Олег Сичивиця // Соціогуманітарні проблеми людини. – 2008. – № 3. – С. 39–47.
  15. Что такое копипаст? [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://bigfozzy.com/Articles/Based/Terminology/what-is-copypaste.php.
  16. Эко У. Как написать дипломную работу. Гуманитарные науки : учеб.-метод. пособ. / Умберто Эко / пер. с итал. Е. Костюкович. – Москва : КД «Университет», 2003. – 2-е изд. – 240 с.
  17. Jak uniknąć plagiatu przy pisaniu pracy? [Електронний ресурс]. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: http://www.sprawnik.pl/artykuly,10222,11569,jak-uniknac-plagiatu-przy-pisaniu-pracy.
  18. Kaczmarek Т. Poradnik dla studentów piszących pracę licencjacką lub magisterską [Електронний ресурс] / Tadeusz Teofil Kaczmarek. – Warszawa, 2005. – 29 s. – Режим доступу до ресурсу: http://bg.szczecin.pl/wp-content/uploads/2015/10/poradnik_dla_studentow.pdf.
  19. Kapralski S. Czym jest plagiat I jak go unikać? [Електронний ресурс] / Sławomir Kapralski. – Режим доступу до ресурсу: https://portal.swps.edu.pl/documents/1428763/0/Czym_jest_plagiat_i_jak_go_unikac+(2).pdf/00878f41-40c0-4f56-9a36-2a193c84217a.
  20. Krajewski M. О metodologii nauk i zasadach pisarstwa naukowego:  Uwagi podstawowe [Електронний ресурс] / Mirosław Krajewski. – 2010. – – Режим доступу до ресурсу: http://www.krajewskimiroslaw.pl/_media/docs/4i.%20METODOLOGIA%20NAUK.pdf.

 

REFERENCES

  1. Drapak, H. M., Skyba, M. Ye., (2007), Framework of Intellectual Property, Kondor, Kyiv, 156 p.
  2. Dutsyk, D. Roman Kulchynskyi: “Professional Journalism Is Increasingly Being Replaced by Copy-and-Paste”. - Available at: http://ru.telekritika.ua/medialiteracy/2012-03-22/70615.
  3. “Intellectual Property: Guide Dictionary”, (2000), in 2 parts; in Sviatotskyi, O. D. (Ed.). – Part 1, “Copyright and Related Rights”, “In Yure” publishing house, Kyiv, 356 p.
  4. “Copy-and-Paste – What is It? How to Make a Copy-and-Paste?”. - Available at: http://fb.ru/article/147451/kopipast---eto-chto-kak-sdelat-kopipast.
  5. “Copy-and-Paste”. - Available at: http://www.seoslovar.ru/russian/kirillica-k/kopipast.php.
  6. Kremenovska, I. V. (2014), “Sewage Method”, or Whether Ukraine Law Science Need Such “Researches”?, Economy and Law, № 1 (38), P. 122–127.
  7. Kuznetsova, O. Plagiarism in Internet Mass Media of Ukraine: Legal Regulation, - Available at: http://www.mediakrytyka.info/onlayn-zhurnalistyka/plahiat-v-internet-zmi-ukrayiny-pravove-rehulyuvannya.html.
  8. Lytvynchuk, I. L. (2014), Road Map of Problem of Academic Plagiarism Solving, Effective Economy, № 8. - Available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3229.
  9. “Literary encyclopaedia”, (2007), in 2 parts. – Part 2, M–YA; compiled by Kovaliv, Yu. I., Publishing Center “Akademiia”, Kyiv, 624 p.
  10. Netska, L. S., Pitsan, O. M., Haliantych, M. K., Berestova, I. E., (2007), Personal Non-Property Rights of Creators; in Luts, V. V. (Ed.), Pidruchnyky i posibnyky, Ternopil, 256 p.
  11. Ohirko, O. I. Information Technologies of Rewrite in Web Printing Industry. - Available at: https://networktechnologies.io.ua/s2301879/informaciyni_tehnologie_reraytinga_u_veb-_poligrafie.
  12. Remazhevska, L., (2012), Rewriting as Phenomenon of Modern Internet Journalism, Reporter of Dnipro National University, Part of Social Communications, Issue 12, P. 177–179.
  13. Rizun, V., Aspects of Text Theory, Essays about Text. - Available at: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=book.index&book=14.
  14. Sychyvytsia, O. (2008), Authorship and Pseudo-Authorship in Science. Second Article. Plagiarism and Plagiarists, Socio-Humanistic Problems of Human, № 3, P. 39–47.
  15. What Is Copy-and-Paste? - Available at: http://bigfozzy.com/Articles/Based/Terminology/what-is-copypaste.php.
  16. Eco, U., (2003), How to Write Thesis. Liberal Arts: Study Guide, Kostiukovych, E. (Transl.), Universitet KD, Moscow, 240 p.
  17. Jak uniknąć plagiatu przy pisaniu pracy? (2012). - Available at: http://www.sprawnik.pl/artykuly,10222,11569,jak-uniknac-plagiatu-przy-pisaniu-pracy.
  18. Kaczmarek Т. Poradnik dla studentów piszących pracę licencjacką lub magisterską [Електронний ресурс] / Tadeusz Teofil Kaczmarek. – Warszawa, 2005. – 29 s. – Available athttp://bg.szczecin.pl/wp-content/uploads/2015/10/poradnik_dla_studentow.pdf.
  19. Kapralski S., Czym jest plagiat I jak go unikać? - Available at: https://portal.swps.edu.pl/documents/1428763/0/Czym_jest_plagiat_i_jak_go_unikac+(2).pdf/00878f41-40c0-4f56-9a36-2a193c84217a.
  20. Krajewski, M. О., (2010), Metodologii nauk i zasadach pisarstwa naukowego: Uwagi podstawowe. - Available at: http://www.krajewskimiroslaw.pl/_media/docs/4i.%20METODOLOGIA%20NAUK.pdf


Обновлен 30 авг 2017. Создан 09 мар 2017