Nauki Społeczno-Humanistyczne Соціально-Гуманітарні Науки Social and Human Sciences

 

Mochalov, Eugene, 2014. NORMAN PODHORETZ’S “PRESENT DANGER” AND ITS ROLE IN SHAPING OF VIEWS OF THE AMERICAN NEOCONSERVATIVES ON THE US FOREIGN POLICY. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 04 (04), pp. 86-93.




 

Mochalov, Eugene, 2014. NORMAN PODHORETZ’S “PRESENT DANGER” AND ITS ROLE IN SHAPING OF VIEWS OF THE AMERICAN NEOCONSERVATIVES ON THE US FOREIGN POLICY. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 04 (04), pp. 86-93.

  

 

«ІСНУЮЧА ЗАГРОЗА» НОРМАНА ПОДГОРЦЯ ТА ЇЇ РОЛЬ

У ФОРМУВАННІ ПОГЛЯДІВ АМЕРИКАНСЬКИХ НЕОКОНСЕРВАТОРІВ НА ЗОВНІШНЮ ПОЛІТИКУ США

 

УДК 94(73)"1953/2000":[329.11+327]

 

Мочалов, Євген, 

Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Київ, Україна),

аспірант,

e-mail: Mochalov.ml@gmail.com

 

АНОТАЦІЯ

У статті аналізується основоположна робота Н.Подгорця "Існуюча загроза". Автор доходить висновку про те, що хоча публікація Н.Подгорца не може бути визначена в один ряд з працями найбільших американських зовнішньополітичних мислителів, вона залишила глибокий і тривалий слід в історії американських дебатів з питань міжнародних проблем. Будучи скоріше риторичним, ніж аналітичним представленням певного світогляду, публікація, однак, є еталонною для політичного світу даного покоління неоконсерваторів.

Ключові слова: Американський неоконсерватизм, фінляндізація, Норман Подгорець, існуюча загроза, «Коментарі».

 

 

NORMAN PODHORETZ’S “PRESENT DANGER” AND ITS ROLE

IN SHAPING OF VIEWS OF THE AMERICAN NEOCONSERVATIVES ON THE US FOREIGN POLICY

 

Mochalov, Eugene,

Kiev National Taras Shevchenko University (Kyiv, Ukraine),

graduate student,

e-mail: Mochalov.ml@gmail.com

 

SUMMARY

The article retrospectively analyses N.Podhoretz seminal work “Present Danger”. The author comes to the conclusion that although N.Podhoretz’s publication can’t be placed in one row with the writings of the major American foreign policy thinkers, it left deep and lasting mark in the history of American debates on international issues. Being rather rhetoric than analytical presentation of certain outlook, it, however provided the following generation of neoconservatives with the benchmark in their world politics explanations.

Keywords: neoconservatives, finlandization, Norman Podgoretz, Commentary magazine, Present Danger.

 

 

Норман Подгорець - громадсько-політичний діяч, американський публіцист, політолог [1]. У період з 1965 р. по 1995 р. він був головним редактором політичного альманаху "Коментарі", створеного в 1945 р. Американським Єврейським Комітетом. Незабаром після приходу до нього Н.Подгорця щомісячник став рупором і «Біблією американських неоконсерваторів» [2, c. 1]. Починаючи з другої половини 1970-х рр., Н.Подгорець позиціонує себе як представника американського неоконсерватизму [3, c. 47]. У березні 1980 на сторінках «Коментарі» була надрукована робота Н.Подгорця «Існуюча Загроза» [4, c. 209]. Аналітичний нарис мав значний вплив на політичні кола США, особливо Республіканську партію і на той момент її кандидата в президенти Р. Рейгана. Крім того, в ньому було викладено уніфіковане уявлення неоконсерваторів про проблеми національної безпеки і концепції політики США щодо Радянського союзу. У зв'язку з тим, що «Існуюча загроза» стала класикою політичної думки, а неоконсервативні аналітики США в кін. ХХ - поч. ХХІ ст. неодноразово опинялися в епіцентрі жорстких громадських дебатів щодо їх впливу на зовнішньополітичний курс Вашингтона, представляється необхідним звернутися до аналізу положень згаданого тексту Н.Подгорця.

Свою статтю Полгорець починає з тези про те, що 4 листопада 1979 року, коли в Тегерані відбувся штурм американського посольства, і були взяті заручники - один період американської історії закінчився, а менш ніж через два місяці - 25 грудня, коли радянські війська вторглися в Афганістан - почався другий [5]. Таким чином, автор заявляє про закінчення і повному, на його погляд, провалі, тривалого періоду домінування детанта (політики «розрядки») у зовнішній політиці США.

Стаття включила в себе комплекс критичних оцінок зовнішньополітичної діяльності президентських адміністрацій, починаючи від Г. Трумена і закінчуючи, чинним на той момент президентом, Дж. Картером.

Однак головним об'єктом його критичного аналізу став «детант», як основна концепція зовнішньої політики США, спрямована на побудову відносин з соціалістичними державами, в період діяльності адміністрації президента Р. Ніксона і його радника Г.Кіссінджера. Детант розглядався Кіссінджером в якості успішного зовнішньополітичного рішення, яке не тільки зробило міжнародну обстановку більш спокійною, але й створило заборони, які змусили радянських керівників змиритися з тим, що вилилося в масштабний «геополітичний поступ» [6, c. 118]. На відміну від Кіссінджера, Подгорець використовує формулювання «стратегічний відступ», яке, на його думку, є більш справедливим назвою детанта. При цьому, «відступ» у трактуванні Подгорця, на противагу Кіссінджеру, насамперед, відображає добровільну відмову США протистояти комуністичній загрозі [5].

На думку Подгорця, для Ніксона «детант» був рішенням з найбільш високим ступенем «сумісності з т.зв. пост-В'єтнамським синдромом», який виражався, в тому, що Конгрес, керований громадською думкою і позицією засобів масової інформації, прагнув різко зменшити витрати на оборону і звести до мінімуму американські зобов'язання за кордоном [5]. У своїй критиці адміністрацій Ніксона, Форда і Картера Подгорець акцентує увагу саме на істотному зниженні фінансування військового сектора: «У 1970-х Совєти вкладали в 3 рази більше, ніж США» [5]. Така констатація призводить Подгорця до евфемізму про одностороннє роззброєння. Продовженням даної тенденцій, на його думку, буде зрушення військової потужності на користь СРСР. Автор представляє детант несправедливим, насамперед, для США. Він підкреслює факт іншого сприйняття «розрядки» в стані противника. «Совєти відзначають, з ледь прихованим радістю, що ті зрушення мають відбитися на зростанні радянського впливу в усьому світі» [5]. Якщо такий сценарій підтвердиться, то, на думку Подгорця, Кремль з часом поширить свій вплив на Західну Європу, Японію і, в кінцевому рахунку, на США.

Подгорець також зазначав, що у Кіссінджера існувало парадигмальне переконання в тому, що Сполучені штати пережили свого роду нервовий зрив після В'єтнаму, а отже, більш не існує можливості реабілітації стратегії стримування [5]. Гуамська Доктрина Ніксона перебувала в бінарній опозиції до неоконсервативних переконань про роль і моделі поведінки США на міжнародній арені, особливо щодо боротьби проти комуністичної загрози. «Захист свободи є справою кожного, а не тільки справою Америки» - заявив Ніксон на зорі свого президентства в 1969 р. [7]. Подгорець розглядав відмову США від допомоги в боротьбі з комуністами в будь-якій точці земної кулі в якості дискредитуючого Америку зовнішньополітичного рішення. Він схвально коментував спробу Кіссінджера і Дж. Форда надати підтримку прозахідній фракції в Анголі, яку тіснили кубинські війська. Однак, Конгрес, який сказав ні, проявив тим самим неготовність Сполучених штатів дати належну, на думку Подгорця, відповідь черговому розширенню комуністичного впливу в світі.

Найбільшої критики з боку Подгорця піддалася демократична адміністрація Дж. Картера. Кабінет президента-демократа, на його думку, максимально увібрав в себе принципи американських лібералів. Укорінення детанта, що проводиться, як вважали неоконсерватори, Картером, сприймалося ними як пасивна поведінка США на тлі набуття Радянським союзом нових стратегічних вигод по всьому світу [8, c. 91]. Згідно з висновком Подгорця одним з головних результатів перших років проведення зовнішньої політики Картером, став перехід ще п'яти держав у фракцію лояльних до СРСР. Такі підсумки йшли в розріз із спробами Картера переконати оточення у досягненні т.зв. «Зрілої стриманості» [8, c. 91].

У своїй інавгураційній промові Дж. Картер висловив готовність до досягнення без'ядерного світу і обмеження озброєнь [9, c. 289]. Його політика в даному напрямку зазнала гострої критичної оцінки Н.Подгорцем. «Адміністрація Картера налаштована сангвіністічно. Вона домоглася скасування або затримки виробництва одного виду озброєння за іншим, в той час як Радянський Союз пішов на підвищення й удосконалення свого арсеналу »[5]. В той же час, Подгорець визнає, що Картеру так і не вдалося виконати свою обіцянку по скороченню оборонного бюджету на 5 млрд. доларів.

У телевізійному диспуті, присвяченому «Існуючій загрозі», з ведучим програми «Open Mind» Р.Хеффінером в липні 1980 р. Підгорець пояснив очевидну на його погляд особливу увагу неоконсерваторів до Близького Сходу. «У цей самий момент, доля практично всіх у цій країні, я маю на увазі: рівень цін, інфляцію, кількість безробітних, все сьогодні тісно пов'язане з тим, що відбувається в Перській затоці, де встановлюється ціна на нафту. Ми залежні від того, за якою ціною вона буде продаватися, чи зможемо ми її собі дозволити. Мова йде не про економічну, а про політичну ціну на вуглеводні»[10]. Пасивність адміністрації Картера, на думку Подгорця, проявилася в ігноруванні активізації Радянського Союзу саме на Близькому Сході, а також в Африці. «Більше того, озвучені побоювання про можливу окупацію силами СРСР Близького Сходу в уряді та лояльній пресі були сприйняті як параноя» - зауважував Подгорець [5].

Щорічне послання Президента до Конгресу США "Про становище в країні" від 23 січня 1980 р. увійшло в історію тим, що містило положення, що сформували принципи «доктрини Картера». На момент виходу аналізованої статті Подгорця, Дж. Картер вже оприлюднив своє нове бачення зовнішньої політики Сполучених Штатів, яке, крім іншого, містило заяву про особливе ставлення США до регіону Перської Затоки. Крім того, Картер визнав, популяризовану неоконсерваторами ідею про те, що положення США залежить від положення в світі. Також Картер прямо заявив про готовність до захисту інтересів США на Близькому Сході за допомогою військової сили: «Готовність прийняти виклик передбачає прояв національної волі, дипломатичної та політичної мудрості, принесення економічних жертв і, звичайно, військові зусилля» [11]. Не дивлячись на все це, Подгорець приділяє дуже незначна увага доктрині Картера. У своєму критичному осмисленні результатів діяльності адміністрації Дж. Картера, він робить упор на конкретних зовнішньополітичних рішеннях і діях на міжнародній арені, зроблених протягом перебування адміністрації при владі. Для цього було декілька причин. По-перше, критика неоконсерваторів була спрямована на утвердження їх власної концепції зовнішньої політики Сполучених Штатів. Неоконсервативний підхід характеризувався гострим засудженням напівзаходів або тільки окремих спроб, продиктованих збігом обставин і тиском громадськості. По-друге, до початку 1980-х рр., Подгорець, як і основна маса неоконсерваторів, не тільки дистанціювалася від Демократичної партії, піддаючи критиці більшість дій ліберальних політиків, але схвалюючи тісну співпрацю з Республіканською партією. Таким чином, визнання правомірності, з точки зору неоконсервативної концепції окремих заяв Картера завдавало б шкоди політичній силі підтримуваної неоконсерваторами. У цьому зв'язку головною причиною небажання Подгорця звертати уваги на заяви зроблені Картером перед Конгресом була близькість президентських виборів, на яких неоконсерватори робили велику ставку на республіканського кандидата Р.Рейгана. Подгорець, оцінюючи промову Картера у своїй статті, запитує: «Чи не запізно?!» [5]. Тим самим він підтверджував неоконсервативну переконаність у тому, що чинна адміністрація Картера не здатна була дати належну відповідь радянської агресії в Афганістані та іншим геополітичним подіям, що загрожували безпеці США, навіть, не дивлячись на зроблені президентом заяви в останній рік свого президентства.

Стаття Подгорця «Існуюча загроза» висловила настрої не тільки неоконсервативного кола інтелектуалів, але і збіглася із загальними настроями в Республіканській партії, особливо в політичному колі кандидата в президенти Р.Рейгана. Радянська агресія в Афганістані, а також ряд втрат, понесених американцями на Близькому Сході, створює благодатний ґрунт для гострої критики детанта. Саме в цей момент концепція національної безпеки неоконсерваторів, яка спиралася на принципи жорсткої анти-комуністичної лінії у зовнішній політиці, максимально зблизилася з настроями в суспільстві і республіканських колах. Не дивлячись на велику кількість критики Білого дому в широкій пресі та в аналітичних виданнях, саме неоконсерватори, в т.ч. Подгорець, представили проблеми в найбільш контрастному світлі. У властивій неоконсерваторам риторичної манері геополітичні зміни переносилися в поле прямої загрози національній безпеці. Така позиція була близька не лише штабу Рейгана, але й відповідала духу передвиборчого протистояння.

Передвиборна позиція Рейгана відносно змін, що відбулися, а також необхідності жорсткої зовнішньополітичної лінії виражалася кандидатом у президенти в схожих з Подгорцем тонах. У своїй промові перед партійним з'їздом Рейган істотну увагу приділив проблемі національної безпеки. Критикуючи Картера, він каже: «Багато, хто вірив пану Картеру, зараз дивуються, чи зможемо ми вижити при картерівській системі національної безпеки» [12]. Рейган сходився в оцінках з Подгорцем і щодо співвідношення сил: «Оборонна міць Америки знаходиться на найнижчому за життя останнього покоління рівні, в той час як Радянський Союз випередив нас і в стратегічних і традиційних озброєннях» [12].

Рейган після перемоги на виборах, під час одного з прийомів у Білому домі, звертаючись до присутніх, сказав про «існуючу загрозу»: «Я переконаний, що всі американці повинні прочитати цю критично важливу книгу» [13, c. 62]. Впливовий оглядач «Нью-Йорк Таймс», В.Сефайр, зі свого боку, назвав статтю Подгорця «маленькою червоною книгою людей Рейгана» [14] (за аналогією з доктринерськими виданнями комуністичних рухів - Е.М.). Ці факти свідчили про роль, яку відіграли, викладені у статті Подгорця неоконсервативні ідеї, в політичній боротьбі з питань зовнішньої політики Вашингтона.

 Активна підтримка кандидата в президенти Р.Рейгана з боку американських неоконсерваторів, дозволила останнім, зайняти ряд важливих державних посад. Так Дж.Кіркпатрік було запропоновано крісло постійного представника США в ООН (1981-1985 рр.). Річард Перл в 1981-1987 рр. працював на посаді заступника міністра оборони США з питань політики в галузі міжнародної безпеки. Подгорець став радником «Американського інформаційного агентства».

«Існуюча загроза» представляє дослідницький інтерес не тільки в якості публікації, що плинула на прихід до влади і саму зовнішньополітичну лінію Рейгана, але і як одне з ключових джерел з історії формування неоконсервативної концепції зовнішньої політики США.

У цьому зв'язку представляється необхідним окреслити ряд принципів, що заклали фундамент, неоконсервативної концепції зовнішньої політики. До початку 1980-х р. до них належали: жорсткий антикомунізм, принцип активної зовнішньополітичної позиції та ефективної реакції на міжнародні події, невизнання будь-яких форм ізоляціонізму, невизнання принципів успадкованих від політики детанта, позиція сили у протистоянні з СРСР у всіх регіонах, особливо на Близькому Сході, Східній Європі та Центральній Америці, протекція Ізраїлю і його інтересів у протистоянні на Близькому Сході, ведення «холодної війни» до повної перемоги, віднесення долі ліберальної демократії в усьому світі до сфери принципових питань національної безпеки США.

Дані принципи остаточно сформувалися у другій половині 1970-х-початку 1980-х рр. Одним з їх першоджерел стала «Існуюча загроза», в якій відстоювалися більшість із згаданих неоконсервативних принципів. Мабуть, тільки питання захисту інтересів Ізраїлю, не було прямо порушене Подгорцем в програмній статті. Втім, його заява про особливе значення Близького Сходу для США побічно вказувало на важливість держави Ізраїль для неоконсерваторів, а його незгадування було пов'язано з певними тактичними міркуваннями.

У своїй статті Подгорець вводить в обіг, що стала популярною в неоконсервативних колах термінологію і поняття. Це, наприклад, «безкровне завоювання Америки».

Розвиваючи теорію «фінляндізації Америки» Подгорець зазначав, що в періоди потепління відносин СРСР із Заходом, останній під виглядом революцій і прямого зовнішнього тиску залучав до своєї орбіти нових сателітів. Ігнорування президентськими адміністраціями такого стану справ, на думку Подгорця, неминуче призведе до збільшення апетитів СРСР в майбутньому. Відповідно до теорії «фінляндізації», з часом радянські лідери могли поширити свій вплив на стратегічні регіони, наприклад, Близький Схід, після чого, у СРСР з'являлися інструменти економічного тиску на Західну Європу і Японію, які також рано чи пізно були б змушені здатися перед натиском комуністичної загрози. Результатом всього цього, на думку аналітика, повинно було стати економічне, а слідом за ним і політичне завоювання Сполучених Штатів.

Таким чином, зміст, час виходу в світ і концептуальна самобутність «Існуючої загрози» відразу ж надали їй статус основоположного зовнішньополітичного маніфесту американських неоконсерваторів. Ретроспективний погляд на цей історичний документ дозволяє прийти до висновку, що він належить до числа найбільш впливових американських публікацій, що визначали формування, зовнішньополітичної стратегії США та її обговорення в американському суспільстві.

Додаткового наукового вивчення вимагає аналіз зв'язку публікації «Існуючої загрози» з роботою ряду неоконсерваторів в передвиборному штабі Р.Рейгана. Крім того, необхідний комплексний аналіз всієї публіцистики, що вийшла з-під пера неоконсерваторів в останні роки президентства Дж.Картера для створення комплексної моделі неоконсервативної концепції зовнішньої політики США цього періоду.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Подгорець Н. / Норман Погорець // Електрона єврейська енциклопедія. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eleven.co.il/article/13252.htm 
  2. Фрідман М. Неоконсервативна Революція / Мюрей Фрідман. - Кембридж: „Кембридж Юниверсіті Пресс”, 2006. - 310 с.
  3. Подгорець Н. Ломаючи лад. / Норман Подгорець. – Нью-Йорк: „Харпер енд Роу”, 1979. - 370 с.
  4. Джеферс Т. Норман Погорець: Біографія / Томас Джеферс. - Кембридж: „Кембридж Юниверсіті Пресс”, 2014. - 408 с.
  5. Подгорець Н. Існуюча загроза. / Норман Подгорець // журнал Коментарі. Березень 1980. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.commentarymagazine.com/article/the-present-danger/
  6. Кіссінджер Г. Дипломатія. / Генрі Кіссінджер. – М.: „Ладомир”, 1997. - 847 с.
  7. Ніксон Р. Гуамська Доктрина. /Ричард Ніксон // Промова. - 1969. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.grinchevskiy.ru/1945-1990/guamskaya-doktrina.php
  8. Манн Дж. Сходження вулканів: історія адміністрації-війни Буша. / Джеймс Манн. – Лондон,: „Пінгвін Букс”, 2004. - 448 с.
  9. Картер Дж. Інаугураційна промова президента 20 січня 1977 р. // Інаугураційні промови президентів США. Х.: „Фоліо”, 2009. - 335 с.
  10. Відкрита Думка Ричарда Хефінера з Норманом Подгорцем. / Телевізійна програма (відеозапис).  Нью-Йорк: „ВіАрСіЕй телебачення”, 1980. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.thirteen.org/openmind/foreign-affairs/ex-friends-part-i/1078/
  11. Картер Дж. Держава союзу адресовано спільному засіданню Конгресу. / Джимі Картер. // Промова. - Вашингтон: „Американський Президентський проект”, 1980. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.presidency.ucsb.edu/ws/?pid=33079
  12. Рейган Р. Ухвалення республіканської номінації на посаду президента. / Рональд Рейган // Промова. - Вашингтон: „Американський Президентський проект”, 1980. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.presidency.ucsb.edu/ws/?pid=25970
  13. Балінт Б. Слідом за „Комментарі”: Одіозний журнал, який перетворив єврейських лівих у правих неоконсерваторів. / Бенджамін Балінт. – Нью-Йорк: „Публік Еффеарс”, 2010. - 306 с.
  14. Сапфір У. Чотири битви. / Уільям Сапфір // Нью-Йорк Таймс. – 30 червня 1981  . [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nytimes.com/1981/06/30/opinion/essay-the-four-struggles.html

 

REFERENCES:

  1. Podhoretz N. / Norman Podhoretz. // Online Jewish encyclopedia.  [Electronic resource] – Available from:  http://www.eleven.co.il/article/13252.htm
  2. Friedman M. The Neoconservative Revolution. / Murray Friedman. Cambridge: Cambridge University Press, 2006. - 310 p.
  3. Podhoretz N. Braking Ranks: A Political Memoir. / Norman Podhoretz. New-York: Harper & Raw, 1979. – 370 p.
  4. Jefers T. Norman Podhorets: A Biography. / Tomas Jefers.  Cambridge: Cambridge University Press, 2014. - 408 p.
  5. Podhorez N. The Present Danger / Norman Podhoretz // Commentary magazine, March 1980.  [Electronic resource] – Available from:   http://www.commentarymagazine.com/article/the-present-danger/
  6. Kissindger H. Diplomatia. / Henry Kissinger. – Moscow: Ladomir, 1997. – 847 p.
  7. Nixon R. Doctrine / Richard Nixon // Speech. - 1969. [Electronic resource] – Available from: http://www.grinchevskiy.ru/1945-1990/guamskaya-doktrina.php
  8. Mann J. Rise of Vulcans: the history of Bush’s war cabinet / James Mann.  London: Penguin Books, 2004. – 448 p.
  9. J. Carter. Presidential Inaugural Address Janurary 20, 1977. / Jimmy Carter // Inagratsionnyie rechi prezidentov Soedinnenyh Shtatov. Kharhiv: Folio, 2009 – 335 p.
  10. R. Heffiner. The Open Mind with Norman Podhoretz. / Richard Heffiner // Television program.Washington: WRCA television. [Electronic resource] – Available from: http://www.thirteen.org/openmind/foreign-affairs/ex-friends-part-i/1078/
  11. Carter J. The State of the Union Address Delivered Before a Joint Session of the Congress. January 23, 1980. / Jimmy Carter. The American Presidency Project. [Electronic resource] – Available from:  http://www.presidency.ucsb.edu/ws/?pid=33079
  12. Reagan R. Acceptance of republican nomination for president. / Ronald Reagan // Speeach on the 1980 republican national convention on July 17, 1980. The American Presidency Project. [Electronic resource] – Available from: http://www.presidency.ucsb.edu/ws/?pid=25970
  13. Balint B., Running Commentary: the contentious magazine that transformed the Jewish left into the neoconservative right / Benjamin Balint. New-York: Public Affairs, 2010. – 306 p.
  14. Safire W. The Four Struggles / William Safire // The New-York Times. - June 30, 1981. [Electronic resource] – Available from: http://www.nytimes.com/1981/06/30/opinion/essay-the-four-struggles.html

 



Создан 28 мар 2015