Nauki Społeczno-Humanistyczne Соціально-Гуманітарні Науки Social and Human Sciences

 

Ryzhkov, Mykola, 2014. NATIONAL INFORMATION SECURITY STRATEGY US. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 04 (04), pp. 35-43.




 

Ryzhkov, Mykola, 2014. NATIONAL INFORMATION SECURITY STRATEGY US. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 04 (04), pp. 35-43.

 

 

СТРАТЕГІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ США

 

Рижков, Микола,

доктор політичних наук, професор,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

Інститут міжнародних відносин (Україна, Київ),

кафедра міжнародної інформації,

завідувач,

ryzhkov.kiev@gmail.com

 

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто та проаналізовано стратегії національної інформаційної безпеки США. Встановлено, що інформаційна безпека США пов’язана з інноваційним розвитком військової сфери держави, а наявність інформаційних переваг сприяє збереженню світового лідерства і закріплення домінуючої ролі в альянсах і тимчасових коаліціях. У висновках наголошено на тому, що військова перевага США в інформаційній сфері дозволяє попереджати і врегулювати збройні конфлікти, вирішувати проблем міжнародної кіберзлочинності, інформаційного тероризму тощо.

Ключові слова: інформаційна безпека, мережево центрична війна, зовнішня політика, США.

 

NATIONAL INFORMATION SECURITY STRATEGY US

 

Ryzhkov, Mykola,

Doctor of Political Science, Professor,

Taras Shevchenko National University of Kyiv

Institute of International Relations (Ukraine, Kyiv),

Head of the Chair of International Information,

ryzhkov.kiev@gmail.com

 

 

SUMMARY

In the article reviewed and analyzed the United States national information security strategy. Established that the USA information security is related to  innovation development of the state's military sphere, and the availability of information superiority contributes to maintaining global leadership and securing a dominant role in alliances and coalitions temporary. The findings highlighted that the USA military superiority in the information sphere allows to prevent and resolve armed conflicts, solve problems of international cyber crime, terrorism, etc.

Keywords: information security, network centric warfare, foreign policy, the USA.

 

 

 

Формування стратегій національної інформаційної безпеки США обумовлено стратегічною спрямованістю інформаційних впливів проти критично важливих структур життєдіяльності та функціонування CША, визнанням інформаційного озброєння новим видом зброї масового ураження, необхідністю створення міжнародного механізму протидії та попередження глобальних інформаційних війн у рамках політичної компетенції міжнародних організацій з питань безпеки та оборони. Широке застосування у військовій сфері результатів інформаційних та технологічних зрушень привели до перегляду американської військової стратегії, яка передбачає доповнення американської авіації і флоту інформаційним і технологічним домінуванням, що дозволяє збільшити можливості контролю над інформаційними потоками, обробкою та аналізом значних масивів інформації, передбаченням негативного розвитку ситуації і вживання превентивних заходів протидії. Більш того, реалізація проектів модернізації американських збройних сил дозволить в глобальному масштабі «оптимізувати» застосування сили (завчасно виявляти потенційного противника, класифікувати ступінь пов'язаних з ним загроз і ризиків, здійснювати інформаційне забезпечення театру військових дій, надавати своєчасні оцінки готовності стану боєздатності і визначати на їх основі оптимальні заходи захисту інтересів США) [1].

У сфері безпеки інформаційне домінування розглядається як спосіб збільшення бойового потенціалу шляхом використання інформації для прийняття рішень, а також реалізації цих рішень швидше, ніж це може зробити супротивник. Про важливість цієї стратегії свідчить пріоритетність інформаційного протиборства у системі військових доктрин і стратегій США, при цьому перевага в інформаційній сфері розглядається американським керівництвом як один з основних чинників досягнення цілей національної стратегії в XXI столітті [2].

Ключову роль у забезпеченні інформаційного та технологічного домінування США відіграють наукові дослідження такої організації, як DARPA (Defense Advanced Research Projects Agency), аналіз діяльності якої свідчить про особливості науково-технологічного розвитку США, що забезпечує інформаційну перевагу держави наприкінці XX–початку XXI століття: інтернет, космічні технології глобального інформаційного обміну в реальному масштабі часу, суперкомп’ютери, захист інформаційних систем тощо. Головна мета DARPA полягає в інформаційному забезпеченні технологічного домінування Америки, по-перше, шляхом відстеження та прогнозування технологічного розвитку потенційних супротивників, по-друге, шляхом створення принципово нових технологій та інновацій для зміцнення національної безпеки США [3].

Сучасні завдання діяльності DARPA відповідають таким ключовим сферам досліджень, орієнтованим насамперед на протидію існуючим та потенційним загрозам національній безпеці США, як розробка нових революційних інформаційних технологій, здатних забезпечити американським військовим не тільки високу якість прийнятих ними рішень на всіх рівнях, але й на високу оперативність процесів прийняття рішень, а також меншу чисельність обслуговуючого персоналу. Серед ключових напрямків досліджень DARPA, спрямованих на забезпечення інформаційної переваги США, можна виділити: створення надійних, безпечних, інформаційних мереж; виявлення, ідентифікація, відстеження малопомітних цілей; проведення операцій у містах; використання безпілотних навігаційних систем тощо [3].

На думку провідного військового експерта Р. Шафранського, прикладом нового типу протиборства у рамках концепції традиційних воєн є так звані «малі війни», тобто війни, які ведуться проти озброєних сил слабкої країни або в інтересах більш потужної держави. Такі війни відбуваються і будуть відбуватися в тих регіонах (Карибський басейн, Близький і Середній Схід, АТР), де США будуть відчувати загрозу національній безпеці [4].

Однією з концепцій «традиційних воєн», яка отримала свій розвиток в 1990-х рр., стала концепція «стратегічного паралічу», автором якої вважається полковник ВПС США Дж. Уорден, який охарактеризував «центри тяжіння» як «пункти, в яких противник найбільш вразливий, тому атака проти нього буде найбільш ефективною». «Центри тяжіння» супротивника, на думку Дж. Уордена, формують п'ять концентричних кілець. Найбільш вразливим місцем противника є «центральне кільце» – політичне і військове керівництво країни. Наступним за важливістю «кільцем» є промислово-енергетична база країни, третім «кільцем» – інфраструктура держави. Населення держави видається четвертим за важливістю «елементом-кільцем», при цьому вплив на нього зовсім не передбачає його фізичне знищення, а скоріше – деморалізація, розкладання населення, позбавлення його волі до ведення війни. Зовнішнім периферійним «кільцем» виступають збройні сили держави. При нейтралізації будь-якого «кільця», ефективне функціонування всієї системи противника порушується. Залежно від того, яке саме «кільце» виведено з ладу, порушення функціонування всієї системи може бути серйозним або критичним. Суть «моделі п'яти кілець» полягає в тому, що стратегічний план кампанії або війни повинен бути націлений, насамперед, на знищення головних «центрів тяжіння» – керівних структур держави. Якщо ж, наприклад, внутрішнє кільце (керівництво країни) не виступає з тих чи інших причин в якості об'єкта-цілі поразки, першочерговим «центром» вибираються відповідні керівні структури в інших «кільцях» (економіка, інфраструктура, збройні сили тощо). Після нейтралізації або знищення центрального «кільця» настає «повний параліч» всієї системи, знищення або нейтралізація «центрів тяжіння» інших «кілець» призведе до «часткового паралічу» системи [5].

Іншою концепцією «традиційних воєн» можна вважати концепцію, представлену в роботі Х. Уллман, Дж. Уейда, Л. Едні, Ф. Френксона, Ч. Хорнера, Дж. Хоуі і К. Брендле «Шок і тремтіння: досягнення стрімкого домінування», принципові положення якої лягли в основу планування та проведення військової операції проти Іраку в 2003 р. Головна ідея розробників концепції полягає в тому, що після завершення «Холодної війни» виникла унікальна для США ситуація, коли у світі фактично не залишилося супротивників, які могли б зрівнятися у військовій потужності зі збройними силами Америки. Таке положення, назване «періодом стратегічної переваги», вважають розробники концепції, може протривати досить довго, навіть кілька десятиліть, однак саме така ситуація представляє для США нові загрози. Потенційні супротивники, прекрасно розуміючи технологічні переваги США, спробують змінити умови проведення майбутнього конфлікту і нейтралізувати американське перевагу, однак США, на думку авторів концепції, повинні скористатися існуючими перевагами і зосередити зусилля на осягненні суті загроз і викликів безпеці США і на цій основі розробити концептуальні підходи до їх нейтралізації. Суть стратегічної концепції, яку Х. Уллман і Дж. Уейд назвали стратегією «стрімкого домінування», полягає у «зламі або підпорядкуванні волі супротивника до опору, в результаті чого він буде змушений підкоритися стратегічним і військовим цілям США». Для досягнення такого результату необхідно, зазначають дослідники, «повністю контролювати оперативну обстановку і завдяки цьому домінуванню контролювати все, що супротивник сприймає, розуміє і знає, так само, як і контролювати і регулювати те, що він не сприймає, не розуміє і не знає» [5].

Теорія «операцій щодо досягнення ефективності» також належить до концепції «традиційних воєн» і відрізняється тим, що розглядає ефективність військових операцій саме з позицій технологічної переваги. У дослідженні «Операції щодо досягнення ефективності: застосування мережево центричної війни в умовах миру, кризи і війни» Е. Сміт констатує, що такі операції спрямовані на сам процес дії, на зміну поведінки супротивника, на моральну сферу конфлікту. Такі операції ведуться в когнітивній (раціонально-ментальній) сфері конфлікту, тобто впливають на процеси осмислення і оцінки обстановки, вироблення і прийняття рішень. Завдання полягає в тому, щоб проникнути всередину петлі «спостереження-орієнтація-рішення-дії» супротивника і блокувати її зсередини. Здатність проникати всередину процесу вироблення та прийняття рішення противника надає унікальну можливість передбачати можливі дії або реакції супротивника і запобігти їх ще до того, як противник почне втілювати їх у життя. При такій операції вплив здійснюється і на формування поведінки дружніх і нейтральних країн, оскільки будь-які союзи і коаліції створюються на основі певної психологічної єдності, яку потрібно створювати і розвивати [5; 6].

Відомий фахівець у галузі інформаційної війни М. Лібіцкі, досліджуючи феномен інформаційного протиборства, розглядає сім форм інформаційної війни, зокрема [7; 8]:

- війну в сфері керівництва та управління військами, яка ведеться на реальному полі бою і не є новою для збройних сил США. За своєю суттю така війна спрямована на фізичне знищення центрів і пунктів управління, порушення систем управління військами, ліній комунікацій і в цілому системи управління противника на стратегічному, оперативному або тактичному рівнях;

- розвідувально-інформаційну війну, яка, на відміну від інших форм ведення інформаційних війн, передбачає нанесення супротивнику фізичної шкоди на основі широкого впровадження сенсорів і датчиків. На полі бою на всю глибину бойового розташування противника у величезній кількості впроваджуються сенсори різних типів і призначення, які можуть в режимі реального часу передавати всю інформацію про супротивника в інформаційно-аналітичні системи своїх військ. На полі бою майбутнього будуть правити не «платформи, що сполучають в собі оператора, сенсори й озброєння», а «окремі системи, об'єднані один з одним електронними комунікаціями». Ідея розвідувально-інформаційної війни полягає в тому, що завдяки розвитку інформаційних технологій можна отримати абсолютне знання про супротивника, тобто усунути фактор «туману війни»;

- електронну війну як форму інформаційної війни, що ведеться у сфері комунікацій і включає в себе радіоелектронну боротьбу і криптографічний війну. Ця форма ведення військових дій передбачає боротьбу з РЛС супротивника, пошкодження мереж радіозв'язку супротивника, організацію таємних ліній зв'язку та «злому» шифрів противника;

- психологічну війну, яка передбачає використання інформаційних можливостей і ресурсів проти масової свідомості. М. Лібіцкі виділяє чотири форми ведення психологічної війни: операції проти національної волі супротивника; операції проти військового керівництва супротивника; операції проти військ супротивника, культурний конфлікт. Якщо перші три форми традиційні, то «культурна війна», за словами американського експерта, «є такою, яку США хотіли б нав'язати іншим співтовариствам»;

- «хакер-війну», яка пов'язана з впровадженням шкідливих комп'ютерних технологій в комп'ютерні мережі і може здійснюватися як в мирний, так і у воєнний час. Засобами боротьби в «хакер-війні» є комп'ютерні віруси, логічні бомби, чіппінг-технології. З військової точки зору, операції «хакер-воєн» залежно від цілей і об'єктів можуть бути оборонними і наступальними, тобто, збройні сили США повинні бути готові як до захисту від «хакер-атак» ззовні і зсередини, так і до аналогічних дій у відповідь.

- економічну інформаційну війну, яка є похідною від поєднання інформаційної війни і економічної війни і може приймати одну з двох основних форм – інформаційна блокада або інформаційний імперіалізм. Інформаційна блокада будується на припущенні, що в майбутньому держави будуть залежати від інформаційних потоків так само, як сьогодні вони залежать від матеріального забезпечення та обміну. Держави-нації будуть прагнути обмежити доступ своїх супротивників до зовнішньої інформації. Інформаційна блокада має багато спільних рис з економічною блокадою, однак різниця полягає в тому, що вона ведеться у віртуальному (мережевому) просторі за допомогою блокування інформаційних потоків банків, фірм, підприємств, установ та організацій країни-супротивника. Інформаційний імперіалізм, на погляд американського експерта, ґрунтується на суті економічного імперіалізму: торгівля – це війна. Держави ведуть боротьбу за домінування своїх економічних систем на світовій арені, тому держави будуть «просувати» свої інформаційні системи, прагнути отримати переваги, які надаються через доступ до інформації;

- «кібервійну», яка є найбільш складною для визначення та розуміння, оскільки охоплює інформаційний тероризм, «семантичні атаки», симуляційні війни, «гібсонвійну» тощо. Інформаційний тероризм у даному контексті визначається як дії хакерів, спрямовані не на порушення функціонування всієї інформаційної системи, а на використання її бази даних для нанесення удару конкретному індивідууму, оскільки несанкціонований доступ до баз даних загрожує серйозними політичними, економічними та соціальними наслідками.

Концепція «кібервійни» і «мережевої війни» була представлена відомими фахівцями у сфері інформаційних технологій Дж. Арквіллою і Д. Ронфельдт. У науковій роботі «Настає кібервійна» автори, характеризуючи нинішню епоху як інформаційну, стверджують, що інформаційна революція докорінно змінює саму структуру організацій, низових соціальних осередків суспільства, змушуючи до відкриття будь-які закриті структури, що неминуче вплине на військову організацію суспільства. У зв'язку з цим вони пропонують розділяти поняття мережевої війни (соціальний конфлікт) і кібервійни (військове протиборство). «Мережева війна, – відзначають дослідники, – є інформаційним конфліктом на стратегічному рівні між націями-державами або спільнотами. Вона означає спроби модифікувати або підірвати знання і уявлення населення противника про себе і своє місце у світі». Мережева війна може, як об'єкт впливу визначати широкі верстви населення, еліту суспільства або тих і інших одночасно і включає дипломатію, пропаганду, психологічні кампанії, політичні та культурні диверсії, введення в оману або втручання в діяльність місцевих мас-медіа, втручання в комп'ютерні мережі або бази даних, підтримку дисидентських і опозиційних рухів. Мережева війна – це конфлікт, що розвивається у всьому діапазоні економічних, політичних, соціальних і суто військових аспектів. Форми ведення мережевих воєн можуть бути різними: конфлікт між державами, конфлікт між державою і недержавними структурами, або може мати місце конфлікт між владою і нелегальними кримінальними структурами [9].

Кібервійна, за визначенням Дж. Арквілли і Д. Ронфельдт, є військовою операцією, яка передбачає порушення і знищення інформаційних і комунікаційних мереж, контроль над інформаційними потоками і обміном інформацією. При проведенні військових операцій у рамках кібервійни можуть використовуватися прийоми електронного засліплення, постановки перешкод, введення в оману, перевантаження або проникнення в інформаційні та комп'ютерні мережі противника [9].

Концепція мережево центричної війни була розроблена військовими експертами А. Себровскі і Дж. Гарсткою. На думку авторів, у військовій сфері мережево центрична війна дозволяє перейти від війни на виснаження до більш ефективного протиборства, для якого характерні швидкість управління і принцип самосинхронізації. Швидкість управління передбачає досягнення інформаційної переваги військ та призводить до більш високого рівня усвідомлення і більш глибокого розуміння ситуації на полі бою (в технологічному плані це передбачає впровадження нових систем управління, стеження, розвідки, контролю, комп'ютерного моделювання); завдяки інформаційним перевагам війська втілюють у життя принцип систематизація результатів, а не об'єднання сил; позбавляють противника можливості вдаватися до будь-яких дій і вводять його в стан шоку. Принцип самосинхронізації передбачає здатність військової структури самоорганізовуватися знизу, а не змінюватися відповідно до вказівок зверху. Організаційна структура частин і підрозділів, форми і методи виконання бойових завдань, як очікується, будуть видозмінюватися як самі по собі, так і відповідно до потреб вищого командування [10].

Інформаційна безпека США в першу чергу стосується інноваційного розвитку військової сфери в умовах інформаційного протиборства, оскільки наявність інформаційних переваг проводить інтелектуальний зв'язок між зовнішньою політикою США і їх військовим потенціалом, сприяє збереженню світового лідерства за допомогою нових засобів впливу і закріпленню домінуючої ролі в альянсах і тимчасових коаліціях. Військова перевага США в інформаційній сфері дозволяє попереджати і врегулювати збройні конфлікти, вирішувати проблем міжнародної кіберзлочинності, інформаційного тероризму. Забезпечення безпеки в сучасних умовах вимагає відповідної інформаційної підтримки, оскільки так звана гіпервійна, тобто, високотехнологічна або мережева війна, пов'язана не тільки з ефективним використанням безпосередньо військових засобів, але й зі змінами інформаційної інфраструктури збройних сил, зокрема, зі створенням спеціальних «інтелектуальних» мобільних підрозділів, що здійснюють інформаційні операції. Нові підходи до військової складової інформаційної безпеки США обумовлені особливими вимогами до військових інформаційних систем, роль яких в потенційному глобальному протиборстві помітно зростає, тобто, мова йде про зміну парадигм силового протиборства в цілому і, відповідно, до їх політико-інформаційної складової.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Роговский Е. А. Американская стратегия информационного преобладания [Электронный ресурс] / Е. А. Роговский // Россия-Америка в XXI веке. Электронный научный журнал. – 2009. – №3. – Режим доступа : http://www.rusus.ru/?act =read&id=161#_qwe1.

2. Роговский Е.А. Информационное общество (экономика и политика) / Е.А. Роговский. – М.: Международные отношения, 2008. – 408 с.

3. The Defense Advanced Research Projects Agency (DARPA) [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.darpa.mil/

4. Szafranski R. U.S. Information Warfare [Jane’s Special Report] / R.Szafranski, G.J.Stein. – Jane’s Information Group, 1998. – 218 p.

5. Попов И.М. Война будущего: взгляд из–за океана. Военные теории и концепции современных США / И. М. Попов. – М. : АСТ-Астрель, 2004. – 444 с.

6. Boyd J.R. The Essence of Winning and Losing [Электронный ресурс] / J.R. Boyd. – Режим доступа : http://www.danford.net/boyd/essence4.htm.

7. Азов В. О реализации в США концепции ведения военных действий в едином информационном пространстве [Электронный ресурс] / В. Азов // Зарубежное военное обозрение. – 2004. – №6. – Режим доступа : http://www.oboznik.ru/?p=14952.

8. Libicki M.С. What is Information Warfare [National Defense University Strategic Forum Report Number 28] / M.С.Libicki. – Washington D.C. : National Defense University, 1995. – 105 p.

9. Arquilla J. The Emergence of Noopolitik. Toward An American Information Strategy [Электронный ресурс] / John Arquilla, David Ronfeldt. – Режим доступа : http://www.rand.org/ pubs/monograph_reports/MR1033/ index.html.

10. Cebrovski A. Network-Centric Warfare: Its Origin and Future [Электронный ресурс] / A. Cebrovski, J. Garstka // Proceedings. – 1998. – January. – Режим доступа : http://www. kinection.com/ncoic/ncw_origin_ future.pdf.

 

REFERENCES:

  1. Rogovskij, E.A. Amerikanskaya strategiya informacionnogo preobladaniya / E. A. Rogovskij // Rossiya-Amerika v XXI veke. Elektronnyj nauchnyj zhurnal. – 2009. – №3. Available at: http://www.rusus.ru/?act =read&id=161#_qwe1.

2. Rogovskij, E.A. Informacionnoe obshhestvo (ekonomika i politika) / E.A. Rogovskij. – M.: Mezhdunarodnye otnosheniya, 2008. – 408 s.

3. The Defense Advanced Research Projects Agency (DARPA) Available at: http://www.darpa.mil/

4. Szafranski, R. U.S. Information Warfare [Jane’s Special Report] / R.Szafranski, G.J.Stein. – Jane’s Information Group, 1998. – 218 p.

5. Popov, I.M. Vojna budushhego: vzglyad iz–za okeana. Voennye teorii i koncepcii sovremennyx SShA / I. M. Popov. – M. : AST-Astrel', 2004. – 444 s.

6. Boyd, J.R. The Essence of Winning and Losing / J.R. Boyd. Available at: http://www.danford.net/boyd/essence4.htm.

7. Azov, V. O realizacii v SShA koncepcii vedeniya voennyx dejstvij v edinom informacionnom prostranstve / V. Azov // Zarubezhnoe voennoe obozrenie. – 2004. – №6. Available at: http://www.oboznik.ru/?p=14952.

8. Libicki, M.С. What is Information Warfare [National Defense University Strategic Forum Report Number 28] / M.С.Libicki. – Washington D.C. : National Defense University, 1995. – 105 p.

9. Arquilla, J. The Emergence of Noopolitik. Toward An American Information Strategy / John Arquilla, David Ronfeldt. Available at: http://www.rand.org/pubs/monograph_reports/MR1033/index.html.

10. Cebrovski, A. Network-Centric Warfare: Its Origin and Future / A. Cebrovski, J. Garstka // Proceedings. – 1998. – January. Available at: http://www.kinection.com/ncoic/ncw_origin_future.pdf.

 



Создан 28 мар 2015