Nauki Społeczno-Humanistyczne Соціально-Гуманітарні Науки Social and Human Sciences

 

Volkova, Oksana, 2015. THE MASONIC LODGES «LOVE TO THE TRUTH» AND «UNITED SLAVS»: POST-SOVIET HISTORYOGRAPHY. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 01 (05), pp. 117-126.




 

Volkova, Oksana, 2015. THE MASONIC LODGES «LOVE TO THE TRUTH» AND «UNITED SLAVS»: POST-SOVIET HISTORYOGRAPHY. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 01 (05), pp. 117-126. 

 

«МАСОНСЬКІ ЛОЖІ «ЛЮБОВ ДО ІСТИНИ» ТА «ОБ'ЄДНАННІ СЛОВ'ЯНИ»: ПОСТРАДЯНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ

 

УДК 94:930(477+470+571):061.251“1991/2014


Волкова, Оксана,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка (Україна, м. Київ),

кафедра історії для гуманітарних факультетів,

аспірант, 

e-mail: ksuhavolkova@gmail.com 

 

АНОТАЦІЯ

На основі опублікованих досліджень істориків кінця XX - початку XXI століття, стаття висвітлює історію Полтавської масонської ложі «Любов до Істини» і київської «Об'єднанних слов'ян». Автор робить спробу проаналізувати причини поновлення інтересу до історії масонства в сучасній літературі. Аналізуються особливості походження, функції і занепад київських та полтавських масонських організацій в Україні в I чверті XIX століття. Автор намагається виявити основні  напрямки досліджень пострадянських істориків.

 

Ключові слова: масони, «Любов до істини», «Об'єднанні слов'яни», декабризм, В. Лукашевич, Малоросійське генерал-губернаторство, М. Рєпнін.

 

 

«THE MASONIC LODGES «LOVE TO THE TRUTH» AND «UNITED SLAVS»: POST-SOVIET HISTORYOGRAPHY»

 

Volkova, Oksana,

Taras Shevchenko National Univercity of Kyiv (Ukraine, Kyiv),

Department of History for humanitarian faculties,

Postgraduate student

e-mail: ksuhavolkova@gmail.com

 

SUMMARY

On the basis of published researches of late XX - early XXI century historians, the article highlights the history of the Poltava Masonic Lodge «Love to the Truth» and Kiev «Unites Slavs». The author makes an attempt to analyze the reasons for renewed interest in the history of Freemasonry in modern literature. Features of the origin, function and decline of Kyiv and Poltava Freemasons organizations in Ukraine in the I quarter of the XIX century are analysed. The author attempts to identify the main research areas of Post-Soviet historians.

 

Keywords: Freemasons,  «Love to the Truth»,  «Unites Slavs», Decembrist, V. Lukashevich, Malorosiiske general-province, N. Repnin.

 

 

Протягом останніх десятиліть спостерігається відновлення інтересу до вивчення масонства - як загальноєвропейського явища в цілому, так і явища яке поширювалося окремими країнами. Сучасні вчені все частіше звертають свою увагу на дослідження масонських організацій, які діяли на території українських губерній у складі Російської імперії в першій чверті XIX століття. На жаль, увага істориків роками була прикута безпосередньо до декабристів, а організації «вільних каменярів» розглядалися лише в контексті революціонерів 14 грудня 1825 року.

У пострадянській науці не з'явилося жодного окремого комплексного дослідження присвяченого полтавській ложі «Любові до істини» та київській  «Об'єднанних слов'ян». Однак, сучасні дослідники згадують про дані організації в рамках досліджень історії таємних товариств I чверті XIX століття, які діяли на території сучасної України.

Метою даної статті є встановити причини відновлення інтересу до проблеми масонських лож «Любов до істини» та «Об'єднанних слов'ян» і визначити аспекти діяльності полтавської та київської організацій вільних каменярів, які викликають інтерес у сучасних дослідників.

В рамках данної мети ми пропонуємо вирішити наступні завдання: 1) окреслити основні напрямки досліджень історії масонської ложі «Любов до істини» на території підросійської України I чверті XIX ст.; 2) проаналізувати погляди сучасних дослідників на діяльність київської ложі «Об'єданні слов'яни»; 3) встановити причини відновлення інтересу до проблеми та визначити аспекти, які викликають зацікавленність українських та російських істориків кінця XX – початку XXI ст.

 Проблема функціонування масонської ложі «Любов до істини», яка була заснована 12.03.1818 у м Полтава стала однією із найпопулярніших у сучасних дослідників. Спочатку її зібрання проходили в маєтках М. Н. Новікова та В. В. Тарновського - Писарівці і Тарновщині і лише з 14.12.1818 р. масони стали збиратися в окремому приміщенні в самому місті. За словами авторитетного дослідника російського масонства Андрія Івановича Сєркова, за всю історію роботи ложі, а вона пропрацювала рівно рік, її зібрання відвідало 40 осіб [1, C.181].

Серед питань, які виникають у  дослідників це, насамперед соціальний склад ложі. Більшість сучасних істориків вказують на те, що основу ложі становили чиновники, представники дворянського самоврядування та військові [2, C.82], [3, C. 321], [4, C.101].

Наступне питання яке постало перед вченими - напрямок діяльності ложі «Любові до істини». Історики й досі не прийшли до єдиної думки щодо даної проблеми. 

Історик С. Дремлюга звертає увагу на склад гуртка і діяльність оточення князя [5, C.389]. На думку дослідника, князь Микола Григорович Рєпнін не хотів відривати України від Росії, і намагався стати «батьком» ввіреного краю, не тільки шляхом клопотань на державному рівні, а й поширенні на ввіреній йому територію освіти, науки, літератури і мистецтва[5, C.394]. С. Дремлюга приходить до висновку, що з оточення кн. М. Г. Рєпніна склався своєрідний літературно-просвітницький гурток, характер якого визначали, насамперед, ті події і ті настрої, які відбувалися в культурно-суспільному житті країни і панували серед українського дворянства; з часом він набув політичного напрямку, викликаного діяльністю масонських лож, декабристських і «малоросійських» товариств та особистими політичними інтересами окремих їх членів[5, C.395].

Дослідники Наталія Конопко і Володимир Шкерін у своїй статті досліджують три версії діяльності організації «Любов до істини». Першу версію дослідники називають «декабристською», яку вони передусім пов'язували із Михайлом Миколайовичем Новиковим, який «вербував» нових членів для «Союзу благоденства» [3, C.325], цієї ж точки зору дотримується й українська дослідниця Оксана Крижанівська [4, C.101]. По-другій версії, на думку дослідників, поштовхом для створення ложі стала подія 1818 року. У січні князь М. Г. Рєпнін виступив з промовою, щоб сприяти задумам Олександра I щодо скасування кріпосного права. Оскільки, дана думка не викликала схвалення у дворянського стану - було утворено гурток передової  громадськості [3, C.327]. Останню версію пов'язують із зростанням політичної активності українського суспільства початку XIX століття. Дослідники звертають увагу на те, що саме в масонстві більша частина українського і російського дворянства знаходили відображення своїх політичних інтересів [3, C.327]. Важливим аспектом даної статті є припущення про особливості діяльності масонських лож, зокрема, «Любові до істини» із загальних «масонських» ідей в саме українських [3, С.328]

Іншої думки дотримується російська дослідниця Оксана Іванівна Киянская. Історик відстоює думку, що ложа «Любов до Істини» була важливою для Новикова, не як підготовка для створення управи «Союзу благоденства». О. Киянська стверджує, що ложа цілком відповідала бажанням патрона Новікова князя Рєпніна - створити постійно діючий орган з виборних дворян [6, C.284].

На думку дніпропетровського історика Сергія Івановича Світленка полтавська ложа «Любов до істини» мала певне національне забарвлення. На його думку у 1821 році учасники ложі, В. Л. Лукашевич, С. М. Кочубей, М. Г. Репнін, В. В. Тарновський та інші, заснували Малоросійське таємне товариство[7, C.39]. «Члени таємної організації використовували навички масонської конспірації, надихалися ідеями українського автономізму і усвідомлювали необхідність унезалежнення України від Росії та вступу під протекцію Польщі у випадку відновлення її державності» [7, C.39].

Важливим аспектом є приналежність саме князя М. Рєпніна до масонських організацій. Наталія Конопко у своїй статті зазначає, що Рєпнін не входив ні до масонської ложі, ні до декабристів, але досить ліберально ставився до цих організацій. Дослідниця вважає, що слідство над членами гуртка «Любов до істини» нічим не закінчилося, оскільки князь Рєпнін-Волконський виправдовував його членів, зокрема, коли закривалася масонська ложа, князь запевняв, що вона була під його «безпосереднім спостереженням» [8, C.48-49].

«Варто зазначити, що князь Н. Г. Рєпнін не входив ні в одну з організацій масонського або декабристського напрямків. Але був добре знайомий і підтримував дружні стосунки з передовими людьми того часу, які втілювали свої ідеї та переконання саме в ідеології масонства і декабризму. Ідеї масонів і декабристів стали одним з основних складових формування світогляду князя, показовими в історії суспільно-політичного становища малоросійського генерал-губернаторства 1816-1834 рр.» [8, C.53].

Одеський дослідник Віктор Савченко і київська дослідниця Оксана Крижанівська припускають, що князь Н. Г. Рєпнін, можливо був масоном [2, C. 83], [4, C.100].

Питання закриття ложі «Любові до істини» знайшло своє відображення у працях пострадянських істориків. Зокрема О. Крижанівська припускає, що закриття було безпосередньо пов'язане з партнерськими відносинами з «Союзом благоденства» [4, C.101].

Іншої точки зору дотримується одеський дослідник Віктор Савченко, на його думку, ложу було закрито через підозру її членів в сеператизмі та революційності [2, C.60].

Окремим аспектом проблематики виступають дослідження поглядів окремих членів масонських лож. Зокрема, досить багато сучасних дослідників і публіцистів у своїх працях велику увагу приділяють члену ложі «Любов до істини», засновнику малоросійського товариства, одному з учасників «Товариства Об'єднаних Слов'ян» - Василю Лукичу Лукашевичу.
Громадський і політичний діяч, меценат і землевласник В. Лукашевич в першій чверті XIX століття став культовою особистістю українського дворянства. Походив Василь Лукич по батьківській лінії з давнього козацько-старшинського роду. Освіта яка була отримана в Пажеському корпусі при Імператорському дворі дозволила В. Лукашевичу займати посаду перекладача спочатку в Колегії закордонних справ, а пізніше в міністерстві внутрішніх справ під безпосереднім керівництвом графа В. П. Кочубея. Звільнення з міністерства за офіційною версією «за сімейними обставинами», неофіційно, за словами російського дослідника В. Шкеріна за «застольну здравницю Бонапарту» [9, С.233], в 1809 році повернувшись на батьківщину, стає виконуючим обов'язки, а потім в 1812 році предводителем дворянства Переяславського повіту.

Громадсько-політична діяльність Василя Лукашевича в сучасній науці, насамперед пов'язана з діяльністю полтавської масонської ложі «Любов до істини», яка була заснована в 1818 році начальником канцелярії малоросійського генерал-губернатора Н. Новикова. Пізніше В. Лукашевич також став учасником київської масонської ложі «Об'єднаних слов'ян».
Російський історик Андрій Сєрков приділяє увагу поглядам Василя Лукича і вказує на непорозуміння з М. Новіковим в результаті якого В. Лукашевич після закриття Полтавської ложі «Любові до істини» переходить в київську «Об'єднанних слов'ян». На думку дослідника жодна з існуючих тоді організацій не влаштовувала Василя Лукича [1, C.197].

Історик припускає, що Лукашевич хотів змінити масонство, оскільки на його думку, воно не приносило ніякої користі молодим людям. Василь Лукич пропонував замість використання в масонстві символів легенд звертатися до реальних історичних подій[1, C.197]. Історик простежує зв'язок Лукашевича з Іваном Миколайовичем Хотяінцовім, членом ложі «Йордан» у Феодосії, а пізніше і декабристом, дослідник відзначав, що думки в необхідності реформування масонства були тотожними Лукашевичу [1, C.198]. А. Сєрков звертає увагу на зв'язку Василя Лукича з діячами польського національного руху, керівником союзу тамплієрів Волині, членом союзу російських лицарів, Михайлом Федоровичем Орловим, і робить висновок, що Лукашевич виступав сполучною ланкою між таємними організаціями [1, C.199].

Схожої думки дотримуються сучасні дослідники В. Шкерін і Н. Конопко припускаючи значення Василя Лукашевича, як фігури яка пов'язувала київські опозиційні кола з однодумцями Лівобережжя, ложею «Любов до істини» і гуртком автономістів [3, C.330].

Питання масонської ложі «Об'єднанні слов'яни» знайшло своє відображення у роботах дослідників кінця XX – початку XXI століття.    

Першим питанням яке знайло своє відображення у роботах сучасних дослідників — напрямок діяльності масонської ложі «Об'єднанних слов'ян». Сучасний одеський історик Віктор Савченко висловлює думку, що ложа «Об’єднанних слов'ян» мала на меті примирити масонів російського та польського народів. Дослідник відзначає, що ложа дотримувалась досить «лівої ідеології», а адепти ложі були зацікавленими у містицизмі [2, C.62].

На думку іншого українського дослідника, Степана Хамуляка, масонська ложа «Об'єднаних слов'ян» ставила перед собою конкретні політичні цілі, а головною метою була федералістична ідея. С. Хамуляк відстоює думку, що  соціальні та національні особливості, які були властивими Україні, спрямовували масонство, проти волі його адептів, у політичне русло та надавали йому національного забарвлення. З часом масонство в Україні менше захоплювалося містицизмом і набувало виразних політичних форм, гуртуючись у таємні товариства, які ставили собі за мету визволення від царського гніту [10, C.131].

В роботі[10] С. Хамуляка є декілька незрозумілих тез, по-перше дослідник говорить про Київську масонську ложу «Об'єднанних слов'ян», яка була заснована, за його словами у 1823 році; по-друге, що 12 березня 1819 року масонські ложі на території України були забороненими. Слід зазначити, що С. Хамуляк переплутав створення масонської ложі «Об'єднанних слов'ян», яка була створена у 1818 році, із «таємним товариством Об'єднанних слов'ян», яке було засновано у 1823 році. А стосовно дати заборони масонських лож, слід назвати 1822 рік.

Російський масонознавець Андрій Іванович Сєрков знаходив дивним, що ложі «Об'єднаних слов'ян» у м. Києві та «Любов до істини» у м. Полтава були створені в один день із ложею «Орел Російський» в Санкт-Петербурзі. Діяльність цих організацій історик пов'язує із автором першої републіканської конституції М. Новіковим [1, C.179].

А. Сєрков відстоював думку, що ложі створювалися таким чином, щоб впливати на позиції місцевого дворянства в «селянському питанні». Історик вважає, що перевага віддавалася ватажкам дворянства, впливовим місцевим чиновникам, викладачам навчальних закладів, тобто особам, які могли впливати на громадську думку на місцях. На думку А. Сєркова прихильність революційним ідеям в цих організаціях залежала від їх соціального складу. Дослідник вважав, що в організаціях в яких переважали військові, виникала можливість створення управ декабристських товариств [1, C.180-181].

Кіровоградський дослідник В. Нагірний торкається питання ідеології масонської ложі «Об'єднанних слов'ян». На його думку, ідеологічне кредо київського вільномулярства визначити досить складно, проте зазначив, що організація ставила певні загальнослов'янські цілі, при цьому приділяючи увагу російсько-польським зв'якам. Присутність українського питання, дослідник вбачав, у членстві в ложі В. Л. Лукашевича - «послідовного прихильника української ідеї» [11, C.110].

Питання ложі «Об'єднанних слов'ян» знайшло своє відображення у роботі київського дослідника Ростислава Конти, в рамках дослідження державотворчої ідеї в масонських ложах в Україні в першій чверті XIX століття. Дослідник відзначає, що значення Києва, як місця розташування ложі було в тому, що саме тут знаходився штаб командуючого 4-го корпусу Першої діючої армії, війська якої займали північну частину України [12, C.11]. Дослідник звертає увагу і на символіку ложі, яка на його думку відбивала ідею слов'янської єдності, зокрема, за його словами, на ємблемі було зображено взаємне подання руки та восьмикутна печатка з зазначенням восьми колін слов'янського племені [12,  C.11]

Питання складу ложі зацікаволо сучасного дослідника В. Савченка. На його думку до ложі входили командири військових частин, молоді офіцери, чиновники, адвокати та невелика кількість купців, навіть один лютеранський пастор [2, C.62-63]. Історик схиляється до участі і православних ієрархів, однак, за його словами, вони не афішували своєї приналежності. Також серед братів, як і в інших масонських ложах були і представники освіти, науки та мистецтва, але найбільша кількість братів київської ложі були польською аристократією [2, C.63].

Сучасний київський дослідник Ростислав Конта зазначає: «Членами цієї організації були поляк Г. Олізар, росіянин С. Трубєцькой, українець В. Лукашевич та інші представники цих трьох національностей, що свідчить про намагання примирити ці три народи та подудувати на їх основі майбутню державу» [12, C.11]. Історик приходить до висновку, що масонська ложа «Об'єднанних слов'ян» була першою спробою досягення порозуміння в національному питанні, в основі якого, за його словами, було питання стоворення слов'янської конфедерації, що пізніше знайшло своє ідеологічне завершення в Кирило-Мефодіївському товаристві [12, C.11-12].

Сучасний український дослідник Володимир Нагірний серед засновників ложі також згадує предводителя дворянства київської губернії Г. Олізара,  який за його словами був майстом масонів «Об'єднанних слов'ян». Серед членів київського осередку вільномулярства дослідник називав і С. Г. Волконського, якому було запропоновано вступити до ложі на правах почесного члена [HAGIRNIY C.109].

В. Нагірний відзначає, що в списках членів ложі також були майбутні декабристи кн. Петро Трубецькой та його брат Олександр. Одним із найдіяльніших членів ложі, дослідник вважає Василя Лукашевича. Особистість В. Лукашевича дослідник пов'язує із деякою українізацією ложі, і вказує на невдоволення Василя Лукича польськими братами[11, C.109].

Володимир Нагірний звертає увагу на факт, що після заборони діяльності масонських лож у серпні 1922 року, В. Лукашевич продовжував свою діяльність нелегально, втому числі і в м. Борисполі [11, C.109].

Наступним питанням яке зацікавило В. Нагірного - контакти ложі «Об'єднанних слов'ян» із декабристським Товариством Об'єданних Слов'ян. На жаль, до сьогодні дане питання залишається відкритим, оскільки в історичній науці досить часто плутали дані організації.  Дослідник  стверджував, що не було безпосереднього переростоння ложі в таємне товариство «Об'єднанних слов'ян», проте декабристська організація була проінформована про київську ложу [11, C.110-111].

Питання діяльності київської ложі «Об'єднанних слов'ян» після заборони у 1822 році, знайшло своє відображення у роботі А. Сєркова. На основі доносів про продовження засідань київських масонів, історик приходить до висновку, що вільні каменярі не припинили своєї діяльності [1, C.250-251]. За словами масонознавця, збори адептів «Королівського ремесла» проходили в передмісті Києва Куренівці, в будинку генерала М. Раєвського, на хуторі «Кинь-грусть» у відставного генерал-майора Д. Бегічева і в маєтку Лукашевича в Борисполі [1, C.252]. А. Сєрков відстоював думку, що якщо до 1822 року в ложі «Об'єднаних слов'ян» поступово привчали членів до волелюбних промов, то в наслідку сама участь у засіданях явно не з цілями морального вдосконалення, вимагала вже більш певного політичного радикалізму. Однак, члени київської ложі та особи пов'язані з ними, в силу свого соціального стану, робили ставку на просвітницькі ідеї періоду Союзу благоденства. На думку Сєркова, члени сформованої групи на чолі з Лукашевичем, вважали можливим реформаторську зміну політичної структури Росії. Історик приходить до висновку що заради здійснення даної мети, на думку Лукашевича, варто було максимально використовувати виборні дворянські посади, виховувати в дусі вільнодумства нове покоління і впливати на представників державної влади. Роз'єднаність групи В. Л. Лукашевича і  декабристів, за словами А. Сєркова, визначили розходження з питаням щодо ступеню підготовленності народу до революційних перетворень і про необхідність самодержавства [1, C.254].

Отже, зробивши огляд історіографії, присвяченої утворенню та діяльності полтавської ложі «Любові до істини» та київської «Об'єднанні слов'яни», ми прийшли до висновку, що це явище викликало певний інтерес в істориків кінця XX - початку XXI століття. Це було обумовлено змінами в політичному житті пострадянських країн у результаті чого змінилися і пріоритети в історичних дослідженнях. У нових умовах історія київьких та полтавських вільних мулярів I чверті XIX століття вивчається в рамках: регіональних досліджень, в контексті історії російського і польського масонства, досліджень з історії декабристського руху і персоналій.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРА:

 

  1. Серков А. И. История русского масонства XIX века / Андрей Иванович Серков. – Санкт-Петербург: Издательство имени Н.И.Новикова, 2000. – 400 с.
  2. Савченко В. А. Україна масонська / Віктор Анатолійович Савченко. – Київ: Нора-друк, 2008. – 336 c. 
  3. Конопка Н. Три версії історії масонської ложі «Любов до Істини на Схід Полтави» / Н. Конопка, В. Шкерін // Наукові записки Національного університету «Острозька академія» / Н. Конопка, В. Шкерін. – Острог: Національний університет «Острозька академія», 2011. – (Історичні науки; вип. 17). – С. 318 – 336. 
  4. Крижановська О. О. Таємні організації: масонський рух в Україні // Оксана Олегівна Крижановська. – К.: Наш час, 2010. –   200 c.
  5. Дремлюга С. П. З історії суспільно-політичної думки України першої половини XIX ст. гурток князя М. Г. Репніна-Волконського / С. П. Дремлюга // Дніпропетровський історико-археографічний збірник / С. П. Дремлюга. – Дніпропетровськ: Видавництво "Промінь", 1997. – С. 386 – 397.
  6. Киянская О. И. Князь Н. Г. Репнин и общественное движение в Малоросии / Оксана Ивановна Киянская // Очерки из истории общественного движения В России в правление Александра I / Оксана Ивановна Киянская. – Санкт-Петербург: Нестор-История, 2008. – С. 252 – 301.
  7. Світленко С. Генезис українського народолюбства / Сергій Світленко. // Київська старовина. – 1999. – №2. – С. 29 – 47.
  8. Конопка Н. О. Малоросійський генерал-губернатор М. Г. Репнін-Волконський і розвиток масонського та декабристського рухів / Н. О. Конопка // Історіографічні та джерелознавчі проблеми історії України / Н. О. Конопка. – Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2004. – C. 43 – 54.
  9. Шкерин В. Полтавское пополнение Союза благоденствия / Владимир Шкерин // Декабристи в Україні: Дослідження й матеріали / Владимир Шкерин. – К: ""ПП"КП"УкрСІЧ", 2013. – С. 231 – 239.
  10. Хамуляк С. Ідеї масонства і Україна / Степан Хамуляк. // Молода нація. – 1996. – №4. – С. 126 – 132.
  11. Нагірний В. Ложа Об'єданних слов'ян і декабристи / Володимир Нагірний // Декабристи в Україні: дослідження й матеріали. – 2003. – Т. 3. – С. 108 – 112.
  12.  Конта Р. М. Історіографія державотворчої ідеї в масонських ложах в Україні в першій чверті XIX століття / Р. М. Конта. – К: Поліграф, 2003. – 19 с.

 

REFERENCES:

 

1. Serkov A. I.(2000), Istorija russkogo masonstva XIX veka, Sankt-Peterburg: Izdatel'stvo imeni N.I.Novikova. – 400 p.

2. Savchenko V. A.(2008), Ukraїna masons'ka ,Kiїv: Nora-druk. – 336 p. 

3. Konopka N.(2011), Tri versії іstorії masons'koї lozhі «Ljubov do Іstini na Shіd Poltavi», Naukovі zapiski Nacіonal'nogo unіversitetu «Ostroz'ka akademіja», Ostrog: Nacіonal'nij unіversitet «Ostroz'ka akademіja», Vol/. 17, pp. 318 – 336. 

4. Krizhanovs'ka O. O. (2010), Taєmnі organіzacії: masons'kij ruh v Ukraїnі ,K.: Nash chas. –  200 p.

5. Dremljuga S. P.(1997), Z іstorії suspіl'no-polіtichnoї dumki Ukraїni pershoї polovini XIX st. gurtok knjazja M. G. Repnіna-Volkons'kogo, Dnіpropetrovs'kij іstoriko-arheografіchnij zbіrnik ,Dnіpropetrovs'k: Vidavnictvo "Promіn'". – pp. 386 – 397.

6. Kijanskaja O. I(2008), Knjaz' N. G. Repnin i obshhestvennoe dvizhenie v Malorosii, Ocherki iz istorii obshhestvennogo dvizhenija V Rossii v pravlenie Aleksandra I , Sankt-Peterburg: Nestor-Istorija, pp. 252 – 301.

7. Svіtlenko S.(1999), Genezis ukraїns'kogo narodoljubstva, Kiїvs'ka starovina, Vol. 2,pp. 29 – 47.

8. Konopka N. O.(2004), Malorosіjs'kij general-gubernator M. G. Repnіn-Volkons'kij і rozvitok masons'kogo ta dekabrists'kogo ruhіv, Іstorіografіchnі ta dzhereloznavchі problemi іstorії Ukraїni, Dnіpropetrovs'k: RVV DNU, pp. 43 – 54.

9. Shkerin V.(2013), Poltavskoe popolnenie Sojuza blagodenstvija, Dekabristi v Ukraїnі: Doslіdzhennja j materіali, K: ""PP"KP"UkrSІCh", pp. 231 – 239.

10. Hamuljak S.(1996) Іdei masonstva і Ukraїna, Moloda nacіja, Vol. 4, pp. 126 – 132.

11. Nagіrnij V.(2003), Lozha Ob'єdannih slov'jan і dekabristi,  Dekabristi v Ukraїnі: doslіdzhennja j materіali, Vol. 3, pp. 108 – 112.

12.  Konta R. M.(2003), Іstorіografіja derzhavotvorchoї іdeї v masons'kih lozhah v Ukraїnі v pershіj chvertі XIX stolіttja, K: Polіgraf. – 19 p.

 

 



Создан 08 июн 2015