Nauki Społeczno-Humanistyczne Соціально-Гуманітарні Науки Social and Human Sciences

 

Oleschuk, Petro, 2014. THE ROLE OF TWITTER IN POLITICAL MOBILIZATION. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 04 (04), pp. 143-151.




 

 

Oleschuk, Petro, 2014. THE ROLE OF TWITTER IN POLITICAL MOBILIZATION. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 04 (04), pp. 143-151. 

 

 

РОЛЬ РЕСУРСУ TWITTER У ПОЛІТИЧНІЙ МОБІЛІЗАЦІЇ

 

УДК 130.2

Олещук, Петро, 

кандидат політичних наук,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Київ, Україна),

кафедрa політичних наук,

доцент,

e-mail: Oleshchuk3@gmail.com

 

АНОТАЦІЯ

У статті розглядається вплив ресурсу twitter на політичну мобілізацію. Мережа Інтернет перетворюється на важливий об’єкт сучасних наукових досліджень, що відображає її зростаючу роль у різноманітних сферах суспільного життя, до числа яких належить і політика. Зокрема, соціальні мережі, як особливі Інтернет-ресурси, стають важливим чинником політичної участі та мобілізації. Ключовою задачею статті є вивчення мотивації громадян до політичної участі під впливом twitter як ресурсу мережі Інтернет. В якості комунікаційного засобу, twitter є поєднанням блогу, новиннєвого ресурсу та соціальної мережі. Вищеназвані особливості визначають потенціал twitter як засобу мобілізації та координації громадян. У статті досліджується роль альтернативних засобів комунікації у сучасній протестній, революційній та електоральній мобілізації. Порівняно мобілізаційний потенціал ресурсу twitter у політиці та альтернативних засобів політичної мобілізації, на основі чого робляться висновки, що twitter відіграє визначальну роль у політичній мобілізації за умов недемократичних режимів.

Ключові слова: twitter, політична мобілізація, політична комунікація, політичний протест, електоральний процес.

 

THE ROLE OF TWITTER IN POLITICAL MOBILIZATION

 

Oleschuk, Petro, 

Candidate of Political Sciences,

Kyiv national University of Taras Shevchenko,

Department of political sciences,

Associate Professor,

e-mail: Oleshchuk3@gmail.com

 

SUMMARY 

The theme of article is the influence of twitter on political mobilization. The growing importance of the Internet and the increasing popularity of social networking sites generate a lot of scholarly attention. The social networking sites are rapidly infiltrating all aspects of society, including the political mobilization and participation. The main goal of this article is to look for an answer to the question what motivates citizens to participate in politics using twitter. Twitter as an Internet source is a combination of a weblog, a news source and a social media. It makes twitter an uncial tool for mobilization and coordination of citizens. The paper shows the importance of online social networking in modern society for organization of electoral campaigning, protests, revolutions by reviewing the literature on social networks usage in politics. It is compared the mobilization potential of twitter for the politics with the others tools of mobilization. Twitter plays the key role for political mobilization in undemocratic states.

Key words: twitter, political mobilization, political communication, political protest, electoral process.

 

Проблема політичної мобілізації завжди належить до числа важливих у межах політичної науки, оскільки описує ключові параметри активної участі громадян у політичних процесах, що особливо важливо для сучасних плюралістичних суспільствах, в яких влада базується на принципах поліархії. Мобілізація виступає як формою політичної активності громадян, так і засобом легітимації політичної влади, індикатором напрямків розвитку політичної системи. Все це обумовлює актуальність дослідження політичної мобілізації як феномену.

 

Водночас, політична мобілізація є достатньо чутливою до глобальних тенденцій суспільного розвитку, оскільки будь-які сучасні засоби комунікації впливають на взаємодію між собою громадян, поширення ідей та інтенсивність виникнення та координації суспільних рухів. Це зумовлює важливість та актуальність дослідження проблеми впливу сучасних засобів інтернет-комунікацію на політичну мобілізацію у сучасних суспільствах.

 

Мережа Інтернет не є однорідним утворенням, а виступає у соціальному плані поєднанням різноманітних ресурсів, що виступають своєрідними майданчиками для здійснення комунікації (зокрема, політичної). Серед останніх особливого значення набуває такий ресурс як twitter. Проблема впливу останнього на політичну мобілізацію є достатньо новою, що обумовлено відносно нещодавньою появою даного комунікативного інструменту (початов ХХІ ст..). Водночас, активний вплив twitter на політичний процес сучасності, що виразився у ролі під час революційних подій «арабської весни», обумовив увагу до даної проблеми провідних наукових установ та фахівців сучасності.

 

У Стендфордському університеті здійснено дослідження чинників політичної мобілізації під час революційних подій на Близькому Сході, де соціальні мережі та twitter зокрема розглядаються в якості важливих факторів успіху протестних рухів [1].

У межах вивчення еволюції політичного представництва та мобілізації розглядають дану проблему група науковців з Гарвардського університету [5]. Різні аспекти взаємодії та комунікації у мережі Інтернет, що сприяють та перешкоджають мобілізації у різномантіні громадсько-політичні рухи, досліджують представники Оксфордського університету, особливо зупиняючись на мобілізаційному потенціалі ресурсу twitter [2].

 

Ці та інші дослідження засвідчують помітну роль проблеми впливу соціальних мереж у рамках Інтернет у сучасному науковому дискурсі з питань політики. Це обумовлює необхідність поглиблення досліджень у цій сфері із одночасним перенесенням здобутків європейської та північноамериканської політичної науки на ґрунт східноєвропейської політичної дійсності, що відкриває значні методологічні можливості для опису політичних мобілізаційних процесів у ряді країн Східної Європи, що розгортаються протягом останніх років. Зокрема, важливим є визначення загальної ролі ресурсу twitter у політичній мобілізації, вплив на протестну та електоральну мобілізацію, переваги та недоліки даного впливу а також механізми його безпосереднього здійснення.

 

Twitter належить до числа новітніх соціальних мереж, що перетворилися на цілісний комунікативний простір, який вирішує низку політичних задач, що особливо виразно проявилося у політичних процесах початку ХХІ ст.. Його поява в якості своєрідного ресурсу Інтернет-СМС згодом генерувала сучасний соціальний феномен масово-індивідуальної комунікації, в яку включені суб’єкти різного рангу та рівня політичної впливовості.

Варто відзначити, що twitter є достатньо специфічним утворенням, що поєднує у собі властивості трьох різновидів сучасних інтернет-порталів: 1) веб-блогу; 2) соціальної мережі; 3) новиннєвого ресурсу.

 

Як блог, twitter дозволяє викладати у хронологічному порядку публікації, у яких автор має змогу виражати власну позицію стосовно тих або інших подій (у тому числі і політичних). Обмеження кількості знаків у повідомленні накладає вимоги щодо лаконічності тексту (проте вони можуть бути обійдені за допомогою розміщення веб-посилань або переведення текстової інформації у формат веб-зображень). Twitter може бути інтегрований з іншими мережами та блогосферою, виступаючи в якості одного із проявів присутності у віртуальній реальності.

 

Як соціальна мережа, twitter надає можливість кожному учаснику організовувати власний список підписки і числа учасників, чиї публікації є для нього цікавими, відслідковуючи їх, та, за бажання, відповідаючи на них. Крім того, у мережі можна коментувати та ретранслювати повідомлення інших. Водночас, взаємодія може бути досить динамічною. Якщо стрічка повідомлень не є закритою для інших користувачів, то кожен учасник мережі може коментувати та ретранслювати її повідомлення. Взаємодія є, крім того, асиметричною. Це означає, що підписка та ретрансляція можуть не бути взаємними. Все це робить twitter надзвичайно динамічним інструментом соціальної комунікації, що робить його особливо зручним та цікавим для різноманітних громадсько-політичних рухів.

 

Як новиннєвий ресурс, twitter дозволяє оперативно ретранслювати загальнодоступні повідомлення у мережу буквально одночасно із подіями, що відбуваються. Обмеженість обсягу інформаційних повідомлень компенсується можливістю розміщувати у повідомленнях гіперпосилання на значні за обсягом публікації. Сучасні технічні засоби доступу до мережі Інтернет надають змогу вести онлайн-репортажі майже у будь-яких місцях та ситуаціях.

Не варто забувати, що суттєвому поширенню мережі twitter як інструменту соціальної комунікації сприяє розвиток сучасних засобів мобільного доступу до мережі Інтернет. Зокрема, розвиток ринку т.зв. «смартфонів» («розумних мобільних телефонів»), ультра портативних ноутбуків, планшетів та інших електронних комунікативних засобів із полегшеним доступом до мережі Інтернет, перетворює громадянина сучасної держави на постійно занурену і віртуальну Інтернет-дійсність одиницю, для якої невід’ємним елементом повсякденного життя стає перебування он-лайн.

 

Зокрема, як відзначають деякі дослідники, поєднання соціальних мереж та технічних засобів комунікації створює умови для появи своєрідного «резервуару політичної мобілізації» [4, р. 51].

Тож twitter ідеально підходить як засіб комунікації для сучасної технічної ери, оскільки є достатньо зручним для використання на мобільних пристроях. Даний ресурс не вимагає високошвидкісного доступу до мережі, а тому може використовуватися мобільно. Це досить зручно для постійної взаємодії (у тому числі, і елементів громадянського суспільства).

Варто відзначити, що у даній ситуації ми говоримо саме про технічні аспекти політичної мобілізації.

 

Проблема політичної мобілізації має у собі кілька основних елементів, серед яких варто виокремити технічні, ідеологічні та соціокультурні. Технічні стосуються безпосередніх засобів, за допомогою яких відбуватиметься гуртування певної спільноти довкола політичних проблем. Ідеологічні описують певну над-ідею, що обґрунтовує мобілізацію та надає смисл та стимул для учасників руху, які мобілізуються для вирішення певних політичних задач. Соціокультурні ж характеризують базові паттерни політичної поведінки у тій або іншій ситуації, що безпосередньо випливають із особливостей суспільства загалом та певних соціальних груп, які безпосередньо визначають характер мобілізації.

 

Будь-який політико-мобілізаційний рух ми можемо описати через призму названих вище елементів. Зокрема, український «Другий Майдан» 2013-2014 рр. у технічному плані базувався на взаємодії у соціальних мережах, безпосередній комунікації та частково на традиційних ЗМІ. В якості значимої над-ідеї мобілізації виступав концепт європейського вибору України та євроінтеграції, які потребують масового суспільного захисту. Водночас, мобілізація ґрунтувалася на загальносуспільному паттерні «Майдану», як форми масового мирного протесту та самоорганізації громадян шляхом їх зібрання у великій кількості на центральній площі державної столиці.

 

Відповідно, ми не можемо розглядати будь-який політико-мобілізаційний рух виключно через його технічні складові, адже якою б досконалою не була технічна база, але без наявності ідеологічного та соціального обґрунтування громадсько-політичного руху, він не зможе стати дійсно масовим. І це не буде залежати від загальної присутності у соціальних мережах.

Політична мобілізація, яка проводиться за допомогою twitter, може здійснюватися у двох основних формах: реальній та віртуальній.

 

Перша означає, що twitter виступає засобом мобілізації громадян, яка переноситься із мережі Інтернет у реальність та виступає основою для проведення акцій протесту або підтримки, мітингів, демонстрацій тощо. За таких умов twitter просто є комунікаційним засобом, що відіграє таку саму роль як і ЗМІ або неформальні комунікації. У даній ситуації twitter виступає у якості вихідної точки для побудови класичного громадсько-політичного руху. Далі він переходить на вулиці та здійснюється у формі мітингів та інших громадсько-політичних механізмів. Зразком цього може бути протест у країнах Північної Африки (т.зв. «Арабська весна») або український Майдан 2013-2014 років.

 

Віртуальна мобілізація характеризується тим, що об’єднує учасників певних акцій у межах саме мережі Інтернет, не переводячи їх у сферу реальної політики. Тобто, приймаючи участь у віртуальних акціях, громадяни висловлюють позицію, створюють рухи та поширюють певні ідеї виключно засобами twitter. Ключовою метою подібних акцій є демонстрація політичної позиції широких суспільних верств та вплив на політичні структури через подібну демонстрацію.

Основна форма віртульаної мобілізації у twitter – це флеш-моб (тобто масова тематична акція, що проводиться у визначений час). Беручи участь у подібній акції, громадяни здійснюють масовану ретрансляцію певних повідомлень, які нерідко можуть супроводжуватися відповідними хештегами (виду #Ivote), які дозволяють структурувати повідомлення та демонструвати масовість. За допомогою цього створюється враження широкої підтримки певних ідей. Крім того, подібні акції можуть виступати своєрідними індикаторами громадської думки.

 

Відповідно, віртуальна мобілізація може бути проявом як спонтанної громадської ініціативи, що є відповіддю на певні соціально-політичні процеси та події, так і провокуватися як політична технологія у контексті електоральних кампаній. У першому випадку віртуальна мобілізація розвивається довкола певного актуального політичного питання. Наприклад, скандалу, події або проблеми. У результаті проблема перетворюється на «медійний вірус» - самовідтворювану інформацію, що циркулює у мережі Інтернет та переходить з неї у традиційні ЗМІ. Водночас, віртуальна мобілізація може виступати і в якості політичної технології впливу на громадську думку. Зокрема, певна ідея може свідомо запускатися у twitter-комунікацію з політичною метою. Прикладом цього може бути кампанія адміністрації президента США Б. Обами щодо підтримки медичної реформи, що активно просуалася засобами twitter. Закликаючи підтримувати ініціативу шляхом ретрансляції відповідних повідомлень, адміністрація президента створювала враження підтримки реформи у суспільстві та створювала додатковий механізм тиску на законодавчу владу щодо ухвалення відповідних рішень.

 

Загалом, в електоральних кампаніях twitter починає активно використовуватися в якості сучасної політичної технології. Зокрема, система хештегів може виступати засобом мотивації до участі у політичному житті, перетворюючи висловлення власної громадянської позиції на своєрідний онлайн-флешмоб. Прикладом чого може бути названа акція #Ivoted (я проголосував), що проводилася під час кампанії по виборам президента США 2012 року [7]. Дана акція у вигляді флеш-мобу, під час якого різні громадяни публікували повідомлення у twitter з хештегом #Ivoted, виступала значним мобілізаційним та мотиваційним чинником участі громадян у виборчій кампанії та політичному житті загалом. Відчуваючи значний мотиваційний тиск у мережі Інтернет, громадяни також відчували потребу стати його частиною.

 

Таким чином, запуск тих або інших хештегів може бути технологією політичної мобілізації громадян у електоральному процесі. Проте не єдиною. Створення відповідного twitter-аккаунту стає необхідною умовою комунікаційного супроводу будь-якої кампанії. Через нього можна буде здійснювати оперативне інформування, надавати коментарі, робити іміджеві заяви, комунікувати  з прихильниками.

 

Проте найбільший потенціал twitter демонструє не в електоральній, а протестній мобілізації.

Загалом, це стосується будь-яких сучасних соціальних мереж та Інтернет загалом, проте деякі дослідники відзначають, що суто технічно twitter може бути більш зручним засобом координації та організації протестних рухів ніж, наприклад, facebook. Це обумовлено як зручністю інтерфейсу, так і можливості анонімної ретрансляції повідомлень [2, pp 131-132].

 

Зручність використання twitter як технічного засобу протестної політичної мобілізації полягає у наступних чинниках.

1. Оперативність. Будь-які повідомлення негайно стають надбанням громадськості, яка може включитися у ретрансляцію повідомлень негайно, вступити у дискусію чи приєднатися до певної ініціативи.

2. Знеособленість. Публікація відповідних повідомлень може здійснюватися анонімно. Проте, навіть у випадку, коли авторство буде визначено а користувача деаномізовано, сам рух на цьому не зупиниться. Те, що потрапило у мережу Інтернет, залишає там певні сліди, а намагання зупинити поширення певної інформації лише провокує її подальшу ретрансляцію.

3. Можливості для ідеологічного об’єднання. За допомогою twitter прихильники певних ідей або політичних концепцій можуть досить швидко об’єднатися довкола певних аккаунтів, які можуть виступати в якості координуючих центрів.

Зрозуміло, що у випадку недемократичних політичних режимів, влада намагається призупинити політичну мобілізацію громадян, що може мати негативні для неї наслідки.

Протидія протестній політичній мобілізації за умов недемократичних політичних режимів може здійснюватися на рівні технічному та змістовному. Технічна протидія означає припинення доступу до мережі Інтернет або окремих його ресурсів, що активно використовується у багатьох недемократичних країнах [1]. Необхідно відзначити, що все це може бути досить ефективним у країнах, що недостатньо інтегровані у сучасний світовий економічний простір, для якого мережа Інтернет та її засоби стали важливим фактором виробництва.

Змістовна протидія передбачає створення мережі т.зв. «ботів» та «тролів», що будуть впливати на протестну комунікацію у мережі зсередини. Їх основні засоби впливу: 1) перенасичення інформаційного простору великої кількістю повідомлень, що робить ускладненим поширенням певного політичного змісту; 2) розпалювання сторонніх дискусій, що повинні відволікати учасників від прямої політичної мобілізації; 3) деморалізація учасників Інтернет-комунікації шляхом поширення певної інформації (часто необ’єктивної).

Загалом, зростання ролі протестної політичної мобілізації засобами ресурсу twitter призводить до активного пошуку механізмів протидії даній мобілізації.

 

Підсумовуючи усе сказане, необхідно відзначити.

1.Ресурс twitter є важливим інструментом мобілізації за сучасних умов, що пояснюється наступними факторами: поширеність мережі Інтернет у сучасному світі, доступність відповідного ресурсу завдяки сучасним засобам, оперативність поширення інформації та її широке охоплення потенційної аудиторії, на мобілізацію якої можна розраховувати.

2. Тwitter є у першу чергу технічним засобом мобілізації, що лише координує взаємодію громадян, але не може створювати ідейно-політичні смисли, що не дозволяє очікувати від самого факту інтеграції у дане співтовариство певного політичного ефекту.

3. Тwitter може виступати фактором реальної політичної мобілізації, коли певна ідея набуває спочатку поширення у соціальних мережах, а згодом громадяни, які її підтримують, розпочинають різноманітні акції підтримки та протесту на вулицях міст, координуючи взаємодію у мережі Інтернет.

4. Окрім реальної, twitter виступає найпотужнішим засобом віртуальної мобілізації, що не виходить за межі Інтернет-простору та виступає засобом демонстрації громадянами своєї позиції шляхом ретрансляції певних повідомлень або через застосування т.зв. “хештегів”.

5. Проте найважливіша на даний момент сфера застосування ресурсу twitter як засобу політичної мобілізації – це протести у недемократичних країнах, де саме twitter (та інші соціальні мережі) відкривають можливості для альтернативної комунікації та координації взаємодії громадян.

6. Використання ресурсу twitter у протестних акціях обумовлює появу засобів протидії даним засобам мобілізації. Здійснюється це або у формі технічного блокування доступу до мережі Інтернет, або інформаційних диверсій у рамках самих соціальних мереж (тролінг, насичення простору зайвою інформацією).

7. Можна прогнозувати, що найближчим часом стане загальною тенденцією пошуки механізмів протидії спонтанній політичній мобілізації у мережі Інтернет а також технологій каналізації та управління даними формами політичної мобілізації.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Beinin J., Vairel F. (2011) Social Movements, Mobilization, and Contestation in the Middle East and North Africa, Stanford University Press.

2. Beyer J.L. (2014) Expect Us: Online Communities and Political Mobilization, Oxford university press, Oxford, GB.

3. Delany C. (2013) Mobilization: Getting People to Act on Your Behalf, Available at: http://www.epolitics.com/2012/04/04/mobilization-getting-people-to-act-on-your-behalf/ (accessed 13 January 2015).

4. Ellis K., Kent M. (2011) Disability and New Media, first published, Routlege, New York, NY.

5. Gourevitch P., Hall P.A., Jacoby W., Levy J., Meunier S., Baccaro L., Trumbull G. (2014) The Politics of Representation in the Global Age. Identification, Mobilization, and Adjudication, Harvard University, Massachusetts.

6. Himelboim I., McCreery, S. Smith, M. (2013) Birds of a Feather Tweet Together: Integrating Network and Content Analyses to Examine Cross-Ideology Exposure on Twitter, Journal of Computer-Mediated Communication, Vol. 18, No. 2, рр. 40-60.

7. Ludens P. (2012) #Ivoted: Documenting the Vote in the 2012 Elections, Available at: https://puellaludens.wordpress.com/tag/political-mobilization/ (accessed 13 January 2015).

8. Walker E.T., Rea C.M. (2014) The Political Mobilization of Firms and Industries, Annual Review of Sociology, Vol. 40, pp. 281-304.

 

REFERENCES:

1. Beinin J., Vairel F. (2011) Social Movements, Mobilization, and Contestation in the Middle East and North Africa, Stanford University Press.

2. Beyer J.L. (2014) Expect Us: Online Communities and Political Mobilization, Oxford university press, Oxford, GB.

3. Delany C. (2013) Mobilization: Getting People to Act on Your Behalf, Available at: http://www.epolitics.com/2012/04/04/mobilization-getting-people-to-act-on-your-behalf/ (accessed 13 January 2015).

4. Ellis K., Kent M. (2011) Disability and New Media, first published, Routlege, New York, NY.

5. Gourevitch P., Hall P.A., Jacoby W., Levy J., Meunier S., Baccaro L., Trumbull G. (2014) The Politics of Representation in the Global Age. Identification, Mobilization, and Adjudication, Harvard University, Massachusetts.

6. Himelboim I., McCreery, S. Smith, M. (2013) Birds of a Feather Tweet Together: Integrating Network and Content Analyses to Examine Cross-Ideology Exposure on Twitter, Journal of Computer-Mediated Communication, Vol. 18, No. 2, рр. 40-60.

7. Ludens P. (2012) #Ivoted: Documenting the Vote in the 2012 Elections, Available at: https://puellaludens.wordpress.com/tag/political-mobilization/ (accessed 13 January 2015).

8. Walker E.T., Rea C.M. (2014) The Political Mobilization of Firms and Industries, Annual Review of Sociology, Vol. 40, pp. 281-304.



Создан 01 апр 2015