Nauki Społeczno-Humanistyczne Соціально-Гуманітарні Науки Social and Human Sciences

 

Sokoliuk, Anna, 2014. PSYCHOLOGICAL FACTORS OF PERSON’S PROFESSIONAL FORMATION. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 04 (04), pp. 135-142.




 

Sokoliuk, Anna, 2014. PSYCHOLOGICAL FACTORS OF PERSON’S PROFESSIONAL FORMATION. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 04 (04), pp. 135-142.

 

 

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ПРОФЕСІЙНОГО

СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

УДК: 159.923.2

 

Соколюк, Анна,

Університет «Україна» (Київ, Україна),

кафедра психології,

старший викладач,

e-mail: natav_s@ukr.net

 

 

АНОТАЦІЯ 

У статті визначено психологічні засади та чинники професійного становлення майбутніх спеціалістів. Проаналізовано основні складові професійних досягнень особистості та зв'язок професійного і особистісного становлення. Доведено, що майбутня професійна діяльність є регулятором особистісного саморозвитку і має беззаперечний вплив на особистісну динаміку, може стимулювати або, навпаки, деформувати особистісне зростання.

 Виділено два напрямки професіогенезу особистості, що визначають детермінацію професійного становлення: формування внутрішніх засобів професійної діяльності та формування і засвоєння зовнішніх засобів професійної діяльності, що супроводжується накопиченням певних соціальних регуляторів у певній професійній спільноті.

Визначено чинники професійного становлення особистості: професійна спрямованість (мотиви, ціннісні орієнтації, ставлення до професії, соціально-професійний статус), професійна компетентність,професійно важливі якості, професійно значимі психофізіологічні властивості.

Ключові слова: професійне становлення особистості, професіогенез, детермінація, самодетермінація, саморозвиток, особистісне зростання. 

 

 

PSYCHOLOGICAL FACTORS OF PERSON’S

PROFESSIONAL FORMATION

Sokoliuk, Anna,

«Ukraine» University (Kyiv, Ukraine),

department of psychology,

senior lecturer,

e-mail: natav_s@ukr.net

 

SUMMARY

The article outlines principles and psychological factors of professional formation of future specialists. The basic components of person’s professional achievements and correlation between professional and personal development were analysed. It was proved that the future professional activity are a regulator of personal self-development and has an undeniable impact on personal dynamics; it can stimulate or, conversely, deform personal growth.

Two directions of personal professional genesis were distinguished that determine professional development: formation of internal means of professional activity and formation and absorption of external means of professional activity, accompanied by accumulation of certain social regulations in a certain professional community.

Factors of person’s professional formation were determined: professional orientation (motives, values, attitudes towards the chosen profession, socio-professional status), professional competence, professionally important qualities, professionally important psychophysiologic properties.

Key words: person’s professional formation, professional genesis, determination, self-determination, self-development, personal growth.

 

Аналіз особливостей та закономірностей професійного становлення особистості потребує вивчення чинників детермінації та гальмування цього процесу. Розуміння його чинників та складових закономірно різниться у різних дослідників.

Основними складовими професійних досягнень вважають [1, с. 58]: освіченість; системність і аналітичність мислення (уміння прогнозувати розвиток ситуації і передбачати результат рішень, уміння мислити масштабно й реалістично одночасно); комунікативні уміння й навички ефективної міжособистісної взаємодії; високий рівень саморегуляції (уміння керувати своїм станом, стійкість до стресів); ділова спрямованість (активність, наполегливість і цілеспрямованість, спрямованість на прийняття рішень, уміння розв'язувати нестандартні проблеми й задачі, прагнення до постійного підвищення професіоналізму); чітка Я-концепція, реалістичне сприйняття своїх здібностей і можливостей, адекватна та висока самоповага.

Очевидно, що становлення професіонала відбувається в єдності професійного й особистісного розвитку. В контексті феноменології саморозвитку особистості як суб'єкта діяльності, професійна діяльність набуває особливого значення як оптимальний чинник творчого саморозвитку. Безумовно, особливості побудови людиною сценарію свого професійного життя залежить від її психологічних особливостей та якості фахової підготовки, проте майбутня професійна діяльність також має беззаперечний вплив на особистісну динаміку, може стимулювати її особистісне зростання або, навпаки, руйнувати чи деформувати. Отже, професійна діяльність є регулятором особистісного саморозвитку. Тому, очевидно, що особистісний і професійний саморозвиток взаємозумовлюють і взаємопосилюють один одного.

Визнання особистісноутворюючої функції провідної діяльності неминуче приводить до виділення в безупинному процесі становлення особистості періоду, пов'язаного з вибором, підготовкою до виконання і виконанням дорослою людиною одного типу діяльності – професійної.

У сучасних дослідженнях для розуміння особистісних змін, які відбуваються в процесі засвоєння і здійснення професійної діяльності і зумовлюються характером цієї діяльності, все частіше використовується поняття «професіогенезу» – це цілісний безперервний процес становлення особистості фахівця. Виділяють два напрямки професіогенезу особистості [2]: формування внутрішніх засобів професійної діяльності (знання, уміння і навички, мотиваційні аспекти професійної діяльності, професійні риси характеру, здатність до професійного спілкування, рефлексію, інтелектуально-творчі якості, адекватний індивідуальний стиль професійної діяльності) та формування і засвоєння зовнішніх (соціальних) засобів професійної діяльності, що супроводжується накопиченням певних соціальних регуляторів у певному професійному співтоваристві. Результатом професіогенезу особистості є досягнутий нею рівень професіоналізму, тобто її професійної зрілості.

Професійне становлення, як зазначає Е. Ф. Зєєр, полягає у формуванні професійної спрямованості, компетентності, соціально значущих та професійно важливих якостей і їх інтеграція, готовність до постійного професійного зростання, пошук оптимальних прийомів якісного і творчого виконання діяльності відповідно індивідуально-психологічних особливостей людини [4].

Під професійним становленням фахівця розуміють процес прогресивної зміни його особистості внаслідок соціальних впливів, професійної діяльності та власної активності, спрямованої на самоудосконалення і самоздійснення. Професійне становлення обов’язково передбачає потребу у розвитку і саморозвитку, можливість і реальність її задоволення, а також потребу у професійному самозбереженні.

Не зважаючи на те, що поняття «професійне становлення» є ширшим за поняття «професійний розвиток», який можна вважати основним, але не єдиним компонентом професійного становлення фахівця, часто ці поняття вживають як синонімічні.

Узагальнюючи аналіз особистісних складових професійного становлення фахівця, Е.Ф. Зєєр [4, с.152-156] виділяє чотири основні чинники:

1. Спрямованість особистості, що характеризується системою домінуючих потреб, мотивів, відносин, ціннісних орієнтацій та установок. Компонентами професійної спрямованості є: мотиви (наміри, інтереси, схильності, ідеали); ціннісні орієнтації (зміст праці, заробітна плата, добробут, кваліфікація, кар'єра, соціальний стан тощо); професійна позиція (ставлення до професії, установки, очікування і готовність до професійного розвитку); соціально-професійний статус. Зміст компонентів різниться на різних стадіях становлення залежно від характеру провідної діяльності і рівня професійного розвитку особистості.

2. Професійна компетентність – сукупність професійних знань, умінь, а також способів виконання професійної діяльності. Її основні компоненти: соціально-правова компетентність (знання й уміння в галузі взаємодії із суспільними інститутами і людьми, а також володіння прийомами професійного спілкування і поведінки); спеціальна компетентність (підготовленість до самостійного виконання конкретних видів діяльності, уміння вирішувати типові професійні задачі й оцінювати результати своєї праці, здатність самостійно здобувати нові знання й уміння за фахом); персональна компетентність (здатність до постійного професійного росту і підвищення кваліфікації, а також реалізації себе в професійній праці); аутокомпетентность (адекватне уявлення про свої соціально-професійні характеристики і володіння технологіями подолання професійних деструкцій); екстремальна професійна компетентність (здатність діяти в умовах, що раптово ускладнилися, при аваріях, порушеннях технологічних процесів).

3. Професійно важливі якості – це психологічні якості особистості, що визначають продуктивність діяльності (продуктивність, якість, результативність і ін.). Вони багатофункціональні і разом з тим кожна професія має свій набір цих якостей.

4. Професійно значимі психофізіологічні властивості (зорово-рухова координація, окомір, нейротизм, екстраверсія, реактивність, енергетизм тощо), розвиток яких відбувається вже в ході освоєння діяльності.

Психологічні чинники професійного становлення особистості певним чином поєднуються у такому понятті як «професійна придатність», що визначається як міра відповідності якостей людини  актуальним вимогам діяльності, а також її здатність виконувати відповідні трудові функції у даний час [10, с. 235]. Вирішення завдань визначення рівня професійної придатності на практиці відбувається двома способами: «по максимуму» та «по мінімуму». Перший спосіб полягає у виявленні осіб з високим рівнем розвитку професійно важливих якостей особистості. Другий спосіб полягає у визначенні ознак професійної непридатності та, на цій основі, виявлення кола осіб, що є прогностично неперспективними у плані професійної успішності. Це дає можливість професійної переорієнтації, більш відповідної їх особистісним якостям [8].

Змістовний аналіз чинників професійного становлення [9], [6], [5] та інші переконливо свідчить про те, що одним із основних чинником є самоактуалізація, що полягає в реалізації свого особистісно-професійного потенціалу. Загалом, можна виділити три провідних чинники професійного становлення:

1. Професійна продуктивність – характеризує ефективність професійного розвитку особистості і ступінь відповідності даного процесу соціально-професійним вимогам; оцінюється на основі показників продуктивності, якості та надійності, що мають свою специфіку у залежності від того, яке завдання вирішується;

2. Професійна ідентичність – характеризує рівень значущості для суб’єкта професії (свідчить про ступінь прийняття суб’єктом професії та професіоналізації як засобу задоволення своїх потреб й самореалізації; про ступінь прийняття себе як професіонала; про ступінь прийняття системи цінностей, відповідних професійній спільноті);

3. Професійна зрілість – сформованість особистісного контуру регулювання процесу професійного розвитку, усвідомлення своїх можливостей і потреб.

Узагальнюючи уявлення про чинники професійного становлення, Е.Ф. Зєєр [4] відобразив їх у вигляді певної схеми, з якої видно, що «внутрішні» чинники професійного становлення багато в чому співвідносяться із розглянутими вище складовими професійного становлення фахівця (рис. 1.1):

 

 


Між особистістю і зовнішніми умовами життєдіяльності

Протиріччя

 

Внутрішньоособистісні

 

 

 

 

Фактори, що детермінують розвиток

 

 

 

 

Зовнішні

 

Внутрішні

  • Соціально-економічні умови
  • Провідна учбово-професійна і професійна діяльність
  • Техніко-технологічний рівень діяльності
  • Система стимулювання професійного росту
  • Випадкові обставини і життєво важливі події

 

  • Біопсихічні і фізіологічні особливості
  • Соціально-професійна активність
  • Мотиви і смисли професійної діяльності
  • Потреби в реалізації свого професійно-психологічного потенціалу
  • Потреба в самореалізації
  • Кризи професійного становлення
  • Ірраціональні

 

 

 

 

Особистісний і професійний розвиток

 

 

 

 

 

Самоактуалізація професійного становлення

 

           

 

Рис. 1.1. Детермінація професійного становлення

Якщо підійти до розуміння змісту професійного становлення фахівця в контексті його максимального прояву, то в кінцевому рахунку, чинниками вищого прояву професійного становлення фахівця (професіоналізму) можна виділити такі:

  1. Творчий підхід до справи;
  2. Органічне переплетіння, єдність процесів професійної діяльності та життя;
  3. Високий рівень розвитку ціннісно-смислової сфери.

Найбільш ґрунтовний аналіз поняття та змісту професіоналізму було зроблено А.О. Деркачем, який представляє професіоналізм як систему, що складається з чотирьох взаємозалежних підсистем: професіоналізму особистості, професіоналізму діяльності, нормативності діяльності і поведінки та продуктивної Я-концепції [3, с. 170]. Виходячи з цього, професіонал – це суб'єкт професійної діяльності, що володіє високими показниками професіоналізму особистості і діяльності, має високий професійний і соціальний статус, систему особистісної і діяльнісної нормативної регуляції, що динамічно розвивається, постійно націлену на саморозвиток і самовдосконалення, особистісні і професійні досягнення, що мають соціально-позитивне значення.

Близьким до поняття «професіоналізму» є поняття «компетентності», що означає сукупність знань, поінформованості, авторитету в певній сфері. Як відомо, у професіях типу «людина-людина» особливого значення набуває підсистема психологічної компетентності, що забезпечує ефективну взаємодію суб'єкт-суб'єктних відношеннях і являє собою систему знань про людину як індивіда, суб'єкта, особистості й індивідуальності, включеної в міжособистісну взаємодію, що забезпечує її ефективність [10, с. 277].

Також близькими до поняття «професіоналізму» поняттями, є поняття професійної майстерності та свідомості (самосвідомості):

«Професійна майстерність» – це психічне утворення, яке виявляється у високому рівні розвитку знань, навичок, вмінь, професійно важливих якостей особистості, що забезпечують її успіх у певній професійній діяльності;

Професійна самосвідомість – це самосвідомість людини, для якої конкретна трудова діяльність є головним засобом ствердження почуття власної гідності, особистості що відбулася. Професійна свідомість змінюється разом із професійним розвитком особистості, вона формується й розвивається протягом усіх етапів професіогенезу особистості. 

Отже, професійне становлення особистості – складноорганізований процес особистісних змін та розвитку суб’єктності майбутнього фахівця. Особистість змінюється і розвивається через спілкування та взаємодію. Для цього вона повинна бути активною, перебувати в постійному процесі самопізнання, проблемно ставитися до себе та до оточення, що, згідно з В. В. Століним, є наявністю «конфліктного змісту Я», який відображає зіткнення різних життєвих ставлень суб’єкта, мотивів і діяльностей [8]. 

Професійний розвиток є досить складним процесом і має циклічний характер, оскільки людина не лише удосконалює свої знання, вміння та навички, розвиває професійні здібності, але й може зазнавати негативного впливу професійної діяльності, що призводить до появи різного роду деформацій і станів, що знижують і її професійні успіхи й негативно виявляються у «поза професійному» житті.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Акмеологія з основами психології кар’єри: Навч.-метод. посібн. / О.М. Гавалешко (уклад.). – Чернівці: Рута, 2004. – 84 с.
  2. Бондаренко І.І. Психологічні умови ефективної професійної адаптації психологів-початківців: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.01 / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – К., 2004. – 19 с.
  3. Деркач А. А., Селезнева Е. В.  Акмеология в вопросах и ответах: Учебн. пособие. – М.: МПСИ, Воронеж: НПО МОДЭК, 2007. – 248 с.
  4. Зеер Э.Ф. Психология профессий: Учебн. пособие. – 3–е изд., перераб. и доп. – М.: Академический Проект, Фонд «Мир», 2005. – 336 с.
  5. Маркова А.К. Психология профессионализма. – М.: "Знание", 1996. – 308 с.
  6. Поваренков Ю.П. Системогенетическая концепция профессионального становления человека // Идея системности в современной психологии / Под ред. В.А. Барабанщикова. – М.: Изд–во «Институт психологии РАН», 2005. – С. 360 – 384.
  7. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение. – М.: Изд-во "Институт практической психологии"; Воронеж: НПО "МОДЭК". – 1996. – 256 с.
  8. Столин, В. В. Самосознание личности / В. В. Столин. – М. : Изд-во МГУ, 1983.– 308 с.
  9. Сыманюк Э.Э. Психологические барьеры профессионального развития личности. Практико-ориентированная монография. – М.: Московский психолого-социальный институт, 2005. – 252 с.
  10. Толочек В. А. Современная психология труда: Учебн. пособие. – СПб.: Питер, 2005. – 479 с.

 

REFERENCES: 

1.         Akmeologіja z osnovami psihologії kar’єri: Navch.-metod. posіbn. / O.M. Gavaleshko (uklad.). – Chernіvcі: Ruta, 2004. – 84 s.

2.         Bondarenko І.І. Psihologіchnі umovi efektivnoї profesіjnoї adaptacії psihologіv-pochatkіvcіv: Avtoref. dis... kand. psihol. nauk: 19.00.01 / Іnstitut psihologії іm. G.S.Kostjuka APN Ukraїni. – K., 2004. – 19 s.

3.         Derkach A. A., Selezneva E. V.  Akmeologija v voprosah i otvetah: Uchebn. posobie. – M.: MPSI, Voronezh: NPO MODJeK, 2007. – 248 s.

4.         Zeer Je.F. Psihologija professij: Uchebn. posobie. – 3–e izd., pererab. i dop. – M.: Akademicheskij Proekt, Fond «Mir», 2005. – 336 s.

5.         Markova A.K. Psihologija professionalizma. – M.: "Znanie", 1996. – 308 s.

6.         Povarenkov Ju.P. Sistemogeneticheskaja koncepcija professional'nogo stanovlenija cheloveka // Ideja sistemnosti v sovremennoj psihologii / Pod red. V.A. Barabanshhikova. – M.: Izd–vo «Institut psihologii RAN», 2005. – S. 360 – 384.

7.         Prjazhnikov N.S. Professional'noe i lichnostnoe samoopredelenie. – M.: Izd-vo "Institut prakticheskoj psihologii"; Voronezh: NPO "MODJeK". – 1996. – 256 s.

8.         Stolin, V. V. Samosoznanie lichnosti / V. V. Stolin. – M. : Izd-vo MGU, 1983.– 308 s.

9.         Symanjuk Je.Je. Psihologicheskie bar'ery professional'nogo razvitija lichnosti. Praktiko-orientirovannaja monografija. – M.: Moskovskij psihologo-social'nyj institut, 2005. – 252 s.

10.       Tolochek V. A. Sovremennaja psihologija truda: Uchebn. posobie. – SPb.: Piter, 2005. – 479 s.



Создан 28 мар 2015