Nauki Społeczno-Humanistyczne Соціально-Гуманітарні Науки Social and Human Sciences

 

Solomin, Yevhen, 2015. LUHANSK REGIONAL TELEVISION: FROM AGGRESSION ON TELEVISION SCREEN TO THE WAR IN THE EAST. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 02 (06), pp. 120-133




 

Solomin, Yevhen, 2015. LUHANSK REGIONAL TELEVISION: FROM AGGRESSION ON TELEVISION SCREEN TO THE WAR IN THE EAST. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 02 (06), pp. 120-133. 



ЛУГАНСЬКЕ РЕГІОНАЛЬНЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ: ВІД АГРЕСІЇ НА ТЕЛЕЕКРАНІ – ДО ВІЙНИ  НА СХОДІ

УДК 070:654.194(477.61)

Соломін, Євген,
кандидат наук із соціальних комунікацій
Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

(Україна, Старобільськ),
кафедра журналістики та видавничої справи,
старший викладач,
evgenlnu@gmail.com

АНОТАЦІЯ
Луганське телебачення сьогодні викликає особливий інтерес у науковців і повʼязаний він із формуванням таких дискурсів, як втягування населення цього регіону у російсько-українську війну й перетворення частини території області на театр воєнних дій та неприхована інформаційна війна, яка передувала активним бойовим діям на Сході України, що продовжується і нині. Регіональне телебачення в силу того, що для реципієнта було і залишається  основним джерелом постачання інформації про події, а головне –  інтерпретатором їх, стало одним з механізмів просування ідей «русского мира» на Луганщині. На прикладі висвітлення подій Революції гідності (листопад 2013 – лютий 2014 рр.) автор показує різні підходи до заявленої теми в українських, регіональних та російських теленовинах Автор вбачає, що коріння негараздів у Криму, Донецькій і Луганській областях, в усій Україні, сягають часів комуністичного режиму, ідеологія і політика якого була спрямована на вичавлювання національного і формування космополітичного на засадах російсько-імперської, шовіністичної парадигми. У статті аналізуються передумови  формування в луганському регіональному інформаційному полі сепаратизму, російської інформаційної і військової антиукраїнської агресії. Будучи адептами названих процесів, регіональні ТРК під час окупації Луганська російськими найманцями та терористами, були захоплені ними та припинили своє мовлення, а згодом були «націоналізовані». Проте, основна частина українських журналістів виїхала за межі області та з окупаційними бандформуваннями не співпрацювала. Нині триває процес відновлення регіонального телемовлення на територіях, контрольованих українською владою. З 13-ти місцевих та трьох обласних каналів, частково мовлення поновили два регіональних (ІРТА та ЛОТ) та одна місцева ТРК (СТВ (Сєвєродонецьк).
Ключові слова: луганське телебачення, регіональне телемовлення, інформаційна війна, телекомпанія, телевізійний сигнал, інформаційна безпека, телеканал ЛОТ, ІРТА. 



LUHANSK REGIONAL TELEVISION: FROM AGGRESSION ON TELEVISION SCREEN TO THE WAR IN THE EAST

Solomin, Yevhen,
PhD in social communications,
Luhansk Taras Shevchenko national University (Ukraine, Starobil's'k),
Department of Journalism and Publishing,
assistant professor,
evgenlnu@gmail.com

SUMMARY
Modern Luhansk television awakens particular interest of researchers and this interest is connected with forming of such discourses as involving this region population into Russian-Ukrainian war, transforming of the main part of region territories into the stage of war activity and naked informational war which started earlier than active war events in the east of Ukraine which continue till now. Regional television because of that fact that it was and still is one of the main sources of information and of its interpretation for the recipient became one of the mechanisms of promotion of "Russian world" ideas in Luhansk region. On the examples of Revolution of Honour (October 2013 – February 2014) reflection the author shows different approaches to the named themes in all-Ukrainian, regional and Russian television news. The author has an opinion that the roots of problems in Crimea, Donets'k and Luhansk regions, in Ukraine in general origin in times of communist regime, which ideology and politics were directed to squeezing-out of national features and forming of cosmopolitan particularities on the basis of Russian imperial chauvinistic paradigm. In the article the preconditions of forming in Luhansk regional informational field of such phenomena as separatism, Russian informational and military anti-Ukrainian aggression are analyzed. Being adherents of all stated processes, regional TRC under the occupancy by Russian mercenaries and terrorists were seized by them and stopped their broadcasting, later they were "nationalized". But main part of the Ukrainian journalists went away from the territory of region and didn't cooperate with occupying armed bands. Now the process of regional broadcasting renovation is going on in the territories controlled by the Ukrainian state power. From 13 local and 3 regional channels 2 regional (IRTA and LOT) and 1 local TRC (STV (Severodonets'k)) partly restarted their broadcasting.
Keywords: Luhansk television, regional television broadcasting, informational war, television company, television signal, informational security, television channel, LOT, IRTA.


Луганське телебачення сьогодні, крім звичайного інтересу науковців, викликає в українській інформаційній спільноті особливий інтерес, повʼязаний з формуванням такого дискурсу, як втягування населення Луганщини у російсько-українську війну й перетворення частини території області на театр бойових дій. Журналістикознавцям ще доведеться визначити різні компоненти інформаційної війни, яка передувала гібридній, проте погляд науковця, журналіста-практика, який бачив процеси із середини і був залучений в них, можуть бути корисними для більш широкого дослідження названого процесу. Тож актуалізація деяких аспектів діяльності ТРК Луганщини напередодні агресії терористичних банд на Сході України і покликана наша стаття, мета якої – визначити роль, яку відігравали у цьому процесі регіональні телеканали. Серед завдань, які ми ставимо перед собою – встановити особливості функціонування  національного інформаційного телепростору в прикордонних районах Луганщини; визначити механізми експансії неукраїнського телевізійного продукту в українському регіональному телеефірі; запропонувати оптимальні підходи до відродження регіонального телемовлення на Луганщині на нових засадах. Розв’язання поставлених завдань дасть змогу виробити усталені підходи до  агресивної інформаційної політики неукраїнських сил як у середині країни, так і ззовні, може бути використана для широкої наукової дискусії й у підготовці майбутніх журналістів.
У телевізійному просторі Луганщини до окупації частини її території російськими військами та бандформуваннями функціонувало 16 регіональних і місцевих телекомпаній, у т.ч. 3 обласні – Луганське обласне телебачення (ЛОТ), Луганське кабельне телебачення (ЛКТ), ТРК «ІРТА» (ІРТА), решта – місцеві [1, с. 57]. Каналами регіонального телевізійного мовлення територія області покрита не повністю. Зокрема, ЛОТ покривав телевізійним «сигналом 89,7% території Луганщини (а це майже 2, 1 млн. споживачів інформпродукції), ЛКТ збирав 1,2 млн. телеглядачів, продуктивною є також ІРТА, яка покривала телевізійним сигналом 80% Луганської області.
Місцеві телеканали зосереджені у великих містах південно-західної і центральної частин Луганщини. Сільські прикордонні з Росією райони України (Троїцький, Марківський, Міловський, Новопсковський) залишалися повністю або частково недоступними для регіонального та місцевого телевізійного продукту. Крім того, в частині названих населених пунктів не надходить телевізійний сигнал жодного загальнонаціонального українського каналу. Разом з тим там присутній російський телевізійний продукт – федеральних і регіональних телеканалів (Воронезької та Бєлгородської областей). За часів існування СРСР відсутність телевізійного сигналу з України компенсувала Росія. За роки незалежності України так і не вистачило фінансів і політичної волі змінити цю масово-інформаційну ситуацію. Росія ж активно працювала і працює не тільки в існуючих аналогових частотах, але й впроваджує цифрові технології. Відповідний частотний ресурс для трансляції цифрового телебачення в прикордонних територіях уже зайнятий, і Росія продовжила активно працювати в освоєнні телевізійного простору нашої держави. Україна при цьому  демонструвала відсутність саме української національної гуманітарної та інформаційної політики, яка мала б сприяти формуванню потреби європейського цивілізаційного вибору. Особливої потужності антиукраїнська інформаційна політика набула під час панування Партії Регіонів та Президента                  В. Януковича, надійними поплічниками яких стали не лише комуністи, прогресивні соціалісти та інші сателіти ПР, а й засоби масової інформації, зокрема телебачення, яке вірно обслуговувало їхню політику, в тому числі й луганське.
Закріплення у медіасфері України Російська Федерація вирішувала комплексно. Поряд із покриттям власним сигналом прикордонних територій, свій продукт поширювала через супутникове мовлення, українських операторів кабельного ринку (ЛКТ та ін.) та увійшла з власним продуктом через регіональні ТРК. На Луганщині останній напрямок діяльності реалізовував російський Перший канал та регіональний телеканал ІРТА.
Безперечно, співпраця з росіянами дозволила регіональному ТК потужно ствердити себе в інформаційному полі області, вирішивши для себе найголовніше завдання – заповнити ефір каналу телевізійною продукцією високої якості та паралельно розвивати власне виробництво. З іншого боку, регіональний мовник вирішуючи свої суто приватні інтереси, добровільно віддав частину свого ефірного часу чужоземному мовнику, чим свідомо чи підсвідомо сприяв реалізації геополітичних векторів сусідньої держави по відношенню до України в цілому та окремих її територій зокрема, ігноруючи суто українські національні інтереси. Пояснень тут кілька. По-перше, сфера інформаційних послуг у нас капіталізувалася, а вона має бути такою ж частиною держави, як і повітря, вода та надра. О. Білорус, досліджуючи глобалізацію і національну стратегію України, іронічно зауважує: “Законодавче поле у нас взірцеве, завдяки йому в інформаційній галузі працює будь-хто і як хоче. Ми фактично втратили інформаційний суверенітет, бо маємо всього 10% державної частки, коли Франція, Польща, Німеччина – до 40%, а деякі наші сусіди й 60%. Вони мають по 3-5 державних радіо-, 2-3 телеканали, а у нас особливо в кабельних мережах фактично сидить інша держава” [2, c. 47]. По-друге, диференціація політичного поля країни між прозахідним та проросійським векторами на фоні “повільного входження України у світовий інформаційний простір при браку об’єктивного уявлення про всі можливі загрози, призвела до експансії й дискримінації іншими державами” [3, с. 161 – 168]. Так регіональний мовник потрапив “під російську парасольку”, що маніпулює громадською думкою [4, с. 27]. І, по-третє, “нація, яка довго перебувала під іноземним гнітом і культура якої піддавалась тотальному нищенню, набуває нових ментальних рис: розвиваються мімікрія, крайній консерватизм, комплекс меншовартості, конформізм. Її роздвоєння призводить до забування традицій і насичення чужим” [5, с. 345]. Проімперська риторика росіян в українському регіональному ефірі спричинила те, що в головах багатьох луганчан сформувалося схвальне ставлення до путінсько-російської політики.
Ведмежу послугу, яку робила ІРТА українському глядачу, ретранслюючи неукраїнський за суттю, а й іноді відверто провокативну за духом інформаційну продукцію яскраво відображувалось у висвітленні президентських перегонів, українсько-російської газової кризи та інформаційних випадах у бік України після озвучення тези про якнайшвидший вступ держави до зони вільної торгівлі з ЄС, євроінтеграцію, Євроймайдан. Йдеться про комунікативний резонанс, рівень впливу події при якому набагато менший, ніж отриманий інформаційний ефект, адже “інтенсивні інформаційні впливи на країну протягом кількох місяців цілком в змозі призвести до зміни влади в ній, причому населення може навіть не відчути існування зовнішнього управління цими процесами” [6, с. 156].
При цьому інші телевізійні канали області – ЛОТ та ЛКТ хоч російський продукт не транслювали, проте напряму залежали від представників Партії Регіонів, ідеологія і політика якої була спрямована на вичавлювання національного й формування космополітичного на засадах російсько-імперської, шовіністичної парадигми. Луганські еліти, сформовані комсомолом та виховані радянською системою, загартовані в період української незалежності та зцементовані владними повноваженнями, які сприймали ЗМК як один з елементів збереження створеної ними системи, що означає і їхнє самозбереження, ставали промосковськими підручними, приводними пасками антиукраїнських сил. Створена таким чином монополія мала не лише «згубну дію на плюралізм та різнорідність ЗМІ” [1], але й підготувала грунт для приходу «русского мира».
Показовим у цьому аспекті виглядає тема Революції гідності в національних, регіональних та російських теленовинах. За даними Академії української преси [2], дві третини новинного потоку в грудні 2013 р. − це політичні новини в Україні (63%), і цей показник є найвищим з 2004 р. (рік Помаранчевої революції)  (на 1+1 з 13% у листопаді до 74% у грудні, СТБ – з 16% до 73%). Якщо подивитися на тематику, то майже дві третини повідомлень у програмах “Підсумки” та “Підсумки тижня”(Інтер), “ТСН” та “ТСН – тиждень” (1+1), “Репортер” (Новий канал), “События” та “События недели” (“Україна”), “Вікна” (СТБ), “Факти” та “Факти з Оксаною Соколовою” (ICTV), “Новини” (Перший національний) та “Сьогодні” (TVі) стосувалися політичних подій в Україні. Найбільше їх на 1+1 (74%), найменше – на Інтері (49%). Дві третини повідомлень – це внутрішня державна політика, найчастіше в новинах фігурували прямі репортажі з Майдану (10%) та події у регіонах з підтримки Майдану (9%), власне Київ (58%) та західні області (18%). Лідерами уваги новинних програм були опозиція в цілому (25%) та Партія Регіонів (13%). Найбільшу увагу новинні програми приділили Президенту України В. Януковичу (24%), Прем’єр-Міністру України М. Азарову (14%) та лідерам опозиції А. Яценюку (11%), В.Кличку та О.Тягнибоку (по 8%). 18% повідомлень в цілому були з декількома точками зору, дві точки зору на політичні події подаються у ще 19% повідомлень.
Події на Майдані Незалежності, Європейській площі, вулиці Грушевського в Києві (назване – місця проведення масових акцій протесту) були в центрі уваги і російських телеканалів. Зокрема, програма “Новости” (“Первый канал”) у листопаді 2013 р. матеріалам із столиці України присвятила 3 сюжети, проти 21 у грудні 2013 р. [3], “Вести” (Росія-1) відповідно 36 у листопаді і 220 [4] у грудні 2013 р., “Сегодня” (НТВ) 38 проти 162 [5]. Найбільшу увагу новинні програми російських телекомпаній приділяли Президенту України Віктору Януковичу (43%), Прем’єр-Міністру України      М. Азарову (34%), лідерам опозиції А. Яценюку (2%), В. Кличку (3%) та О. Тягнибоку (1%).
Регіональні телеканали Луганщини присвятили новинам зі столиці чимало повідомлень: “Події” (ЛОТ) 4 медіаматеріала у листопаді проти 17 у грудні 2013 р., “Вісти” (ЛКТ) 3 проти 15, “Репортер” (ІРТА) 6 проти 19. Найбільшу увагу в них  приділяли Президенту України Віктору Януковичу (51%), Прем’єр-Міністру України      М. Азарову (41%), лідерам опозиції А. Яценюку (2%), В. Кличку (4%) та О. Тягнибоку (1%). Натомість у цій масово-комунікативній ситуації регіональна тележурналістика традиційно проявила одну з основних своїх парадигм – інтерпретувала події в Києві крізь призму регіональної політики з її оцінками місцевими політико-економічними елітами.
Якщо подивитися на вміст повідомлень новин про Євромайдан, то в інтерпретації:
 – українських каналів це “Беркут”, який “розігнав столичний Євромайдан, де перебували кілька сотень студентів-мітингувальників” (06.12.13 р., “Подробиці”, Інтер) “кривава бійня за вибір українців” (01.12.13 р., ТСН, 1+1), “кривава бійня, влаштована “Беркутом” проти мирних протестувальників” (02.12.13 р., “Час”, 5 канал), “безстрокова акція протесту” (04.12.13 р., “Новини на Першому”, Перший національний), “розчавлена Януковичем мрія про європейське майбутнє держави” (15.12.13 р., “Час”, 5 канал), “те, що відбувається у столиці сколихнуло всі регіони Україні” (02.12.13 р. “Вікна”, СТБ), “гарячі точки Києва” (01.12.13 р., ТСН, 1+1),  на які “активно йдуть люди…, де зростає кількість наметів”(02.12.13 р., ТСН, 1+1), де  не лише “жителі центру Києва зігрівають активістів і скаржаться на “беркутівців”, які смітять під будинками” (03.12.13 р., ТСН, 1+1), а й церква “стала фортецею для побитих вночі проти суботи… Останній раз в Михайлівському Злотоверхому монастирі люди ховались ще в середньовіччі” (02.12.13 р. “Вікна”, СТБ).  “Такої реакції українців мало хто очікував, а ще менше чекали від людей із пострадянської держави такої самоорганізації й наполегливості” (29.12.13 р., “Новини на Першому”, Перший національний),  і “зрештою, Верховна Рада Криму звернулася до Президента з проханням у разі необхідності оголосити надзвичайний стан в країні і зробити все заради збереження громадського порядку” (05.12.13 р. “Вікна”, СТБ), “Євромайдан для одних – місце висловлення громадянської позиції, для інших – безлад у центрі столиці” (21.12.13 р., “Новини на Першому”, Перший національний). 
У висвітленні подій іноді звучать журналістські висновки й оцінки, які не притаманні інформаційному жанру. Наприклад, такі: “Цивілізований вихід із кризи намагаються знайти у Верховній Раді” (06.12.13 р. “Новини”, Перший національний), “…к оппозиции отщепенцы пока не примкнули. Тем не менее троица лидеров меньшинства выдвинула ультиматум” (03.12.13 р. “Новини”, Інтер), “Говорили балакали, сіли і заплакали. З’ясувалося, що в запропонованій постанові про недовіру жодного слова про пролиту “Беркутом” кров” (12.12.13 р., “Вікна”, СТБ), “За відставку проголосували навіть один комуніст та один регіонал. Хоча могло б бути більше, якби опозиція завчасно провела переговори з комуністами, регіоналами та позафракційними”; “Попри загальнонаціональний страйк, уряд продовжує працювати” (10.12.13 р. “Факти”, ICTV), “Ще вчора опозиція висловлювала сподівання, що сьогодні Рада відставить кабінет Азарова. Говорили про перемови щодо формату імовірної нової коаліції. Сьогодні стало зрозуміло, що логіка української приказки “не кажи гоп, поки не перескочиш” і в 2013 році зберігається на всі 100%” (03.12.13 р., “Час”, 5-й канал), “Разбитые стекла, баррикады на мраморной лестнице, пропавшие огнетушители, стихийными пунктами обогрева стали уже три столичных здания. Минувшей ночью вслед за мэрией и домом профсоюзов в бытовку Евромайдана превратился Октябрьский дворец” (05.12.14 p., “Cобытия”, “Україна”).
Моніторинг якості українських теленовин, здійснений  “Телекритикою” за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), наданої через “Інтерньюз Нетворк” [6], засвідчив, що канали (крім Першого національного, а згодом й Інтера) в основному дотримувалися стандартів інформаційної тележурналістики при висвітленні теми Євромайдану.  Журналісти ж Першого національного та Інтера відреагували по-своєму на подібні закиди. Так 6 грудня 2013 р. з Першого національного каналу через незгоду з редакційною політикою звільнилися двоє журналістів – спеціальний кореспондент ТВО інформаційно-аналітичних програм І. Меделян, кореспондент цього ж ТВО С. Лефтер, 7 грудня – кореспондент програми “Підсумки дня”  Я. Тракало, 23.01.2014 р. – шеф-редактор новин    О. Корнійчук, ведуча “Новин” і “Підсумків дня”    Ю. Галушко. Причина у всіх одна – незгода з редакційною політикою щодо необ’єктивного висвітлення теми Євромайдану. 27 грудня 2013 р. Інтер залишила команда медіаменеджерів та журналістів – Н. Бедіров, Л. Малазонія, І. Шувалов,  О. Червакова, яке пов’язують із фактичним запровадженням цензури на каналі;
– російських – це однозначно “беспорядки на Украине”, “беспорядки в Киеве” (02.12.13 р., “Время”, Перший канал), “Киевский хаос” (03.12.13 р., “Вести”, Росія-1), “смута на Майдане” (01.12.13 р., “Вести”, Росія-1),  “волнения” (03.12.13 р., “Вести”, Росія-1), “беcпорядки на улицах Киева” (04.12.13 р., “Сегодня”, НТВ), “мятежный Киев” (04.12.13 р., “Сегодня”, НТВ), “расколотый Киев” (17.12.13 р., “Вести”, Росія-1), “европогром” (06.12.13 р., “Сегодня”, НТВ), а учасники та активісти Євромайдану це “толпа оппозиционеров” (01.12.13 р., “Сегодня”, НТВ), “желающие срочно стать европейцами” (01.12.13 р., “Время”, Перший канал), “разбежавшиеся евромайданщики” (01.12.13 р. “Вести”, Росія-1),  “разъяренные толпы” (02.12.13 р., “Вести”, Росія-1),  “шумная толпа оппозиционеров” (08.12.13 р., “Сегодня”, НТВ),  “штурмовики-знаменосцы” (08.12.13 р., “Вести недели”, Росія), “поднимающий голову зверь – нацизм. Нацизм – это желание уничтожить инакомыслящих, инакодействующих… Нацизм – это когда страшно говорить, страшно выходить на улицу…На улицах полно провокаторов, бандитов и националистов, в любой момент готовых штурмовать правительственные здания и даже убивать ” (12.12.13, “Вести”, Росія), “единственный оплот оппозиции” (10.12.13 р., “Время”, Перший канал),   “Майдан – постановка” (14.12.13 р., “Вести”, Росія-1), “смрадный табор” (15.12.13 р., “Вести недели”, Росія), “Евромайдан – разруха в головах” (15.12.13 р., “Вести недели”, Росія), “http://www.ntv.ru/novosti/801578/оппозиционеры-дикари” (24.12.13 р., “Сегодня”, НТВ), і зрештою, Євромайдан “партизанскими тропами сходит на “нет” (26.12.13 р., “Время”, Перший канал).
У висвітленні подій в Україні у російських медіа наскрізно простежується журналістські висновки й оцінки, які спотворювали картину кожної події на користь влади. Наприклад, такі: “Желающие стать европейцами избивают милиционеров, захватывают госучреждения и объявляют всеобщую забастовку. Еврокомиссары з трибун Майдана призывают к непоновению власти, отказавшейся подписать Соглашение с Евросоюзом” (01.12.13 р. “Воскресное время”, Перший канал), “Произошедшие в Киеве события — это самые настоящие погромы, а вовсе не революция, как говорят украинские оппозиционеры” (03.12.13 р., “Сегодня”, НТВ) “Евромайдан: сторонники власти громко заявили о себе.  Теперь восток и юг –  не просто в Киеве – они перевесили” (15.12.13 р. “Вести”, Росія-1),  “Концепция поменялась: "народное вече" переключилось на протест против Таможенного союза”  (15.12.13 р. “Вести”, Росія-1), “В Киеве до сих пор не приняли бюджет 2014 года. Обсуждение главного финансового документа Рада должна была начать как раз 17 декабря 2013 года, однако оппозиция по какой-то непостижимой причине заседание сорвала” (17.12.13 р. “Вести”, Росія), “МВД Украины: беспорядки в Киеве планировались заранее. С 24 ноября стражи правопорядка выясняют обстоятельства преступлений, совершенных в ходе “мирных акций”  (14.12.13 р. “Вести”, Росія-1), “Вместо евроинтегрантов Майдан обрастает мусором и “титушками”. На  Майдане людей собирается все меньше. 7 декабря акцию протеста продолжают несколько сотен человек”.  (07.12.13 р. “Вести”, Росія-1). Крім того, всіляко стверджується теза про перспективність саме  російського вектору зовнішньої політики України, і аж ніяк не європейського: “Власти убеждают собравшихся вести себя в рамках закона, но желающие срочно стать европейцами услышать эти призывы не готовы, как и объяснение, почему Киев не подписал кабальный для Украины договор с Европой” (01.12.13 р. “Воскресное время”, Перший канал), “Путин и Янукович начали обсуждать сотрудничество Киева и Москвы…Президент России заявил, что во время этих консультаций Москва и Киев продвинутся вперед по многим вопросам” (17.12.13 р. “Вести”, Росія),  “Между Брюсселем и Москвой. В песне о том, как уходили комсомольцы на гражданскую войну, поется “Дан приказ ему на запад, ей в другую сторону”. Нынешние планы украинского руководства в точности соответствуют приказу, полученному комсомольцами” (04.12.13 р. “Вести”, Росія), “Лавров: страны ЕС готовы к «честному разговору» с Россией о евроинтеграции Украины” (16.12.13 р., “Сегодня”, НТВ), “Лавров: ЕС не должен навязывать Украине свои схемы. Также политики в Брюсселе решали, что делать с ситуацией, сложившейся вокруг Украины” (17.12.13 р. “Вести”, Росія);
– регіональних це “массовые беспорядки в столице (02.12.13 р., “Вісті”, ЛКТ; “Події”, ЛОТ; “Репортер”, ІРТА), “ескалація насилля” (02.12.13 р. “Репортер”, ІРТА), “спроби повалення конституційного ладу” (02.12.13р. “Події”, ЛОТ), “так называемая оппозиция” (02.12.13 р., “Вісті”, ЛКТ), яка вивела людей, а “активным участникам митингов платят: 30 гривен в час, если просто пришел постоять, 150 можно заработать активными действиями – схватками, драками и т.д.” (02.12.13 р., “Вісті”, ЛКТ), “толпа радикалов” (04.12.13 р., “Вісті”, ЛКТ), “радикальні, агресивні дії учасників акцій протесту” (09.12.13 р., Події, ЛОТ; 10.12.13 р. Репортер, ІРТА), “євромайдан – джерело громадянської війни, засіб силового захоплення державної влади” (10.12.13, “Події”, ЛОТ), “эскалация насилия” (13.12.13 р., “Вісті”, ЛКТ), “баррикады, кордоны, изуродованная елка, масса зевак и туристов – впечатление гнетущее” (16.12.13 р., “Вісті”, ЛКТ), “псевдодемократи” (16.12.13 р., “Репортер”, ІРТА), “участников беспорядков в центре Киева” (20.01.14 р., “Вісті”, ЛКТ), “беззаконня на вулицях столиці та інших міст країни” та “київське пекло” (28.01.14 р., “Події”, ЛОТ); рідше: “манифестанты” (16.12.13 р., “Вісті”, ЛКТ), “активісти Євромайдану” (05.12.13 р., Події, ЛОТ), “активісти європейського майбутнього України” (06.12.13 р., “Репортер”, ІРТА) “активисты самопровозглашенного Штаба национального сопротивления Луганской области” (11.12.13 р., “Вісті”, ЛКТ).
    Висвітлення подій в Україні та Луганщині подається через  журналістські висновки й оцінки, які спотворюють картину подій на користь  влади, центральної та регіонально: “Виконавча влада працює безперебійно і контролює ситуацію в державі” (04.12.13 р, “Вісті”, ЛКТ), “Всі гострі питання і складні проблеми, які виникли, Уряд обов’язково розв’яже” (06.12.14 р. “Події”, ЛОТ), “Людей, які проводять безстрокову акцію протесту в Маріїнському парку (прихильники влади -  Є. С. ) у першу чергу хвилюють економічні питання. Прихильники влади вважають: можливі затримки в соціальних виплатах, зарплат і пенсій – на совісті опозиції” (13.12.13 р., “Репортер”, ІРТА), “почути голос Сходу України на події в Києві” (13.12.13 р., Події, ЛОТ), “Выразить всестороннюю поддержку действующей власти – вот главная цель собравшихся  в Мариинском парке” (16.12.13 р., “Вісті”, ЛКТ), “Луганчани чітко висловили свою точку зору - ми не влаштовуємо страйки і не руйнуємо економіку країни. Ми працюємо на благо всієї держави і нікому не дозволимо не рахуватися з нашою думкою” (16.12.13 р., “Репортер”, ІРТА). “В умовах непростої ситуації Президент України та Уряд зберегли керованість економікою та бюджетною системою нашої країни” (27.12.13 р., “Події”, ЛОТ), “из-за потери российского рынка останавливаются луганские предприятия, и люди становятся безработными. Будут иметь большие проблемы более 500 предприятий Луганской области. Региональный бюджет рискует потерять не менее 500 млн. грн.” (06.12.13 р., “Вісті”, ЛКТ; “Події”, ЛОТ;) “Луганщина не хочет революции и настаивает на том, чтобы все спорные вопросы в стране решались за столом переговоров, а не на митингах” (09.12.13 р., “Вісті”, ЛКТ), працівники шахтоуправління “Луганське”, “Луганськтепловозу”, другого міського молокозаводу, авіаремонтного і заводу автоклапанів “просят президента не поддаваться на ультиматумы агрессивных политиков, хранить спокойствие и навести порядок всеми имеющимися законными методами” (12.12.13 р. “Вісті”, ЛКТ; “Події”, ЛОТ; “Репортер”, ІРТА), “пока мы не восстановим нормальные кооперационные связи с Россиией, вступление в ЕС приведет к непредсказуемым последствиям” (13.12.13 р. “Вісті”, ЛКТ;) “у переговорах між ЄС, Україною і Росією – золота середина вирішення ситуації. Російська Федерація не проти такого тристороннього формату” (02.12.13 р., “Репортер”, ІРТА ), “Если сегодня подпишем ассоциацию с ЕС на предложенных рабских условиях, если из-за этого остановятся металлургические, химические, трубопрокатные предприятия – просто потому что не смогут конкурировать с европейскими. Нужно осваивать российский рынок” (16.12.13 р. “Вісті”,.ЛКТ), “Значним фактором фінансової стабільності України Сергій Арбузов назвав домовленості Президентів України та Росії. Зокрема, про надання кредиту нашій країні” (27.12.13 р., “Події”, ЛОТ).
Отже, центральні українські канали відкрито і реалістично віддзеркалювали події Євромайдану. Однак, така зміна оціночного поля “не означає, що вони змінили стратегію. Стратегію змінили лише в одному –  повернулись обличчям до кризи, але зламу політики каналів не відбулось. У 2004 році канали були значно більш “виструнчені”, оскільки були темники, які мали виконуватись, а зараз спостерігається різнобій у політиці каналів. <…> Власники каналів дали відмашку висвітлювати події у вільному режимі, оскільки позиція влади сильно похитнулась” [7]. Російські ж канали їх побачили через свої геополітичні інтереси, у яких Україні відведене місце в Митному, і аж ніяк не Європейському союзі, і ця стратегія стала вирішальною в розгорнутій в Україні пропагандистській кампанії.
Наведені приклади засвідчили подібність підходів у медіавиробництві регіональних та російських ЗМІ, нав’язування певної ієрархії подій. І хоча подібні підходи не відображають реальності, проте примушують “повірити в те, що воно (телебачення – Є. С.) показує” [7, с. 34]. Воно ж продовжувало «показувати» сформовану у владних кабінетах й інтерпретовану в ЗМІ «картину світу» (з «бЕндерівцями», «правосеками», «бандерлогами», «Путін – врятуй та введи війська!», «захисти російськомовних»), яка разом з іншими суспільно-політичними та пропагандистськими кроками призвела до мобілізації на підтримку ідей та подій певні соціальні групи, а інформаційна війна переросла у відкриту військову агресію. На цьому етапі були захоплені та «націоналізовані» терористами обласні телеканали Луганщини – ЛОТ, ЛКТ, ІРТА та практично всі місцеві ТРК і на їх основі почав мовлення сепаратистський канал «Луганск-24» (прототип «Росія-24»). Лише через півроку ІРТІ та через рік після евакуації на українські території (у м. Сєвєродонецьк) ЛОТу вдалося частково поновити мовлення на українську частину Луганщину. З 13-ти місцевих ТРК запрацювало одне – СТВ (Сєвєродонецьк). На тимчасово окупованих територіях (11 міст обласного значення та 7 районів) й надалі відсутній сигнал з України, передач з Києва немає й в кабельних мережах Луганська. Натомість і надалі в телевізійному полі як окупованої, так контрольованої українською владою території Луганщині широко представлений російських пропагандистський контент.
Натомість досвід роботи ТРК Луганщини показав недосконалість системи управління та захисту інформаційного поля країни з боку відповідних державних структур та повної неготовності протистояти інформаційній агресії як з боку сусідньої країни, так і з боку її фактичних сателітів в середині держави.  У цілому підтримуючи тезу, про те, що регіональне телебачення повинно мати тематичне обличчя, провадити свою програмну політику, зауважимо, що регіональна програмно-тематична політика має органічно поєднувати в телепередачах регіональні (локальні), всеукраїнські та загальнолюдські цінності. За таких умов регіональне телебачення буде продуктивним засобом у системі національно-патріотичного виховання, розвінчування антиукраїнської політики, розвитку, захисту, повноправного функціонування української мови, культури, духовності, створення українського національного інформаційного простору.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

І. Книги, статті в наукових журналах:
1.  Соломін Є. О. Телевізійні новини. Луганський досвід : Монографія / Є. О. Соломін. –  Ужгород: ФОП Береза А. Е., 2015. – 209 с.
2. Білорус О. Г. Глобалізація і національна стратегія України / О. Г. Білорус. – К. : ВО “Батьківщина”; Броди: Просвіта, 2001. – 301 с.
3. Лемак В. http://www.e-catalog.name/x/1/x.exe?Z21ID=&I21DBN=KROK_PRINT&P21DBN=KROK&S21STN=1&S21REF=&S21FMT=fullw_print&C21COM=S&S21CNR=&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=M=&S21STR= Теорія держави для юристів і політологів: навчальний посібник / В. Лемак. – Ужгород : Ужгородська міська друкарня, 2002. – 295 с.
4. Іщук В. Україна: проблема престижності та ідентичності (масова комунікація і культура як суб'єкти формування громадян. та нац. свідомості) / Володимир Іщук. – Київ : Смолоскип, 2000. – 86 с.
5. Офіцинський Р. Політичний розвиток незалежної України (1991 – 2004) в аспекті європейської ідентичності (На матеріалах періодики Заходу) /  Р. Офіцинський. – Київ: Інститут історії України Національної академії наук України ― Ужгород : Ґражда, 2005. – 468 с.
6. Почепцов Г. Г.  http://lib.academy.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_opak71/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=DB-1&P21DBN=DB-1&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullw&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=M=&S21COLORTERMS=0&S21STR= Информационные войны: основы военно-коммуникативных исследований: учеб. пособие / Г. Г. Почепцов. ― Ровно, 1999. ― 352 с.
7. Бурдье П. О телевидении и журналистике / Пьер Бурдье / Пер. с фр. Т. Анисимовой, Ю. Марковой; Отв. ред., предисл. Н. Шматко. — М. : Фонд научных исследований “Прагматика культуры”, Институт экспериментальной социологии, 2002. — 160 с.

ІІ. Публікації в Інтернет-ресурсах:
1. Про заходи щодо сприяння прозорості ЗМІ : Рекомендація № R (94) 13 [Електронний ресурс]. ― Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/docs/km/r%2894%2913.htm. ― Назва з екрана.
2. Новини основних каналів у грудні: найбільший синхрон у М. Азарова [Електронний ресурс]. ― Режим доступу : http://aup.com.ua/?cat=monitoring&subcat=press_0212&menu=dec13. ― Назва з екрана.
3. Первый канал [Електронний ресурс]. ― Режим доступу :  http://www.1tv.ru. ― Назва з екрана.
4. Россия-РТР [Електронний ресурс]. ― Режим доступу : http://rtr-planeta.com. ― Назва з екрана.
5. Телекомпания НТВ [Електронний ресурс]. ― Режим доступу :  http://www.ntv.ru. ― Назва з екрана.
6. Про що мовчали новини у грудні-2013 [Електронний ресурс]. ― Режим доступу : http://osvita.mediasapiens.ua/material/26525. ― Назва з екрана.
7. Янукович та Азаров – головні ньюзмейкери грудня. Моніторинг АУП [Електронний ресурс]. ― Режим доступу : http://osvita.mediasapiens.ua/material/26192. ― Назва з екрана.



REFERENCES:
І. Книги, статті в наукових журналах / Książki, artykuły w czasopismach naukowych:
1. Solomin, Ye. Television news. Lugansk experience: Monograph, Uzhgorod, Enterprise Bereza A., 2015. 209 р.
2. Bilorus, O. Globalization and National Strategy for Ukraine, Kyiv, Prosvita, 2001. 301 p.
3. Lemak V. Theory of State for lawyers and political scientists: a tutorial, Uzhgorod, Uzhgorod сity printing house, 2002. 295 p.
4. Ishchuk V. Ukraine: the problem of prestige and identity (mass communication and culture as subjects of the development of civic and national consciousness), Kyiv, Smoloskyp, 2000. 86 p.
5. Ofitsynskyy R. political development of independent Ukraine (1991 - 2004) in the sense of European identity (the material periodicals West), Kyiv, Ukraine Institute of History of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2005. 468 p.
6. Pocheptsov G. Information warfare: the basics of military communication studies, Rivne, 1999. 352 p.
7. Bourdieu P. On Television and Journalism, Moscow, Institute of Experimental Sociology, 2002. 160 p.

ІІ. Публікації в Інтернет-ресурсах / Publikacje Zasoby internetowe :
1. On measures to promote media transparency: Recommendation № R (94) 13, Available at:  http://www.coe.kiev.ua/bul/bul10/index.htm (accessed 15 February 2011). 
2. News main channels in December: in most interviews M. Azarov, Available at: http://www.aup.com.ua/?cat=monitoring&subcat=press_0212&menu=dec13 (accessed 28 February 2014).
3. First Channel, Available at: http://www.1tv.ru  (accessed 28 February 2014).
4. Russian RTR, Available at: http://rtr-planeta.com (accessed 28 February 2014).
5. NTV, Available at: http://www.ntv.ru (accessed 28 February 2014).
6. What were silent News in December 2013, Available at: http://osvita.mediasapiens.ua/material/26525 (accessed 28 February 2014).
7. Yanukovych and Azarov - the main newsmakers December. Monitoring AUP, Available at: http://osvita.mediasapiens.ua/material/26192 (accessed 28 February 2014).



Создан 04 сен 2015